Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕон€тт€ про зм≥ст, структуру, фактори та модел≥ емоц≥йного вигоранн€




≈моц≥йне вигоранн€ Ї особливою формою профес≥йноњ дезадаптац≥њ людини, що призводить до зниженн€ €кост≥ роботи, втрати ≥нтересу до нењ ≥ нав≥ть до зм≥ни профес≥њ та роду д≥€льност≥. ¬оно Ї причиною порушень ф≥зичного ≥ псих≥чного здоровТ€.

–озвиток даного стану зумовлюЇ робота в одному й напруженому ритм≥, з великим емоц≥йним навантаженн€м та з важким контингентом. –азом з цим розвитков≥ синдрому спри€Ї в≥дсутн≥сть належноњ винагороди (в тому числ≥ не т≥льки матер≥альноњ, але й психолог≥чноњ похвали) за виконану роботу, що змушуЇ людину думати, н≥би њњ робота не маЇ жодноњ ц≥нност≥ дл€ сусп≥льства.

‘рейденбергер вказував, що под≥бний стан розвиваЇтьс€ у схильних до сп≥вчутт€ людей, тих, хто ≥деал≥стично ставитьс€ до роботи, ≥ разом з тим у невр≥вноважених, €к≥ схильн≥ до мр≥йництва ≥ €к≥ мають нав'€злив≥ ≥дењ. ” цьому випадку синдром емоц≥йного вигоранн€ може €вл€ти собою механ≥зм психолог≥чного захисту у форм≥ часткового, або ж повного вимиканн€ емоц≥й у в≥дпов≥дь на шк≥длив≥ дл€ псих≥ки впливи[26].

≈моц≥йне вигоранн€ Ц один з нових, розгл€нутих в психолог≥чн≥й л≥тератур≥ механ≥зм≥в захисту, тому його визначенн€ Ї дещо розмитим. —л≥д в≥дзначити, що емоц≥йне вигоранн€ завжди розгл€даЇтьс€ ≥ трактуЇтьс€ лише з негативного боку. ≤, звичайно, на це Ї конкретн≥ причини, адже коли людина перебуваЇ у такому стан≥ це в≥дбиваЇтьс€ на виконанн≥ нею своЇњ д≥€льност≥, на в≥дносинах з партнерами, кл≥Їнтами ≥ близькими людьми, так €к приводить до емоц≥йноњ ≥ особист≥сноњ в≥дстороненост≥, незадоволеност≥ собою, сл≥дом за чим ≥де тривога, депрес≥€ ≥ неадекватне емоц≥йне реагуванн€ на звичайн≥ життЇв≥ ситуац≥њ. јле не звертати увагу на позитиви, €к≥ супроводжують цей стан було б не правильно.

ѕлюси емоц≥йного вигоранн€ в тому, що воно дозвол€Ї людини економно ≥ дозовано використовувати своњ енергетичн≥ ресурси.

—имптоми, з €ких складаЇтьс€ синдром профес≥йного або емоц≥йного вигоранн€

ѓх умовно можна под≥лити на три основн≥ групи: психоф≥зичн≥, соц≥ально-психолог≥чн≥ ≥ повед≥нков≥.

ƒо психоф≥зичних симптом≥в:

Ј почутт€ пост≥йноњ втоми не т≥льки по вечорах, але ≥ зранку, в≥дразу ж п≥сл€ сну (симптом хрон≥чноњ втоми);

Ј в≥дчутт€ емоц≥йного ≥ ф≥зичного виснаженн€;

Ј зниженн€ сприйн€тливост≥ ≥ реактивност≥ на зм≥ни зовн≥шнього середовища (в≥дсутн≥сть реакц≥њ ц≥кавост≥ та страху);

Ј загальна астен≥зац≥€ (слаб≥сть, зниженн€ активност≥ ≥ енерг≥њ, пог≥ршенн€ б≥ох≥м≥њ кров≥ ≥ гормональних показник≥в);

Ј част≥ безпричинн≥ головн≥ бол≥, пост≥йн≥ розлади шлунково-кишкового тракту;

Ј р≥зка втрата чи р≥зке зб≥льшенн€ ваги;

Ј повне чи часткове безсонн€ (швидке засипанн€ ≥ в≥дсутн≥сть сну ранн≥м ранком, починаючи з 4 год., або ж навпаки, нездатн≥сть заснути до 2-3 год. ноч≥ ≥ Ђважкеї пробудженн€ вранц≥, коли потр≥бно вставати на роботу);

Ј пост≥йний загальмований, сонливий стан ≥ бажанн€ спати прот€гом усього дн€;

Ј задишка або порушенн€ диханн€ при ф≥зичному чи емоц≥йному навантаженн≥;

Ј пом≥тне зниженн€ зовн≥шньоњ ≥ внутр≥шньоњ сенсорноњ чутливост≥: пог≥ршенн€ зору, слуху, нюху ≥ дотику, втрата внутр≥шн≥х, т≥лесних в≥дчутт≥в.

ƒо соц≥ально-психолог≥чних симптом≥в:

Ј байдуж≥сть, нудьга, пасивн≥сть ≥ депрес≥€ (знижений емоц≥йний тонус, почутт€ пригн≥ченост≥);

Ј п≥двищена драт≥влив≥сть на незначн≥, др≥бн≥ под≥њ Ц част≥ нервов≥ Ђзривиї (вибухи невмотивованого гн≥ву чи в≥дмова в≥д сп≥лкуванн€, Ђв≥дх≥д у себеї);

Ј пост≥йне переживанн€ негативних емоц≥й, дл€ €ких у зовн≥шн≥й ситуац≥њ причин немаЇ (почутт€ провини, невпевненост≥, образи, п≥дозри, сорому);

Ј почутт€ неусв≥домленого занепокоЇнн€ ≥ п≥двищеноњ тривожност≥ (в≥дчутт€, що Ђщось не так, €к требаї);

Ј почутт€ г≥перв≥дпов≥дальност≥ ≥ пост≥йний страх, що щось Ђне вийдеї чи з чимось не вдастьс€ впоратис€;

Ј загальна негативна установка на життЇв≥ ≥ профес≥йн≥ перспективи (типу Ђяк не намагайтес€, все одно н≥чого не вийдеї).

ƒо повед≥нкових симптом≥в:

Ј в≥дчутт€, що робота стаЇ все важчою ≥ важчою, а виконувати њњ Ц все складн≥ше ≥ складн≥ше;

Ј сп≥вроб≥тник пом≥тно зм≥нюЇ св≥й робочий режим дн€ (рано приходить на роботу ≥ п≥зно йде або, навпаки, п≥зно приходить на роботу ≥ рано йде);

Ј незалежно в≥д обТЇктивноњ необх≥дност≥, прац≥вник пост≥йно бере роботу додому, але вдома њњ не робить;

Ј кер≥вник в≥дмовл€Їтьс€ в≥д прийн€тт€ р≥шень, формулюючи р≥зн≥ причини дл€ по€снень соб≥ й ≥ншим;

Ј в≥дчутт€, що все марно, знев≥ра, зниженн€ ентуз≥азму стосовно роботи, байдуж≥сть до результат≥в;

Ј невиконанн€ важливих, пр≥оритетних завдань ≥ Ђзастр€ганн€ї на др≥бних детал€х, витрата б≥льшоњ частини робочого часу на погано усв≥домлюване чи неусв≥домлюване виконанн€ автоматичних ≥ елементарних д≥й;

Ј дистанц≥юванн€ в≥д сп≥вроб≥тник≥в ≥ кл≥Їнт≥в, п≥двищенн€ неадекватноњ критичност≥;

Ј зловживанн€ алкоголем, р≥зке зростанн€ викурених за день цигарок, вживанн€ наркотик≥в.

‘актори, €к≥ впливають на вигоранн€

Ќа даний момент немаЇ однозначноњ в≥дпов≥д≥ на запитанн€ про те, що ж Ї головним у виникненн≥ профес≥йного вигоранн€, що Ї основною причиною Ц особист≥сн≥ характеристики людини чи орган≥зац≥йн≥.

≤ндив≥дуальн≥ фактори

ƒо профес≥йного вигоранн€ б≥льш схильн≥ прац≥вники, €к≥ змушен≥ в силу своЇњ роботи багато ≥ ≥нтенсивно сп≥лкуватись з р≥зними людьми, знайомими ≥ незнайомими. “ому ц≥лком законом≥рно, що швидше Ђвигораютьї люди, €к≥ мають ≥нтровертований характер, ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ особливост≥ €ких не поЇднуютьс€ з профес≥йними вимогами комун≥кативних профес≥й. ¬они не мають надлишку життЇвоњ енерг≥њ, характеризуютьс€ скромн≥стю ≥ соромТ€злив≥стю, схильн≥ до замкнутост≥ ≥ концентрац≥њ на предмет≥ профес≥йноњ д≥€льност≥. —аме вони здатн≥ накопичувати емоц≥йний дискомфорт без Ђскиданн€ї негативних переживань у зовн≥шнЇ середовище. “акож ≥снуЇ взаЇмозвТ€зок м≥ж вигоранн€м ≥ тривожност≥, емоц≥йною чутлив≥стю, темпераментом[27].

ўе одна, найб≥льш вразлива категор≥€ Ђвигораючихї, - це люди, що з головою занурюютьс€ в роботу, зневажають ≥ в≥дсувають на другий план своњ потреби. ¬они схильн≥ таким чином вт≥кати в≥д проблем, що виникають в особистому житт≥. ” своЇму прагненн≥ до ≥деалу так≥ люди стають надм≥ру захопленими роботою. ¬они в≥дчувають сильну потребу бути необх≥дними ≥ значимими. «вичайно, так≥ люди дуже залежать в≥д зовн≥шн≥х оц≥нок, особливо схваленн€. Ѕ≥льш≥сть позитивних емоц≥й Ђвигораюч≥ї знаход€ть у своњй профес≥йн≥й Ђвигораюч≥ї знаход€ть у своњй профес≥йн≥й д≥€льност≥. „ерез це вони часто втрачають зв'€зок ≥з своњми родичами ≥ знайомими. ” багатьох немаЇ н≥кого, кр≥м дружини чи чолов≥ка, з ким можна було Ї поговорити в≥дверто.

“акож до синдрому профес≥йного вигоранн€ б≥льш схильн≥ люди, що в≥дчувають пост≥йний внутр≥шн≥й особист≥сний конфл≥кт, пов'€заний ≥з роботою (наприклад, ж≥нки, в €ких ≥снуЇ внутр≥шнЇ протир≥чч€ м≥ж роботою ≥ с≥мТЇю).

–езультати досл≥джень показують, що найб≥льш чутливими до вигоранн€, Ї молод≥ люди (19-25 р.), €к≥ при з≥ткненн≥ з реальною д≥йсн≥стю, що не в≥дпов≥даЇ њх оч≥куванню, отримують емоц≥йний шок, та люди старшого в≥ку (40-50 р.).

ƒосить часто можна спостер≥гати €к у чолов≥к≥в, так ≥ у ж≥нок, профес≥йне вигоранн€ у в≥ц≥ 30 р. можливою причиною Ї криза 30 рок≥в, €ку психологи часто називають Ђпроблемою сенсу житт€ї. ќгл€даючись на пройдений шл€х, людина бачить, €к при сформованому ≥ зовн≥ благополучному житт≥ все-таки недосконала њњ особист≥сть. Ѕагато фах≥вц≥в говор€ть про те, що критично перегл€дають своЇ житт€. ¬≥дбуваЇтьс€ переоц≥нка ц≥нностей ≥ буваЇ так, що карТЇрн≥ дос€гненн€ в цьому в≥ц≥ втрачають сенс[40].

≤снують досл≥дженн€, що св≥дчать про взаЇмозвТ€зок с≥мейного стану ≥ вигоранн€. Ѕ≥льш висока схильн≥сть до вигоранн€ Ї у неодружених ос≥б (особливо чолов≥чоњ стат≥). ѕричому, холост€ки в б≥льш≥й м≥р≥ схильн≥ до вигоранн€ нав≥ть у пор≥вн€нн≥ з розведеними чолов≥ками.

ƒоведено, що чолов≥ки б≥льш схильн≥ до деперсонал≥зац≥њ, а ж≥нки Ц до емоц≥йного виснаженн€. „олов≥ки ви€вилис€ б≥льш чутливими до впливу таких стресових ситуац≥й, €к≥ вимагали в≥д них демонстрац≥њ чисто чолов≥чоњ €кост≥ (сили, в≥дваги). ∆≥нки ви€вилис€ б≥льш чутливими до стресових ситуац≥й, €к≥ вимагали в≥д них сп≥впереживанн€, виховательки навичок, покори. ∆≥нка, що працюЇ, отримуЇ б≥льш висок≥ робоч≥ перенавантаженн€ (в пор≥вн€нн≥ з чолов≥ками) через додатков≥ домашн≥ та с≥мейн≥ обовТ€зки.

≤снують дан≥ про позитивний зв'€зок м≥ж р≥внем осв≥ти ≥ вигоранн€м. ѕриводом до цього можуть бути завищен≥ вимоги людей з б≥льш високим р≥внем осв≥ти, неможлив≥сть реал≥зац≥њ (людина займаЇ не ту посаду, на €ку вона могла б претендувати, або не ту, на €ку вчилас€)[32].

“≥сний зв'€зок ≥снуЇ м≥ж вигоранн€м ≥ задоволенн€м працею.

” цей час ≥снуЇ багато моделей психоемоц≥йного вигоранн€, €к≥ описують даний феномен.–озгл€немо њх особливост≥.

ќднофакторна модель психоемоц≥йного вигоранн€ (ѕайнс, јронсон). ¬≥дпов≥дно до нењ, вигоранн€ Ц це стан ф≥зичного, емоц≥йного й когн≥тивного виснаженн€, викликаного тривалим перебуванн€м в емоц≥йно перевантажених ситуац≥€х. ¬иснаженн€ Ї головною причиною (фактором), а ≥нш≥ про€ви дисгармон≥њ переживань ≥ повед≥нки вважають насл≥дком. ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ модел≥ ризик психоемоц≥йного вигоранн€ загрожуЇ не т≥льки представникам соц≥альних профес≥й.

ƒвофакторна модель (ƒ. ƒирендонк, ¬. Ўауфел≥, X. —≥ксма). ‘еномен психоемоц≥йного вигоранн€ зводитьс€ до двом≥рноњ конструкц≥њ, що складаЇтьс€ з емоц≥йного виснаженн€ й деперсонал≥зац≥њ. ѕерший компонент, що одержав назву Ђафективногої, в≥дноситьс€ до сфери скарг на своЇ здоров'€, ф≥зичне самопочутт€, нервову напругу, емоц≥йне виснаженн€. ƒругий Ц деперсонал≥зац≥€ Ц про€вл€Їтьс€ в зм≥н≥ в≥дносин або до кл≥Їнт≥в, або до себе. ¬≥н одержав назву Ђнастановчогої.

“рьохфакторна модель ( . ћаслач ≥ —. ƒжексон). ‘еномен психоемоц≥йного вигоранн€ €вл€Ї собою тривим≥рний конструкт, що включаЇ в себе емоц≥йне виснаженн€, деперсонал≥зац≥ю та редукц≥ю особистих дос€гнень. ≈моц≥йне виснаженн€ розгл€даЇтьс€ €к основна складова емоц≥йного вигоранн€ й про€вл€Їтьс€ в зниженому емоц≥йному фон≥, байдужост≥ або емоц≥йному перенасиченн≥.

„отирьох-факторна модель (‘≥рч, ћ≥мс, ≤ван≥чк≥, Ўваб). ” ц≥й модел≥ вигоранн€ один з його елемент≥в (емоц≥йне виснаженн€, деперсонал≥зац≥€ або скорочен≥ персональн≥ дос€гненн€) розд≥л€Їтьс€ на два окремих фактори. Ќаприклад, деперсонал≥зац≥€, пов'€зана з роботою й з кл≥Їнтами в≥дпов≥дно тощо.

ѕроцесуальн≥ модел≥ психоемоц≥йного вигоранн€ розгл€дають вигоранн€ €к динам≥чний процес, що розвиваЇтьс€ в час≥ й маЇ певн≥ фази або стад≥њ. ѕроцесуальн≥ модел≥ (Ѕ. ѕерлман ≥ ≈. ј. ’артман; ћ. Ѕур≥ш) розгл€дають динам≥ку розвитку вигоранн€ €к процес зростанн€ емоц≥йного виснаженн€, внасл≥док €кого виникають негативн≥ установки стосовно суб'Їкт≥в профес≥йноњ д≥€льност≥. ѕ≥дданий вигоранню фах≥вець намагаЇтьс€ створити емоц≥йну дистанц≥ю у стосунках з ними, €к спос≥б перебороти виснаженн€. ѕаралельно розвиваЇтьс€ негативна установка стосовно власних профес≥йних дос€гнень (редукц≥€ профес≥йних дос€гнень).

ƒосл≥дники Ќ. ¬одопь€нова, ™. —тарченкова зазначають, що розвитку феномену психоемоц≥йного Ђвигоранн€ї, €к правило, передуЇ пер≥од п≥двищеноњ активност≥ (Ђавралї, робочий Ђцейтнотї). ” цей час людина практично повн≥стю, €к кажуть, Ђз головоюї входить у роботу, €ка поглинаЇ њњ ц≥лком. «абуваютьс€ звичн≥ потреби, €к≥ не стосуютьс€ трудового процесу. „ерез визначений пром≥жок часу (у кожноњ людини його тривал≥сть ≥ндив≥дуальна) настаЇ виснаженн€, €ке набуваЇ форми в≥дчутт€ перенапруженн€ та вичерпуванн€ емоц≥йних ≥ ф≥зичних ресурс≥в особистост≥, втома, що не минаЇ п≥сл€ н≥чного сну. ѕот≥м настаЇ особист≥сна в≥дсторонен≥сть. ” крайн≥х њњ ви€вах людину майже н≥що не тривожить щодо њњ профес≥йноњ д≥€льност≥, не викликаючи н≥€ких емоц≥йних в≥дгук≥в. «рештою виникаЇ в≥дчутт€ втрати власноњ профес≥йноњ ефективност≥, знижуЇтьс€ самооц≥нка, втрачаЇтьс€ в≥ра у своњ профес≥йн≥ можливост≥[29].

÷≥лком зрозум≥ло, що профес≥йн≥ стреси Ц це пол≥фон≥чн≥ феномени, €к≥ ви€вл€ютьс€ у ф≥з≥олог≥чних ≥ психолог≥чних реакц≥€х на складну виробничу ситуац≥ю. “ак≥ стрес-реакц≥њ р≥зного ступен€ складност≥ та вираженост≥ ц≥лком можуть ≥снувати нав≥ть у прогресивних, добре керованих установах; стрес, пов'€заний ≥з роботою, зумовлений тим, що до людей пред'€вл€ють висок≥ вимоги, €к≥ не в≥дпов≥дають р≥вню њх знань, ум≥нь, навичок, профес≥йноњ компетентност≥ та креативност≥.

 


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1281 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тремитесь не к успеху, а к ценност€м, которые он дает © јльберт Ёйнштейн
==> читать все изречени€...

1994 - | 1914 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.