Матеріальне виробництво –сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріальна-речові блага й надають матеріальні послуги

Нематеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, що виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, які задовольняють духовні й соціальні потреби людей

Результатом виробництва в національному масштабі є суспільний продукт. З точки зору його створення і руху структуру суспільного виробництва розглядають пофазно.

Фази виробництва тісно між собою взаємопов’язані, хоча кожна з них відносно відособлена, має свої характерні особливості і виконує різні функції. Найтісніший зв’язок існує власне між процесом виробництва і споживанням. Споживання являє собою використання створених благ. Воно буває двох видів: виробниче і особисте.

Виробниче споживання – це використання економічних ресурсів для виготовлення економічних благ. Фактично даний вид споживання означає процес виробництва. З останнім тісно пов’язане і особисте споживання предметів споживання завдяки якому відбувається відтворення робочої сили. Особисте споживання виступає логічно кінцевою метою будь-якого виробництва і визначає його структуру. В той же час, споживання як кінцева мета виробництва не завжди виступає в якості його безпосередньої цілі. Так, в ринковій економіці безпосередньою метою виробництва для приватних виробників є отримання прибутку. Але якщо зв’язок між виробництвом і споживанням десь втрачається то трудова діяльність стає безглуздою або перетворюється у виробництво заради виробництва. Таким чином, дещо відрізняючись за своїми функціями і роллю процес виробництва і споживання лише в своїй єдності можуть представляти суспільне виробництво.

Розподіл, як фаза суспільного економічного процесу, включає не тільки розподіл результатів виробництва (суспільного продукту) і доведення кінцевих товарів і послуг до споживача, а й розподіл ресурсів або факторів виробництва. отже, він тісно зв’язаний з фазами споживання і виробництва.

Розподіл суттєво залежить від форм власності, оскільки фактори виробництва в ринковій економіці належать конкретним власникам, а це впливає на формування доходів, у відповідності з якими і розподіляються в кінцевому рахунку економічні блага.

Обмін виступає в трьох видах: діяльністю і здібностями; економічними ресурсами; предметами споживання. Він забезпечує переміщення благ в просторі і сприяє більш повному задоволенню потреб людей. З цієї точки зору він продуктивний як виробництво. Розподіл (і обмін), не тільки є опосередкованою ланкою між виробництвом і споживанням, він активно впливає не ефективність виробництва, бездефіцитність товарів і послуг та примноження суспільного багатства, прискорює рух товарів від виробників до споживачів.

Отже виробництво виступаючи основою життєдіяльності людей, забезпечуючи засоби існування людей, обслуговує й само себе, в кожній з названих фаз виконуються й чисто виробничі функції.

Для здійснення процесу виробництва необхідні певні чинники (фактори виробництва або економічні ресурси),

Чинники суспільного виробництва (економічні ресурси) – це всі види ресурсів – природні, людські і створені людиною засоби, які використовуються в процесі виробництва товарів і послуг.

По суті, чинники суспільного виробництва, це ті блага, які використовуються для виробництва інших благ. Тому їх нерідко називають виробничими ресурсами або факторами виробництва.

Основними економічними ресурсами є: земля, капітал, праця, підприємницькі здібності (талант). Це зумовлено тим, що саме ці чотири чинники дають змістовні уявлення про економічний потенціал тієї чи іншої країни.

Як економічний ресурс:

Земля – це всі природні ресурси, які використовуються людьми для виробництва товарів і послуг (корисні копалини, водні ресурси рік, морів і океанів, сільськогосподарські угіддя, ліси, тваринний і рослинний світ і т.ін., власне всі ті ресурси, що походять від природи і поступають у виробництво або складають базу для його організації);

Капітал (інвестиційні ресурси) – це всі виготовлені людьми засоби виробництва, що використовуються в подальшому процесі виробництва товарів і послуг і їх доставки до споживача (машини і обладнання, фабрично-заводські приміщення, споруди і транспортні засоби і т.ін.).

Нові машини, обладнання і інші “капітальні товари” являють собою важливий елемент інвестиційних ресурсів, необхідних для розширення або модернізації виробництва, а сам процес виробництва і нагромадження “капітальних товарів” з цією метою називається – інвестуванням;

Праця – це фізичні, розумові здібності, навики, знання людини, які вона використовує в процесі виробництва товарів і послуг. Праця взагалі (лісоруба чи вчителя, шахтаря чи лікаря, студента чи школяра, продавця чи футболіста тощо) охоплюється поняттям “праця” – як витрати людської енергії, розумової і фізичної;

Підприємницькі здібності (талант) виступають як особливий людський ресурс за умов функціонування ринкової економіки, зміст якого розкривається через чотири взаємозв’язані функції підприємця: 1) організаційну -–підприємець бере на себе ініціативу з’єднання ресурсів (землі, капіталу, праці і підприємницьких здібностей) в єдиний процес виробництва товарів і послуг; 2) новаторську – підприємець це новатор, особа, яка прагне вводити нові технології, нові форми організації бізнесу, випускати нові товари чи надавати нові види послуг і т.ін.; 3 ) ризику – підприємець ризикує своїм часом, діловою репутацією і навіть власним майном; 4) відповідальності – підприємець бере на себе завдання прийняття основних рішень у процесі ведення бізнесу і несе при цьому правову і соціальну відповідальність (за дотримання контрактів, дотримання чинного трудового і іншого законодавства тощо).

“Земля” і “капітал” (як економічні ресурси) виступають як матеріальні ресурси, а “праця” і “підприємницькі здібності” – як людські (або трудові). Матеріальні ресурси називаютьсяречовим фактором виробництва, людські – особистим факторомвиробництва. Значення людського фактора в системі чинників виробництва виняткове. Воно обумовлене тим, що всі фактори можуть взаємодіяти і здійснювати виробництво продукції завдяки трудовій діяльності людини.

В економічній науці існує інших підхід до класифікації факторів виробництва (марксистський): до речового фактору виробництва відносять предмети і засоби праці, а до особистого – робочу силу. Предмети праці все те, на що людина діє в процесі праці. Засоби праці – все те, з допомогою чого людина діє на предмет праці (верстати, обладнання тощо). Активну частину засобів праці називають знаряддями праці. Предмети праці і засоби праці в єдності утворюють засоби виробництва.

Сучасна вітчизняна і світова економічна наука до складу чинників виробництва, крім розглянутих нами (землі, капіталу, праці і підприємницьких здібностей) відносить: науку, інформацію, технологію, організацію виробництва його інфраструктуру тощо.

Наука – це специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення. Втілюючись у виробничній діяльності у вигляді нових засобів виробництва, впровадження прогресивних технологій, використання нових видів енергії, матеріалів тощо наука перетоворюється на головну продуктивну сули суспільства. Від рівня і масштабів застосування знань залежить майбутнє людства.

Інформація – в сучасних умовах виступає найважливішим фактором суспільного виробництва, який можна визначити як систему збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання у різних сферах життєдіяльності людей й насамперед в економічній. Вона необхідна і як умова роботи сучасної системи машин (програмне забезпечення), і як засіб підвищення якості робочої сили (передача знань) та передумова вдосконалення самого процесу виробництва.

Технологія – це відкриті наукою і практикою і засновані на механічних, фізичних, хімічних чи інших властивостях засобів виробництва способи впливу людини на предмети праці. Пізнаючи раніше невідомі властивості речей, люди оволодівають секретами виготовлення нових видів продукції, застосовують прогресивні технології (роторної, гнучкої автоматизації, робототехнології, електронно-променевої, імпульсної, плазменої, зварювання вибухом, біотехнології, генної інженерії тощо). На зміну традиційній машинній індустрії створюється, по суті, новий технологічний способів виробництва.

Організація виробництва забезпечує злагодженість функціонування всіх його факторів, взаємодію людей як учасників процесу виробництва, отже суттєво впливає на нього.