Розглянуто концепцію логістики, зображено її функції та цілі

Концепція логістики. Логістика як комплексне управління матеріальними та інформаційними потоками в межах системи має ґрунтуватись на таких принципах:

· Розгляд руху матеріальних ресурсів від первинного джерела до кінцевого споживача в якості єдиного матеріального потоку, що передбачає виконання таких процесів, як транспортування, завантаження, розвантаження, переміщення, складування і зберігання матеріалів.

· Впровадження організаційно-управлінських механізмів координації дій спеціалістів різних служб, що беруть участь в управлінні матеріальним потоком.

Результат залежить від того, наскільки успішно вдається зв'язати в систему здійснення комплексу заходів щодо раціоналізації тари, уніфікування вантажних одиниць, удосконалення складування, оптимізації розміру замовлень і рівня запасів, вибору найвигідніших маршрутів переміщення матеріалів тощо.

Під матеріальним потоком розуміють сукупність сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які надходять від постачальників у вигляді предметів праці до виробничих підрозділів і, перетворюючись там на готові продукти праці, через канали розподілу надходять до споживачів. Циркуляція матеріальних ресурсів охоплює переміщення їх на склад підприємства, в цехи транспортування продукції незавершеного виробництва в межах цеху, між цехами і, нарешті, переміщення товарів завершеного виробництва за межі підприємства у сферу їх споживання. Розгляд цих формально різнорідних, а за змістом єдиних процесів як цілісного комплексу має важливе значення.

Очевидно, функції, пов'язані з формуванням матеріального потоку промислового підприємства, технологічно зв'язані, а витрати на їх виконання економічно залежні. Це означає, що зміни в одному з видів діяльності впливають на інші, а намагання знизити окремі витрати без урахування інших можуть зумовити зростання сукупних витрат.

Недостатньо оперативні дії служб постачання можуть негативно позначитись на функціонуванні виробничо-диспетчерського відділу, спричинити перебої в його роботі, а отже, дезорганізувати діяльність служби збуту. Оптимізація функціонування виробничих підрозділів може призвести до перевантаження складів одними видами продукції та нестачі інших.

Зниження витрат на транспортування за рахунок зменшення швидкості та надійності постачання або відмови від спеціального коштовного пакування, може дорого коштувати для підприємства і, зокрема, спричинити зростання витрат на зберігання запасів. Чим більший розмір партії деталей, котрі запускаються у виробництво, тим менші витрати на переналагодження устаткування, проте витрати на зберігання продукції незавершеного виробництва збільшуються. І навпаки, із зменшенням розміру партії витрати на зберігання знижуються, а на переналагодження устаткування — зростають. Від розміщення виробничих потужностей, складів, пунктів технічного контролю залежать транспортні витрати.

Ще кілька років тому основними для творців логістичних систем були проблеми стосовно фізичних потоків товарів і сировини. Під інформаційним забезпеченням фізичного логістичного процесу руху товарів від постачальника до споживача розуміли лише супроводжувальну інформацію. У міру розвитку й поширення логістичних систем на підприємствах і фірмах дедалі більшою відчувалась потреба в розвитку та впровадженні в практику логістичних інформаційних систем, котрі б давали змогу органічно поєднати в єдине ціле всі логістичні субсистеми.

Формування інформаційної системи - складний і багатоплановий процес, у якому використовуються всі досягнення сучасної інформаційної технології, новітні комп'ютерні системи, кожна з яких робить можливим успішне керівництво виробничими процесами через використання адекватної інформаційної техніки, методів та форм інформаційного забезпечення логістичної системи в цілому.

Нові завдання, що ставляться перед організаторами та керівниками виробництв щодо впровадження логістичних принципів, вимагають від них створення такої інформаційної інфраструктури, яка б давала змогу збирати, організовувати і передавати інформацію відповідно до встановлених завдань. Успішний процес функціонування виробництва неможливий без ідентифікації, стандартизації джерел інформації, її обробки та передачі, тобто без створення комп'ютерної мережі виробництва.

Про можливості такої мережі свідчать досягнення комунікаційних мереж західноєвропейських філіалів IBM. Наприклад, усі виробничі підрозділи фірми IBM в Німеччині об'єднані для інформаційного забезпечення через комп'ютерну мережу, що є основою комунікаційної системи PROFS (Professional Offise). Ця система дає змогу кожному, хто підключився до неї, зв'язатися з будь-яким підрозділом фірми.

Сьогодні в цю систему об'єднані більш ніж 26 з 30 тис. робітників німецького філіалу IBM. Виробнича мережа поряд із системою PR OFS створює інфраструктуру для всього інформаційного потоку фірми. Крім того, ця мережа є інтегральною основою для іншої перспективної мережі, що об'єднує понад 300 тис. працівників IBM у Західній Європі.

Інформаційне забезпечення логістики потребує і відповідного програмного її забезпечення, завдяки якому вся логістична система, починаючи з субсистем, працювала б як єдине ціле. Головним при цьому є об'єднання усіх підрозділів через створену інфраструктуру (комунікаційну та інформаційну системи). Це дасть змогу кожному суб'єктові загального виробничого процесу зв'язатися з будь-яким його іншим суб'єктом. Комунікаційна система має охоплювати усіх постачальників і замовників даного підприємства.

Інформаційна логістика дає нові можливості для організації необхідної інформації відповідно до принципів, розроблених логістикою, в чітку систему, основна функція якої - одержання, обробка та передача інформації згідно з поставленими перед цією системою завданнями.

На думку авторитетних спеціалістів деяких західних компаній, інформаційна інфраструктура, що створюється як у межах окремих виробничих одиниць, так і в усій фірмі на базі сучасних швидкодіючих ЕОМ, відповідного програмного забезпечення, перетворює інформацію з допоміжного (обслуговуючого) чинника на самостійну виробничу силу, яка може, на відміну від інших чинників, постійно та за короткий час підвищувати продуктивність праці й мінімізувати витрати виробництва.

Проте, незважаючи на вже доведену на практиці ефективність застосування інформаційної логістики, вона є лише одним з елементів загальної логістичної системи, і успішне її функціонування можливе лише в разі переходу всього виробництва на логістичні принципи. У свою чергу, комплексний логістичний підхід у сфері закупівель, транспортування, складування, виробництва, збуту та розподілу абсолютно неможливий без інформаційної системи.

Основними положеннями комерційної логістики є:

1. Реалізація принципу системного підходу, тобто оптимізація матеріального потоку у межах як підприємства, так і його підрозділів. Однак максимальний ефект можливий тільки при оптимі-зації або сукупного матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживача, або окремих значних його ділянок. При цьому всі ланки матеріального ланцюга, тобто всі елементи макро- та мікрологістичних систем повинні працювати як єдиний злагоджений механізм.

2. Відмова від випуску універсального технологічного та підйомно-транспортного обладнання, використання обладнання, яке б відповідало конкретним умовам. Оптимізація потоків за рахунок використання обладнання, що відповідає конкретним умовам роботи, можлива лише у разі випуску і масового використання широкої номенклатури різних засобів виробництва. Тобто застосування логістичного підходу до управління матеріальними потоками можливе лише за високого рівня науково-технічного розвитку.

3. Гуманізація технологічних процесів, забезпечення сучасних умов праці. Одним з елементів логістичних систем є кадри, тобто персонал, який відповідально виконує свої функції. Логістичний підхід зміцнює суспільне значення діяльності у сфері управління матеріальними потоками, створює об'єктивні передумови для залучення в галузь кадрів з більш високим потенціалом праці. При цьому адекватно мають вдосконалюватись умови праці.

4. Облік логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга. Одним з основних завдань логістики є мінімізація витрат на доведення матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача. Вирішення цього завдання можливе лише за умов, коли система обліку витрат виробництва та обігу дає змогу виокремити витрати на логістику. Отже, виникає важливий критерій відбору оптимального варіанта логістичної системи - мінімум сукупних витрат протягом усього логістичного ланцюга.

5. Розвиток послуг сервісу на сучасному рівні. Сьогодні можливості різко підвищити якість продукції об'єктивно обмежені. Тому збільшується кількість підприємств, які вдаються до логістичного сервісу як до засобу підвищення конкурентоспроможності. Коли на ринку є кілька постачальників однакового товару однієї якості, переваги матиме той з них, котрий в процесі постачання зможе забезпечити вищий рівень сервісу.

6. Спроможність логістичних систем до адаптації в умовах ринку. Поява великої кількості різноманітних товарів та послуг призводить до невизначеності попиту на них, зумовлює різкі коливання якісних і кількісних характеристик матеріальних потоків, що проходять через логістичні системи. В цих умовах спроможність логістичних систем адаптуватись до змін зовнішнього оточення є важливим чинником стійкого становища на ринку.

Кінцева мета діяльності в галузі логістики виражається "шістьома правилами логістики":

· вантаж (потрібний товар);

· якість (необхідної якості);

· кількість (в необхідній кількості);

· час (доставка в належний час);

· місце (в потрібне місце);

· витрати (з мінімальними витратами).

Зрозуміло, що мета логістичної діяльності досягається тоді, коли ці б правил виконуються, тобто коли потрібний товар необхідної якості в належній кількості і в потрібний час доставлений у потрібне місце з мінімальними витратами.

Концепція комерційної логістики передбачає такі її напрями:

· формування господарських зв'язків;

· визначення потреби в об'ємах і напрямах перевезень продукції;

· визначення послідовності проходження продукції через пункти складування;

· оперативне регулювання поставок та перевезень;

· формування і управління залишками товарів;

· розвиток складського господарства;

· надання комерційних і транспортно-експедиційних послуг.

Функції та цілі логістики

Основне завдання логістики - досягнення фірмою найбільшого прибутку. На жаль, логістика розглядається крізь призму досягнення фірмою стратегічних цілей і оптимізації її основних оперативних процесів (наприклад, транспортування і зберігання вантажів). У зв'язку з цим розрізняють загальні та підпорядковані їм локальні завдання логістики. Для виконання загального завдання необхідно забезпечити з найменшими витратами максимальну пристосованість фірм до мінливої ринкової ситуації, збільшення їх частки товару на ринку та переваги перед конкурентами.

Одним із загальних завдань логістики є створення ефективної інтегрованої системи регулювання матеріальних та інформаційних потоків і контролю за ними, що забезпечувало б високу якість постачання продукції. З цим завданням тісно пов'язані такі проблеми, як забезпечення взаємної відповідності матеріальних та інформаційних потоків, контроль матеріального потоку та передача даних до єдиного центру, визначення стратегії і технології фізичного переміщення товарів, розробка способів управління операціями їх руху, встановлення форм стандартизації напівфабрикатів та пакування, визначення обсягу виробництва,

Транспортування і складування, розбіжностей між бажаними та можливими закупівлями і виробництвами.

Прикладом локального завдання логістики є Оптимізація виробничих запасів та максимальне скорочення часу зберігання і транспортування вантажів. Недостатній зв'язок концепції логістики з активною ринковою стратегією часто призводить до того, що сама по собі закупівля сировини, напівфабрикатів, комплектуючих стає мотивом для початку випуску тієї чи іншої продукції без належного попиту на неї.

Однак у нинішній ринковій ситуації такий підхід до випуску продукції може призвести до комерційного провалу. Орієнтація на мінімізацію витрат, безперечно, необхідна, але за оптимального рівня поєднання витрат і рентабельності основного та оборотного капіталу, задіяного в межах ринкової стратегії.

Цілями сучасної логістики є:

· надходження всіх матеріалів у відповідних кількостях, якості й асортименті до місця споживання;

· зміни запасів матеріалів у відповідь на інформацію про можливості їх швидкого придбання;

· зміна політики продажу вироблюваних товарів на політику виробництва товарів, що продаються;

· зменшення оптимального розміру партії постачання та обробки до одиниці;

· якісне виконання усіх замовлень у мінімальні строки.

Досягнення сукупності поставлених цілей - це ідеал, до якого слід прагнути. І чим вищий виробничий та інфраструктурний потенціал, тим легше досягти цього ідеалу. Успішній реалізації даної концепції логістики окремими фірмами сприяє створення ними системи оперативної доставки вантажів. У Німеччині, наприклад, замовлення на матеріали та вироби відповідного асортименту виконують протягом 24 год. Замовлення, в яких враховуються індивідуальні потреби замовника, виконуються за 14 днів.

Транспорте забезпечення

Переваги і недоліки окремих видів транспорту Всі перераховані види перевезень мають свої відмінності, але поряд з цим у них є і схожість, вони мають спільну технологічну основу у вигляді конкретних технологічних схем.Розглянемо основні переваги та недоліки різних видів транспорту.

Автомобільний транспорт бере участь у транспортуванні вантажів на відносно коротку відстань (у межах 200-300 км), головний плюс цього виду транспорту - хороша маневреність, що дозволяє доставляти вантаж «від дверей до дверей».

Цей вид транспорту дозволяє забезпечувати регулярність поставки, а також здійснювати поставки невеликими партіями. Тут пред'являються менш жорсткі вимоги до упаковки.

Необхідно відзначити і швидкість доставки вантажів і пасажирів, за своїми швидкісними характеристиками він поступається тільки повітряному.

Основними недоліками є:

1) висока собівартість перевезень;

2) ймовірність крадіжки вантажу і викрадення самого транспортного засобу;

3) мала вантажопідйомність;

4) поганий стан доріг і незначна їх протяжність;

5) дороге обслуговування, велика вартість матеріально -технічної бази;

6) автотранспорт екологічно несприятливий, що скорочує можливість його використання.

Але, незважаючи на перераховані недоліки, автомобільний транспорт активно забезпечує вантажні перевезення для всіх служб народного господарства.

Автомобільний транспорт виконує більшу частину пасажирських переміщень на короткі відстані, в приміському сполученні, а також у міжміських перевезеннях на відстані до 500 км.

Залізничний транспорт добре пристосований для перевезення різних партій вантажів в будь-яку погоду. Організація перевезень цим видом транспорту регулярна і здійснюється на великі відстані.

Ключовою перевагою є порівняно невисока собівартість і наявність знижок.

Також позитивним аспектом є можливість прокладки залізничних шляхів сполучення практично на будь-якій території країни і висока провізна і пропускна здатність залізниць.

Залізничний транспорт характеризують відносно високі економічні показники і досить досконала технологія перевезень.

Для об'єктивності оцінки необхідно перерахувати недоліки, до них відносять: обмежена кількість перевізників, неможливість доставки за відсутності залізничних шляхів.

Використання залізничного транспорту вигідно при перевезеннях вантажів (кам'яне вугілля, мінеральні добрива, метали тощо) на далекі і середні відстані, між підприємствами, що мають залізничні колії. У деяких випадках використання залізничного транспорту вигідно навіть при незначному вантажообігу.

Морський транспорт відіграє важливу роль у розвитку та зміцненні економічних зв'язків із зарубіжними країнами, він є найбільшим перевізником у міжнародних перевезеннях.

У порівнянні з іншими типами транспорту морський транспорт має ряд позитивних відмінностей у забезпеченні масових міжконтинентальних перевезень.

Морські шляхи не вимагають додаткових витрат, тому цей транспорт не потребує додаткових капіталовкладень.

Для цього транспорту характерні: низька собівартість перевезень, необмежена пропускна здатність.

До недоліків морського транспорту належать:

1) залежність від природних і навігаційних умов;

2) необхідність будівництва складного портового господарства;

3) низька швидкість і жорсткі вимоги до упаковки.

Морський транспорт пов'язаний із закордонними перевезеннями та доставкою вантажів з імпорту та експорту в країни з торговими зв'язками.

Внутрішній водний транспорт характеризується низькими вантажними тарифами і є важливою ланкою загальної транспортної системи в тих районах, де є річки.

Річковий транспорт відрізняє велика провізна спроможність, невисока собівартість перевезень, малі капітальні вкладення.

Недоліки полягають в обмеженні використання рухомого складу, пов'язаному з сезонністю роботи, подовження маршрутів проходження вантажів, слабкий швидкістю перевезень. Річковий транспорт ефективний у районах, де немає інших видів транспорту.

 

Повітряний транспорт. Основна перевага - швидкість. Також повітряний транспорт відрізняє можливість досягнення віддалених районів, висока схоронність вантажів.

Повітряний транспорт займається в основному пасажирськими перевезеннями, вантажні перевезення, здійснювані ним, порівняно з обсягом перевезень, здійснюваних іншими видами транспорту, мають невелику вагу.

Повітряний транспорт займається доставкою вантажів у промислові центри та доставкою в північні райони овочів, фруктів і інших швидкопсувних продуктів, а також пошти та інших цінних вантажів.

Висока собівартість перевезень - головний недолік цього виду транспорту. До недоліків можна віднести залежність від метеоумов.

Трубопровідний транспорт. Трубопроводи ділять на нафтопроводи, продуктопроводи і газопроводи. Цей тип транспорту надає низьку собівартість при високій пропускної здатності та великій мірі збереження вантажів. Недоліком трубопровідного транспорту є невелика кількість вантажів, що підлягають транспортуванню. Трубопровідний транспорт займається перекачуванням нафти і газу з родовищ, переміщенням продуктів перегонки нафти.

Транспортна документація

Основними документами, що регламентують правила перевезень, є Статут залізниць РФ, внутрішнього водного, автомобільного транспорту, Кодекс торговельного мореплавства.

Статути та Кодексу визначають обов'язки і права, а також відповідальність транспортних організацій та громадян, які користуються транспортом. Вони регламентують взаємовідносини транспортних організацій між собою і з споживачами продукції.

При перевезенні вантажів укладається договір у вигляді угоди, за яким перевізник приймає на себе зобов'язання доставки вантажу своїми коштами від місця направлення і до кінцевого пункту у встановлені терміни, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Для різних видів транспортних перевезень існують різні договору.

Договором при вантажоперевезенні на залізничному транспорті є накладна, яку оформляє відправник вантажу. Дорожня відомість - документ, який супроводжує вантаж на шляху прямування.

Вагонний лист - документ, що складається на кожний завантажений вагон.

У лінійному судноплавстві договором є коносамент, який одночасно служить розпискою перевізника в отриманні вантажу.

Коносаменти бувають іменні (складені на певного одержувача), ордерні, пред'явітельние (діють за пред'явленням).

У закордонному плаванні, при нелінійній формі судноплавства, договір оформляється чартером.

При перевезенні морським транспортом первинним документом є навантажувальний ордер.

У прямому, водному або змішаному сполученні замість навантажувального ордера використовується накладна.

Накладними оформляється буксирування плотів та інших плавучих об'єктів, перевезення на повітряному транспорті.

Для автотранспортних організацій встановлений типовий договір. Водієві вантажного транспорту при виході автомобіля в рейс виписується подорожній лист, який є основним документом обліку роботи, він видається, як правило, на один день і в кінці роботи повертається.

Товарно - транспортна накладна є підставою для розрахунків замовника з автотранспортним підприємством.

Перелік документів, необхідних для перевезення вантажів: товарно - транспортна накладна, накладні, доручення на перевезення, специфікація, рахунок - фактура постачальника, довіреність на перевезення, зведені відомості.

Управління транспортом

На федеральному рівні центральною ланкою державної системи управління транспортом є Міністерство транспорту РФ.

Створення керуючих структур і розподіл між ними функцій і повноважень передбачає наявність організації системи державного регулювання транспортної діяльності.

Міністерство транспорту РФ має свій центральний апарат і департаменти за видами транспорту та дорожньому господарству. Департаменти транспорту здійснюють ретельний аналіз станів і тенденцій розвитку підгалузі, відповідно до єдиної державної політикою розробляють політику розвитку транспорту регіону.

Центральний апарат займається стратегічними проблемами, розробкою, підготовкою, узгодженням проектів законів і нормативних актів, реалізацією їх на місці займаються самостійні центри влади у вигляді місцевих адміністрацій. Формирующаяся система територіального управління роботою транспорту складається з органів транспортної адміністрації, неадміністративних господарсько - фінансових підрозділів та координаційних структур.