Інструменти грошово-кредитної політики. Вплив депозитного та грошового мультиплікаторів на грошову пропозицію

Стратегія грошово-кредитної політики виражається в двох категоріях кількісних цілей: кількості грошей в обігу та обсягах кредитів. У зв’язку з цим в залежності від стану господарської кон’юнктури центральний банк може реалізовувати два основних типи грошово-кредитної політики, які взаємно протилежно впливають на динаміку грошової маси. У загальному виді завдання грошово-кредитної політики НБУ направлені на забезпечення фінансової та макроекономічної стабільності, створення умов для досягнення установами банків економічної політики держави, що потребує розширення інструментарію грошово-кредитної політики, а також його повноважень.

В основному, всі регулюючі інструменти НБУ направлені на стабілізацію банківських установ, тому пріоритетними інструментами його грошово-кредитної політики можна визначити: 1) процентну політику; 2) політику обов’язкових резервів; 3) операції на відкритому ринку; 4) політику рефінансування; 5) курсову політику, які безпосередньо впливають на грошову масу, мають свою мету та регулюючі функції (таблиця 3).

Таблиця 3. Основні інструменти грошово-кредитної політики НБУ

Депозитні та кредитні операції – важливий інструмент грошово-кредитної політики центральних банків. Вони є монетарними операціями і застосовуються для регулювання ліквідності банківської системи з метою підтримання рівноваги на грошово-кредитному ринку. Кредитні та депозитні операції – гнучкий та оперативний ринковий інструмент, їх застосування призводить до змін в обсягах грошової бази, тобто пропозиції грошей.Сучасний кредитний та депозитний ринки перебувають під впливом різних факторів, які визначають не тільки діяльність банків на внутрішньому ринку, а й знаходження джерел для покриття зовнішнього боргу, можливість отримання та використання фінансової допомоги міжнародних фінансово-кредитних структур, визначають можливості Уряду й НБУ в найбільш стислі строки подолати наслідки фінансової кризи.

У післякризовий період завданнями грошово-кредитної політики центрального банку, що регулюють кредитний та депозитний ринок, можна визначити:

- підтримка стійкості фінансової системи до стресових ситуацій;

- обмеження фінансових ризиків;

- згладжування циклів фінансових коливань.

Здатність банківської системи на базі залучення грошей на свої депозити

створювати нові гроші, тобто збільшувати пропозицію грошей, вимірюється

депозитним мультиплікатором (Мд). Депозитний мультиплікатор (m=1/r, r-реальна ставка %) — це, зодного боку, відношення між приростом грошової пропозиції і початковимприростом депозитних грошей. З іншого боку, депозитний мультиплікатор —це величина обернено пропорційна резервній нормі.

Грошовий мультиплікатор – це відношення пропозиції грошей до грошової бази (M=MS/MB, MS-пропозиція грошей, MB-грошова база) показує на скільки грошових одиниць змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. Коли вилучення грошей у формі готівки відсутні, то грошовий мультиплікатор дорівнює депозитному.

Грошовий мультиплікатор залежить від політики Національного банку тією

мірою, в якій Національний банк контролює резервну норму, а також від

рішень власників грошових коштів, які впливають на коефіцієнт готівки.

Національний банк може лише прогнозувати поведінку вкладників стосовно коефіцієнта готівки