Визначення якості тканин за дефектами зовнішнього вигляду

Визначення якості вовняних тканин. При визначенні яко­сті вовняні тканини поділяють на дві групи:

– тканини сукняні, камвольні чистововняні з м’якої шерсті;

– тканини з грубої шерсті.

Експертиза якості вовняних тканин проводиться шляхом су­ціль­ної перевірки пред’явленої партії; при цьому враховують по­ширені і місцеві дефекти.

Грубі місцеві дефекти – діри і протири понад 2 см, плями різ­кі понад 5 см, поперечні смуги від зупинки друкарської машини, підплетини й обривання основи понад 10 см, різкі морщення і поперечні смуги – підлягають вирізанню.

При наявності грубих місцевих дефектів робиться виріз на всю ширину тканини з відступом не більше 1 см в обидві сторони від місця розташування дефекту.

У залежності від лінійного розміру дефектного місця тканини експерт вважає його ваговим або мірним лоскутом. При наяв­ності на мірному куску дефектів виробничого характеру експерт додатково визначає процент зниження якості на цей відрізок тканини.

Дефекти, розташовані на кромці або на відстані не більше 0,5 см від нього, при визначенні якості не враховуються.

Визначення розміру зниження якості тканини за поширеними та місцевими дефектами зовнішнього вигляду проводиться від­повідно до вимог, зазначених у таблицях Методики експертизи якості імпортних тканин.

Дефекти зовнішнього вигляду, не передбачені цими табли­ця­ми, прирівнюються до аналогічних.

Дефекти, виявлені в тканинах, оцінюються в умовних оди­ни­цях – балах (оцінка дефектів зовнішнього вигляду в балах даєть­ся лише в робочому журналі, а в акті експертизи не вказується).

При відхиленні довжини куска від умовної сума балів за міс­цевими дефектами перераховується на кусок умовної міри від­по­відно до його фактичної довжини.

Приклад: на кусок довжиною 60 м місцевих пороків нара­хо­вується 40 балів.

На кусок умовної довжини число балів визначається з про­пор­ції: 60 м – 40 балів,

40 м – х балів,

отже,

Умовна довжина куска встановлена для тканини шириною до 75 см – 45 м, більше 75 см – 30 м.

Кусок тканини може складатися як із суцільного полотна, так і з декількох відрізів. Мінімальний відріз у складовому куску допускається не менше 3 м.

При наявності дефектів, оцінених понад 90 балів на кусок умов­ної довжини, тканина вважається не відповідною технічним умовам контракту.

При відхиленні довжини куска від умовного вимірювання сума балів за місцевими дефектами перераховується на кусок умовної довжини відповідно до фактичної довжини куска. На кусок умовної довжини загальна оцінка дефектів повинна бути не більше 30, 45 і 90 балів, а зниження якості тканини повинно відповідно складати 2 %, 7 % і 15 %.

Згідно з вимогами ГОСТ 358-82 при сортуванні вітчизняних вовняних тканин підсумовуються тільки місцеві дефекти (12 –для 1-го сорту і 36 для 2-го сорту). Кількість розповсюджених де­фек­тів і відхилень від фізико-механічних показників обме­жу­єть­ся, і вони допускаються лише для 2-го сорту. В тканинах 2-го сорту, окрім вибивних, допускається не більше одного відмі­че­ного в ГОСТ 358-82 розповсюдженого дефекту. У вибивних вов­ня­них тканинах допускається не більше двох перерахованих де­фектів (недодрук малюнка і розплив контуру малюнка, смуги по основі, затікання фарби, нерівність друку за кольорами, різно­відтінковість малюнку, розтраф малюнку). За наявності в тка­ни­нах 2-го сорту одного з таких дефектів кількість місцевих де­фектів повинна бути не більше п’яти.

Слід підкреслити, що тканини 1-го сорту за фізико-механіч­ними і фізико-хімічними показниками повинні відповідати ви­мо­гам нормативних документів. Більшість з нормованих показ­ни­ків є гарантійними і при контролі сортності тканин можуть не перевірятися.

Визначення якості шовкових, напівшовкових і ворсових тка­нин. Шовкові і напівшовкові тканини поділяють на три групи:

– тканини гладкі платтяні, костюмні, сорочкові, плащові, паль­тові, для спортивного одягу, текстильно-галантерейні;

– тканини гладкі підкладкові будь-якого призначення, меб­лево-декоративні.

– тканини ворсові будь-якого призначення.

Дефекти тканини оцінюються в умовних одиницях – балах.

Якість тканини визначається сумою балів, що припадають на умовну довжину куска, за дефектами зовнішнього вигляду, за відхиленнями від мінімальних норм фізико-механічних показ­ників, передбачених технічними умовами контракту, і балів, що характеризують відхилення за ступенем стійкості фарбування.

Умовна довжина куска: для гладкої тканини – 40 м ± 3 м, для ворсової тканини – 25 м ± 2 м.

Якщо сумарна оцінка дефектів на кусок умовної довжини для тканин 1 і 2 груп дорівнює 20, 30 і 50 балам, то зниження якості тканини відповідно складає 1, 2 і 10 %. При сумарній оцінці де­фектів на кусок умовної довжини для тканин 3 групи, рівної 12, 25 і 40 балам, зниження якості тканини відповідно складе 1, 2 і 10 %.

Куски тканин 1 і 2 групи з оцінкою більше 50 балів і куски тканин 3 групи з оцінкою більше 40 балів відносяться до таких, що не відповідають технічним умовам контракту і зразку закуп­леного товару.

У кусках тканин не допускаються такі грубі місцеві де­фекти:

– діри понад 1 см;

– плями понад 3 см;

– смуги по ширині тканини від зсуву утока і заробітки в кре­пових тканинах іншої крутки (гофрованість);

– непідробіток основи понад 20 см по ширині полотна;

– підплетина понад 1 см;

– щипаний ворс – надири і вистригання ворсу;

– смуги поперечні від зупинки друкарської або фарбу­валь­ної машини, відтиск на тканині від шва, шви;

– зарубки фарбувальні і друкарські, затаски і «щиголі» ши­риною більше 0,5 см і довжиною більше 5 см;

– затікання фарби – від кромок тканини більше 5 см по ши­рині.

Виріз місцевих грубих дефектів здійснюється на всю ширину тканини на відстані не більше 1 см в обидві сторони від місця розташування дефекту. Розмір дефекту визначається за найбіль­шою протяжністю. У куску мірою 20 м допускається один від­різ, мірою до 32 м – два, понад 32 м – три відрізи.

Дефекти на кромках (за винятком тканин для парасоль) і розрізні розкроювання не враховуються.

Оцінка місцевих дефектів проводиться у балах.

Місцеві дефекти, розташовані по всьому куску тканини, від­но­сяться до поширених, якщо сумарна оцінка їх у балах дорів­нює або більше оцінки поширених дефектів.

Кожний поширений дефект оцінюється в 11, 21 або 31 бали – для тканин 1 і 2 груп і 8, 13 і 26 балів – для тканин 3 групи.

Сорт вітчизняних шовкових тканин встановлюється відпо­відно до вимог ГОСТ 187-85. Для визначення сорту шовкові і напівшовкові тканини поділяють на чотири групи:

– І – тканини пальтові, костюмні, платтяні, блузочні, кор­сет­ні, сорочкові, плащові, курточні для спортивного одягу, текс­тиль­но-галантерейні;

– ІІ – тканини підкладкові, ковдрові, меблеві, для взуття, го­ловних уборів, піжам, купальних костюмів;

– ІІІ – тканини ворсові для верхнього одягу, платтяні, для знамен;

– ІV – тканини ворсові для взуття.

На тканини встановлюється три сорти – 1, 2, 3-й. Сорт тка­нини визначають за фізико-механічними, фізико-хімічними по­каз­никами і дефектами зовнішнього вигляду – місцевими та роз­повсюдженими.

Сумарна кількість пороків на умовну довжину куска тканини не повинна бути більше:

– для тканин І і ІІ груп: 7 – для 1-го сорту; 17 – для 2-го сор­ту; 30 – для 3-го сорту;

– для тканин ІІІ і ІV груп: 5 – для 1-го сорту; 9 – для 2-го; 25 – для 3-го сорту.

Для визначення сорту тканин І і ІІ груп прийнята слідуюча довжина тканин – 90, 35 і 30 м при ширині тканини відповідно до 100 см; від 100 до 130 см; більше 130 см. Для тканин ІІІ і ІV груп – відповідно 25 і 20 м. При відхиленні фактичної довжини куска від умовної кількість місцевих пороків розраховується за спеціальною формулою, наведеною у відповідному стандарті.

Визначення якості бавовняних, штапельних і змішаних тканин. Бавовняні, віскозні і штапельні тканини, товарне су­ров’є, тканини з бавовняної пряжі і філаментні тканини, а також тканини зі змішаних волокон поділяють на чотири групи:

1) тканини ситцеві, набивні бязі, сатини платтяні, пістря­во­тка­ні, ме­блево-декоративні і тканини з гребінної пряжі;

2) білизняні тканини;

3) гладкофарбовані бязі, підкладкові, наволочні, матрацові тканини і тканини з низьких сортів бавовни, а також товарне суров’є;

4) тканини з розрізним ворсом. Ця група має невелику пи­тому вагу і оцінка якості таких тканин проводиться окремо.

Сумарна кількість балів на умовну довжину куска тканини в залежності від якості встановлюється: для якісних тканин – не більше 10 балів; для тканин, якість яких знижено на 2 % – не більше 30 балів.

Умовна довжина куска залежить від ширини тканини: для тканин шириною 80 см умовна довжина куска дорівнює 40 м; для тканин шириною від 80 до 100 см – 30 см; для тканин ши­риною більше 100 см – 23 м.

При відхиленні фактичної довжини куска від умовної до­пустиму суму балів місцевих дефектів зовнішнього вигляду пе­рераховують на умовну довжину куска. Бали по поширених де­фек­тах зовнішнього вигляду і по фізико-механічних показниках підсумовуються без урахування фактичної довжини куска.

Підлягає вирізу тканина з грубими місцевими дефектами, та­кими як:

– діри, підплетини і відриви основи – більше 1 см;

– плями одиночні – більше 2 см;

– масляний уток по довжині тканини – більше 1 см;

– недосічки – більше 5 ниток на 1 см;

– місця з відсутністю ворсу і начосу по довжині і ширині тканини – більше 5 см;

– порушення ткацького малюнку – більше 5 см;

– відтиск від шва; шви;

– смуги від зупинки фарбувальних і друкарських машин;

– зарубки фарбувальні і друкарські.

Виріз грубих дефектів проводять по всій ширині тканини по лінії меж розташування дефектних місць, а розріз – по місцю роз­ташування дефекту. При цьому число відрізів у кусках і мі­німальна їх довжина обмежується:

– у куску довжиною 19–20 м – допускається один відріз;

– у куску довжиною до 34 м – допускається два відрізи;

– у куску довжиною до 45 м – допускається три відрізи;

– на кожні наступні 15 м допускається один відріз.

У тканинах шириною до 65 см допускається довжина відрізу не менше 3 м (для тканин, призначених для торгової мережі) і не менше 6 м (для швейної промисловості).

У тканинах шириною до 80 см мінімальна довжина відрізу складає 2,5 м (для тканин, призначених для торгової мережі) і 3 м (для швейної промисловості).

У тканинах шириною більше 80 см мінімальна довжина від­різу в обох випадках допускається 1,5 м.

Кожний поширений дефект зовнішнього вигляду оцінюється в 11 балів і на умовну довжину не перераховується.

У тканинах, що відповідають технічним умовам контрактів, поширені дефекти не допускаються.

У тканинах, втрата якості яких складає 2 %, допускається один поширений дефект. Визначення розміру зниження якості бавовняних, штапельних і змішаних тканин по поширених де­фектах зовнішнього вигляду повинно проводитися відповідно до вимог, зазначеними в таблиці 5 (див. додаток); оцінка місцевих дефектів зовнішнього вигляду – відповідно до вимог, зазна­че­ни­ми в таблиці 6 (див. додаток).

Визначення якості тканин з розрізним ворсом. Довжина куска тканини з розрізним ворсом, призначеної для торгової ме­режі, повинна бути не менше 15 м, тканини для швейної про­мис­ловості – не менше 20 м. Умовною довжиною куска вважа­ють довжину куска у 20 м. При відхиленні фактичної довжини куска від умовної суму балів місцевих дефектів перераховують на фактичну довжину куска.

Допустиме число відрізів і довжина їх у куску:

– при довжині куска від 10 до 12 м – допускається один відріз;

– при довжині від 12 до 20 м – допускається два відрізи;

– при довжині більше 20 м – допускається три відрізи.

При ширині тканини до 65 см довжина відрізу тканини по­винна бути: для тканин, призначених для торгової мережі – не менше 3 м, тканин для швейної промисловості – не менше 6 м; при ширині тканини до 80 см: для тканин, призначених для торгової мережі – не менше 2,5 м, тканин для швейної промис­ловості – не менше 3 м; при ширині тканини більше 80 см: для тканин, призначених для торгової мережі і швейної промис­ло­вості – не менше 1,5 м.

Визначення якості лляних тканин. Відповідно до ГОСТ 357-75 при визначенні сортності лляних тканин кількість міс­це­вих дефектів зовнішнього вигляду розраховується на умовну площу 30 м².

Тканини 1-го сорту за показниками якості повинні відпо­ві­дати вимогам нормативних документів на конкретний вид тка­нини.

Для тканин 2-го сорту допускається відхилення від міні­маль­них норм 1-го сорту (у %, не більше):

– 1,5 – за шириною;

– 5,0 – за поверхневою щільністю;

– 2,0 – за числом ниток на 10 см;

– 5,0 – за розривним навантаженням.

Для визначення сорту за наявністю пороків зовнішнього ви­гляду залежно від призначення тканини поділяють на 7 груп:

– 1 – столові (для скатертин, салфеток);

– 2 – білизняні (для простирадл, наволочок, натільної бі­лизни);

– 3 – рушникові (для лиця, господарських рушників);

– 4 – одягові (платтяні, сорочкові, костюмні);

– 5 – декоративні (для покривал, чохлів, шезлонгів, терасні, меблеві, матрацні);

– 6 – прикладні і пакувальні (для художніх робіт, бортові тканини, пакувальні);

– 7 – технічні (для спеціального одягу, парусини, фільтру­валь­ні).

Пороки зовнішнього вигляду поділяють на місцеві і роз­пов­сюджені. Кількість місцевих пороків на умовну площу повинна бути не більше: для тканин з лляної пряжі – 8 для 1-го сорту і 22 – для 2-го сорту; для тканин з пачосової пряжі – відповідно 10 і 26 пороків. Розповсюджені пороки на лляних тканинах, на відміну від бавовняних, кількістю допусків не оцінюються і не сумуються з місцевими дефектами. Вони також не допус­кають­ся в 1-му сорті, а в тканинах 2-го сорту не допускається більше одного розповсюдженого дефекту, а за наявності в тканинах
2-го сорту одного розповсюдженого дефекту кількість місцевих дефектів на умовну площу 30 м² не повинна бути більше 17.

Кількість місцевих дефектів зовнішнього вигляду на умовну площу 30 м² розраховують за формулою, наведеною в ГОСТ 357-75.

Порядок відбору зразків

Якщо тканина за дефектами зовнішнього вигляду не від­по­ві­дає технічним умовам контрактів, відбирається зразок не менше 0,5 м, що характеризує місцевий дефект, і не менше 1 м, що ха­рактеризує поширений дефект (при відборі зразків для дефекту «різновідтінковість» необхідно скласти акт відбору проб).

Для постачальника відбирається зразок з найбільш яскравими дефектами по всьому куску тканини. Цей зразок разом з рекла­ма­ційним актом направляється замовником експертизи поста­чаль­нику (виробнику).

На тканини з волокон і ниток усіх видів встановлюється та­кий метод відбору зразків тканин для лабораторних випро­бу­вань. Кількість зразків тканин відбирають у залежності від роз­мі­ру партії відповідно до таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Порядок відбору зразків

Кількість тканини в партії, м	Кількість зразків, вирізаних із відібраних кусків тканини, шт.
До 5 000
Понад 5 000	3 і додатково 1 від кожних наступних початих 5 000 м

Зразок відбирається від окремого куска тканини з будь-якого його місця, але не від самого кінця. Відрізок тканини повинен відповідати вимогам нормативної документації, що встановлює допустимі мінімальні розміри відрізків. Зразки не повинні мати дефектів зовнішнього вигляду і повинні бути вирізані без над­ри­ву і розірвання.

До зразка повинен кріпитися ярлик з пломбою з указанням номера акта експертизи, номера контракту, кіпи, ящика, рулону, найменування тканини, артикулу, номера куска тканини і міри куска, від якого відібраний зразок, довжини зразка, наймену­ван­ня дефекту зовнішнього вигляду тканини.

На відібрані зразки експерт складає акт відбору й опломбовує зразок. Номер відтиску пломби експерт вказує в акті відбору зразків, у якому конкретно указує, за якими фізико-механічними показниками необхідно провести лабораторне випробування. Ві­дібрані зразки разом з актом відбору направляються замовником у нейтральну лабораторію для проведення випробування за тими або іншими показниками.

У випадку невідповідності тканини показникам, обумов­ле­ним технічними умовами контрактів, проводиться відбір подвоє­­ної кількості зразків для повторної перевірки їх у лабораторії. Результати повторних випробувань є остаточними. Лабораторні випробування за фізико-механічними показниками проводяться тільки за тими показникам, що є в технічних умовах контрактів.