Стаття 124. Представницькі витрати судів

У кошторисах Верховного Суду України, Конституційного Суду України та вищих спеціалізованих судів передбачаються кошти на представницькі витрати.

ДЕРЖАВНА СУДОВА АДМІНІСТРАЦІЯ
З прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року (далі - ЗУ "Про судоустрій України") у вітчизняному правовому полі з'явилися нові терміни - державна судова адміністрація та Державна судова адміністрація України.
Під державною судовою адміністрацією (далі - ДСА) вказаний Закон розуміє систему органів, що складається з Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь.
Державну судову адміністрацію України (далі - ДСА України) цей же Закон визначає як центральний орган виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів), а також інших органів і установ судової системи.
Створення цього органу було обумовлено необхідністю реформування системи державного управління в Україні, яке відбувалось у межах адміністративної реформи, розпочатої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98, приведення законодавства відповідно до встановленого ст. 6 Конституції України принципу поділу влади в Україні та з метою забезпечення участі й контролю судової влади у використанні бюджетних коштів, потрібних для забезпечення діяльності судової системи.
Як уже зазначали, ДСА вперше в законодавстві було передбачено ЗУ "Про судоустрій України". Фактично, основні засади її правосуб'єктності закладено ст. 119 цього Закону, відповідно до якої в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України. При цьому організаційне забезпечення діяльності судів покладено на державну судову адміністрацію. Організаційне забезпечення діяльності судів становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного й незалежного здійснення правосуддя.
За Перехідними та прикінцевими положеннями цього Закону, визначені даною статтею повноваження ДСА повинна була здійснювати, починаючи з 1 січня 2003 року.
З цією метою 29 серпня 2002 Указом Президента України № 780/2002 створено центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом - ДСА України.
Спеціальний статус ДСА України обумовлено тим, що всі питання її правового статусу та взаємовідносин з іншими органами розв'язано окремим Законом - а саме, главою 19 ЗУ "Про судоустрій України".
Слід зауважити, що ДСА не винахід вітчизняної законотворчості. Аналогічно ДСА в низці інших країн існують органи, що забезпечують діяльність судової системи. Так, зокрема, в Росії при Верховному Суді Російської Федерації функціонує Судовий департамент, перед яким поставлено такі ж завдання. Але він не має статусу окремого центрального органу виконавчої влади, а є структурним підрозділом Верховного Суду РФ. Наявність таких органів дозволяє суттєво покращити організацію діяльності судової системи. Росія має позитивний досвід діяльності Судового департаменту: сьогодні інформатизовано суди, функціонує система органів мирової юстиції, запроваджено відеоконференцзв'язок із підсудними під час слухання кримінальних справ та інше.
Як уже було сказано, на ДСА покладено обов'язок організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції. А оскільки до організаційного забезпечення діяльності судів віднесено заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, роботу ДСА скеровують у названих напрямах.
Положенням про ДСА України, яке затверджено Указом Президента України № 182/2003 від 3 березня 2003 перед ДСА України поставлено такі основні завдання:
а) організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, забезпечення діяльності Академії суддів України, роботи з'їздів суддів України, діяльності Ради суддів України, конференцій суддів, рад суддів;
б) участь у межах своїх повноважень у формуванні судів загальної юрисдикції;
в) розроблення пропозицій щодо вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції;
г) здійснення матеріального та соціального забезпечення суддів і працівників апаратів судів.
Для виконання покладених завдань п. 4 Положення про ДСА України та ст. 126 ЗУ "Про судоустрій України" ДСА надано наступні повноваження:
1) забезпечення належних умов діяльності судів загальної юрисдикції, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, Академії суддів України;
2) вивчення практики організації діяльності судів, розробка й внесення в установленому порядку пропозицій щодо її вдосконалення;
3) вивчення кадрових питань апарату судів, прогноз необхідної потреби в спеціалістах, замовлення через Міністерство юстиції України та інші органи на підготовку відповідних спеціалістів;
4) ведення статистичного й персонального обліку даних про кадри судів, підготовка матеріалів щодо призначення, обрання та звільнення суддів;
5) забезпечення необхідних умов для підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів, створення системи підвищення кваліфікації;
6) організація проходження навчальної практики в судових установах і розробка відповідних програм;
7) організація роботи по веденню судової статистики, діловодства та архіву; контроль за станом діловодства в судах загальної юрисдикції;
8) підготовка матеріалів для формування пропозицій щодо бюджету судів і здійснення заходів щодо їх фінансування;
9) виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів судової системи;
10) здійснення матеріального й соціального забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів;
11) забезпечення медичного обслуговування та санаторно-курортного лікування суддів і працівників апарату судів, вжиття заходів щодо забезпечення їх благоустроєним житлом;
12) забезпечення у взаємодії з органами суддівського самоврядування, судами та іншими правоохоронними органами незалежності, недоторканності й безпеки суддів;
13) організація та фінансування будівництва й ремонту будинків і приміщень судів, а також забезпечення їх технічного оснащення;
14) організація впровадження в судах комп'ютеризації для судочинства, діловодства та інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності; забезпечення судів необхідними технічними засобами фіксування судового процесу;
15) здійснення зв'язків з відповідними органами й установами, в тому числі інших держав, з метою вдосконалення, організаційного забезпечення діяльності судів;
16) організація діяльності служби судових розпорядників;
17) визначення разом з Радою суддів України нормативів навантаження суддів у судах усіх рівнів і підготовка пропозицій щодо кількості суддів у відповідних судах;
18) здійснення інших повноважень, визначених законом.
Поряд з повноваженнями ДСА щодо організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції ст. 130 ЗУ "Про судоустрій України" на апарат суду покладено повноваження з організаційного забезпечення роботи відповідного суду.
Такі повноваження, незважаючи на подібність, не суперечать одне одному, а є основою для утворення та функціонування системи судового адміністрування, де вищим органом є ДСА, а конкретний суд - низова ланка цієї системи.
ДСА фактично очолює субординаційний ланцюг судового адміністрування.
Адміністрування суду поряд з відправленням правосуддя - один із аспектів діяльності суду. Судове адміністрування - це організація та координація роботи суду. Правосуддя відправляють виключно судді в порядку, встановленому процесуальними кодексами. Адміністрування суду здійснюють судді, що займають адміністративні посади (але тільки щодо діяльності, яку не пов'язано з відправленням правосуддя), посадові особи суду, інші працівники апарату суду. Посадові особи суду під час здійснення ними організації роботи суду утворюють адміністративну вертикаль відповідного суду, що продовжує субординаційний ланцюг судового управління, розпочатий ДСА України.
Як і інші центральні органи виконавчої влади, ДСА здійснює свої повноваження відповідно до Конституції України, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, але, крім цього, враховуючи її особливий статус, керується й рішеннями з'їзду суддів України та Ради суддів України.
ДСА очолює Голова, який має заступників. Голову ДСА України призначають на посаду в такому ж порядку як і іншого керівника центрального органу виконавчої влади, тобто Президент України за поданням Прем'єр-міністра України. Але таке подання обов'язково має бути погоджено з Радою суддів України. Звільнення Голови ДСА України можливе тільки за погодженням з Радою суддів України чи за рекомендації з'їзду суддів України. Для призначення та звільнення заступників Голови Закон не вимагає погодження з Радою суддів України. Начальників територіальних управлінь ДСА призначає та звільняє Голова ДСА за погодженням з Радою суддів України.
Голова організовує роботу органів ДСА та видає накази й розпорядження з питань, що належать до його повноважень, і відповідно до ст. 127 ЗУ "Про судоустрій України":
1) керує діяльністю державної судової адміністрації, несе персональну відповідальність за виконання покладених на неї завдань;
2) організовує роботу ДСА України;
3) призначає на посади та звільняє з посад працівників ДСА;
4) затверджує положення про структурні підрозділи ДСА України та визначає службові обов'язки працівників ДСА України;
5) встановлює посадові оклади працівникам ДСА, присвоює їм ранги державного службовця відповідно до Закону, застосовує заохочення та накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства;
6) інформує про діяльність ДСА Раду суддів України;
7) бере участь у підготовці пропозицій до проекту Державного бюджету України щодо фінансування судової влади;
8) здійснює інші, передбачені законом, повноваження. Голова ДСА України щорічно звітує перед Радою суддів України про свою діяльність.
ДСА підконтрольна органам суддівського самоврядування. ДСА за погодженням з Радою суддів України розробляє та затверджує єдині нормативи фінансового забезпечення судів загальної юрисдикції, які переглядають не рідше одного разу на три токи. На підставі нормативів затверджують кошториси витрат на утримання судів. Рада суддів України контролює додержання вимог Закону органами ДСА щодо фінансування судів.
Повноваження ДСА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють її територіальні органи - територіальні управління державної судової адміністрації, які очолюють начальники ДСА України. Територіальні управління ДСА є юридичними особами, мають печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс і рахунки в установах банку.
Посадові особи ДСА є державними службовцями. На них поширено вимоги, пов'язані з їх статусом.
При ДСА функціонує державний вищий навчальний заклад - Академія суддів України, яка відповідно до ст. 129 Закону України "Про судоустрій України" здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів.

Академія суддів України

Суспільство ставить все більш високі вимоги до відправлення судочинства.

Формування судової влади, якісно новий рівень здійснення правосуддя у значній мірі залежить від професійних та моральних якостей ключової фігури правосуддя – судді. Відповідно до ст. 1 Закону України „Про статус суддів” професійні судді є носіями судової влади в Україні і здійснюють судочинство незалежно від законодавчої і виконавчої влади. Саме це й відрізняє їх від представників інших правничих професій. Суддя має особливий суспільно правовий статус. Кожний суддя уособлює судову владу у своїй діяльності. Діяльність судді як правника має найвищу соціальну значущість, оскільки через неї забезпечується верховенство права, справедливість, захист прав та свобод громадян, конституційного ладу та суспільних інтересів. Суддя – це харизматична та мудра індивідуальність.

Досвід Франції, Нідерландів, Іспанії, інших демократичних держав не тільки Європи, але й цілого світу свідчить, що здійснення судово-правової реформи та підвищення статусу судової влади у державі не можливий без професійної підготовки суддів у спеціалізованому державному навчальному закладі суддівської освіти. Такі навчальні заклади, першим серед яких була Школа Магістратури у Франції, існують у переважній кількості країни Європи, зокрема, крім перелічених вище, у Португалії, Німеччині тощо.

Аналогічні принципи організації підготовки майбутніх суддів покладені і в основу створення навчальних закладів суддівської освіти у країнах постсоціалістичного простору, наприклад, у Румунії, Болгарії, Естонії, Латвії, Литві, Албанії, Польщі, Молдові, Боснії-Герцоговині, Росії тощо, створених за активної підтримки Ради Європи. Навчальні заклади суддівської освіти є у переважній більшості країн світу. Саме на них державою покладений обов'язок формування корпусу професійних суддів.

Академія суддів України, створена за міжнародними зразками у ході судової реформи, є чи не наймолодшим навчальним закладом суддівської освіти у Європі та світі. Однак за два роки свого існування вона вже встигла позитивно зарекомендувати себе, здійснюючи підвищення кваліфікації суддів, працівників апарату судів загальної юрисдикції, державної судової адміністрації у Києві та у 7 регіональних відділеннях, що розташовані у містах Дніпропетровську, Донецьку, Львові, Одесі, Севастополі, Харкові та Чернівцях. У найближчому майбутньому Академія суддів України розпочне підготовку кандидатів на посаду судді, розширить свою діяльність щодо науково-методичного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України.

Розуміння необхідності утворення Академії суддів України знайшло відображення в Законі України „Про судоустрій України”. Стаття 129 цього закону визнає необхідним функціонування Академії суддів, яка, поряд з іншими, повинна виконувати завдання щодо підготовки кадрів на посади суддів із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту, та підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів. Потреба в Академії суддів зумовлена не лише необхідністю максимального наближення суддівського навчання та підвищення кваліфікації суддів до практики правосуддя, а й тим, що суддівська спільнота й органи самоврядування суддів повинні мати вирішальний вплив на визначення змісту, методики та організації навчання.

Запроваджена система суддівської освіти в межах Академії дає можливість вирішити ряд ключових питань формування суддівського корпусу. Зокрема, дає можливість відбору на конкурсних засадах високоморальних, високопрофесійних та відповідальних претендентів і сприяє поглибленню їхніх знань для подальшої суддівської діяльності. Крім цього, зводить до мінімуму ризик потрапляння до суддівського корпусу випадкових, професійно та морально не підготовлених осіб, та створює умови для формування стереотипу поведінки судді як носія судової влади в державі, наділеного важливими повноваженнями під час здійснення правосуддя. Вироблення такого стереотипу спрямоване на зменшення ризику необґрунтованого надання Верховною Радою України повноважень судді безстроково.

Запровадження такої системи дає змогу державі упродовж часу спостереження і постійного контролю за поведінкою спочатку претендента, а потім вперше призначеного на посаду судді, законодавчим механізмом реально впливати на формування світогляду судді, а не залишатися осторонь процесу.

Академія суддів України є справжнім навчальним, науково-методичним центром, аналогів якого в Україні до цього часу не було.