Радіаційно небезпечні об'єкти 1 страница

МІПІЯ.

Розглянемо важливі визначення, які використовуються в цивільній обороні.

Надзвичайні ситуації за походженням поділяють на такі.

Надзвичайні ситуації природного характеру — небезпечні і еологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні яви­ща, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану по­вітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогоспо- (арських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біо­сфери тощо.

Небезпечне природне явище — це подія природного походжен­ня або результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру — транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи загрози, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних оіологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродина­мічні аварії на греблях, дамбах тощо.

Потенційно небезпечний об'єкт — це такий об'єкт, на якому використовуються, переробляються, зберігаються або транспортують- • -я небезпечні радіоактивні, пожежовибухові речовини та біологічні препарати, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації.

Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що ство­рює на об'єкті або території загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспорт­них засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа — великомасштабна аварія чи інша подія, що при­зводить до тяжких трагічних наслідків.

Виходячи з характеру походження подій, що зумовлюють виник­нення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють:

— надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконститу- ційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористич­ного акту (збройний напад, захоплення і утримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та те л ек омунік ацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викра­дення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення, встанов­лення вибухових пристроїв у громадських місцях, зникнення, крадіж­ка зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;

— надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з на­слідками застосування зброї масового ураження або звичайних за­собів ураження, під час яких виникають вторинні фактори уражен­ня населення внаслідок зруйнування атомних та гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних й токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухових, сильнодіючих ядучих речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 368 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями" надзвичайні ситуації класифікуються за рівнями.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, ви­значаються чотири рівні надзвичайної ситуації за класифікаційни­ми ознаками.

1. Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це над­звичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету (табл. 1).

іілдішгиині сшуаци мЄ -шия 1. Критерії визначення рівня надзвичайної ситуації / Ш '.І ЩЛ і. Рівень НС Загинуло, осіб Постраждало, осіб Порушено умови життєдіяльності населення понад 3 доби, осіб Державний     50 тис. Лурахув анням ІПППКЇР»,     10 тис. Територіальне поширення НС поширилась або може поширитись на територію інших держав НС поширилась на територію двох регіонів, а для її ліквідації необхідні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менше НІЖ 1 /о видатків їх бюджетів Регіональний     10 тис. 3 урахуванням збитків 3-5 50—100 1—10 тис. Територіальне поширення НС поширилась на територію двох регіонів, а для її ліквідації необхідні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цих регіонів, але не менше НІЖ 1 /о видатків їх бюджетів Місцевий     1 тис. 3 урахуванням збитків 1-2 20—50 100—1 тис. Територіальне поширення НС поширилась на територію, загрожує довкіллю, населеним пунктам, спорудам, а для її ліквідації необхідні ресурси в обсягах, що перевищують можливості цього об'єкта Об'сктовий Критерії надзвичайної ситуації не досягають зазначених показників

 

2. Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзви­чайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адмі­ністративних районів (міст обласного значення), Автономної Респуб­ліки Крим, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її лік­відації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що пере­вищують власні можливості одного району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

3. Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, за­грожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків, які

впливають на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До НС місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комуналь­ної сфери та ін., що не входять до затверджених переліків потенцій­но небезпечних об'єктів.

4. Надзвичайна ситуація об'остового рівня — це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті й наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно- захисної зони.

Крім того, класифікація природних і техногенних надзвичайних ситуацій може бути проведена і за такими ознаками: загальна при­чина виникнення, вид, наслідки, терміни та масштаби прояву.

Основними причинами виникнення надзвичайних ситуацій в Україні е:

— надзвичайне техногенне навантаження території;

— значний моральний та фізичний знос основних виробничих фондів більшості підприємств України;

— погіршення матеріально-технічного забезпечення, зниження виробничої і технологічної дисципліни;

— незадовільний стан збереження, утилізації та захоронения ви­сокотоксичних, радіоактивних та побутових відходів;

— ігнорування економічних факторів, вимог, стандартів;

— недостатня увага керівників відповідних органів державного управління до проведення комплексу заходів, спрямованих на запо­бігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного харак­теру та зниження їх наслідків;

— відсутність сучасних систем управління небезпечними проце­сами;

— низька професійна підготовка персоналу та населення до дій в екстремальних умовах;

— дефіцит кваліфікованих кадрів;

— низький рівень застосування прогресивних ресурсозберігаю­чих і екологобезпечних технологій.

2.2. Надзвичайні ситуації природного характеру

В Україні щороку виникає від 100 до 300 надзвичайних ситуацій природного походження.

Стихійні лиха — це небезпечні природні явища, процеси атмо­сферного, гідрологічного, геологічного, біосферного або іншого похо­дження таких масштабів, які призводять до катастрофічних ситуа­цій з раптовим порушенням систем життєдіяльності населення, руй­нуванням і знищенням матеріальних цінностей, об'єктів народного господарства, що у свою чергу може спричинити аварії й катастрофи.

Справжнім лихом є землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, пожежі лісів, торфу, полів і населених пунктів. Тільки за останні 20 років вони забрали життя більше трьох мільйонів чоловік. За даними ООН, за цей період майже один мільярд жителів нашої планети потерпіли від стихійних лих. Для ліквідації їх наслідків залучаються сили і засоби цивільного захисту, часто знач­на частина населення і військові формування, а на відповідні роботи витрачаються багато сил і великі матеріальні кошти.

Кожне стихійне лихо має свої причини виникнення, притаманні тільки йому особливості впливу на навколишнє середовище, фізич­ну суть і рушійні сили. Проте їм характерні й загальні властивості — це великий просторовий захват, сильна психологічна дія на населен­ня і значний вплив на навколишнє середовище.

Знаючи характер стихійних лих, причини їх виникнення, можна завчасно вжити заходів і тим самим запобігти деяким з них або значно зменшити їх руйнівний вплив, спланувати правильні дії на­селення для проведення рятувальних робіт.

Велике значення має проведення профілактичних робіт з метою запобігання збиткам від стихії або зменшення їх. Важливо своєчас­но провести роботи, спрямовані на локалізацію стихійного лиха, щоб зменшити зони руйнувань, скоротити до мінімуму збитки і своєчас­но надати допомогу потерпілим.

Меншими будуть втрати людей, матеріальні збитки, більш ефек­тивними заходи ліквідації наслідків стихійних лих при високій орга­нізованості, обґрунтованості, завчасному плануванні та оперативно­му виконанні заходів державними органами, силами цивільної обо­рони разом з населенням, яке повинно знати, як поводитися у над­звичайних ситуаціях, виявляючи організованість, дисципліну і мо- рально-психологічну стійкість.

Населення має бути готовим до надзвичайних ситуацій, брати грамотну, активну участь у ліквідації наслідків стихійних лих, ви­робничих аварій і катастроф.

В Україні найчастіше спостерігаються такі надзвичайні ситуації природного походження:

— небезпечні геологічні явища: зсуви, обвали, осипки, просадки земної поверхні різного походження;

— небезпечні метеорологічні явища: зливи, урагани, сильні сніго­пади, сильний град, ожеледь;

— небезпечні гідрологічні явища: повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод;

— природні пожежі лісових та торф'яних масивів;

— масові інфекції та хвороби людей, тварин, рослин.

У 2004 р. зареєстровано 100 НС природного характеру, внаслідок яких загинуло 79 та постраждало 1990 осіб.

Розглянемо надзвичайні ситуації природного характеру більш детально.

Землетруси — це сейсмічні явища, які виникають у результаті раптових зміщень і розривів у корі й більш глибоких шарах землі або внаслідок вулканічних і обвальних явищ, коли на великі відстані передаються пружні хвилі. Ділянка землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називається осередком (гіпоцентром) землетрусу, точка на поверхні землі, розміщена над центром осередку землетрусу, на­зивається епіцентром землетрусу.

Осередки землетрусів знаходяться на глибині майже 60 км, а інко­ли на глибині до 700 км.

Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні й моретруси.

Землетруси захоплюють великі території і характеризуються: руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди; виникненням масових пожеж і виробничих аварій; затопленням на­селених пунктів і цілих районів; отруєнням газами при вулканіч­них виверженнях; ураженням людей і руйнуванням будівель улам­ками вулканічних гірських порід; ураженням людей і загоранням населених пунктів від вогнево-рідкої лави; провалом населених пунктів при обвальних землетрусах; руйнуванням і змиванням на­селених пунктів хвилями цунамі; негативною психологічною дією.

Багато землетрусів супроводжуються великим людськими жерт­вами.

Землетрус в Японії 1 вересня 1923 р. — загинуло та зникло безвісті 142 807 осіб, поранено та обпечено — 103 733 особи.

7 грудня 1988 р. — землетрус у Вірменії: загинуло 25 тис. осіб, поранено — 32 500.

17 серпня 1999 р. землетрус у Туреччині — 7,8 бала, тривав 45 с, загинуло 2400 осіб, зникли безвісти 20 000, поранено 45 000 осіб.

26 січня 2001 р. землетрус силою 7,9 бала в Індії — загинуло 5000 осіб.

И.ідіни'іаині ситуації_______

Кількість по стр а ж д а ли х залежить від раптовості виникнення І і и \ іііного лиха, сили, площі ураження, ступеня руйнування, завалів, • \ ній, провалів, затоплення населених пунктів, густоти населення на їми території.

Основними параметрами, які характеризують силу і характер зем­летрусу, є інтенсивність енергії на поверхні землі, магнітуда і глиби­ні осередку.

Магнітуда — величина зміщення ґрунту. Зміщення ґрунту і амплітуда сейсмічних хвиль — це одне й те саме. І чим сильніший розмах хвилі, тим більша магнітуда землетрусу.

Шкала магнітуд (шкала Ріхтера) використовується лише для по­рі ішяння землетрусів між собою за їх величиною.

За визначенням Ріхтера, "магнітуда будь-якого поштовху визна­чається як логарифм вираженої в мікронах максимальної амплітуди запису цього поштовху, що зроблена стандартним короткоперіодич- ним крутильним сейсмометром (Вуда Андерсона) на відстані 100 км під епіцентру". Якщо ж умови, визначені Ріхтером, не дотримуються (інша відстань від епіцентру, сейсмометр іншого типу), то на кожній сейсмічній станції є складні поправочні формули, які враховують відстань до епіцентру, напрямок на нього, глибину осередку і геоло­гічні умови.

Для оцінювання наслідків землетрусу застосовується шкала оці­нювання інтенсивності землетрусу.

Інтенсивність (сила) землетрусу — це ступінь збитків і руйну­вань у певному місці на поверхні Землі, спричинених даним земле­трусом.

Інтенсивність визначається ступенем руйнування будівель, харак­тером зміни земної поверхні і даними про відчуття, які зазнали люди. Вимірюється інтенсивність землетрусу в балах. Шкала інтенсивності землетрусів укладена на основі узагальнення багаторічних спосте­режень за наслідками багатьох землетрусів у різних місцях.

Нині у світі використовується декілька шкал інтенсивності:

— шкала японського метеорологічного агентства (ЛУІА);

— китайська шкала інтенсивності;

— у 1902 р. у світову практику введена шкала, названа іменем італійського вулканолога Меркаллі — модифікована шкала інтен­сивності (шкала ММ). Цією шкалою нині користуються сейсмологи СІЛА та інших країн;

— європейська 12-бальна шкала М8К-64 (абревіатура від прізвищ сейсмологів, які її запропонували — С. Медведева із СРСР, В. Шпон- хойєра з НДР, В. Карника з ЧССР). 35

•............................................. >іі\< п.ся в Україні. При побудові автори

....................... її і того, що всі землетруси за своєю силою поділя-

і'і.і і 'її і ' балів. Умовно землетруси цієї шкали поділяються на мі III бали), помірні (IV бали), досить сильні (V балів), сильні і \ І паши), дуже сильні (VII балів), руйнівні (VIII балів), спустошливі (IX балів), нищівні (X балів), катастрофічні (XI балів), сильно ката­строфічні (XII балів). Для кожного балу М8К-64 встановлені свої ознаки для визначення сили землетрусів (табл. 2).

Таблиця 2. Характеристика сили землетрусу за дванадцятибальною системою Бал Сила землетрусу Коротка характеристика І Непомітний струс ґрунту Відмічається тільки сейсмічними приладами II Дуже слабкі поштовхи Відмічається сейсмічними приладами. Відчувають тільки окремі люди, які перебувають у повному спокої III Слабкий Відчуває лише невелика кількість населення IV Помірний Розпізнається за легким дрижанням віконних шибок, скрипом дверей і стін V Досить сильний Під відкритим небом відчувають багато людей, у середині будинків — всі. Загальний струс будівлі, коливання меблів. Маятники годинників часто зупиняються. Тріщини віконного скла і штукатурки. Просинаються ті, хто спав VI Сильний Відчувають всі. Картини падають зі стін. Окремі шматки штукатурки відколюються VII Дуже сильний Пошкодження (тріщини) у стінах кам'яних будинків. Антисейсмічні, а також дерев'яні будівлі не пошкоджуються VIII Руйнівний Тріщини на схилах і на сухому ґрунті. Пам'ятники зміщуються з місць або падають. Будинки сильно пошкоджуються IX Спустошливий Сильне пошкодження і руйнування кам'яних будинків. Старі дерев'яні будинки перекошуються X Нищівний Тріщини у ґрунті, інколи до метра шириною. Зсуви, обвали зі схилів. Руйнування кам'яних будівель XI Катастрофічний Широкі тріщини в поверхневих шарах землі. Численні зсуви і обвали. Кам'яні будинки майже повністю руйнуються. Сильне викривлення залізничних рейок XII Сильно катастрофічний Зміни у ґрунті досягають великих розмірів. Численні тріщини, обвали, зсуви. Виникнення водоспадів, відхилення течії річок, утворення загат на річках, озерах. Жодна споруда не витримує

 

Щоб уникнути плутанини, інтенсивність землетрусів позначають римськими цифрами, а магнітуду — арабськими.

У світі щороку відбувається понад 100 тис. землетрусів, з них си­лою VIII балів у середньому — 2 на рік; VII балів — 70; VI балів — 100; V балів — 1,500 тис; IV бали — 3 тис; III бали — більше 100 тис; II—НІ бали — близько 1 тис. щодня; І—II бали — близько К тис. щодня.

Для визначення інтенсивності землетрусу необхідно обстежити райони, що постраждали, оцінити пошкодження будівель і всього, що могло б зазнати дії землетрусу. Дані обстеження узагальнюють­ся, обробляються і визначається інтенсивність даного землетрусу.

За Ріхтером існує лише одна магнітуда для кожного землетрусу, але цей землетрус може викликати трясіння різної інтенсивності в різних районах залежно від відстані до епіцентру. Тому прийнято вважати, що інтенсивність, яка приписується певному конкретному землетрусу, — це максимальна інтенсивність, що спостерігається при цьому землетрусі.

Крім магнітуди і відстані, інтенсивність землетрусу залежить від глибини осередку землетрусу, ґрунтових умов, сейсмостійкості буді­вель, споруд, конструкцій.

Співвідношення між магнітудою за Ріхтером і максимальною інтенсивністю за шкалою М8К-64 буде приблизно таким (табл. 3).

Таблиця 3. Співвідношення магнітуди за Ріхтером та інтенсивності за шкалою М 8 К Магнітуда за Ріхтером Максимальна інтенсивність (у балах за шкалою М8К) 2,0 і вища І—II 3,0 III 4,0 IV—V 5,0 VI 6,0 VII—VIII 7,0 IX—X 8,0 і вища XI—XII

 

У сейсмонебезпечних районах України загальною площею 290 тис. вм", з можливою інтенсивністю коливань ґрунту на поверхні Землі від VI до IX балів (за 12-бальною шкалою), проживає майже 15 млн населення.

У сейсмічних районах знаходиться майже 300 хімічних і поже- жонебезпечних об'єктів та густа мережа газо-, нафто- і продукто- пр оводів.

и N і' І н 11111 і и І) і мини і нині.ниш ни південному заході й півдні: За-

I і|іі............. и 111 •> • • і -111. кр имськ о'Іорномор ськатаПів д енно - Азов ськ а.

її....................... 'Ог им... ими сейсмічними областями є Закарпатська, Іва-

ІІнфІ...... ні її н, Чернівецька, Одеська таАвтономна Республіка Крим.

"ні.... п. км території нашої країни з населенням 15 млн осіб •находиться у зонах можливих землетрусів.

У Закарпатті відмічаються осередки землетрусів з інтенсивністю VI—VII балів (за шкалою Ріхтера) у районах Тячів — Сигет, Мука- чево — Свалява. Ця сейсмічно активна зона характеризується про­явом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах 6—12 км з інтенсивністю VII балів, що швидко затухає на близькій відстані. У Прикарпатті (Буковина) зафіксовані шестибальні землетруси. Це вплив сейсмічного району Вранча (Румунія). В 1974 —1976 рр. тут були землетруси від III до V балів.

Сейсмоактивна зона Вранча розташована на стику Південних (Румунських) та Східних (Українських) Карпат. Тут осередки зем­летрусів знаходяться у земній корі та у верхній мантії на глибинах 80 —160 км. Землетруси, що виникають на великих глибинах, спри­чиняють струси до VIII — IX балів з епіцентром у Румунії, Болгарії, Молдові. У XX ст. у зоні Вранча було ЗО землетрусів з магнітудою 6,5 балів, у тому числі катастрофічні землетруси у 1940 та 1977 р. з магнітудою в епіцентрі 7 балів. Під безпосередній вплив зони Вран­ча підпадає південно-західна частина України, що потенційно нале­жить до 8-бальної зони. Сейсмічні райони гір Вранча та Східних Карпат у Румунії є небезпечними і для Одеської області. З 1107 р. до кінця XX ст. у цьому регіоні було 90 землетрусів з інтенсивністю VII — VIII балів. Сейсмонебезпечною є й Буковина, де з 1950 р. до 1976 р. було 4 землетруси інтенсивністю V — VI балів.

До дуже небезпечних сейсмічних районів належить Кримсько- Чорноморський район, де за останні два століття було близько 200 землетрусів від IV до VII балів. Епіцентри землетрусів з інтен­сивністю VIII — IX балів виникають на відстані 20—40 км від узбе­режжя на глибині від 10 до 40 км. На Кримському півострові зафі­ксовано більше ЗО землетрусів, у тому числі в 1927 р. катастрофіч­ний — інтенсивністю VIII балів.

У 1987 р. було декілька землетрусів інтенсивністю V — VI балів у Пів д єни о - Аз ов ськ ому районі. За даними археологічних і палеосейс- мотектонічних досліджень встановлено, що в цій зоні були земле­труси інтенсивністю до IX балів.

Сейсмохвилі (V — IX балів) від епіцентрів у сейсмонебезпечних зонах можуть поширюватись на значні території (понад 27 тис. км²), доходячи до центральних областей України. Складені карти районів землетрусів. Науці відомо, де можуть бути землетруси і якої сили, але передбачити час землетрусу поки що неможливо. З досвіду спо­стережень, у сейсмонебезпечних районах відомі провісники земле­трусів, але вони характерні лише для певних районів. Наприклад, перед землетрусом піднімаються геодезичні репери, змінюються па­раметри фізико-хімічного складу підземних вод, відчувається запах газу в місцях, де до цього повітря було завжди чистим, з'являються спалахи і самозапалювання люмінесцентних ламп, іскріння близько розміщених електричних проводів, спалахи блискавиць у вигляді розсіяного світла, голубувате світіння стін будинків, неспокійно, три­вожно поводять себе птахи і домашні тварини. Ці прикмети можуть бути підставою для своєчасного оповіщення населення про можли­вий землетрус.

У 1998 р. було 2 землетруси в Закарпатті та Криму. Значних руйнувань і жертв не було.

У районах можливих землетрусів треба будувати житлові будин­ки і виробничі споруди підвищеної сейсмостійкості.

Інженерно-сейсмічна оцінка свідчить, що в окремих районах ЗО — 50 % будівель не відповідають сейсмічному рівню. Ще на стадії про­ектування необхідно враховувати сейсмічну небезпечність місцевості, проаналізувати характер і руйнівну силу найбільш частих стихій­них лих, суворо дотримуватись будівельних норм і правил. У будів­лях і спорудах при потребі слід встановити додаткові блоки, стояки, опорні колони. Частково цих заходів можна вжити під час рекон­струкції або при виконанні інших ремонтно-будівельних робіт. Необ­хідно також забезпечити запас наметів, харчів, медикаментів, підго­тувати сили для рятувальних та інших невідкладних робіт. Крім цих заходів, важливо, щоб кожна людина знала і уміла поводитися в надзвичайній ситуації, була психологічно підготовлена до будь-якої ситуації вдома і на роботі.

В Японії, де часто бувають землетруси, проводяться профілактичні заходи, в тому числі й психологічна підготовка. Всіх жителів, включаю­чи дітей, навчають правилам поведінки у надзвичайних ситуаціях.

У випадку загрози землетрусу необхідно зберігати спокій, попе­редити сусідів, надати допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку; уважно слухати інформацію про обстановку та поради про по­рядок дій; не використовувати без негайної потреби телефон; дізна­тися у місцевих органів державної влади та місцевого самовряду­вання місце збору мешканців для евакуації, визначити місце зустрічі родини у разі евакуації; навчити дітей, як діяти під час землетрусу; одягнутись, узяти документи, необхідні речі, невеликий запас харчів, питної води на декілька днів, медикаменти, кишеньковий ліхтарик; погасити піч, вимкнути освітлювання, електронагрівальні прилади і газ; швидко вийти на вулицю. На вулиці якнайшвидше відійти від будівель, споруд і зайняти місце на чистій незабудованій території, дивитися, щоб поблизу не було ліній електропередач, шляхопроводів і мостів. Вивести худобу на безпечне місце, якщо немає часу, відчи­нити двері тваринницького приміщення — дати можливість худобі врятуватися. Потрібно потурбуватися, щоб у зручному місці були один або декілька вогнегасників, шланги для поливу саду, підклю­чення до кранів.

Особлива увага повинна бути, якщо житло або місце роботи зна­ходиться у районі можливого затоплення (у випадку руйнування греблі), зсуву або іншого стихійного лиха.

Дії під час землетрусу. Зберігати спокій, уникати паніки. Пам'я­тати, якщо почнуться коливання ґрунту або будівлі, небезпечними є предмети й уламки, що будуть падати.

Якщо ви знаходитесь у висотній споруді, не слід кидатись до сходів або до ліфта. Вибігати з будинку треба швидко, але обережно, остері­гатись уламків, електричних дротів та інших джерел небезпеки.

Якщо підземні поштовхи застали на вулиці, потрібно якнайдалі відійти від будівель і споруд. Не можна знаходитися поблизу за­водів, фабрик, складів, які мають и о же жо н е б е з п ечн і, вибухові й отруйні речовини. Не можна триматися за високі стовпи і масивні паркани, ховатися в будівлях і підвалах. Поїзди, трамваї, тролейбуси зупиняють, а пасажири залишають їх і відходять на безпечну відстань.

Якщо землетрус застав у будинку і не залишилося часу вийти з нього, потрібно стати у дверному або балконному отворі — ці місця найміцніші.

Якщо можливо, після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю і, якщо є потерпілі, надати їм першу допомогу.

На підприємствах і установах при землетрусі всі роботи слід при­пинити, технологічне і виробниче обладнання зупинити, відключити електроенергію, понизити тиск газу, пари, повітря, кисню, води. Там, де за умовами технологічного процесу виробництва зупинити техно­логічну лінію, агрегат, піч та ін. за короткий час неможливо, здійсню­ють перехід на ощадливий режим роботи. Робітники і службовці, які входять до складу рятувальних загонів, мають прибути до місця збору, а решта — у безпечні місця.

Дії після землетрусу. До важливих проблем, що виникають після землетрусів, належать:

— руйнування будівель і споруд, конструкцій, залишки яких ста­новлять потенційну загрозу;

— велике зосередження людей без житла і відсутність відповід­них санітарно-епідемічних умов створюють ризик поширення інфек­ційних хвороб;

— руйнування мережі комунальних служб;

— поховання, зберігання, ідентифікація загиблих;

— відсутність житлових приміщень, питної води і їжі;

— відсутність або недостатня кількість медичного персоналу, ліка­рень, медичного обладнання і ліків для надання екстреної медичної допомоги постраждалим;

— вивезення дітей, уражених і хворих із зони руйнування;

— розшук і рятування людей з-під завалів;

— аварійно-відновні роботи на зруйнованих мережах водопоста­чання і електрозабезпечення, необхідних для проведення рятуваль­них робіт і забезпечення життєдіяльності.

Після землетрусу необхідно: оцінити обстановку, допомогти по- страждалим, у разі необхідності надати першу медичну допомогу або викликати медичну допомогу. Переконатись, що будинок неушко- джений, немає загрози пожежі. Бути на сторожі: може бути обвал будинку, витікання газу, пошкоджені обірвані лінії електропередачі. Тому необхідно перевірити стан електро-, газо-, і водопостачання.