Тема 13. Правоутворення та форми права. План семінарського заняття

Семінар

План семінарського заняття

1. Форми права: поняття та класифікація.

2. Відмінність правотворчості від законотворчості і правоутворення.

3. Стадії правотворчості.

4. Види правотворчості держави і громадянського суспільства.

5. Нормативно-правові акти України та їх система.

6. Дія нормативно-правових актів в часі, просторі та щодо кола суб’єктів

В юридичній літературі розрізняють поняття «форма права» і «джерело права».

Форма права - це спосіб зовнішнього вираження державної волі; спосіб об’єктування правових норм.

Джерела права - це витоки звідки бере свій початок право.

Розрізняють: джерела права в матеріальному значенні; джерела права в ідеологічному значенні; джерела права в формальному значенні (форми права).

До форм права відносять: нормативно-правовий акт, нормативний договір, правовий звичай, юридичний прецедент.

Нормативно-правовий акт можна визначити як офіційний письмовий акт-документ компетентного органу, в якому закріплюються формально-обов’язкові правила поведінки загального характеру.

Нормативно-правовий договір - це угода між правотворчими суб’єктами, в результаті якої виникає нова норма права (міжнародний договір, конституційний договір, колективний договір, союзний договір).

Правовий звичай - це санкціоноване державою, історично сформоване правило поведінки, що міститься у свідомості людей і ввійшло до звички в результаті багаторазового повторення тих самих дій і вчинків, які приводять до правових наслідків.

Юридичний прецедент - це виражене зовні рішення органу держави в конкретній справі і обов’язкове при розв’язанні всіх наступних справ. Він характерний для Великобританії, США, Канади, Австралії та ін.

Різновидами юридичних прецедентів є адміністративний та судовий.

В процесі розкриття сутності питань зазначеної теми студенти повинні звернути увагу на розуміння поняття «правотворчість».

Правотворчість - це напрям діяльності держави, пов’язаний з офіційним закріпленням норм права шляхом формування приписів, їх зміни, доповнення чи скасування.

Основні засади здійснення правотворчої діяльності визначаються як принципи правотворчості (принцип законності, принцип науковості, принцип використання правового досвіду, принцип демократизму і зв'язок з практикою).

Розрізняють правотворчість компетентних державних органів, безпосередньо правотворчість народу і санкціонування норм, при якому процес їх створення проходить поза державою.

Правотворчість компетентних державних органів може виражатися у формі законотворчості і підзаконної правотворчості.

Правотворчий процес розглядається як процес створення норм права, який включає такі етапи: допроектний етап, проектний етап, етап прийняття норм права.

 

Самостійна робота

Законодавча техніка

Під поняттям «законодавча техніка» розуміють систему найбільш досконалих за формою і структурою проектів нормативних атів, які б вичерпно, доступно регулювали відповідні суспільні відносини. До форми проектів нормативно-правових актів пред’являються такі вимоги: 1) логічна послідовність викладення, взаємозв’язок нормативних приписів, які містяться в правовому акті; 2) відсутність протиріч всередині нормативно-правового акту; 3) комплексність викладення норм права при глибині і всебічності відображення їх змісту. 4) ясність і доступність мови нормативних актів; 5) точність і визначеність понять і термінів, що використовуються в законодавстві; 6) скорочення до мінімуму кількості актів з одного і того ж питання.

 

Індивідуальна робота

Незаконодавчі джерела права

В ряді правових систем до числа джерел права відносять також правову доктрину, тобто думки авторитетних вчених з питань права. Так, думка юристів була джерелом права в Стародавньому Римі.

Важливу роль відіграла правова доктрина в становленні і розвитку мусульманського права.

В країнах загального права судді досить часто обґрунтовують свої рішення посилаючись на праці англійських вчених (літературні джерела права). Роль доктрини найбільш значуща на тих стадіях розвитку права, коли нормотворчість держави ще не одержала достатнього рівня розвитку.

Готуючи зазначене питання слід звернути увагу на нормативний договір, який використовується в якості джерела права головним чином в трьох сферах (міжнародне публічне право, конституційне право та трудове право).

Для багатьох правових систем джерелами права є принципи права. Можна виділити три основних підходи до даної проблеми: традиційний, романо-германський і англосаксонський.

Розвиток інтеграційних процесів в сучасному світі обумовив визнання в якості джерела права також і принципів, які сформувалися в міжнародній сфері. Одні з них мають глобальне значення і діють в сфері міжнародного публічного права.

Інша група принципів застосовується Європейським судом «загальні принципи, які характерні для права держав-членів», тобто держав, які входять в Європейський Союз.

 

Питання для самоконтролю:

1. Визначити поняття «правоутворення», «правотворчість», «законотворчість».

2. В чому полягають відмінності між поняттям «форми прав» і «джерела права»?

3. Охарактеризуйте існуючі джерела права.

4. Визначте поняття «правовий звичай», «юридичний прецедент», «нормативно-правовий акт» і «нормативний договір».

5. Що таке принципи правотворчості?

6. Охарактеризуйте види правотворчості.

7. Що таке правотворчий процес та які стадії законотворчого процесу Ви знаєте?