Підготовка бойових дій артилерійських підрозділів

 

32. Підготовка бойових дій дивізіону (батареї) розпочинається з отриманням завдання від старшого командира. Вона включає: організацію бойових дій (прийняття рішення, планування бойових дій, постановку завдань підрозділам, організацію взаємодії, всебічного забезпечення бойових дій і управління); підготовку підрозділів до виконання поставлених завдань, вибір, підготовку районів вогневих позицій (районів зосередження та рубежів розгортання протитанкових артилерійських підрозділів та підрозділів артилерійської розвідки); організацію та проведення виховної роботи; практичну роботу командира, його заступників і штабу в підпорядкованих підрозділах та інші заходи.

33. Роботу з організації бойових дій командир дивізіону (батареї), як правило, проводить на місцевості, а коли обстановка не дозволяє організувати її на місцевості – за картою далі, якщо є можливість, завдання підрозділам уточнюються на місцевості. Порядок роботи командира дивізіону (батареї) з організації бойових дій залежить від конкретної обстановки, отриманого завдання та наявності часу. Завдання він отримує від старшого артилерійського командира, а якщо дивізіон (батарея) доданий загальновійськовій частині (підрозділу) або підтримує її, – то і від командира цієї частини (підрозділу).

Після отримання завдання командир дивізіону (батареї): з’ясовує його; визначає заходи, які потрібно провести негайно для швидкої підготовки підрозділів до виконання отриманого завдання; оцінює обстановку; розраховує час; організовує підготовку підрозділів до бойових дій, розвідку противника та району вогневих позицій; приймає рішення і доводить його до своїх заступників та командирів підрозділів; організовує всебічне забезпечення бойових дій та управління; приймає участь в рекогносцировці та організації взаємодії, яку проводять старші командири; віддає бойовий наказ (бойові розпорядження); проводить практичну роботу з підготовки підрозділів до бойових дій; в призначений час доповідає старшому командиру про готовність до виконання завдання.

34. Під час з’ясування отриманого завдання командир дивізіону (батареї) повинен зрозуміти: бойове завдання і замисел командира загальновійськової частини (підрозділу), якій дивізіон (батарея) доданий або яку підтримує; об’єкти (цілі), які уражаються засобами старших командирів на напрямку дій загальновійськової частини (підрозділу); завдання сусідів та порядок взаємодії з ними; завдання дивізіону (батареї) з вогневого ураження противника; райони вогневих позицій та рубежі (райони) командно-спостережених пунктів, (рубежі розгортання, райони зосередження); основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стрільби на ураження; порядок забезпечення боєприпасами, час та порядок висування дивізіону (батареї) до призначеного району, порядок маневру в ході бою; час готовності до виконання завдання.

35. Командир дивізіону (батареї) визначає час, який має дивізіон (батарея) для підготовки до виконання завдання і з урахуванням заходів, які проводяться загальновійськовим та старшим артилерійським командиром, визначає строки проведення основних заходів з підготовки бойових дій.

36. При організації підготовки підрозділів до бойових дій командир дивізіону вказує начальнику штабу: заходи щодо підготовки особового складу, озброєння, техніки та боєприпасів; порядок поповнення матеріальних засобів; час та порядок роботи з організації бойових дій на місцевості; інші заходи, які потрібно провести для підготовки підрозділів до виконання отриманого завдання.

Командир батареї дає вказівки командирам взводів з підготовки до виконання отриманого завдання та про час і порядок роботи на місцевості.

Завдання з організації розвідки противника командир (начальник штабу) дивізіону ставить начальнику розвідки дивізіону (командир батареї ─ командиру взводу управління), з організації розвідки району вогневих позицій ─ начальнику артилерійської розвідувальної групи.

37. Під час оцінки обстановки командир дивізіону (батареї) вивчає: склад, положення та можливий характер дій противника; положення, та завдання загальновійськової частини (підрозділу), якій дивізіон (батарея) доданий або підтримує; положення, можливості та забезпеченість підрозділів дивізіону (батареї), морально-психологічний стан особового складу; характер місцевості та її вплив на бойові дії дивізіону (батареї); радіаційну, хімічну та біологічну обстановку; враховує стан погоди, пору року та час доби і їх вплив на підготовку та ведення бою.

38. Рішення командир дивізіону (батареї) приймає на основі з’ясування отриманого завдання та висновків з оцінки обстановки. У рішенні він визначає: батареї для підтримки загальновійськових підрозділів; вогневі завдання батареям; райони вогневих позицій (вогневі позиції) та місця командно-спостережних пунктів, час та порядок їх зайняття і переміщення в ході бою; основні заходи щодо проведення заходів всебічного забезпечення бойових дій; заходи для введення противника в оману; організацію управління.

Командир протитанкового артилерійського дивізіону (батареї) у рішенні визначає: бойовий порядок на рубежах розгортання, завдання батареям (взводам), райони зосередження та рубежі розгортання, смуги вогню та додаткові сектори обстрілу, порядок переміщення в ході бою; основні заходи з всебічного забезпечення бойових дій; організацію управління.

Рішення командир дивізіону (батареї) оформляє на своїй робочій карті, а завдання із всебічного забезпечення бойових дій та захисту від високоточної і запалювальної зброї противника ставить розпорядженнями, в яких вказує: заходи, які проводяться на вогневих позиціях, командно-спостережних пунктах та в ході переміщення підрозділів з метою їх захисту від високоточної та запалювальної зброї; порядок дій на випадок застосування цієї зброї, сили та засоби, що необхідні для ліквідації наслідків дії високоточної та запалювальної зброї противника.

39. При організації управління командир дивізіону (батареї) вказує: місця та час розгортання командно-спостережних пунктів (пункту управління дивізіону), порядок їх переміщення; організацію та порядок підтримки зв’язку, засоби та строки подання донесень; порядок відновлення управління дивізіоном (батареєю) на випадок виходу з ладу пунктів управління дивізіону (батареї); порядок застосування засобів автоматизації управління.

40. Штаб дивізіону планує бойові дії на основі завдань, поставлених старшим артилерійським командиром, командиром загальновійськової частини (підрозділу), якій дивізіон доданий або підтримує, а також вказівок командира дивізіону. Планування бойових дій дивізіону включає планування вогню, маневру та всебічного забезпечення бойових дій.

При постановці завдань штабу з планування бойових дій командир дивізіону вказує: кількість батарей, що залучаються до стрільби по кожній цілі; розподіл боєприпасів за видами для ураження кожної цілі та між батареями; спосіб визначення установок для стрільби на ураження, порядок уточнення (визначення) координат і розмірів цілей, що спостерігаються; райони вогневих позицій, порядок висування дивізіону до них, маршрути та порядок переміщення дивізіону в ході бою; основні заходи з введення противника в оману; до якого часу закінчити планування, а у разі необхідності й інші дані.

Планування вогнюв обороні здійснюється по імовірних напрямках наступу противника і на кожному з них за періодами вогневого ураження; в наступі – за періодами вогневого ураження та за завданнями загальновійськової частини (підрозділу).

При плануванні вогню штаб дивізіону з’ясовує обсяг вогневих завдань, уточнює на місцевості положення та розміри цілей (ділянок, рубежів), що спостерігаються, розраховує вогневі можливості батарей і розподіляє вогневі завдання між ними згідно з їх вогневими можливостями, розташуванням та умовами спостереження цілей, встановлює спосіб обстрілу цілей.

В обороні штаб заздалегідь готує зосереджений вогонь дивізіону та вогонь батарей по окремих розвіданих цілях, а також зосереджений та загороджувальний вогонь по ділянках та рубежах на можливих маршрутах висування противника, рубежах його розгортання в передбойовий та бойовий порядок, перед переднім краєм та в глибині оборони, в проміжках між опорними пунктами, на флангах і на напрямках завдавання контратак.

При підготовці наступу штаб визначає координати цілей і точок прицілювання батарей для ураження групових цілей з урахуванням конкретного розташування окремих цілей, встановлює послідовність та порядок виконання батареями вогневих завдань, визначає витрату боєприпасів за видами на кожну ціль.

Штаб дивізіону розробляє таблицю вогню дивізіону і вручає її копії командирам батарей, визначає установки для стрільби дивізіоном та оформляє таблицю обчислених установок.

При плануванні вогню необхідно враховувати конкретні умови обстановки, не допускаючи шаблону та одноманітності, обов’язково застосовувати елементи військової хитрості (обманні переноси вогню, раптове відкриття та припинення вогню).

Планування вогню постійно уточнюється з надходженням нових розвідувальних даних про противника та нових завдань.

При плануванні маневру штаб дивізіону визначає (уточнює): порядок висування та розгортання дивізіону в бойовий порядок, райони вогневих позицій (вогневі позиції) батарей, маршрути та порядок переміщення; час, необхідний для переміщення та строки готовності до виконання завдань в нових районах; рубежі початку переміщення та готовності (якщо вони не вказані старшим командиром); порядок та напрямок переміщення командно-спостережних пунктів дивізіону і батарей; рубежі розгортання та порядок переміщення підрозділів артилерійської розвідки; організацію зв’язку і сигнали управління.

Планування всебічного забезпечення включає планування заходів з бойового, морально-психологічного, технічного, тилового, медичного забезпечення.

41. Результати планування відображаються на робочих картах командира дивізіону (батареї) та начальника штабу дивізіону. Окрім того, в артилерійських підрозділах розроблюють та ведуть такі документи:

на командно-спостережному пункті дивізіону: схему орієнтирів, журнал розвідки та обслуговування стрільби, великомасштабний планшет, журнал обліку розвідувальних даних, схему цілей, картку топогеодезичної прив’язки командно-спостережного пункту;

на пункті управління вогнем дивізіону: таблицю вогню дивізіону, таблицю обчислених установок для стрільби дивізіоном, журнал відданих та отриманих розпоряджень і донесень;

на командно-спостережному пункті батареї: схему орієнтирів, журнал розвідки та обслуговування стрільби, великомасштабний планшет, схему цілей, картку топогеодезичної прив’язки командно-спостережного пункту батареї;

на пункті управління вогнем батареї: запис стрільби старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу), таблицю обчислених установок для стрільби батареєю, картку вогневого валу, або послідовного зосередження вогню батареї (якщо батарея залучається до їх ведення), таблицю наявності та витрати боєприпасів, схему безпосередньої охорони та самооборони вогневих взводів на позиції; картку топогеодезичної прив’язки вогневої позиції, схему вогню батареї (взводу) прямою наводкою (якщо батарея залучена для стрільби прямою наводкою);

при гарматі (мінометі, бойовій машині): запис стрільби командира гармати, таблицю індивідуальних поправок гармати, картку вогню гармати, запис обчислених установок для стрільби гармати.

У протитанковому артилерійському дивізіоні (батареї, взводі) розроблюють схему протитанкового вогню та схему орієнтирів на кожному підготовленому рубежі розгортання.

У разі необхідності в дивізіоні (батареї) може розроблятися схема полів невидимості. При веденні робочих карт і оформленні бойових документів застосовують установлені скорочення та умовні позначення (додатки 1 та 5). Залежно від конкретної обстановки, отриманого завдання та наявності часу перелік документів, що розробляються, може бути уточнений командиром дивізіону (батареї).

42. На робочу карту командира (начальника штабу) дивізіону, командира батареї наносять: положення і склад противника, розташування його вогневих засобів та інших цілей; положення та завдання загальновійськових підрозділів, їх пункти управління і дані про їх безпосередніх сусідів в обсязі, необхідному для взаємодії; завдання, які виконуються засобами старших командирів та іншими артилерійськими підрозділами в інтересах загальновійськової частини (підрозділу), що підтримується дивізіоном (батареєю); для протитанкових артилерійських підрозділів ─ положення та смуги вогню сусідніх підрозділів протитанкових засобів, протитанкові загородження і рубежі мінування рухомого загону загороджень; пункти управління старшого командира; бойовий порядок дивізіону (батареї), основний напрямок стрільби та межі зон досяжності вогню, рубежі безпеки; для протитанкових артилерійських підрозділів – смуги вогню, рубежі відкриття вогню та рубежі освітлення цілей; для підрозділів артилерійської розвідки ─ смуги розвідки та райони особливої уваги; для підрозділів, що застосовують боєприпаси високої точності, ─ смуги (зони) ураження цими боєприпасами; вогневі завдання дивізіону (батареї); райони вогневих позицій дивізіону (батареї) та вогневі позиції батарей, маршрути і порядок переміщення (маневру) в ході бою; рубежі розгортання, позиції, пункти, пости доданих або призначених для обслуговування стрільби підрозділів артилерійської розвідки; дані про радіаційну, хімічну і біологічну обстановку, необхідні дані про розташування підрозділів технічного забезпечення і тилу.

На карту наносять також: умовні найменування місцевих предметів і орієнтири; об’єкти, позначені позначками Червоного Хреста, цивільної оборони, культурні цінності, метеорологічні дані; вказують позивні вузлів зв’язку, станцій та посадових осіб; сигнали; дані про наявність та витрату боєприпасів, строках їх надходження і розрахунок часу на маневр підрозділів.

На робочу карту старшого офіцера батареї (командира вогневого взводу) наносять: передній край противника та положення передових підрозділів своїх військ; вогневі завдання, які виконує батарея; основний напрямок стрільби; командно-спостережні пункти дивізіону, батареї та загальновійськового підрозділу, який батарея підтримує; позицію (пункт, пост) доданого або призначеного для обслуговування стрільби підрозділу артилерійської розвідки; вогневу позицію батареї, пункт управління вогнем дивізіону; маршрути переміщення та сплановані райони вогневих позицій батареї в ході бою; необхідні дані про розташування підрозділів технічного забезпечення й тилу; радіаційну та хімічну обстановку; позивні станцій та посадових осіб; сигнали.

Координатну сітку карт кодують.

У таблиці вогню дивізіону (додатки 2 та 3) вказують завдання батареям з вогневого ураження противника та час їх виконання згідно з діями загальновійськових підрозділів, витрату боєприпасів та сигнали на відкриття вогню. До таблиці вогню додається список цілей із зазначенням їх номерів, найменувань, координат та розмірів. Таблицю вогню підписують командир і начальник штабу дивізіону, а затверджує старший артилерійський командир. Копія таблиці вогню дивізіону повинна бути на командно-спостережних пунктах дивізіону і батарей.

43. До початку бойових дій завдання підрозділам доводяться бойовим наказом, а в ході бою бойовими розпорядженнями, командами та сигналами.

44. В бойовому наказі командир дивізіону (батареї) вказує:

у першому пункті– стислі висновки з оцінки противника;

у другому пункті – об’єкти (цілі), які уражаються засобами старших командирів (начальників) на напрямку дій загальновійськової частини (підрозділу), та рубіж безпечного віддалення, а також завдання сусідів та розмежувальні лінії з ними;

у третьому пункті – бойове завдання загальновійськової частини (підрозділу); завдання дивізіону, місце в угрупованні артилерії та кого підтримує, основний напрямок стрільби, спосіб визначення установок для стрільби на ураження, порядок висування, розгортання та переміщення в ході бою;

у четвертому пункті– після слова „ НАКАЗУЮ ” ─ завдання батареям;

у п’ятому пункті– витрату боєприпасів, у тому числі високоточних, на день бою і за періодами вогневого ураження та порядок їх поповнення;

у шостому пункті– час готовності до виконання завдань;

у сьомому пункті– місце командно-спостережного пункту дивізіону та пункту управління вогнем дивізіону, на кого покладається управління дивізіоном на випадок виходу з ладу командно-спостережного пункту;

у восьмому пункті– об’єкти, позначені позначками Червоного Хреста, цивільної оборони, культурні цінності, споруди, які не становлять небезпеки.

Командир протитанкового артилерійського дивізіону в другому пункті наказу вказує завдання, які виконуються протитанковими засобами старшого командира, а в третьому пункті – завдання дивізіону, райони зосередження, рубежі розгортання, смуги вогню, маршрути висування, бойовий порядок на кожному рубежі розгортання.

Командир артилерійського дивізіону віддає бойовий наказ, як правило, в районі командно-спостережного пункту, вказуючи перед цим умовні найменування місцевих предметів та орієнтири. Командир артилерійської батареї може ставити завдання: взводу управління – в районі командно-спостережного пункту, вогневим взводам – в районі вогневих позицій.

Командир протитанкового артилерійського дивізіону віддає бойовий наказ, як правило, в районі зосередження та уточнює завдання на кожному рубежі розгортання.

Усний бойовий наказ командира дивізіону записує начальник штабу дивізіону або один з офіцерів штабу. Усі розпорядження ко­мандира та начальника штабу дивізіону в стислому вигляді запи­суються в журнал обліку відданих та отриманих розпоряджень і донесень.

45. В бойовому розпорядженні командир дивізіону (батареї) вказує: короткі висновки з оцінки противника; об’єкти, що уражаються в інтересах загальновійськової частини (підрозділу) засобами старшого командира (начальника); бойове завдання загальновійськової частини (підрозділу); завдання батарей (взводів) та час готовності до їх виконання, а у разі необхідності й інші дані.

46. У бойовому наказі старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) вказує:

відомості про противника;

завдання загальновійськового підрозділу;

завдання батареї, вогневі позиції, основний напрямок стрільби;

спосіб визначення установок для стрільби, витрату боєприпасів, маршрут та порядок маневру усередині району вогневих позицій і в ході бою, порядок контролю роботи навігаційної апаратури ма­шини старшого офіцера батареї при зміні вогневих позицій;

після слова “ НАКАЗУЮ ”: – вогневі завдання і порядок їх вико­нання; яку кількість боєприпасів викласти біля гармат і як розкласти їх згідно з вогневими завданнями (нальотами); місце, склад і завдання спостережного посту; місця майданчиків і сектори обстрілу для ведення вогню прямою наводкою; порядок знищення танків і піхоти противника, які прорвалися до району вогневої позиції;

час готовності до відкриття вогню;

сигнали управління, сповіщення та порядок дій за ними;

своє місце та заступника.

47. Командир протитанкового взводу в бойовому наказі вказує:

відомості про противника і танконебезпечні напрямки;

завдання загальновійськового підрозділу;

завдання взводу, райони зосередження та рубежі розгортання (вогневі позиції); смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, рубіж відкриття вогню та рубіж освітлення місцевості;

маршрут та порядок переміщення (маневру);

після слова “НАКАЗУЮ”: – завдання гарматам (установкам ПТКР): вогневі позиції, сектори обстрілу, порядок відкриття вогню по танках та інших броньованих машинах; місця розташування тягачів та машин для боєприпасів;

порядок підготовки матеріальної частини і боєприпасів до стрільби;

сигнали управління, сповіщення та порядок дій за ними;

місце командно-спостережного пункту та заступника.

48. У бойовому наказі командир взводу управління вказує:

відомості про противника;

завдання загальновійськового підрозділу;

завдання батареї та взводу, місця командно-спостережного і спостережного пунктів, вогневі позиції батареї, маршрут та порядок переміщення;

Після слова “ НАКАЗУЮ ”: – смугу (сектор, об’єкт, напрямок) і завдання розвідки, район особливої уваги, нумерацію цілей, порядок топогеодезичної прив^’язки, інженерного обладнання та мас­кування командно-спостережного (спостережного) пункту, основний напрямок стрільби, спосіб орієнтування приладів спостереження, порядок контролю роботи навігаційної апаратури командирської машини при переміщенні командно-спостережного пункту, час почат­ку розвідки; розподіл радіостанцій по мережах та напрямках, час їх вмикання і режим роботи, порядок переходу на запасні частоти, час та порядок прокладення дротового зв’язку; сигнали та порядок дій за ними; своє місце та заступника; об’єкти, позначені позначками Червоного Хреста, цивільної оборони, культурні цінності, споруди, які не становлять небезпеки.

Перш ніж ставити завдання, начальник розвідки дивізіону (командир взводу управління батареї) вказує умовні найменування місцевих предметів та орієнтири.

Після постановки завдання командир взводу управління батареї доводить до командира відділення управління (відділення зв’язку) таблицю позивних вузлів, станцій зв’язку та посадових осіб, а також радіодані.

49. Начальник штабу артилерійського дивізіону в розпорядженні зі зв’язку командирам батарей (підрозділів) вказує: місця розгортан­ня, час готовності командно-спостережного пункту, пункту управлін­ня вогнем дивізіону та напрямки їх переміщення в ході бою; поря­док організації зв’язку радіозасобами (з якого часу, по яких радіоданих; режим роботи радіозасобів; порядок орга­нізації дротового зв’язку – між якими пунктами управління, до якого часу, чиїми засобами і якими способами); порядок забезпечення зв’язку на випадок виходу з ладу пунктів управління дивізіону.

Розпорядження зі зв’язку підписують начальник штабу дивізіону та начальник зв’язку дивізіону; до командирів батарей (взводів) воно доводиться усно.

50. При постановці завдань командир гармати вказує: відомості про противника; завдання загальновійськового підрозділу; завдання взводу; основний напрямок стрільби; вогневі завдання і порядок їх виконання; витрату боєприпасів; порядок підготовки гармати та боє­припасів до стрільби; місце гармати та артилерійського тягача на вогневій позиції; сектори обстрілу; порядок дій обслуги при відбитті нападу танків та піхоти противника, які прорвалися до вогневої позиції; порядок інженерного обладнання вогневої позиції; сигнали і порядок дій за ними, спостерігача за сигналами; свого заступника.

Командир відділення розвідки (відділення управління, обслуги командирської машини) при постановці завдань вказує: умовні найменування місцевих предметів і орієнтири; відомості про противника; завдання загальновійськового підрозділу; завдання дивізіону (батареї); смугу (сектор, об’єкт, напрямок) і завдання розвідки; місця установки приладів та способи їх орієнтування (місце командирської машини, пункту управління, рухомого розвідувального пункту); порядок інженерного обладнання, сигнали та порядок дій за ними, спостерігача за сигналами; свого заступника.

Командир відділення управління (обслуги командирської машини, рухомого розвідувального пункту), окрім того, вказує порядок застосування наявних засобів зв’язку.

Командир відділення зв’язку при постановці завдання вказує: дані про противника; завдання дивізіону (батареї); місця командно-спостережного (спостережного) пункту, пункту управління вогнем дивізіону та пунктів управління вогнем батареї (вогневих позицій); розподіл радіостанцій по мережах та напрямках; робочі і запасні частоти; порядок переходу на запасні частоти; час вмикання та режим роботи радіостанцій; час і порядок прокладання дротового зв’язку; позивні вузлів, станцій зв’язку та посадових осіб, сигнали та порядок дій за ними; свого заступника.

51. До початку ведення бойових дій командир дивізіону (батареї) проводить практичну роботу в підпорядкованих підрозділах з метою організації виконання поставлених завдань, підготовки командирів, штабів та особового складу підрозділів до бойових дій та надання їм необхідної допомоги. Після розгортання дивізіону (батареї) в бойовий порядок командир дивізіону (батареї) проводить контроль готовності до ведення вогню. При цьому він перевіряє: знання командирами підрозділів вогневих завдань та порядку їх виконання, а також завдань загальновійськових підрозділів, яким дивізіон (батарея) доданий або підтримує; точність визначення координат вогневих позицій, командно-спостережних пунктів, орієнтування гармат та приладів; готовність матеріальної частини гармат, засобів автоматизації управління дивізіоном (батареєю), приладів та боєприпасів до стрільби; точність визначення установок для стрільби по планових цілях; готовність підрозділів до виконання завдань вночі та в інших умовах обмеженої видимості; інженерне обладнання вогневих позицій та місць командно-спостережних пунктів; проведення заходів з безпосередньої охорони та самооборони, захисту від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї; готовність до відбиття танків і піхоти противника, які прорвалися до району вогневих позицій.

52. Командир дивізіону (батареї) повинен бути готовим прийняти управління артилерійською групою (дивізіоном), до складу якої дивізіон (батарея) входить. Для цього командир дивізіону (батареї) на якого покладено управління артилерійською групою (дивізіоном) у разі виходу з ладу пунктів управління групи (дивізіону), зобов’язаний мати копію таблиці вогню групи (дивізіону), радіодані та позивні вузлів зв’язку цих дивізіонів (батарей) і старшого командира. Командир дивізіону (батареї), що прийняв управління на себе, встановлює зв’язок з іншими дивізіонами (батареями), передає їм установлений сигнал та координати свого командно-спостережного пункту, уточнює їх стан, можливості і завдання, доповідає старшому командиру про прийняття управління.

53. Командир дивізіону (батареї), доданого загальновійсько­вій частині (підрозділу) або призначеного для її підтримки, після отримання завдання від старшого артилерійського командира зобов’язаний прибути до командира загальновійськової частини (підрозділу) і бути готовим доповісти йому: склад, стан, поло­ження та забезпеченість дивізіону (батареї); отримані завдання і установлену витрату боєприпасів, вогневі можливості дивізіону (батареї); призначені райони вогневих позицій і командно-спостережних пунктів, час та порядок їх зайняття, порядок переміщення в ході бою; час готовності до відкриття вогню.

У встановлений час командир дивізіону (батареї) приймає участь в рекогносцировці, яку проводить командир загальновійськової частини (підрозділу), та в організації взаємодії, узгоджує вогневі завдання і порядок маневру підрозділів дивізіону (батареї) з діями загальновійськових підрозділів.

Під час рекогносцировки та організації взаємодії командир дивізіону (батареї) повинен з’ясувати на місцевості: умовні найменування місцевих предметів та орієнтири; положення противника та своїх військ; завдання загальновійськової частини (підрозділу) та рішення її командира; завдання дивізіону (батареї); місце ко­мандного (командно-спостережного) пункту командира загальновійсь­кової частини (підрозділу) та порядок його переміщення, місця фальшивих вогневих позицій та порядок їх використання; способи цілевказівок, порядок підтримання зв’язку, сигнали виклику, перенесення та припинення вогню.

Командир протитанкового артилерійського дивізіону (батареї), призначений командиром протитанкового резерву, узгоджує також дії дивізіону (батареї) з діями рухомого загону загороджень та інших підрозділів при відбитті атак (контратак) танків противника.

Окрім того, командир дивізіону (батареї) організовує взаємодію підрозділів з доданими або призначеними для обслуговування стрільби підрозділами артилерійської розвідки, а також між підрозділами дивізіону (батареї). Порядок взаємодії командир дивізіону (батареї) доводить до підлеглих командирів, як правило, після віддання бойового наказу.

54. Важливою складовою частиною управління артилерійськими підрозділами є управління вогнем, тобто цілеспрямована діяльність командирів та штабів з управління підрозділами при підготовці та виконанні ними вогневих завдань. Управління вогнем включає: отримання вогневих завдань (вибір цілей для ураження); з’ясування вогневих завдань та умов їх виконання; прийняття рішення на виконання вогневих завдань; постановку вогневих завдань та контроль їх виконання.

55. При з’ясуванні вогневих завдань, поставлених старшим артилерійським або загальновійськовим командиром, командир дивізіону (батареї) повинен зрозуміти порядок та послідовність їх виконання, положення цілей на місцевості, їх характер і розміри, положення та розміри цілей на рубежах послідовного зосередження вогню, положення флангів рухомого та нерухомого загороджувального вогню (ділянок вогневого валу), а також, якщо можливо, положення елементів групової цілі.

При виконанні вогневих завдань з власної ініціативи командир дивізіону (батареї) обирає цілі для ураження на основі аналізу їх положення в бойовому порядку противника, характеру діяльності з урахуванням важливості цілей, завдань та характеру дій загальновійськового підрозділу в бою.

56. Оцінюючи умови виконання вогневих завдань, командир дивізіону (батареї) з’ясовує: вогневі можливості підпорядкованих підрозділів; можливості з обслуговування стрільби штатними та доданими підрозділами розвідки; дальність стрільби; умови спостереження цілей і розривів; характер ґрунту та рослинного покриву в районі цілей; положення своїх військ, їх безпека при стрільбі; можливий вплив радіоперешкод противника на засоби зв’язку дивізіону (батареї) та інші умови, які впливають на прийняття рішення.

57. У рішенні на виконання вогневих завдань командир дивізіону (батареї) визначає: цілі для ураження; завдання стрільби; час відкриття (готовності) та припинення вогню; кількість залучених до стрільби по кожній цілі батарей (взводів, гармат); види вогню; способи обстрілу цілей; снаряд, підривник, заряд та вид траєкторії; порядок виконання вогневих завдань; спосіб визначення установок для стрільби на ураження; засоби, які залучаються до коректування вогню; витрату боєприпасів по кожній цілі, заходи безпеки для своїх військ; сигнали виклику (відкриття), перенесення та припинення вогню.

При виконанні вогневих завдань з власної ініціативи командир дивізіону (батареї) приймає рішення з усіх питань, а при виконанні вогневих завдань, що поставлені старшим артилерійським або загальновійськовим командиром – з питань, не вказаних в його команді (розпорядженні).

При змінах обстановки або отриманні нових розвідувальних даних про противника вогневі завдання можуть бути уточнені або змінені. Командир дивізіону (батареї), отримавши подібне розпорядження, уточнює своє рішення. Начальник штабу, за вказівкою командира дивізіону, уточнює планування вогню, вносить необхідні зміни у відпрацьовані бойові документи і доводить ці зміни до командирів (старших офіцерів) батарей.

58. Вогневі завдання та завдання з розвідки ставлять командами та розпорядженнями, які передаються по засобах зв’язку особисто командиром або через підлеглих, а планові вогневі завдання, окрім того, письмово.

Командами (сигналами) здійснюється також виклик, коректування, перенесення і припинення вогню. Команди подаються з дотриманням встановлених правил, а розпорядження – у вільній формі. В окремих випадках дозволяється змінювати порядок команд, якщо це забезпечує скорочення часу на виконання вогневого завдання.

У розпорядженні на підготовку вогню зазвичай вказують: підрозділи, які залучаються до виконання вогневого завдання, завдання стрільби; характер та розташування цілі (реперу); строки виконання вогневого завдання.

У разі необхідності в розпорядженні можуть бути вказані й інші дані.

59. Контроль виконання вогневих завдань включає: контроль готовності до виконання вогневих завдань; контроль стрільби на ураження. Контроль готовності до виконання вогневих завдань включає: перевірку знання підлеглими вогневих завдань та порядку їх виконання; перевірку правильності визначення установок для стрільби на ураження та призначення способу обстрілу цілей. Контроль стрільби на ураження включає: контроль своєчасності відкриття (перенесення, припинення) вогню і закінчення стрільби по цілі; коректування вогню в ході стрільби на ураження; контроль витрати призначеної кількості снарядів; визначення результатів стрільби на ураження.