Логістичне моделювання процесів збуту готової продукції

Логістична система – це господарсько-управлінський механізм планування та організації координування дій усіх підрозділів, котрі займаються управлінням переміщення різних видів потоків. У розподільчій логістиці — це потоки готової продукції. Можна також визнати, що це упорядкована сукупність логістичних операцій, котрі організовані у взаємопов’язані ланцюжки [4].

Логістичні системи можуть бути як автономними, тобто незалежними, так і релятивними, тобто відносними чи залежними. За характером взаємозв’язку між елементами розрізняють прості та ешелоновані (багаторівневі) системи. За способом організації можна виділити системи, побудовані на принципах субординації (супідрядності) і координації (взаємозалежності), тобто субординовані і координовані системи. За масштабом охоплення збутових процесів правомірно називати макро- і мікрологістичні системи. Макрологістичні системи розподільчої логістики достатньо ефективні в межах промислово-фінансових груп чи холдингів, а мікрологістичні придатні для моделювання збутової діяльності підприємства.

При побудові логістичних систем розподільчої логістики слід керуватися такими основними принципами:

1. узгодженість технологій виробництва і збуту продукції;

2. організаційне забезпечення системи на основі спеціальних функціональних підрозділів;

3. інформаційне забезпечення системи, наявність технологічних та програмних засобів обробки інформації;

4. кадрове забезпечення системи, включаючи висококваліфікованих маркетологів;

5. правове забезпечення системи і надійні господарчі зв’язки між всіма її учасниками;

6. відсутність протиріч інтересів учасників системи чи досягнення балансу інтересів на основі взаємних компромісів;

7. постійне удосконалення системи [4].

Будь-яка логістична система розподільчої логістики функціонує як відкрита, гнучка, адаптивна система організації збутової діяльності. На рівні підприємства вона включає сукупність підсистем: матеріально-технічну; організаційно-економічну; соціально-психологічну; нормативно-правову.

Матеріально-технічна підсистема включає складське і тарне господарство, транспортні та інформаційні комунікації, засоби пакування і підготовки продукції до споживання, системи ремонту і обслуговування, а також інші матеріальні та технічні компоненти збутової діяльності.

Організаційно-економічна підсистема будується на взаємодії планування, організації, контролю, оцінки, аналізу, регулювання збутової діяльності.

Соціально-психологічна підсистема об’єднує такі взаємопов’язані елементи, як кадри, стимули, спонукальні мотиви, інтереси учасників збутового процесу тощо.

Нормативно-правова підсистема створює нормативну базу логістичної системи і будується на основі законів, підзаконних актів, а також внутрішніх нормативів підприємства, що регламентують порядок організації збутової діяльності.

Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають певних форм її організації, тобто певним чином організованого процесу збуту готової продукції.

Організація розподільчої логістики включає:

- організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;

- організацію управління збутом як сукупність логістичних операцій, логістичних ланцюжків і логістичних систем;

- організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб’єктів розподільчої логістики.

Логістичне моделювання процесу збуту готової продукції відбувається на базі системотехніки і цільової орієнтації на кінцеві результати збутової діяльності. З певним ступенем абстракції і спрощення логістичну модель процесу збуту можна уявити як мережну модель (рис.1).

 

 

Рис. 1. Мережна логістична модель процесу збуту:

1 — вивчення купівельного попиту;

2 — формування портфеля замовлень;

3 — встановлення господарчих зв’язків зі споживачами;

4 — фінансування збутових досліджень;

5—асортиментне завантаження виробничих потужностей підприємства;

6 — укладання договорів постачання (продажу);

7 — встановлення цін на товари, послуги і роботи;

8 — створення запасів готової продукції;

9—вибір каналів розподілу;

10—стимулювання збутовиків та перепродавців;

11— організація доставки (постачання) продукції (послуг) споживачам (покупцям);

12— контроль за виконанням договірних зобов’язань;

13 — розрахунки з покупцями і «посередниками»;

14 — надання послуг споживачам;

15 — оцінка виконання планів збуту;

16 — фінансування збутових операцій;

17 — задоволення платоспроможного попиту споживачів і одержання прибутку.

Подана модель розподільчої логістики є синтезом взаємодії трьох основних потоків:

1) матеріального, що є ланцюжком подій

1 ® 2 ® 5 ® 8 ® 11 ® 14 ® 17;

2) інформаційного, що є ланцюжком подій

1 ® 3 ® 5 ® 9 ® 12 ® 15 ® 17;

3) фінансового (грошового), що створюється ланцюжком подій

1 ® 4 ® 7 ® 10 ® 13 ® 16 ® 17 [4].

Логістична послідовність формування і функціонування даної моделі створює такі взаємопов’язані блоки подій:

- організаційно-аналітичний блок, що включає події з 1 по 4 і забезпечуючий комплекс операцій з дослідження ринку (переважно — вивчення попиту споживачів на товари і послуги підприємства);

- організаційно-технічний блок, що включає події з 5 по 10 і забезпечуючий комплекс операцій по створенню матеріально-речових умов збутової діяльності;

- організаційно-управлінський блок, що включає події з 11 по 17 і забезпечуючий комплекс операцій з управління збутовою діяльністю, такий, як планування, оцінка, контроль і регулювання діяльності всіх учасників збутового процесу.

Дезінтеграція розглянутої моделі дає можливість побачити в якості її первинного елемента логічну операцію, що стосовно предмета нашого дослідження є осібною сукупністю дій, спрямованих на задоволення платоспроможного попиту споживачів [7].

Операції розподільчої логістики розрізняють за декількома ознаками:

1. повнота обслуговування клієнтів (повне чи комплексне обслуговування і неповне чи часткове обслуговування);

2. форма організації (зовнішні, тобто за межами підприємства, і внутрішні, тобто в межах підприємства);

3. спосіб виконання (технічні, матеріальні, фінансові, інформаційні);

4. результат (поставка товару, надання послуг).

Розподільча логістика як сукупність взаємопов’язаних логістичних операцій може бути описаною в термінах операційних систем.

Операційна система розподільчої логістики складається з трьох підсистем: перероблюючої підсистеми; підсистеми забезпечення; підсистеми планування і контролю.

Задоволення попиту споживачів є результатом взаємодії усіх перелічених підсистем (рис. 2).

 

 

Рис. 2. Операційна система розподільчої логістики

 

Перероблююча підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит споживачів (вхід системи) у необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Збутовий перетворювач (транслятор попиту) виконує операції з асортиментного завантаження виробництва, кількісного і якісного приймання готової продукції, організації її зберігання і підготовки до споживання, просування товарів на ринок по каналах розподілу і товароруху, допродажного і післяпродажного обслуговування споживачів [7].

Підсистема забезпечення створює матеріально-речові і фінансово-трудові умови для нормального функціонування перероблюючої підсистеми. Вона передбачає: виробниче забезпечення збуту, включаючи виробництво товарів та послуг по замовленнях споживачів, матеріально-технічне забезпечення збутової діяльності, включаючи створення складів, транспортних, торговельних та інших комунікацій; фінансове забезпечення виробництва і реалізації продукції, включаючи фінансування рекламних компаній; кадрове забезпечення збутових служб підприємств, включаючи професійне навчання торговельного персоналу. Підсистема забезпечення розподільчої логістики може базуватися тільки на власних ресурсах підприємства (що трапляється дуже рідко), а також на запозичених коштах. Вибір того чи іншого способу забезпечення часто визначається економічною ефективністю і результативністю функціонування підсистеми забезпечення, в разі, коли певна функція забезпечення може стати функцією перероблюючої підсистеми. Наприклад, в загальному випадку перевезення готової продукції — функція підсистеми забезпечення, але у разі надання транспортних послуг стороннім організаціям вона стає функцією перероблюючої підсистеми.

Підсистема планування і контролю може бути названа управляючою підсистемою в кібернетичній моделі розподільчої логістики. Вона подає команди (плани, завдання) за інших (керованих) підсистем, одержує інформацію про їх реакції на керований вплив (зворотній зв’язок) і коригує поведінку учасників збутової діяльності відповідно до прийнятих цілей і завдань. Вироблення і прийняття управлінського рішення у даній підсистемі здійснюється під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації збутової діяльності підприємства (склад служби збуту, склад і розподіл функцій по підрозділах підприємства) [7].

Будь-яка операційна система, в тому числі і розподільчої логістики, працює по процедурах, добре вивчених теорією вивчення операцій.

Стандартні процедури включають:

- постановку завдання;

- вибір цільової функції;

- розробку моделі дослідження;

- визначення галузі можливих технічних рішень і оцінки характеристик;

- виконання необхідних розрахунків і робіт;

- перевірку результатів за критерієм оптимальності;

- аналіз одержаних результатів і розробку рекомендацій.

Постановка завдань у розподільчій логістиці залежить від стратегії поведінки підприємства на ринку і загальносистемних цілей. Розподільча логістика не є самодостатньою і не може бути націленою на внутрішні потреби чи проблеми. Як транспорт не має працювати тільки заради самого процесу перевезення, так і розподільча логістика не може функціонувати заради самої себе [14].