Роль і призначення банківських кредитів у стабілізації фінансової діяльності підприємств

 

Історично товарні відносини трансформувалися у товарно-грошові. Необхідність перерозподілу грошових коштів у процесі виробництва через кредитування випливає із природи цього процесу, необхідності забезпечити безперервність та ефективність суспільного відтворення, основу якого становить кругообіг капіталу, що обумовлює вивільнення коштів та їх залучення до процесу виробництва.

Підвищення ролі й призначення банківських кредитів для стабілізації фінансової діяльності підприємств є результатом поглиблення торгівлі грошима (кредитами) і відокремлення від торгівлі товарами та перетворення на самостійний вид діяльності, що означає – підприємства-виробники мають потенційну змогу не залежати повною мірою від своєчасного перерахування грошей покупцями.

У сучасних умовах розвитку ринкової економіки кредитно-банківські установи балансують між реалізацією нових програмних продуктів (у тому числі за участю держави) та акумулюванням більшої кількості власних фінансових ресурсів за допомогою винайдення нових джерел формування коштів. Однак велика кількість кредитних програм не сприяє активізації українських суб’єктів підприємницької діяльності щодо користування кредитними ресурсами. Причинами такої ситуації виступають:

· високі відсоткові ставки по кредитам;

· стислі строки погашення;

· відсутність або недостатність стартового капіталу;

· складність і тривалість процедури отримання банківського кредиту;

· непрозора і недостовірна звітність підприємців, відсутність стимулів для адекватного відображення фінансових результатів у звітності;

· незначний масштаб бізнесу, який ускладнює оцінку його стану;

· низька якість підготовки бізнес-планів при залученні кредитів;

· нестабільність законодавства, головним чином в системі оподаткування;

· низькій рівень юридичної обізнаності позичальника;

· відсутність кредитної історії;

· система оцінки фінансової стабільності великих, середніх і малих підприємств не диференційована;

· відсутність інституту державної реєстрації залогу рухомого майна;

· велика частка та абсолютна величина операційних витрат у процесі кредитування, що пов’язано із незначним розміром і строком самого кредиту;

· обмеженість або повна відсутність правових (й економічно виправданих) механізмів зниження кредитного ризику на всіх етапах кредитування тощо.

Кредитна операція найчастіше передує виробничому процесу і це впливає на обсяги виробництва та умови реалізації продукції на ринку, тобто кредитна операція впливає на якість, строки та кількість поставок товару.

Розвиток кредитних відносин – це якомога повне охоплення нових сфер економічного та соціального життя суспільства.

Роль і призначення банківських кредитів у стабілізації фінансової діяльності підприємств полягає в тому, щоб забезпечити грошима відкриту економіку, дати їй змогу працювати і у недопущенні платежів за бартером, який обмежує грошові відносини. Основним джерелом поповнення обігових коштів підприємств є банківський кредит. Ураховуючи відсутність реальної підтримки товаровиробника державою, кредит є можливим засобом ефективного функціонування підприємств у нашій країні, оскільки виробник, який залучає позикові кошти на потреби, пов’язані з випуском продукції, буде ефективно їх використовувати, якщо ні – то неможливо бути повернути кредит або він коштуватиме дорожче.

Роль і призначення банківських кредитів у стабілізації фінансової діяльності підприємств України особливо важливі. В умовах постійного «проїдання» підприємствами власних обігових коштів обумовлюється потреба підприємств у кредитних коштах банків.

Банківські кредити підтримують більшість базових галузей економіки в Україні, які є фундаментом матеріального виробництва, при цьому пріоритет при видачі банківських кредитів надається за всебічної фінансової підтримки вітчизняних виробників.

Цей процес значно ускладнюється у період фінансової кризи. Особливо, якщо вона має міжнаціональні орієнтири. Українська економіка, подолавши фінансову кризу 2007-2009 рр., має можливості розвитку кредитного ринку. Зокрема це активно ініціюється урядом та державними фінансовими інститутами. Так, з метою підтримки позитивних зрушень в економіці України і підвищення стабільності банківської системи, керуючись статтями 7 і 55 Закону України «Про Національний банк України», статтями 66, 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ ухвалив Постанову№ 650 від 03.11.2009 р. «Про стимулювання кредитування економіки України». В цій Постанові затверджено Тимчасовий порядок урахування банками вартості забезпечення у виді безвідкличних безумовних гарантій банків під час формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. В Україні посилюється тенденція фінансово-кредитного стимулювання малого підприємництва. Одним з останніх нормативно-правових актів у цьому напрямку є Постанова Національного банку України№ 449 від 15.04.2009 р. «Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитування проектів малого та середнього бізнесу, зокрема таких, що впливають на підвищення рівня зайнятості населення». Загальна тенденція розвитку банківської активності щодо надання кредитів підприємствам у 2010 р. відбита у Рішенні Ради НБУ №10 від 10.09.2009 р. «Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік», постановах НБУ № 514 від 31.08.2009 р. «Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку» й № 567 від 29.09.2009 р. «Про деякі питання регулювання грошово-кредитного ринку», Розпорядженні Кабінету Міністрів України № 1554-р від 08.12.2009 р. «Про виділення у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитів і підтримки окремих проектів в агропромисловому комплексі» тощо.

Однак окремі економічні дані станом на початок 2010 р. свідчать про невисоку ефективність вищенаведених та інших нормативно-правових актів. Приклад. Номінальний ВВП у ІІI кв. 2009 р. становив 250614 млн грн, а реальний – 84,1% порівняно з відповідним періодом 2008 р. у постійних цінах 2007 р. Індекс промислової продукції у січні-листопаді 2009 р. порівняно з січнем-листопадом 2008 р. – 76,0%. Індекс продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств за січень-листопад 2009 р. порівняно з січнем-листопадом 2008 р. становив 100%. Індекс продукції будівництва за січень-листопад 2009 р. порівняно з січнем-листопадом 2008 р. – 50,3%За січень-листопад 2009 р. підприємствами транспорту перевезено 630,0 млн т вантажів, що становило 75,9% від обсягу перевезень вантажів у січні-листопаді 2008 р. Послугами пасажирського транспорту у січні-листопаді 2009 р. скористалися 6,7 млрд пасажирів, або 87,5% порівняно з січнем-листопадом 2008 р. Індекс цін виробників промислової продукції у грудні 2009 р. – 101,0%, з початку року – 114,3%. Індекс споживчих цін у грудні 2009 р. становив 100,9%, з початку року – 112,3%.Реальний наявний доход населення, визначений з урахуванням цінового фактора, за ІІІ кв. 2009 р. порівняно з відповідним періодом 2008 р. зменшився на 9,9%.Реальна заробітна плата найманих працівників у листопаді 2009 р. порівняно з жовтнем 2009 р. зменшилася на 1,0%.

Тому необхідно постійно вдосконалювати правове поле у сфері кредитних відносин, вести пошук нових інструментів дієвості фінансово-кредитного ринку.

Вдосконалення формування ринкових відносин в економіці України об’єктивно обумовлює постійну необхідність підвищення значення та ролі банківського кредиту, що є найважливішим чинником безперервності розширеного відтворення та контролю. Надання банківських кредитів завжди супроводжується збільшенням концентрації банківського капіталу.

Призначення банківських кредитів у стабілізації фінансової діяльності підприємств. Кредити має супроводжувати підтримка з боку держави та великих банківських структур, тільки вони з розгалуженою мережею філій можуть забезпечити розвиток виробництва в Україні.

Роль та призначення банківських кредитів визначається головним напрямком кредитування, тобто комплексним баченням позичальника у сфері його економічної діяльності. Залежно від цього, перспективою кредитування в Україні має бути практика індивідуального підходу банківською установи до кожної індивідуальної позики. Вибір оптимального методу кредитування, застосування сучасних схем забезпечення та погашення кредитів мають ґрунтуватись на особливостях діяльності клієнта.

 

Класифікація кредитів

 

Кредити класифікуються за декількома ознаками.

За суб’єктами, які видають кредит:

· державні установи (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

· банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський і лізинговий кредити);

· підприємства (комерційний кредит);

· міжнародні організації і інститути (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

За формами:

· державна форма кредиту (держава бере кредит на конкретний строк і на певних умовах);

· господарська (комерційна) форма кредиту (в кредитні відносини вступають постачальник, який дозволяє відстрочку платежів, і покупець, який виписує вексель як зобов’язання заплатити за отриманий товар через певний період; у сучасному господарстві підприємства надають один одному не тільки товарний, але й, головним чином, грошовий кредит);

· цивільна (особиста) форма кредиту (безпосередніми учасниками кредитної угоди є фізичні особи);

· міжнародна форма кредиту (одним з учасників кредитних відносин виступає зарубіжний суб’єкт).

За групами споживачів:

· комерційні організації;

· населення;

· фізичні особи;

· державні органи;

· банки.

За видами розрізняють кредити:

· банківський;

· комерційний;

· державний;

· лізинговий.

За призначенням кредиту:

· споживчий;

· промисловий;

· торговельний;

· сільськогосподарський;

· інвестиційний.

За строками користування кредитом:

· до запитання;

· термінові (короткострокові, середньострокові, довгострокові).

За розмірами кредиту:

· великі;

· середні;

· дрібні.

За забезпеченням:

· незабезпечені (бланковий);

· забезпечений (позикові, гарантовані, застраховані).

За способом видачі кредиту:

· позики компенсаційні (кошти, які надходять на розрахунковий рахунок для наступного їхнього використання на різні цілі),

· позики платіжні (кошти, які надходять на оплату грошових документів позичальника).

За методами погашення кредиту:

· такі, що погашаються в термін (розстрочку);

· такі, що погашаються одноразово;

· відповідно до особливих умов, передбачених кредитними угодами.

За методом надання:

· разові;

· за кредитною лінією;

· гарантовані.

За характером і способом сплати відсотків розрізняють позики:

· з фіксованою відсотковою ставкою;

· плаваючою відсотковою ставкою;

· сплатою відсотків за фактом витрачання позикових коштів (звичайні позики);

· сплатою відсотка одночасно з отриманням позикових коштів (дисконтний кредит).

За метою використання:

· на купівлю основних засобів й нематеріальних активів;

· на купівлю обігових виробничих фондів.

За строком повернення банківські позики поділяються:

· на строкові;

· до запитання;

· прострочені,

· відстрочені (пролонговані).

За числом кредиторів розрізняють такі позики комерційних банків:

· надаються одним банком;

· синдиковані (консорціумні) кредити;

· паралельні.

За видом валюти, в якій видається кредит:

· у національній валюті;

· в іноземній валюті.

Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб’єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором. Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами. Державний кредит – це економічні, кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є кошти державного бюджету, спрямовані в уповноважені банки для здійснення кредитування підприємств. Лізинговий кредит – це відносини між суб’єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний – у товарній. Банківський, комерційний та державний кредити погашаються у грошовій формі. У період становлення ринкових відносин можлива сплата комерційного кредиту як у товарній, так і в змішаній формах (товарній і грошовій одночасно). Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній формах. Традиційно в країнах із розвиненою ринковою економікою факторингові та лізингові кредитні послуги підприємствам надаються переважно спеціалізованими фінансово-кредитними інститутами – факторинговими та лізинговими компаніями.

Формами забезпечення зобов’язань з повернення кредиту (забезпечений кредит) можуть бути:

· застава майна позичальника;

· гарантія або поручительство;

· переуступка на користь банку контрактів, вимог і рахунків позичальників третій особі;

· дорожні й товарні документи;

· цінні папери;

· поліси страхування життя;

· інші грошові вимоги позичальника до третьої особи. Незабезпечені (бланкові) позики, що набули назви в банківській практиці довірчих, надаються тільки під зобов’язання позичальника погасити позичку. Ці кредити пов’язані з більшим ризиком для банку, тому потребують ретельнішої перевірки кредитоспроможності позичальника й видаються під вищий відсоток. Бланкові кредити підприємствам з 2009 р. заборонено видавати банкам, які мають збитки.

Разові – це позики, рішення про видачу яких ухвалюється банком окремо за кожною позикою на підставі заяви й інших документів клієнта. Кредити за необхідності видаються в рамках попередньо встановленого ліміту кредитування, тобто кредитування позичальника здійснюється згідно з кредитною лінією. Кредит видається, як правило, шляхом оплати з позикового рахунка розрахункових документів позичальника (платіжних доручень, чеків тощо) без узгодження з банком щоразу умов позики. Гарантовані кредити, які ще називають резервними, бувають двох видів:

1) із заздалегідь обумовленою датою видачі позики;

2) з видачею позики в міру виникнення необхідності в ній. Сутність гарантійної (резервної) кредитної операції полягає в наданні банком зобов’язання якщо буде потреба видати клієнтові позику певного розміру протягом застереженого строку (звичайно кварталу, року).

Позики з фіксованою відсотковою ставкою характерні для стабільної економіки, однак можуть видаватися на короткий строк і в умовах інфляції. З метою зменшення ризику недоодержання прибутку або запобігання збитків, особливо в умовах високих темпів інфляції й при видачі кредитів на тривалі строки банки використовують позики із плаваючою відсотковою ставкою. У цьому випадку відповідно до кредитного договору відсоткові ставки періодично переглядаються й звичайно залежать від рівня облікової ставки центрального банку й фактично складних темпів інфляції. За більшістю банківських кредитів відсоток стягується через певний час після їхньої видачі (звичайно 1 раз на місяць). Це так звані звичайні позики. На відміну від звичайних позик, надання дисконтного кредиту передбачає утримання позикового відсотка (дисконту) при його видачі. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит (покупка банком перекладних векселів у клієнтів векселедержателів).

Строкові позики надаються банком на строк, зафіксований у кредитному договорі. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів. Позики до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов’язаний повернути таку позику на першу вимогу банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позика сплачується на розсуд клієнта. Простроченими вважаються позики, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Такі позики враховуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену відсоткову плату. Відстрочені, або пролонговані – це такі позики, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Для цього необхідне обґрунтоване клопотання позичальника. Пролонгація позики оформляється додатковою кредитною угодою і супроводжується встановленням вищої відсоткової ставки.

Синдиковані кредити видаються банківським консорціумом, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків – учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, укладає із ним кредитний договір і видає суму. Провідний банк (менеджер) здійснює також розподіл відсотків. Паралельні позики припускають участь у їхньому наданні декількох банків. Тут кредит одному позичальникові видають різні банки, але на одних узгоджених умовах.

Для одержання кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України. Кредит в іноземній валюті може бути використаний підприємством на фінансування капітальних вкладень, придбання устаткування, сировини, матеріалів.