Якість, сортування хутряних напівфабрикатів

Хутряним напівфабрикатом називають вичинені шкури ди­ких звірів і свійських тварин.

Якість хутряних напівфабрикатів регламентується норма­тив­ними документами, затвердженими на певний вид або групу хутряної сировини. Стандарти на окремі групи напівфабрикатів регламентують технічні вимоги, правила приймання і методи контролю якості, вимоги до маркування, пакування, транс­пор­тування і зберігання, порядок оцінки рівня якості напів­фаб­ри­катів залежно від сорту, групи дефектів та їх розміру.

Споживні властивості хутряних товарів зумовлені сукуп­ніс­тю характеристик: властивостей волосяного покриву, шкіряної тканини та шкурки в цілому. Основними показниками якості во­лосяного покриву хутряних напівфабрикатів є довжина, висота, густина, пишність, міцність, еластичність та м’якість. Показ­ни­ка­ми якості шкіряної тканини є товщина, міцність при розтя­гу­ванні, пластичність, намочуваність, гігроскопічність. Сукупність споживних властивостей шкіряної тканини і волосяного по­кри­ву формують споживні властивості шкури в цілому (тепло­за­хис­ні властивості, маса, зносостійкість).

Сортування хутряних напівфабрикатів полягає у визначенні якості хутра залежно від зрілості волосяного покриву (сорт) і на­явності дефектів (група дефектності), а також визначенні кряжу, кольору, розміру та інших ознак, які помітно впливають на якість і ціну хутряної сировини. У процесі сортування напів­фа­брикатів перевіряють якість шкірної тканини, волосяного покри­ву, виконання ниткових швів після видалення дефектів. Шкіряна тканина повинна бути чистою, м’якою, добре розтягуватись у всіх напрямах та рівномірно забарвленою у фарбованих шкурах; волосяний покрив – чистим, прочесаним, очищеним від пороху, жиру і інших сторонніх речовин; шкури – вичиненими без пору­шення їх симетричності.

Сорт встановлюють залежно від ступеня зрілості волосяного покриву, густини, а також ступеня пухнастості хвоста (для окре­мих видів хутра). Більшість хутряного напівфабрикату поді­ля­ють на три сорти (норка, білка, собака, кішка, заєць, морський котик та ін.). До 1-го сорту відносять повноволосі шкури зі зрі­лим волосяним покривом, з розвинутим напрямним і остьовим волосом та густим пухом; до 2-го сорту – менш повноволосі, з недостатньо розвинутим напрямним, остьовим та пуховим во­лосом; до 3-го сорту – напівволосяні шкурки з низьким воло­ся­ним покривом.

Деякі види хутряного напівфабрикату поділяють на два (пе­сець голубий, лисиця, нутрія, овчина хутряна) або чотири сорти (песець білий).

Сорт каракулево-смушкового напівфабрикату визначають за­лежно від густини, шовковистості та блиску волосяного по­кри­ву; виду, форми та розмірів завитків, ступеня їх розпов­сюд­жен­ня на шкурі; товщини шкіряної тканини. Каракуль чисто­по­род­ний чорний фарбований поділяють на 29 сортів. Сорт має умов­не позначення і назву: П – відбірний, ПП – жакет московський, С – плоский тонкий І, СС – плоский ІІ та ін. За кількістю літер у позначенні сорту можна судити про якість напівфабрикату: чим більше літер, тим нижча якість.

Колір волосяного покриву значно впливає на ціну хутра. За кольором поділяються шкурки норки, соболя, сріблясто-чорної і чорно-бурої лисиці, видри, ондатри, каракулю кольорового і сірого та ін. У стандартах колір шкур може позначатися за ви­дом забарвлення («чорний», «білий», «екстра»), цифрами або умов­ними назвами («топаз»).

Сортування хутряного напівфабрикату за групами дефектно­сті здійснюють залежно від наявності дефектів на волосяному покриві і шкурній тканині – їх виду, розміру, кількості. За наяв­ності двох і більше дефектів, розташованих на одній ділянці, враховують найбільш виражений. За дефектністю хутряні напів­фабрикати поділяють на чотири групи: нормальна, мала, се­ред­ня, велика.

Виготовлення хутряних виробів та формування їх споживних властивостей відбувається в процесі моделювання, конструю­ван­ня, кушнірського та пошивочного виробництва.

Асортимент хутряного одягу можна поділити на побутовий, спортивний, виробничий, спеціальний; за статевовіковою озна­кою розрізняють одяг для жінок, чоловіків, дітей.

Асортимент чоловічого одягу включає пальта, на півпальта, піджаки, куртки, штани, комбінезони, головні убори, коміри. Дитячий одяг включає пальта для дівчат і хлопчиків, куртки, піджаки, головні убори.

Якість хутряних виробів визначається вимогами стандартів, де наведено регламентацію показників якості, їх числові значення, методи оцінки рівня якості хутрових виробів, правила сортування, визначення групи дефектів, вимоги до маркування, пакування, транспортування та зберігання.

При сортуванні хутряні вироби поділяють за сортами, кольо­ром, кряжами (породами), групами дефектів. Готові хутряні ви­роби повинні відповідати статурі людини за розміром.

Маркування, пакування і зберігання хутряних виробів про­во­диться відповідно до вимог нормативних документів на окремі види виробів. До виробів прикріплюють товарний ярлик, на лицьовому боці якого наносять товарний знак виробника, його місцезнаходження. На зворотньому боці вказують вид виробу, розмірні ознаки, тип, фасон (для комірів), вид напівфабрикату, групи дефектів, колір, сорт, артикул, дату виготовлення. При­кріп­ляється також контрольний ярлик з такими реквізитами: роз­мір, вид хутра, сорт, група дефектів, ціна, дата виготовлення.