Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒосл≥дженн€ проблеми емоц≥йного вигоранн€ в в≥тчизн€н≥й та заруб≥жн≥й психолог≥њ




”перше терм≥н Ђвигоранн€ї вв≥в до наукового об≥гу √. Ѕредл≥ у своЇму досл≥дженн≥ службовц≥в, €к≥ охорон€ли умовно засуджених [13]. ѕ≥зн≥ше вигоранн€ вивчав √. ‘рейденбергер, анал≥зуючи психолог≥чну перевтому, що њњ зазнають прац≥вники сфери послуг [33]. «аруб≥жними досл≥дниками особлива увага при вивченн≥ вигоранн€ надавалась прац≥вникам медичних установ ≥ сусп≥льних орган≥зац≥й.

” науков≥й л≥тератур≥ дедал≥ част≥ше згадуЇтьс€ синдром псих≥чного Ђвигоранн€ї, синдром емоц≥йного Ђвигоранн€ї, синдром профес≥йного вигоранн€. ¬важаЇмо вартим вказати на особливост≥ визначенн€ вигоранн€ €к психолог≥чного феномену.

«а даними словника з управл≥нн€ персоналом, профес≥йне вигоранн€ Ц сукупн≥сть негативних переживань, пов'€заних з роботою, колективом ≥ вс≥Їю орган≥зац≥Їю в ц≥лому. ÷е один з вид≥в профес≥йноњ деформац≥њ особистост≥. Ќер≥дко про€вл€Їтьс€ у фах≥вц≥в, змушених п≥д час виконанн€ своњх обов'€зк≥в т≥сно сп≥лкуватис€ з людьми.

як визначаЇтьс€ психоемоц≥йне вигоранн€ Ї:

1) почутт€ байдужност≥, емоц≥йного виснаженн€, знемоги (людина не може в≥ддаватис€ робот≥ так, €к це було колись);

2) дегуман≥зац≥€ (розвиток негативного в≥дношенн€ до своњх колег ≥ кл≥Їнт≥в);

3) негативне профес≥йне самосприйн€тт€ Ц в≥дчутт€ власноњ некомпетентност≥, недол≥ку профес≥йноњ майстерност≥.

«а визначенн€м ќ. ћатв≥Їнко, ћ. ѕересад≥на, ™. јндропова, феномен психоемоц≥йного Ђвигоранн€ї Ц це реакц≥€ орган≥зму людини, що виникаЇ внасл≥док тривалих профес≥йних стрес≥в середнього ступен€ ≥нтенсивност≥. ѕерв≥сно потенц≥йно схильними до Ђвигоранн€ї вважалис€ соц≥альн≥ прац≥вники, медики й адвокати, що по€снювали специф≥чними особливост€ми цих Ђдопом≥жних профес≥йї. —ьогодн≥ практично в ус≥х групах фах≥вц≥в Ђкомун≥кативнихї профес≥й (учител≥, роб≥тники пен≥тенц≥арних установ, соц≥альн≥ прац≥вники, профконсультанти служби зайн€тост≥, пол≥тики, торговий персонал, страхов≥ агенти, менеджери, службовц≥ комерц≥йних банк≥в, агенти нерухомост≥, медсестри, л≥кар≥-терапевти) Ї особи з високим ≥ середн≥м р≥внем Ђвигоранн€ї[24].

«а визначенн€м ћ. ѕересад≥на, феномен психоемоц≥йного Ђвигоранн€ї Ц процес поступового втрачанн€ емоц≥йноњ, п≥знавальноњ та ф≥зичноњ енерг≥њ, що ви€вл€Їтьс€ в ознаках емоц≥йного та ≥нтелектуального виснаженн€, ф≥зичноњ втоми, особистоњ в≥дстороненост≥ та зменшенн€ почутт€ задоволенн€ в≥д виконаноњ роботи. ÷ей феномен вважають, виробленим людиною, механ≥змом психолог≥чного захисту у форм≥ часткового чи повного виключенн€ емоц≥й (аж до психоемоц≥йного Ђотуп≥нн€ї)[29].

‘еномен психолог≥чного вигоранн€ багато психолог≥в вважають синон≥мом терм≥ну Ђемоц≥йне згоранн€ї, що трактуЇтьс€ €к специф≥чний вид профес≥йноњ деформац≥њ ос≥б, змушених п≥д час виконанн€ своњх обов'€зк≥в т≥сно сп≥лкуватис€ з людьми. “ерм≥н Ђburnoutї (Ђвигоранн€ї) був запропонований американським псих≥атром ’. ‘рейденбергом в 1974 р[16].

«а твердженн€м —. —идорова, вид≥л€ють три основних фактори, що в≥д≥грають ≥стотну роль у феномен≥ психоемоц≥йного вигоранн€ Ц особист≥сний, рольовий ≥ орган≥зац≥йний:

ќсобист≥сний фактор. ѕроведен≥ досл≥дженн€ показали, що так≥ зм≥нн≥, €к в≥к, с≥мейний стан, стаж даноњ роботи, н≥€к не впливають на психоемоц≥йне вигоранн€. јле в ж≥нок б≥льшою м≥рою розвиваЇтьс€ емоц≥йне виснаженн€, н≥ж у чолов≥к≥в, у них в≥дсутн≥й зв'€зок мотивац≥њ (задоволен≥сть оплатою прац≥) ≥ розвитку феномену при на€вност≥ зв'€зку з≥ значим≥стю роботи €к мотивом д≥€льност≥, задоволен≥стю профес≥йним ростом. Ћюди, €к≥ в≥дчувають недол≥к автономност≥ (Ђпонадконтрольован≥ особистост≥ї) б≥льше п≥ддан≥ Ђвигораннюї.

–ольовий фактор. ¬становлено зв'€зок м≥ж рольовою конфл≥ктн≥стю, рольовою невизначен≥стю й психоемоц≥йним вигоранн€м. –обота в ситуац≥њ розпод≥леноњ в≥дпов≥дальност≥ обмежуЇ розвиток феномену вигоранн€, а при неч≥тк≥й або нер≥вном≥рно розпод≥лен≥й в≥дпов≥дальност≥ за своњ профес≥йн≥ д≥њ цей фактор р≥зко зростаЇ нав≥ть при ≥стотно низькому робочому навантаженн≥. —при€ють розвитку психоемоц≥йного вигоранн€ т≥ профес≥йн≥ ситуац≥њ, при €ких сп≥льн≥ зусилл€ не погоджен≥, немаЇ ≥нтеграц≥њ д≥й, Ї конкуренц≥€, у той час €к усп≥шний результат залежить в≥д злагоджених д≥й [16].

ќрган≥зац≥йний фактор. –озвиток феномену психоемоц≥йного вигоранн€ пов'€заний з на€вн≥стю напруженоњ психоемоц≥йноњ д≥€льност≥: ≥нтенсивне сп≥лкуванн€, п≥дкр≥пленн€ його емоц≥€ми, ≥нтенсивне сприйн€тт€, переробка й ≥нтерпретац≥€ одержуваноњ ≥нформац≥њ й прийн€тт€ р≥шень. ≤нший фактор розвитку психоемоц≥йного вигоранн€ Ц дестаб≥л≥зуюча орган≥зац≥€ д≥€льност≥ й неблагополучна психолог≥чна атмосфера. ÷е неч≥тка орган≥зац≥€ й плануванн€ прац≥, недостатн≥сть необх≥дних засоб≥в, на€вн≥сть бюрократичних момент≥в, багатогодинна робота, що маЇ важко вим≥рюваний зм≥ст, на€вн≥сть конфл≥кт≥в €к у систем≥ Ђкер≥вник Ц п≥длеглийї, так ≥ м≥ж колегами.

¬. Ћ≥щук, ™. ћосткова вид≥л€ють ще один фактор, що обумовлюЇ феномен емоц≥йного вигор€нн€ Ц на€вн≥сть психолог≥чно важкого контингенту, з €ким доводитис€ мати справу профес≥оналов≥ в сфер≥ сп≥лкуванн€ (важк≥ хвор≥, конфл≥ктн≥ покупц≥, Ђважк≥ї п≥дл≥тки тощо).

¬кажемо групи симптом≥в, характерних дл€ феномену психоемоц≥йного Ђвигоранн€ї, розпод≥ливши њх м≥ж ф≥зичною, емоц≥йною, повед≥нковою, ≥нтелектуальною та соц≥альною сферами життЇд≥€льност≥ людськоњ особистост≥ (табл. 2.1). —л≥д зазначити, що нин≥ вид≥л€ють приблизно 100 симптом≥в, так чи ≥накше пов'€заних ≥з феноменом психоемоц≥йного Ђвигоранн€ї. ƒо реч≥, останн≥й нер≥дко супроводжуЇ синдром хрон≥чноњ втоми з прогресуючою стомлен≥стю, головним болем ≥ болем у горл≥.

“аблиц€ 1.1.1

√рупи симптом≥в, характерних дл€ феномену психоемоц≥йного Ђвигоранн€ї

(за ѕ. —идоровим)

є п/п   Ќайменуванн€ ключовоњ групи ознак  онкретна симптоматика (опис ознак Ђвигоранн€ї)  
  √рупа ф≥зичних симптом≥в     —томлен≥сть, ф≥зична втома, виснаженн€; зм≥на маси т≥ла (схудненн€ або зб≥льшенн€ маси т≥ла); недостатн≥й сон, безсонн€; незадов≥льний загальний стан здоров'€; важке диханн€, задишка; нудота, запамороченн€, надм≥рна п≥тлив≥сть, тремт≥нн€ т≥ла; артер≥альна г≥пертенз≥€; виразки ≥ запаленн€ на шк≥р≥ та слизових оболонках, патолог≥чн≥ ви€ви хвороб серц€ та судин.  
  √рупа емоц≥йних симптом≥в   Ќестача емоц≥й; песим≥зм, цин≥зм ≥ черств≥сть у робот≥ та особистому житт≥; байдуж≥сть, втома; в≥дчутт€ безпом≥чност≥ та безнад≥йност≥; агресивн≥сть, драт≥влив≥сть; тривога, посиленн€ ≥ррац≥онального неспокою; нездатн≥сть зосередитис€; депрес≥€, в≥дчутт€ провини; ≥стерики, душевн≥ стражданн€; втрата ≥деал≥в, над≥њ або профес≥йних перспектив; зб≥льшенн€ деперсонал≥зац≥њ своЇњ чи ≥нших: люди стають безликими, €к манекени; переважаЇ в≥дчутт€ самотност≥.  
  √рупа ≥нтелектуальних симптом≥в   «ниженн€ ≥нтересу до нових теор≥й та ≥дей у робот≥, до альтернативних п≥дход≥в у вир≥шенн≥ проблем; нудьга, туга, апат≥€; втрата смаку та ≥нтересу до житт€; наданн€ переваги стандартним шаблонам, схемам, рутин≥, н≥ж творчому п≥дходу; цин≥зм ≥ байдуж≥сть до новин; недостатн€ участь чи в≥дмова в≥д участ≥ у творчих експериментах Ц трен≥нгах, осв≥тн≥х циклах, курсах; формал≥зм у виконанн≥ роботи.  
  √рупа повед≥нкових симптом≥в   –обочий час Ц понад 45 годин на тиждень; п≥д час роботи з'€вл€ютьс€ втома ≥ бажанн€ в≥дпочити; байдуж≥сть до њж≥; недостатнЇ ф≥зичне навантаженн€; виправданн€ вживанн€ тютюну, алкоголю, л≥к≥в; нещасн≥ випадки Ц пад≥нн€, травми, авар≥њ та ≥н.; ≥мпульсивна емоц≥йна повед≥нка.  
  √рупа соц≥альних симптом≥в   Ќизька соц≥альна активн≥сть; зниженн€ ≥нтересу до дозв≥лл€, захоплень; соц≥альн≥ контакти обмежуютьс€ роботою; байдуж≥сть у ставленн≥ до сп≥вроб≥тник≥в та р≥дних; в≥дчутт€ ≥зол€ц≥њ, непорозум≥нн€ з ≥ншими; в≥дчутт€ нестач≥ п≥дтримки з боку с≥м'њ, родич≥в, друз≥в ≥ колег.

як бачимо, симптоми психоемоц≥йного вигоранн€ Ї досить серйозними, щоб њх ≥гнорувати, тому дл€ усп≥шноњ трудовоњ д≥€льност≥ важливо знати, €к саме воно розвиваЇтьс€ та €к його подолати[49].

‘еномен емоц≥йного вигоранн€ досить широко досл≥джувавс€ у заруб≥жн≥й психолог≥њ. «а словником ¬ебстера, пон€тт€ "вигоранн€" вперше з'€вилос€ у 30-х роках XX стол≥тт€ у сленгу спортсмен≥в та позначало €вище, за €ким атлети п≥сл€ тривалих виступ≥в ≥ тренувань виснажувались та були нездатн≥ надал≥ брати участь у змаганн€х.

ѕ≥зн≥ше, внасл≥док зб≥льшенн€ к≥лькост≥ фах≥вц≥в соц≥альних служб, €к≥ у процес≥ зд≥йсненн€ профес≥йноњ д≥€льност≥ почувалис€ емоц≥йно виснаженими та знесиленими, проблема емоц≥йного вигоранн€ привернула увагу й американських спец≥ал≥ст≥в-соц≥олог≥в. ¬ результат≥ проведених досл≥джень, серед прац≥вник≥в соц≥альноњ сфери було ви€влено своЇр≥дний профес≥йний "стрес сп≥лкуванн€", €кий отримав назву синдрому "псих≥чного вигоранн€" ≥ почав розгл€датис€ €к стрес-реакц≥€ на тривал≥ стреси м≥жособист≥сних стосунк≥в.

” 70-х роках XX стол≥тт€ американськ≥ досл≥дники та науковц≥ починають вивчати природу та сутн≥сть пон€тт€ Увигоранн€ особистост≥Ф. ќб'Їктом досл≥джень на той момент стають фах≥вц≥ УдопомагаючихФ профес≥й - л≥кар≥, психологи та псих≥атри, а феномен вигоранн€ вивчаЇтьс€ у псих≥атричному та соц≥ально-психолог≥чному напр€мках.

” 1974 роц≥ саме представник псих≥атричного (кл≥н≥чного) напр€мку ƒж. ‘рейденберг вв≥в пон€тт€ УburnoutФ (вигоранн€). јмериканський псих≥атр вивчав характеристики психолог≥чного стану здорових людей, €к≥ перебувають у пост≥йному сп≥лкуванн≥ ≥з кл≥Їнтами або пац≥Їнтами в емоц≥йно напружен≥й атмосфер≥ при наданн≥ профес≥йноњ допомоги [42]. ѕредметом досл≥дженн€ у псих≥атричному напр€мку були симптоми вигоранн€ та сутн≥сть псих≥чного здоров'€ особистост≥.

” 1978 роц≥ набуваЇ свого розвитку соц≥ально-психолог≥чний напр€мок вивченн€ феномену вигоранн€. —оц≥альний психолог X. ћаслач та њњ колеги досл≥джують взаЇмод≥ю людей у ситуац≥йному контекст≥ роботи та вид≥л€ють так≥ ситуативн≥ чинники вигоранн€ €к значна к≥льк≥сть кл≥Їнт≥в, на€вн≥сть негативного зворотного зв'€зку в≥д кл≥Їнта та в≥дсутн≥сть особист≥сних ресурс≥в дл€ подоланн€ стресу.

ќтже, у 70-х роках американськ≥ досл≥дники вивчають €к≥сний б≥к феномену вигоранн€ (його природу та чинники). ƒл€ цього, зазвичай, використовувалис€ так≥ методи, €к ≥нтерв'ю, спостереженн€, анал≥з конкретних ситуац≥й та випадк≥в. —пециф≥чна симптоматика емоц≥йного вигоранн€ була ви€влена у соц≥альних ≥ медичних прац≥вник≥в, прац≥вник≥в благод≥йних орган≥зац≥й, адм≥н≥стратор≥в ≥ обслуговуючого персоналу, вчител≥в та викладач≥в.

ѕ≥зн≥ше ƒж. Ўваб доповнив список профес≥й, пов'€заних ≥з ризиком вигоранн€, адвокатами, пол≥цейськими, тюремниками, пол≥тиками, торговим персоналом, менеджерами середньоњ та вищоњ ланок [53]. ќтже, практична спр€мован≥сть досл≥дженн€ феномену вигоранн€ була обумовлена соц≥ально-економ≥чними та ≥сторико-культурними чинниками, пов'€заними ≥з розвитком сфери послуг у —Ўј.

Ќа початку 80-х рок≥в розпочинаЇтьс€ етап досл≥дженн€ та вивченн€ €вища вигоранн€ з позиц≥њ його оц≥нюванн€, складаютьс€ опитувальники та розробл€Їтьс€ методолог≥€ досл≥дженн€ вигоранн€ в межах ≥ндустр≥ально-орган≥зац≥йноњ психолог≥њ. “ак у 1982 роц≥ X. ћаслач опубл≥ковуЇ методику ћ¬≤ (Maslach Burnout Inventory) дл€ вим≥рюванн€ вигоранн€. —аме шкала вим≥р≥в даноњ тестовоњ методики стаЇ найпопул€рн≥шим ≥нструментом вим≥рюванн€ ступен€ вигоранн€ у емп≥ричних досл≥дженн€х [54]. ¬≥дтод≥ емоц≥йне вигоранн€ розум≥ють €к форму виробничого стресу, що пов'€заний з такими чинниками, €к задоволен≥сть працею, орган≥зац≥йною культурою та плинн≥стю кадр≥в.

« середини 90-х рок≥в вивченн€ вигоранн€ в американськ≥й психолог≥њ виходить на €к≥сно новий р≥вень, оск≥льки предметом досл≥дженн€ почали виступати не т≥льки чинники, але й ≥нш≥ аспекти даного психолог≥чного феномена, а саме:

1) розшир€Їтьс€ коло соц≥альних профес≥й, €ким притаманне €вище вигоранн€ (оф≥сн≥ прац≥вники, менеджери, представники сфери послуг, вчител≥, в≥йськовослужбовц≥ та ≥н.), а також об'Їктом д≥агностики стають представники Унесоц≥альноњ сфериФ (програм≥сти, п≥лоти);

2) вигоранн€ спираЇтьс€ на розроблену методолог≥ю та визначаЇтьс€ не т≥льки €к форма, але ≥ €к результат хрон≥чного виробничого стресу; досл≥дники вид≥л€ють групи стресових фактор≥в, що впливають на трудову д≥€льн≥сть (робоч≥ навантаженн€; контроль та автономн≥сть сп≥вроб≥тника; сприйн€тт€ винагороди; психолог≥чна сум≥сн≥сть сп≥вроб≥тника з колегами; сприйн€тт€ справедливост≥; в≥дпов≥дн≥сть ц≥нностей прац≥вника з ц≥нност€ми орган≥зац≥њ; де в≥н працюЇ тощо);

3) зм≥нюЇтьс€ психод≥агностичний ≥нструментар≥й, за допомогою €кого на даному етап≥ закордонн≥ психологи вим≥рюють вигоранн€, використовуЇтьс€ тестова методика The Tedium Scale (шкала втомлюваност≥), розроблена ј. ѕ≥несом, але найпоширен≥шою дл€ вим≥ру вигоранн€ вважаЇтьс€ методика ћ¬≤ (X. ћаслач), а вс≥ ≥нш≥ розробл€ютьс€ на њњ основ≥;

4) вперше досл≥дниками провод€тьс€ крос-культурн≥ досл≥дженн€ вигоранн€, та в результат≥ пор≥вн€нн€ прац≥вник≥в п'€ти профес≥йних груп (осв≥ти, соц≥альноњ служби, медицини, псих≥атр≥њ, установ виконанн€ покарань) визначаютьс€ схож≥ проф≥л≥ вигоранн€ у фах≥вц≥в —Ўј та √олланд≥њ;

5) предметом досл≥дженн€ американських психолог≥в виступаЇ антипод феномена вигоранн€ - пон€тт€ Увт€гненост≥Ф, Узалученост≥Ф (engagement), що було запропоноване X. ћаслач та характеризувалось спр€мован≥стю на роботу, ентуз≥азмом, позитивним в≥дношенн€м до своЇњ прац≥, енерг≥йн≥стю, самоефективн≥стю.

Ќа сучасному етап≥ розвитку закордонноњ науки феномен вигоранн€ досл≥джуЇтьс€ в психолог≥њ стресових стан≥в (вигоранн€ €к результат стресу), в межах психолог≥њ профес≥йноњ д≥€льност≥ (вигоранн€ €к форма профес≥йноњ деформац≥њ) та екзистенц≥йноњ психолог≥њ (вигоранн€ €к стан ф≥зичного ≥ псих≥чного виснаженн€, що виникло в результат≥ довготривалого перебуванн€ в емоц≥йно напружених ситуац≥€х). ѕроблема емоц≥йного вигоранн€ вивчаЇтьс€ закордонними психологами вже б≥льше тридц€ти п'€ти рок≥в. «а цей час було видано близько трьох тис€ч публ≥кац≥й з питань емоц≥йного вигоранн€ та вид≥лено близько ста симптом≥в, пов'€заних з емоц≥йним вигоранн€м (хоча у б≥льшост≥ випадк≥в вони мали описовий характер та не були п≥дтверджен≥ емп≥ричними досл≥дженн€ми).

«а рад€нських час≥в емоц≥йне вигоранн€ €к самост≥йне пон€тт€ тривалий час не вивчалос€, а лише окреслювалос€ у контекст≥ б≥льш широкоњ проблематики та мало в≥дображенн€ у положенн€х психолог≥чноњ науки про особист≥сть та м≥жособист≥сн≥ в≥дносини, про емоц≥йну ст≥йк≥сть та псих≥чну регул€ц≥ю емоц≥й, про психолог≥чну готовн≥сть до д≥€льност≥, а також досл≥джувалось у психолог≥њ стресових стан≥в.

Ќаприклад, у рад€нськ≥й педагог≥чн≥й психолог≥њ проблемою вигоранн€ займавс€ ћ.ќ. јм≥нов. ¬ивчаючи ≥ндив≥дуальн≥ в≥дм≥нност≥ вчител≥в, в≥н ви€вив взаЇмозв'€зок м≥ж схильн≥стю до розвитку вигоранн€ та типолог≥чними властивост€ми нервовоњ системи (слабк≥стю, лаб≥льн≥стю та активован≥стю нервових процес≥в). ¬чений наголошував, що вплив ви€влених ≥ндив≥дуальних в≥дм≥нностей на схильн≥сть до розвитку вигоранн€ Ї найб≥льш значущим не на фаз≥ вибору педагог≥чноњ спец≥альност≥, а в процес≥ навчанн€ студент≥в педагог≥чних вуз≥в та в перш≥ с≥м рок≥в роботи у школ≥[29].

” рад€нському та пострад€нському сусп≥льств≥ ≥снував такий стереотип: на робот≥ фах≥вець не повинен емоц≥йно виснажуватис€, в≥дчувати негативн≥ емоц≥њ та власну профес≥йну некомпетентн≥сть. “ак≥ настанови не залишали права на слабк≥сть, були деструктивними та призводили до розвитку ситуац≥й Умножинного ≥гноруванн€Ф, коли фах≥вець повинен був приховувати своњ проблеми, негаразди та пригн≥чувати пов'€зан≥ з цим негативн≥ емоц≥њ. ¬ т≥ часи тема емоц≥йного вигоранн€ була табуйована, ≥ саме тому зд≥йснювалас€ невелика к≥льк≥сть спроб досл≥дити та зрозум≥ти, що ж реально в≥дбуваЇтьс€ ≥з фах≥вц€ми, €к њм допомогти впоратис€ ≥з под≥бними станами та €ким чином можна попередити виникненн€ негативних емоц≥йних стан≥в[11].

Ћише у 80-90-х роках XX стол≥тт€ почалос€ активне вивченн€ та досл≥дженн€ емоц≥йного вигоранн€, з'€вилис€ спец≥альн≥ публ≥кац≥њ з даноњ проблеми. ” пострад€нськ≥й рос≥йськ≥й психолог≥њ проводилис€ досл≥дженн€, присв€чен≥ вивченню феномену вигоранн€, емоц≥йного вигоранн€ серед педагог≥в, серед медичних прац≥вник≥в, серед соц≥альних прац≥вник≥в та управл≥нц≥в, серед прац≥вник≥в торг≥вл≥ та менеджер≥в, серед психолог≥в, серед пен≥тенц≥арних службовц≥в.

јнал≥з в≥тчизн€них наукових джерел показав, що украњнськ≥ науковц≥ також досл≥джували емоц≥йне вигоранн€ прац≥вник≥в залежно в≥д сфер њх д≥€льност≥: серед медичних прац≥вник≥в, прац≥вник≥в пен≥тенц≥арноњ системи, особового складу спецп≥дрозд≥л≥в, прац≥вник≥в ќ¬— з р≥зним стажем профес≥йноњ д≥€льност≥, оф≥цер≥в внутр≥шн≥х в≥йськ ћ¬— ”крањни, оперативних прац≥вник≥в на етап≥ адаптац≥њ до профес≥йноњ д≥€льност≥, прац≥вник≥в пожежно-р€тувальних п≥дрозд≥л≥в ћЌ— ”крањни, викладач≥в-психолог≥в, вчител≥в, психолог≥в-консультант≥в та ≥н.

јле, не зважаючи на те, що на сьогодн≥ ≥снуЇ значна к≥льк≥сть досл≥джень даного феномену, терм≥н "емоц≥йне вигоранн€" не в≥дноситьс€ до ч≥тко визначених пон€ть в систем≥ психолог≥чних знань. ” згаданих вище наукових прац€х та досл≥дженн€х авторами використовуютьс€ р≥зн≥ вар≥анти перекладу англ≥йського терм≥на "burnout": "емоц≥йне вигоранн€" (¬.¬. Ѕойко, ¬. ƒуд€к), "емоц≥йне згоранн€" (“.—. яценко, “.¬. ‘орманюк), "емоц≥йне перегоранн€" (¬.ƒ. ¬≥д), "емоц≥йне вигор€нн€" (Ќ. —амик≥на, ќ.¬.  оноплицька, “.¬. ¬ашека, Ќ.Ѕ. янушева). «устр≥чаютьс€ також так≥ терм≥ни, €к "профес≥йне вигоранн€" (“.≤. –онг≥нська, Ћ.  арамушка, Ћ.ћ. ёр'Їва) та "псих≥чне вигоранн€" (ќ.ќ. –укав≥шн≥ков, Ќ.™. ¬одоп'€нова)[56].

” психолог≥чн≥й, педагог≥чн≥й та соц≥альн≥й науков≥й л≥тератур≥ спостер≥гаЇтьс€ терм≥нолог≥чна плутанина у визначенн≥ терм≥ну Уемоц≥йне вигоранн€Ф. Ќаприклад, X. ћаслач розгл€дала вигоранн€ €к синдром ф≥зичного та емоц≥йного виснаженн€, що св≥дчить про втрату профес≥оналом позитивних почутт≥в ≥ включаЇ розвиток низькоњ самооц≥нки, негативного ставленн€ до роботи та втрату розум≥нн€ ≥ сп≥вчутт€ по в≥дношенню до кл≥Їнт≥в. ƒосл≥дниц€ вважала, що вигоранн€ - цескор≥ше емоц≥йне виснаженн€, що виникаЇ на фон≥ стресу, викликаного м≥жособист≥сним сп≥лкуванн€м. ” найб≥льш загальному вигл€д≥ це €вище розгл€далос€ €к довготривала стресова реакц≥€ чи синдром, що виникаЇ внасл≥док тривалих профес≥йних стрес≥в середньоњ ≥нтенсивност≥. ” зв'€зку з цим синдром емоц≥йного вигоранн€ X. ћаслач запропонувала означувати через пон€тт€ "профес≥йне вигоранн€", що у подальшому дозволило розгл€дати це €вище в аспект≥ профес≥йноњ деформац≥њ фах≥вц€ п≥д впливом робочих стрес≥в [34].

A. ѕ≥нес та ≈. јронсон, представники однофакторноњ модел≥ емоц≥йного вигоранн€, розгл€дали його €к стан ф≥зичного, емоц≥йного та когн≥тивного виснаженн€, що в≥дбуваЇтьс€ в результат≥ тривалого перебуванн€ в емоц≥йно складних ситуац≥€х. ¬ даному випадку виснаженн€ було головним чинником (фактором) вигоранн€, а ≥нш≥ про€ви дисгармон≥њ переживань та повед≥нки вважалис€ його насл≥дком. ¬≥дпов≥дно до ц≥Їњ модел≥, на думку автор≥в, емоц≥йне вигоранн€ загрожуЇ представникам будь-€ких профес≥й [18].

B. Ўауфелл≥ розгл€дав емоц≥йне вигоранн€ €к двом≥рну конструкц≥ю (двофакторна модель емоц≥йного вигоранн€), що складаЇтьс€ з емоц≥йного виснаженн€ та деперсонал≥зац≥њ. ѕерший компонент - емоц≥йне виснаженн€ -про€вл€Їтьс€ у скаргах на своЇ здоров'€, ф≥зичне самопочутт€, нервову напругу та отримав назву УафективногоФ. ƒругий - деперсонал≥зац≥€ - про€вл€Їтьс€ у зм≥ненн≥ в≥дношенн€ до себе, або до оточуючих та отримав назву УнастановногоФ [39].

X. ћаслач та —. ƒжексон вид≥лили трифакторну модель емоц≥йного вигоранн€, що включаЇ в себе емоц≥йне виснаженн€, деперсонал≥зац≥ю та редукц≥ю особистих дос€гнень. ≈моц≥йне виснаженн€ виступаЇ основною складовою емоц≥йного вигоранн€ ≥ про€вл€Їтьс€ у зниженн≥ емоц≥йного фону, байдужост≥ або емоц≥йному перенасиченн≥. ƒеперсонал≥зац≥€ про€вл€Їтьс€ у деформац≥њ в≥дносин з ≥ншими людьми в межах виконанн€ робочих функц≥й. –едукц≥€ особист≥сних дос€гнень може про€вл€тис€ у тенденц≥њ негативно оц≥нювати себе, занижувати своњ профес≥йн≥ дос€гненн€ та усп≥хи, або у обмеженн≥ своњх можливостей чи обов'€зк≥в в≥дносно ≥нших ос≥б [10].

ѕредставник чотирифакторноњ модел≥ емоц≥йного вигоранн€ ƒж. Ўваб запропонував можлив≥сть розпод≥лу будь-€кого з елемент≥в емоц≥йного вигоранн€ на два окремих фактори. Ќаприклад, деперсонал≥зац≥€ по в≥дношенню до прац≥, €ка пов'€зана з виконанн€м обов'€зк≥в на робочому м≥сц≥, та деперсонал≥зац≥€ по в≥дношенню до суб'Їкт≥в профес≥йноњ д≥€льност≥ [11].

” досл≥дженн€х Ѕ. ѕельмана та ≈. ’артмана емоц≥йне вигоранн€ розгл€даЇтьс€ €к динам≥чний процес (динам≥чна модель емоц≥йного вигоранн€), що розвиваЇтьс€ у час≥ та характеризуЇтьс€ наростаючим ступенем виразност≥ його про€в≥в. «азначений синдром вони описують у вигл€д≥ про€ву трьох основних клас≥в реакц≥й на орган≥зац≥йн≥ стреси:

1) ф≥з≥олог≥чн≥ реакц≥њ, що про€вл€ютьс€ у ф≥зичних симптомах (ф≥зичне виснаженн€);

2) афективно-когн≥тивн≥ реакц≥њ (емоц≥йне та мотивац≥йне виснаженн€, деморал≥зац≥€, деперсонал≥зац≥€);

3) повед≥нков≥ реакц≥њ (дезадаптац≥€, дистанц≥юванн€ в≥д профес≥йних обов'€зк≥в, зменшенн€ робочоњ мотивац≥њ та продуктивност≥).

”загальнивши багато визначень терм≥ну Увигоранн€Ф Ѕ. ѕельман ≥ ≈. ’артман вид≥лили три головних компоненти емоц≥йного вигоранн€: емоц≥йне ≥/або ф≥зичне виснаженн€, деперсонал≥зац≥€ та знижена робоча продуктивн≥сть [12].

—еред в≥тчизн€них досл≥дник≥в також не ≥снуЇ Їдиного погл€ду на проблему емоц≥йного вигоранн€.

™. ≤льњн розгл€даЇ емоц≥йне вигоранн€ €к складний багатовим≥рний конструкт, що виникаЇ в результат≥ негативних псих≥чних переживань, виснаженн€, в≥д тривалого впливу напруги у представник≥в профес≥й, д≥€льн≥сть €ких пов'€зана з м≥жособист≥сним сп≥лкуванн€м та супроводжуЇтьс€ емоц≥йною насичен≥стю ≥ когн≥тивною складн≥стю [23].

¬. Ѕойко визначаЇ емоц≥йне вигоранн€ €к вироблений орган≥змом механ≥зм психолог≥чного захисту, що про€вл€Їтьс€ у форм≥ часткового або повного виключенн€ емоц≥й у в≥дпов≥дь на психотравмуюч≥ впливи. ¬з€вши за основу концепц≥ю стресу (√. —ельЇ) та трифакторну модель вигоранн€ (X. ћаслач), досл≥дник вид≥лив три елементи структури синдрому емоц≥йного вигоранн€, €к≥ в≥дпов≥дають фазам загального адаптац≥йного синдрому [14].

 


 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-23; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 2646 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—лабые люди всю жизнь стараютс€ быть не хуже других. —ильным во что бы то ни стало нужно стать лучше всех. © Ѕорис јкунин
==> читать все изречени€...

2015 - | 1957 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.031 с.