Суть і роль інноваційних технології навчання. Інтерактивне навчання

Основу викладання української мови (за професійним спрямуванням) становлять такі дидактичні принципи, як науковість, системність, доступність, свідомість, логічність та ін.

Методика мовного навчання у вищому навчальному закладі не повинна повторювати методики навчання української мови в середній школі, бо сучасна система навчання чекає від викладача охоплення великого обсягу інформації й орієнтована на рівні знань студентів та їх розуміння. Тому перед педагогом на заняттях стоїть непросте завдання у вирішенні цих питань. Але одній людині знати все, навіть в окремій вузькій галузі знання, неможливо, тому викладач і застосовує додаткову базу даних, яка закладена в комп’ютері. При цьому він вимагає від студентів думати, розуміти сутність речей, осмислювати ідеї, концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, трактувати її і застосовувати в конкретних умовах. Цьому саме і сприяють інноваційні технології навчання.

Сьогодні практично всі дослідники інноваційних процесів розуміють під інновацією процес упровадження якого-небудь нововведення в практику.

Термін «інновація» (італ. іnnovatione – новина, нововведення) означає нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не тільки окремі установи та організації, а й різні сфери.

Що стосується освітніх інновацій, то, як стверджується в Положенні про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності МОН України, під освітніми інноваціями розуміються вперше створені, удосконалені або застосовані освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи, їх компоненти, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності.

Інновація освіти – цілеспрямований процес часткових змін, що ведуть до модифікації мети, змісту, методів, форм навчання й виховання, адаптації процесу навчання до нових вимог. Тож нововведення (інновації) не виникають самі собою, а є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду.

У сучасній аграрній вищій школі використовуються як традиційні (пояснювально-ілюстративне, проблемне, програмоване і диференційоване), так і нові технології навчання (особистісно-орієнтоване, групової навчальної діяльності студентів, розвивального навчання, формування творчої особистості, навчання як дослідження, модульно-рейтингове, кредитно-модульне, інтерактивне, нові інформаційні технології навчання).

Зупинимося детальніше на інтерактивному навчанні – явищі маловивченому, а отже, рідко використовуваному у ВНЗ.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен студент відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх студентів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і студент, і викладач є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером студентського колективу.

А для того, щоб застосувати інтерактивні технології, треба звернути увагу на таке:

– як студентам, так і викладачеві потрібен деякий час для підготовки;

– необхідно створити план поступового впровадження інтерактивних методів;

– старанно подумати і підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році;

– провести зі студентами організаційне заняття і розробити разом із ними умови проведення таких занять (роботу в парах, малих групах, проведення мозкового штурму.);

– викладач повинен старанно продумати і спланувати свою роботу так, щоб не тільки охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити, але й залучити до роботи студентів, щоб вони, граючись, захопилися темою, що вивчається;

– передбачати різноманітні методи привернення уваги студентів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни;

– мотивувати студентів до вивчення теми шляхом добору найцікавішого матеріалу, випадків, проблем (робота з додатковою літературою);

– викладач ретельно розробляє таке заняття, визначає хронометраж, роль учасників, готує питання, виробляє критерії оцінки ефективності заняття, оголошує очікувані результати роботи студентів;

– викладач повинен обов’язково при застосуванні інтерактивних технологій враховувати індивідуальні особливості, рівень знань студентів, щоб складені завдання не тільки дали б студентам ключ до засвоєння теми, але й сприяли розвитку розумової діяльності.

Таким чином, щоб досягти на занятті поставленої мети, викладач установлює і використовує різноманітні методи, прийоми, засоби, тобто використовується комплекс, що складається із таких складових:

– розробленого викладачами набору моделей навчання;

– засобів оцінки для коригування та вибору оптимальних методів, прийомів навчання для конкретної ситуації;

– запланованих результатів.

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання студенти вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими, критично мислити, приймати продумані рішення.

Враховуючи відсутність у науковій літературі будь-якої класифікації інтерактивних технологій навчання, визначаємо їх умовну робочу класифікацію за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології. Розподіляємо їх на чотири групи залежно від мети навчального заняття та форм організації навчальної діяльності студентів:

 

• Інтерактивні технології кооперативного навчання.

– Робота в парах.

– Два, чотири, всі разом.

– Синтез думок.

– Пошук інформації.

– Коло ідей.

 

• Інтерактивні технології колективно-групового навчання.

– Мікрофон.

– Мозковий штурм.

– Аналіз ситуацій.

– Дерево рішень.

– Аукціон.

– Кейс-метод.

 

• Технології ситуативного моделювання.

– Імітаційні ігри-тренінги.

– Рольові ігри.

– Ділові ігри.

 

• Технології опрацювання дискусійних питань.

– Займи позицію.

– Акваріум.

– Дискусія.

– Дебати.