Взаємозв‘язок макропоказників в СНР

Показник ВВП можна розрахувати трьома методами:

1. Виробничий метод: ВВп визначають як суму доданих вартостей. ВВП=валові додані вартості(ВДВ)+ чисті податки(Т_Ч).

2. Розподільчий метод - ВВП =W+p+i_Ч+R+ T_НЧ +А, де W-зарплата; прибуток підприємств; R –рента;T_НЧ - непрямий чистий податок на бзнес; i_Ч – чистий %; А – амортизація.

3. За потоком витрат (метод кінцевого використання). Вартість виробленого суспільного продукту=вартості реалізованого продукту. Те,що для одних економ суб’єктів є втратою, для інших – доходом.

ВВП=С+I+G+NE.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) можна отримати із ВВП, коли його зменшити на величину амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП — А; ЧНД = ВНД-А.

Національний доход (НД) — сукупний доход в економіці, який отри­мують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі) — можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих по­датків на бізнес: НД = ЧВП — Чисті непрямі податки на бізнес.

Показник особистого доходу (ОД) можна отримати, коли від націо­нального доходу відняти внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток корпорацій, податки на прибуток корпорацій і додати суму тран­сфертних платежів. Необхідно також відняти чистий процент і додати осо­бисті доходи, отримані у вигляді процента.

Використовуваний доход (ВД) розраховується шляхом зменшення по­казника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі:

ВД = ОД — Прибутковий податок — Неподаткові платежі державі. Це доход, який залишається у розпорядженні домогосподарств. Він використовується на споживання і заощадження.

ОДКВ = ОД-Т_ІНД (індивідуальні прибуткові податки громадян).

ВНД=ВВП+ЧФД;

 

14.Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор та індекси цін. НОМІНАЛЬНИЙ ВНП - вартісний показник, який визна­чається за ринковими цінами поточного року. РЕАЛЬНИЙ ВНП - вартісний показник, який визначається за незмінними (базисними) цінами. Він точніше показує дина­міку фізичного обсягу виготовленого продукту. На величину номінального ВНП впливають: динаміка реального (фізичного) обсягу вироб­ництва; динаміка рівня цін (інфляція). Реальний ВНП підраховується шляхом коригування номі­нального ВНП на індекс цін.

ДЕФЛЯТОР ВНП (індекс Пааше) враховує динаміку цін та зміни в структурі виробництва.

Деф.ВНП = (Ном.ВВП / Реал.ВВП) * 100% = (∑p1q1 / ∑p0q1) * 100%,де p1 - ціни поточного року; ро - ціни базисного року; q1 - обсяг виробництва в поточному році.

Якщо величина дефлятора менше одиниці, то відбувається коригування номінального ВНП у бік збільшення, тобто спо­стерігається інфліювання ВНП. Якщо величина дефлятора більше одиниці, то відбувається коригування ВНП в бік зни­ження, тобто дефліювання ВНП.

Індекс цін виробника (ІЦВ) відображає зміну цін, які їх визначають виробники для продажу товарів на внутрішньому і зовн ринках. Ціни виробників не враховують податку на додану вартість і акцизних зборів.

Індекс споживчих цін(ІСЦ) або індекс Ласпейреса відображає зміни цін репрезентативного споживчого кошика, тобто сукупності товарів і послуг, що характеризують типовий рівень і структуру річного споживання домогосподарстів і використовуються для розрахунку прожиткового мінімуму.

I_L=

 

Індекс Фішера: I_F=

 

Рух та розподіл ВВП.

Рух ВВП має двоякий вираз: натуральний (натурально-речовинний) і грошовий. У процесі відтворення рух вартості у цих двох виразах проявляється, як самостійні процеси. Тобто окремо відбувається рух цінностей і окремо — рух грошових коштів. Водночас вони нерозривно пов’язані між собою. У них спільна основа — вартість або цінність сукупного продукту. Всього ВВП має такі стадії руху: виробництво, розподіл, перерозподіл і кінцеве споживання.

Розподілу ВВП включає в себе кілька стадій:

1) первинний розподіл;

2) перерозподіл;

3) вторинний розподіл.

Первинний розподіл — це розподіл доданої вартості й формування первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні ВНП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб — заробітна плата, у юридичних осіб — прибуток, у держави — прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті й надходження від державних послуг, ресурсів, угідь, а також непрямі податки.

Перерозподіл полягає у створенні й використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі й корпоративні. Загальнодержавні включають бюджет і фонди цільового призначення. Відомчі — це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні фонди передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів у корпоративних об’єднаннях.

Перерозподіл включає два етапи: вилучення частини доходів у одних суб’єктів і формування централізованих фондів. На даному етапі формуються вторинні доходи суб’єктів, що створюють ці фонди;

використання централізованих фондів і формування доходів окремих суб’єктів. На цьому етапі можуть формуватись як первинні доходи — заробітна плата фізичних осіб, зайнятих у бюджетній сфері, які знову ж таки підлягають перерозподілу, так і вторинні доходи у вигляді різних виплат і надання безплатних послуг із централізованих фондів фізичним особам та асигнувань і виділення коштів юридичним особам.

Вторинний розподіл — це другий етап перерозподілу.