Суть і форми кредиту. Структура сучасної

Кредитної системи.

В ринковій економіці непорушним законом є те, що гроші повинні знаходитись у постійному обороті, здійснювати безперервний обіг. Цьому допомагає функціонування кредитної системи.

Термін кредит походить від латинського слова creditum – борг, позичка (від слова credо – вірю, довіряю).

Існування кредиту тісно пов’язане з позичковим капіталом.

Позичковий капітал – це грошовий капітал, який надається його власниками або розпорядниками, як позика з метою отримання доходу в формі позичкового відсотка (процента).

Рух позичкового капіталу називають кредитом.

Кредит – це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

Принципи функціонування кредиту: обов’язковість повернення кредиту; платність; строковість.

Кредит виконує важливі функції в ринковій економіці:

1.Перерозподільча – приватні збереження, прибутки підприємств, доходи держави перетворюються в позичковий капітал і направляються в прибуткові сфери народного господарства. У більшості країн світу найбільшим джерелом збережень є приватні особи.

2.Емісійна – створення нових платіжних засобів кредитними установами.

3. Економія витрат обігу завдяки тому, що кредит суттєво прискорює швидкість обороту грошових ресурсів і здешевлює обслуговування грошового обігу.

4.Прискорення концентрації і централізації капіталу. Кредит активно використовується у конкурсній боротьбі, сприяючи процесу поглинання і злиття фірм. Тут велику роль відіграють умови надання кредиту – пільгові чи жорсткі.

В процесі історичного розвитку кредит набув різноманітних форм, основні з яких – це комерційний і банківський кредит.

Комерційний кредит – надається одним підприємцем іншому у вигяляді продажу товарів із відстрочкою платежу. Об’єктом комерційного кредиту є товарний капітал. У більшості випадків комерційний кредит оформляється векселем (вид цінного паперу, грошове зобов"язання, незаперечний борговий документ). Мета комерційного кредиту – прискорення реалізації товарів та втіленого в них прибутку. Величина позичкового відсотка за комерційний кредит нижча від банківського і входить у ціну товару та суму векселя.

Банківський кредит – це форма кредиту, за якою банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного або залученого грошового капіталу на умовах повернення та платності у вигляді банківського відсотка. Об’єктом банківського кредиту є грошовий капітал. Мета – отримання прибутку з позик. Банківський кредит не має цільового обмеження.

Банківські кредити поділяються на короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 року до 3 років), і довгострокові (понад 3 роки).

До інших розповсюджених форм кредиту слід віднести:

1. Ломбардний кредит – короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує повернення кредиту.

2. Споживчий кредит – надається банком приватним особам при купівлі, перш за все, споживчих товарів довготривалого користування. Позичковий процент за цією формою досить високий.

3. Іпотечний кредит – довгострокова позика під заставу нерухомості (землі, споруд). Іпотечний кредит використовується головним чином для оновлення основних фондів в сільському господарстві і сприяє концентрації капіталу у цій сфері.

4. Державний кредит – являє собою систему кредитних відносин, в якій держава виступає позичальником, а населення і приватний бізнес – кредиторами грошових засобів. Джерелом засобів державного кредиту служать облігації державних позик, які можуть випускатись не тільки центральними, але і місцевими органами влади. Держава використовує дану форму кредиту, перш за все, для покриття дефіциту державного бюджету.

5. Міжнародний кредит – являє собою рух позичкового капіталу у сфері міжнародніх економічних відносин. Міжнародний кредит надається в товарній або грошовій (валютній) формі. Кредиторами і позичальниками є банки, приватні фірми, держава, міжнародні і регіональні організації.

6. Лізинговий кредит – відносини між юридичними особами, що виникають з приводу оренди майна і супроводжуютьсяукладанням лізингової угоди, в якій лізинговою компанією є банк, що на замовлення орендаря купує обладнання і надає його в оренду.

Кредитна система – це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування (функціональна струткура) та сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах кредитування (інституціональна структура).

У загальному вигляді інституціональну структуру можна представити таким чином: центральний банк; комерційні банки; спеціалізовані кредитно-фінансові інститути.

Головне положення в кредитній системі займає Центральний банк, який історично виділився з маси комерційних банків ще в ХVІІІ-ХІХ ст. на ранніх стадіях капіталізму. Центральні банки виконують ряд важливих функцій:

1) емісію банкнот (паперових грошей);

2) зберігання державних золото-валютних резервів;

3) зберігання резервного фонду інших кредитних установ;

4) грошово-кредитне регулювання економіки;

5) кредитування комерційних банків і здійснення касового обслуговування державних установ;

6) проведення розрахунків і перевідних операцій;

7) контроль за діяльністю кредитних установ.

За допомогою норми резервування (зараз в Україні вона складає __%), норми облікової ставки (в Україні станом на 10.08.05 – 9,5%) та операцій на ринку цінних паперів держава через центральний банк проводить грошово-кредитну політику.

Комерційні банки є основою кредитної системи. Сучасний комерційний банк є кредитно-фінансовою установою універсального характеру. Він не тільки приймає внески населення і підприємств, видає кредити, але і виконує фінансове обслуговування клієнтів. Операції комерційного банку підрозділяються на пасивні (залучення засобів) і активні (розміщення засобів). Крім того, банки можуть займатись посередницькими операціями (за дорученням клієнта на комісійній основі) і довірчими операціями (управління майном, цінними паперами).