Лекции.Орг
 

Категории:


Перевал Алакель Северный 1А 3700: Огибая скальный прижим у озера, тропа поднимается сначала по травянистому склону, затем...


Агроценоз пшеничного поля: Рассмотрим агроценоз пшеничного поля. Его растительность составляют...


Теория отведений Эйнтховена: Сердце человека – это мощная мышца. При синхронном возбуждении волокон сердечной мышцы...

Формування в учнів знать з основ кольоровознавства на уроках образотворчого мистецтва. Методи та прийоми роботи вчителя



Методика викладання образотворчого мистецтва

Мета і завдання образотворчого мистецтва в школі на сучасному етапі.

-Дати сучасне вивчення мети загальної початкової мистецької освіти.Уроки образотворчого мистецтва у початковій школі - це ті заняття, які, перш за все формують творчість дитини, розвивають її емоційно-почуттєву сферу, нестандартне мислення, вміння бачити прекрасне у навколишньому, її естетичне ставлення до життя.

Метою художнього виховання є розвиток у дітей високих естетичних ідеалів на основі особистісно-ціннісного ставлення до реального світу та творів мистецтва, здатності до сприймання, розуміння і створення художніх образів, формування потреб і здібностей до творчої самореалізації у процесі художнього осмислення світу.

МЕТА містить три основних аспекти:

а) виховний – формування духовних і моральних загальнолюдських цінностей засобами образотворчого мистецтва; любові до людини, батьків, навколишнього світу; чистоти помислів; поваги до старших, людей похилого віку; гордість за національних героїв, майстрів народного та образотворчого мистецтва, бажання допомогти один одному, відчуття “ліктя”, самостійність, організованість, дисциплінованість, відповідальність, охайність;

б) освітній – формування образотворчих знань, умінь та навичок, яке супроводжується розповідями про художників, їх картини, композиційні та технічні засоби малювання, конструювання, ліплення та аплікації; поповненням словника специфічних термінів і т.д., засвоєння (вивчення, повторення, закріплення) основних понять;

в) художньо-творчий – формування творчої уяви, фантазії, пам’яті, творчого мислення, індивідуальних якостей особистості шляхом розробки завдань, які дозволяють дитині не сліпо слідувати наказам учителя, а виявляти особисті здібності і таланти; завжди залишати стежку для творчих проявів учнів у межах поставлених завдань.

-Назвати навчальні,виховні, розвивальні завдання викладання образотворчого мистецтва в школі.

1.Формувати в дітей художньо-естетичне ставлення до дійсності як здатність до неспоживацького художнього пізнання світу та його образної оцінки. Це передбачає наявність таких особистісних якостей, як відчуття краси та гармонії, здатність емоційно відгукуватися на різноманітні появи естетичного у навколишньому світі, вміння помічати прекрасне у спостережуваних явищах та усвідомлювати його, потреба в спогляданні та милуванні.

2.Розвивати специфічні для художньо-творчого процесу універсальні якості особистості як основу для розвитку її творчого потенціалу, художньо-творчу уяву, оригінальне, нестереотипне асоціативно-творче мислення, художньо-образні якості зорового сприйняття, спостережливість, зорову пам’ять тощо.

3.Формувати потребу до продуктивної художньої творчості, вміння створити виразний художній образ, оригінальну композицію мовою того чи іншого виду образотворчого мистецтва; оволодівати основами художньо-образної мови і виражальними можливостями художніх технік, що дасть змогу досягти свободи вираження у творчості.

4.Формувати знання і уявлення про образотворче мистецтво, його історію та роль у житті людей, навички розуміння мови різних видів образотворчого мистецтва, усвідомлення ролі художнього образу в мистецтві; розвивати навички його сприйняття та емоційно-естетичної оцінки, культуру почуттів.

5.Розвивати сенсорні здібності дітей, що сприятиме повноцінності художньо-естетичного сприйняття та поліпшення якісного боку практичної художньо-творчої діяльності




Формування в учнів знать з основ кольоровознавства на уроках образотворчого мистецтва. Методи та прийоми роботи вчителя.

-Методика ознайомлення з основними та похідними кольорами, теплими та холодними, хроматичними та ахроматичними.Колір - найкращий зображувальний і емоційний засіб живопису. За допомогою кольору передаються краса й багатство барв реального світу, матеріальність предметів, їхнє природне забарвленняКолір та його властивості вивчає спеціальна наука - кольорознавство. У кольорознавстві є свої закони, які слід вивчати, щоб застосовувати їх в навчанні та житті. Учнів початкових класів ознайомлюють з шістьма кольорами спектрального круга, трьома основними і трьома похідними. Кольоровий круг можна поділити на дві частини: теплі кольори - червоно-жовті, які нагадують колір вогню, сонячного світла, та холодні кольори - синьо-зелені й фіолетові, які нагадують колір води, льоду,місячного світла.Кольори поділяються на хроматичні і ахроматичні. "Хрома" по-грецькому означає колір. Ахроматичні кольори - білий, сірий, чорний. Хроматичні кольори всі інші: жовтий, оранжевий, червоний, синій, зелений, фіолетовий, коричневий. Усі кольори прийнято ділити на теплі й холодні.Теплі — це жовті, оранжеві й червоні. Це фарби осіннього лисття, надвечірнього неба, спілих яблук; колір вогню і сонця сприймається як мажорне звучання. Світлі й яскраві кольори діють радісно, на відміну від темних і тьмяних. Холодні — це сині, блакитні й фіолетові. Це фарби веба, надвечір'я, тіні на снігу. Вони створюють враження .спокою, легкості та простору. Є кольори, які можуть бути водночас і холодними, і теплими. Це, наприклад, зелений. Все залежить від того, яку фарбу до зеленої додати — жовту чи синю. Є кольори змішані. Змішуючи синю і червону фарби, одержимо фіолетовий або ліловий колір, в залежності від того, якої фарби більше. Сполучення зеленого і червоного, оранжевого і синього, жовтого і фіолетового, а також чорного і білого кольорів називають контрастом.

-Кольоровий спектр.Для зручності вивчення кольорів і виведення законів змішування фарб усі кольори сонячного спектра розміщують по кругу та додають до них пурпурний колір, що утворюється при змішуванні крайніх кольорів спектра (червоного і фіолетового) і якого немає в спектрі.

У крузі один колір поступово переходить в інший. Вивчаючи властивості кольорів, російський учений М. В. Ломоносов перший встановив, що серед великої, кількості хроматичних кольорів є тільки три (червоний, синій, жовтий), яких не можна дістати змішуванням інших кольорів. Ці кольори називають основними. Змішуючи основні кольори, дістають кольори інших тонів. Так, змішуючи червоний і синій кольори, дістають фіолетовий, змішуючи червоний і жовтий — оранжевий, а жовтий і синій — зелений. Фіолетовий, оранжевий і зелений кольори називають змішаними. Змішуючи основні кольори із змішаними, можна дістати нові кольори. Зміна кольору суміші з двох або більше пігментів пояснюється тим, що частинки пігментів по-різному поглинають певну кількість світлових променів, які проходять крізь суміш. Які промені і в якій кількості поглинаються пігментом, залежить від його властивостей. Кольори, які при змішуванні дають ахроматичний колір, називають взаємно доповняльними. Доповняльні кольори розміщені в кольоровому крузі на діаметрально протилежних його боках. Так, до червоних кольорів доповняльними будуть блакитно-зелені, до оранжевих-блакитні, до жовто-зелених — фіолетові тощо.Таким чином, можна зробити два висновки: •при змішуванні двох кольорів, розміщених у кольоровому крузі поряд, дістанемо новий кольоровий тон, який міститься між ними. Кольоровий тон при цьому залежатиме від переваги того чи іншого кольору в суміші;•при змішуванні двох кольорів, розміщених у кольоровому крузі навпроти один одного, дістанемо ахроматичний сірувато-білий колір.





Дата добавления: 2015-11-23; просмотров: 1425 | Нарушение авторских прав


Рекомендуемый контект:


Похожая информация:

Поиск на сайте:


© 2015-2019 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.002 с.