Ефективність управління грошовими потоками

Один з напрямків управління фінансами підприємства – це ефективне управління потоками коштів. Управління грошовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрату і перерозподіл з метою збалансування фінансово-господарської ді­яльності підприємства.Типові риси практики управління грошовими потоками відбивають принципи управління, тобто основні правила діяль­ності, якими керуються органи управління, враховуючи соціаль­но-економічні умови, що склалися. Принципи управління грошовими потоками: · достовірність відбиття інформації (чітке відтворення фактичного стану справ на підприємстві);· комплексність управління (моніторинг та облік грошових потоків від усіх видів діяльності);· своєчасність та оперативність (моніторинг наявності, руху, потреби в грошових коштах);· маневровість (оптимальне забезпечення своєчасності розрахунків та скорочення потреби в позикових коштах);· ефективність (досягнення вищої прибутковості використання грошових коштів за допомогою ефективного управління грошовими потоками).

Згідно з принципами управління формують систему методів управління грошовими потоками. До складу основних методів управління грошовими потоками зараховують:

· аналіз грошових потоків;

· планування та оптимізація;

· контроль за рухом грошових коштів;

· облік і звітність.

Аналіз грошових потоків – це сукупність методів формування і обробки даних про грошові потоки, які дають об’єктивні оцінки стану, тенденцій розвитку, виявлення резервів підвищення ефек­тивності використання грошових коштів та шляхів їх реалізації.

З урахуванням терміну часу, ступеня деталізації об’єктів і показників аналіз може бути перспективним, поточним і опера­тивним.

З погляду обсягів аналіз може бути тематичним - пов’язаним з конкретною метою, локальним – пов’язаним із діяльністю окремого підрозділу, комплексним – охоплює всі сто­рони діяльності підприємства.Одна з головних проблем, що стоїть перед будь-яким новим підприємством – правильне планування грошових потоків. Рентабельні підприємства банкрутують через те, що в певний момент у них не вистачило готівки. Готівка – це різниця між реальними грошовими притоками й відтоками. Змінюється обсяг грошової готівки тільки тоді, коли підприємство фактично одержує платіж або само здійснює виплату фінансових коштів. Таким чином, не можна тільки за рівнем прибутку судити про рівень фінансової стійкості підприємства. Головне завдання плану грошових притоків та відтоків – спланувати синхронність надходжень й витрати коштів і в такий спосіб підтримати поточну платоспроможність підприємства.

Планування грошових потоків – це процес визначення їх об­сягів за видами діяльності, часовими інтервалами та напрямами використання з метою забезпечення максимальної синхронізації надходжень і витрат та платоспроможності підприємства.

У процесі планування досягається оптимізація грошових по­токів, тобто віднайдення такого співвідношення між вхідними (притоками) і вихідними (відтоками) грошовими потоками, між напрямами й умовами за­лучення та використанням грошових коштів, яке дає змогу до­сягти найкращих результатів діяльності (мінімізації витрат, максимізації прибутку).

Призначення й роль оперативних фінансових планів полягає у визначенні конкретної поточної фінансово-економічної ситуації, а саме: послідовності й строків проведення фінансових операцій за раціонального маневрування власними, залученими й позиковими грошовими ресурсами з метою одержання найбільшого економічного ефекту.

Розробка плану грошових притоків і відтоків:

1) впливає на прогнозовані потоки платежів відносно кредитних інститутів, інвесторів;

2) надає можливість контролювати ліквідність – уникнути неліквідності або надмірної ліквідності;

3) ініціює розробку й реалізацію відповідних організаційних і фінансово-економічних заходів щодо балансування платіжних засобів.

Оперативне фінансове планування має такі елементи:

· розрахунки грошових потоків на основі запасу платіжних засобів на початок періоду;

· підтримку поточного балансу грошових надходжень і виплат шляхом планування за днями, місяцями;

· розрахунки обсягів зовнішнього фінансування й дефінансування;

· розрахунки резервів ліквідності для визначення бажаного запасу платіжних засобів на кінець періоду.

Розрахунки компонентів фінансового плану починають із визначення обсягу коштів на початок періоду, який містить залишки грошей у касі й на рахунках у банках. Потім проводять розрахунки надходжень і виплат, пов’язаних із поточною діяльністю підприємства (з виробництва й реалізації продукції, за ліцензіями, орендою, відсотками, податками і дивідендами). Інвестиційні (дезінвестиційні) розрахунки містять надходження й виплати за земельними ділянками, будинками, устаткуванням, оснащенням, матеріалами, продажем/купівлею ділянок (паїв), продажем/купівлею цінних паперів, за наданням/поверненням позик. При розрахунках зовнішнього фінансування (дефінансування) враховуються надходження й виплати із залучення (повернення) власного й позикового капіталів.

Якщо в плані доходів і витрат були намічені конкретні фінансові цілі, то, плануючи рух грошових коштів, визначають, коли конкретно й скільки грошей сплачено або буде сплачено за рахунками, щоб забезпечити нормальну діяльність підприємства.

Планування притоків і відтоків допоможе оптимально залучати кредити або, навпаки, вигідно вкладати тимчасово вільні грошові кошти.

У такому плані необхідно враховувати тільки реальні притоки та відтоки, плановані на кожний конкретний період. Це мають бути фактично виплачувані гроші, а не теперішні зобов’язання, взяті підприємством, щоб заплатити за ними у майбутньому. При цьому треба мати на увазі, що платежі з погашення боргу не відбиваються на якості витрат, хоча зменшують суму готівки, а амортизація основного капіталу – це витрати, які знижують прибуток, але на суму грошової готівки не впливають. Нинішній фінансовий механізм надає можливість підприємству мати велику прострочену заборгованість перед його контрагентами й не збанкрутіти. Формування реального ринкового механізму змусить підприємство ставитися до планування грошових потоків серйозніше, інакше воно зазнає банкрутства.

Для передбачення негативного фінансового стану фінансовим працівникам підприємства насамперед необхідно проводити моніторинг конкретних джерел й часу надходжень грошей на розрахункові рахунки й до каси підприємства. При цьому доцільно враховувати можливе часове зміщення між реальним продажем продукції або послуг і фактичним надходженням грошей. Продаж не завжди означає надходження грошей, оскільки оплата купленого товару може проводитися не відразу, а лише через деякий час, наприклад, якщо товар був проданий у кредит. Крім цього, поєднуються за строками сплати суми витрат, розраховані в інших розділах бізнес-плану. При цьому треба мати на увазі, що ряд платежів мають обов’язковий часовий характер (наприклад, оплата податків). Відповідно підприємство не в змозі маневрувати строками оплати даних платежів. Як правило, строки оплати податків зазначені у податковому календарі. Інші платежі не обмежені за часом виконання. Їхня оплата може бути спланована залежно від фінансової ситуації на підприємстві, тобто відповідно до надходження.

Таким чином, можна визначити підсумковий баланс коштів на кінець періоду (місяця, кварталу, року) як суму залишку (балансу) на початок періоду й надходження коштів, зменшену на величину понесених витрат. План грошових притоків і відтоків будується на основі плану доходів і витрат з розбивкою за місяцями. Якщо за окремим місяцем виявиться, що виплати перевищують надходження, причому ця різниця не може бути покрита з готівки, підприємство зобов’язане заздалегідь подбати про те, щоб на цей період взяти гроші в борг. Якщо в якомусь іншому місяці грошові надходження, навпаки, будуть перевищувати виплати, «зайві» гроші можна віддати в короткострокову позику або покласти на банківський рахунок до того часу, коли виплати знову будуть перевищувати надходження. Звичайно в перші кілька місяців після створення підприємства керівнику доводиться часто користуватися позиковими коштами для покриття своїх платежів, але з часом, в міру нагромадження власних коштів, позики потрібні все рідше.

У ряді випадків корисно передбачити кілька можливих сценаріїв розвитку й відповідно мати кілька варіантів плану доходів і витрат, а також плану грошових притоків і відтоків. Робота зі складання подібних сценаріїв і проведення розрахунків важлива не тільки як засіб одержання формальних планів, але й тому, що вона дає підприємству змогу заздалегідь обміркувати можливі шляхи подальшого розвитку.

План грошових притоків та відтоків містить такі показники:

1. Грошові притоки (Гр.пр).

2. Виплати, всього (Вип), у тому числі:

· устаткування;

· сировина й матеріали;

· витрати на збут;

· управлінські витрати;

· оренда приміщень;

· комунальні послуги;

· транспорт;

· реклама;

· страхування;

· виплата боргу й відсотків;

· податки;

· інші.

3. Приріст грошової готівки (Гр).

4. Залишок на початок періоду (Зпр).

5. Залишок на кінець періоду (Зкр).

Нижче наведені основні формули розрахунків показників у плані грошових притоків і відтоків.

 

Гр=Гр.пр – Вип, Зкр = Гр + Зпр, або Зкр = Гр.пр – Вип + Зпр.

(3.3)

 

Планування окремих платежів підприємства взаємозалежне. Передумовою для планування платежів поряд зі знаннями принципових можливостей формування й взаємозв’язків цих розрахунків, є аналіз факторів, що визначають напрямки й обсяги потоків платежів (як об’єкта розрахунків) за видом, величиною та часом.

У випадку недостатності коштів на розрахунковому рахунку оплата здійснюється у встановленій черговості платежів:

· у першу чергу здійснюється оплата вимог про відшкодування шкоди, заподіяної життю й здоров’ю, а також вимог щодо стягнення аліментів;

· у другу чергу проводиться виплата вихідної допомоги і оплата праці осіб, які працюють за трудовим договором, у тому числі за контрактом, виплата винагород за авторськими договорами;

· у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов’язаннями, забезпеченими заставою майна боржника;

· у четверту чергу здійснюється оплата платежів у бюджет і позабюджетні фонди;

· у п’яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

У випадку якщо на невідкладні платежі коштів вистачає, то порядок перерахування буде залежати від критеріїв:

1) важливості оплати для підприємства й розміру доходу, очікуваного до одержання від даного вкладення коштів;

2) розміру пені або штрафів та інших збитків у зв’язку із простроченням платежу.

При виборі цих критеріїв необхідно виокремлювати їх переваги й недоліки залежно від ситуації, що склалася, розраховувати розміри очікуваних доходів від вкладення коштів і можливих втрат від затримки платежу.

Контрольза надходженням та використанням грошових коштів є системою спостереження і перевірки процесу надходження та використання грошових коштів з метою визначення відхилень від їх заданих параметрів. Як функція управління контроль об’єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встанов­леними ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтроль­ного об’єкта.

Сутність і значення контролю за грошовими потоками полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює перевірку виконання за­планованих параметрів формування грошових фондів, напрямів їх використання, дотримання синхронності надходжень і витрат у встановлені періоди часу, блокує відхилення від заданої про­грами, а в разі виявлення порушень сигналізує про необхідність коригування системи управління. Таким чином, контроль є засо­бом отримання інформації про грошові потоки каналом зворот­ного зв’язку, тобто за результатами управлінського впли­ву на об’єкт управління.

У циклі управління грошовими потоками облік є кінцевою стадією. Він передбачає визначення, реєстрацію на різних носіях та класифікацію інформації про грошові надходження та витра­ти для отримання підсумкових даних, які відбивають досягну­тий результат. Результати обліку фіксують у звітності. Отже, облік як кінцева стадія в циклі управління є одно­часно початковою стадією для наступного циклу. Облік і звітність утворюють інформаційну базу для аналізу грошових потоків за звітний період.

Таким чином, ефективність управління грошовими потоками визначається синхронізацією надходжень і виплат, підтримкою постійної платоспроможності підприємства і має такі складові:

· визначення мінімального обсягу грошових коштів, достат­нього для обслуговування поточної господарської діяльності;

· постійний моніторинг надходження грошових коштів від продажу;

· згладження коливань в обсягах надходжень і виплат гро­шових коштів з метою запобігання платіжної кризи в окремі пе­ріоди;

· оптимізація системи розрахунків з постачальниками і по­купцями, тобто обґрунтування політики надання комерційних кредитів і отримання відстрочок платежів;

· вибір напрямків використання тимчасово вільних грошо­вих коштів з метою запобігання втрат від інфляції та упущеної вигоди;

· прискорення оборотності грошових коштів за рахунок впро­вадження організаційно-економічних заходів.

Практична реалізація цих складових управління грошовими потоками дасть змогу певною мірою знайти компроміс між необ­хідністю підтримувати певний обсяг грошових коштів з метою забез­печення ліквідності підприємства і бажанням інвестувати тимча­сово вільні кошти для забезпечення їх максимальної дохідності.