Автоматичні стабілізатори та дискреційна стабілізаційна політика

Автоматичні стабілізатори – це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію ВНП на зміни сукупного попиту. До них належать:

1) Автоматична зміна податкових надходжень при прогресивній системі оподаткування. Це зумовлюється падінням виробництва, але за автоматичного падіння податків це не так відчутно.

2) Допомога на випадок безробіття, соціальна допомога та інші соціальні трансферти.

Дискреційна стабілізаційна політика – це політика, при якій уряд свідомо маніпулює податками та державними видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю за інфляцією та прискоренням економічного зростання.

Основні її інструменти: Зміна програм суспільних робіт та пов’язаних з витратами держави, зміна програм «трансфертного» типу, циклічні зміни рівня податкових ставок.

Розглянемо механізм дії автоматичних стабілізаторів.

У фазі циклічного підйому доход зростає, У₂ >У₀ і тому податкові відрахування автоматично зростають, податковий мультиплікатор зменшується, а трансфертні платежі з бюджету автоматично знижуються – це зменшує особисті доходи, скорочує видатки на споживання і AD вцілому. У підсумку бюджетний надлишок зростає, а надмірне розширення економіки й інфляція стримуються. У фазі циклічного спаду AD, навпаки знижується: У₁<У₀. Через це податкові надходження автоматично скорочуються, податковий мультиплікатор – збільшується, а трансферти приватному секторові – збільшуються. Наслідком цього є збільшення держ. дефіциту, але одночасно збільшується AD і обсяг вир-ва, що обмежує глибину спаду. Автоматичні стабілізатори лише зменшують, а не зовсім усувають мультиплікативний вплив податків та держ. видатків на економіку. Проведення активної фіскальної політики ускладнюється труднощами макроекономічного прогнозування, які виникають внаслідок недосконалості екон. Інформації, мінливості екон. очікувань тощо. Окрім того фіскальна політика має значні внутрішній лаг – час від моменту зміни екон. ситуації до моменту прийняття відповідних урядових рішень.

 

Державний бюджет та бюджетне обмеження уряду.

Бюджет це грошове вираження збалансованого кошторису доходів та видатків на певний період. Фактичний бюджет – реал. видатки, надходження дефіцити за певний період. Структурний бюджет – якими мають бути урядові видатки, надходження, дефіцити, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва. Циклічний бюджет – показує вплив ділового циклу на бюджет. Циклічний бюджет - це різниця між фактичним та структурним бюджетами.

Державний бюджет буває:

— збалансований, коли надходжен­ня дорівнюють витратам;

— дефіцитний, коли витрати перевищують доходи;

— профіцитний, коли доходи перевищують ви­трати.

Дефіцит бюджету є безпечним для економіки в ціло­му, якщо він знаходиться на рівні 2—3 % ВНП. У протилежному разі він негативно впливає на функці­онування грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому.

Причини дефіциту держбюджету;

— падіння доходів в умовах кризового стану еко­номіки; — зменшення приросту національного доходу;— збільшення бюджетних витрат;— непослідовна фінансово-економічна політика;— зростання витрат у зв'язку з обслуговуванням внутрішнього і зовнішнього державного боргу;— домінуюча політика державного патерналізму.

Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту:

— перехід від фінансування до кредитування;

— ліквідація дотацій збитковим підприємствам;— скорочення витрат на управління державою;— реформування системи оподаткування;— збільшення ролі місцевих бюджетів;

Види бюджетного дефіциту

За формою прояву Відкритий бюджетний дефіцит — це офіційно визнаний дефіцит у законі про бюджет на відповід­ний рік.

Прихований бюджетний дефіцит виникає в ре­зультаті завищення обсягів планових доходів та вклю­чення до складу доходів джерел покриття бюджетно­го дефіциту.

За причинами виникнення: Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком ско­рочення обсягів ВВП і, відповідно, обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджет­ного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит. Циклічний дефіцит бюджету є результатом цикліч­ного зменшення національного доходу та обсягу вироб­ництва внаслідок кон'юнктурних коливань, що спонукає до дії автоматичні фіскальні стабілізатори (скорочують­ся податкові надходження з причини обмеження бази оподаткування та збільшуються соціальні трансферти у зв'язку зі зниженням життєвого рівня населення).

Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, по­датків і сальдо державного бюджету.

Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період еконо­мічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки опо­даткування і збільшує державні витрати. Відповідно, в період економічного піднесення цілеспрямовано ство­рюється бюджетний надлишок.

За напрямом дефіцитного фінансування розріз­няють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний бюджетний дефіцит характеризуєть­ся спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризуєть­ся спрямуванням коштів на покриття поточних витрат (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері, сплата процентів за боргом та ін.).

Джерелами фінансування дефіциту бюджету мо­жуть виступати:

— грошово-кредитна емісія (монетизація дефіци­ту) —інфляційний шлях покриття бюджетно­го дефіциту;

— позики держави — менш інфляційний шлях покриття бюджетного дефіциту.