Умови подружньої сумісності

Лекція № 2. ОСНОВНІ УМОВИ ПОДРУЖНЬОЇ СУМІСНОСТІ ПСИХОЛОГІЯ ПОДРУЖНЬОГО СПІЛКУВАННЯ.

КРИЗОВІ ЯВИЩА У ЖИТТІ СІМ'Ї

План

1. Умови подружньої сумісності.

2. Характерні особливості подружньої адаптації

3. «Подружня втома» як кризове явище у сім'ї

4. «Конфліктна субкультура» у подружньому спілкуванні

5. Психологія подружніх конфліктів

 

Література

1. Антонов А., Медков Д. Социология семьи. – М., 1996.

2. Антонюк Ю. В. Представления супругов о распределении ролей її становлении ролевой структуры молодой семьи. - М., 1992.

3. Аргайл М. Психология счастья. - М., 1990.

4. Витакер К., Бамберри В. Танцы с семьей. – М., 1997.

5. Витек К. Проблемы супружеского благополучия. - М., 1988.

6. Владин В., Капустин Д. Гармония семейных отношений. – Минск, 1988.

7. Волкова А. Н. Ролевая адекватность как фактор супружеской со-| вместимости. - Психология общения и познания людьми друг друга. Краснодар, 1989.

8. Гребенников И.В. Основы семейной жизни. – М.,1991.

9. Добрович А., Ясицкая О. Милые бранятся. – М., 1986.

10. Зацепин В. И. О жизни супружеской. – М., 1984.

11. Мы и наша семья. Кн. для молодых супругов. Сост. В.Зацепин, В.Цимбалюк. – М., 1983.

12. Навайтис Г. А. Семья и психолог. – Калининград, 1996.

13. Обозов Н. Н. Психология межличностных отношений. – К., 1990.

14. Ричардсон Р. У. Сила семейных уз. – СПб., 1994.

15. Розин В. М. Судьба молодой семьи. - М., 1990.

16. Сатир В. Как строить себя и свою семью – М., 1992.

17. Сысенко В. А. Супружеские конфликты. – М., 1993

18. Трухин И. А. Будущему семьянину. – К., 1988.

19. Филюкова Л. В. Современная молодая семья. – М., 1993.

20. Харли Уиллард Ф. Законы семейной жизни. – М., 1992.

21. Шмелев А. Г. Острые углы семейного круга. – М., 1986.

22. Шнейдер Л. Б. Психология семейных отношений. – М., 2000.

23. Эйдмиллер Э. Г., Юстицкис В. В. Психология и психотерапия семьи. – СПб., 1999.

 

Умови подружньої сумісності

У XX столітті тема подружньої сумісності набула значної популярності. Як відомо, у старій сім'ї головною умовою задоволення партнеру ми один одним було нормальне виконання ними своїх господарчих та батьківських обов'язків, в той час, як у наш час коло взаємних вимог стало значно ширшим. Якщо у сучасній сім'ї подружжя не мають спільним інтересів, розходяться у принципових переконаннях, не досягають сексуальної гармонії або не можуть уникати конфліктів при вирішенні сімейний проблем, то їх найкращі господарські дані здатні лише зменшити гострота незадоволення один одним, але не можуть обумовити повне задоволенню шлюбом. Чим меншою мірою сучасна людина бачить в шлюбі, в першу чергу, засіб організації побуту, тим більш зростає роль психологічної функції, тобто від партнера чекають якостей друга, духовно близької людини цікавого співрозмовника.

На перший погляд, всі ці якості повинні легко і органічно виявлятися шлюбним партнером, оскільки сучасний шлюб, у більшості випадків, вже спочатку побудований на повному прийнятті та симпатії один до одного, що й мусить забезпечувати повне задоволення від взаємодії та спілкування. Але кожна доросла людина і без спеціального дослідження знає, що шлюбні стосунки часто наповнені конфліктами і бувають далекими від очікуваної дружелюбності та взаєморозуміння. Суперечливі смаки, переконання і звички подружжя спочатку дійсно здаються непомітними, але з часом долаються значно важче, ніж зі сторонніми людьми, наприклад, на роботі. Позитивні подружні стосунки (хоча б на рівні відсутності постійних сутичок) потребують у сучасній сім'ї не просто бажання (а хто цього не бажає!), а й того фактору, який називають подружньою сумісністю. Спробуємо розібратися, в чому полягають її найбільш очевидні чинники.

Оскільки поведінка людини визначається багатьма факторами, такими як темперамент, характер, переконання, звички, досвід тощо, то складається враження, що подружня сумісність мусить включати в себе сприятливе поєднання всіх цих характеристик партнерів. З цієї позиції подружжю дуже важко досягти сумісності, оскільки навіть з чисто математичної точки зору співпадання такої значної кількості факторів постає маловірогідним. Логіка підказує, що неспівпадання навіть однієї властивості, наприклад, темпераменту, може звести нанівець сприятливе поєднання у всіх інших моментах. Постійне зростання розлучень начебто підтверджує таке уявлення.

Саме таке враження і панувало у суспільстві у XX столітті. Психологи і соціологи провели багато досліджень, намагаючись врахувати всі можливі чинники подружньої сумісності. У західних країнах були створені методики визначення подружньої сумісності, які у деяких випадках застосовувались у практиці. Здавалося, що ось-ось буде винайдений "еліксир" подружнього щастя.

Але через декілька десятиліть подібного захоплення оптимізм дослідників дещо впав, оскільки з'ясувалося, що, по-перше, визначення сумісності є більш складною справою, ніж уявлялося, а, по-друге, навіть ідеальна початкова сумісність молодожонів не гарантує їм тривалого сімейного щастя, якщо немає достатньої мотивації шлюбу. В наші дні уявляється раціональним орієнтувати молодих людей на врахування не всіх відомих науці, а основних і ключових чинників подружньої сумісності, які легше виявити шляхом спостереження і обговорення в процесі дошлюбного знайомства молодих людей.

Одним із таких факторів подружньої сумісності, згідно з даними дослідження А. М. Волкової, є однакове розуміння партнерами умов сімейного щастя, тобто того, що є найважливішим для задоволення шлюбом [4].

1. Досить характерним, поширеним і традиційним є уявлення про сім'ю як "господарсько-економічну спілку", коли в партнері найбільш цімують його внесок у економіку і господарство сім'ї. Якщо, скажімо, чоловік добре заробляє і гоподарює, йому можна пробачити брак уважності до жінки, грубуватий або конфліктний стиль поведінки та інші слабкі якості шлюбного партнера. І навпаки: нехай він є привабливим, ерудованим, з добрим характером, але, якщо він не вміє добре забезпечувати сім'ю і в нього "не звідти ростуть руки", то він ніяк не буде розцінюватися жінкою як добрий чоловік. Жінка може ставитися до нього терпляче і навіть продовжувати його кохати, але в глибині душі вона буде вважати його не дуже вдалим чоловіком. Приблизно таке саме ставлення існує за подібною орієнтацією у чоловіків до жінок. Вище говорилось про те, що в сучасних сім'ях господарсько-економічна функція має менше значення, ніж раніше, але подібна оцінка партнера є за інерцією ще досить поширеною, особливо у сім'ях, наближених до сільського типу. Якщо орієнтація на господарсько-економічну спілку притаманна обом партнерам, вони, як правило, докладають основні зусилля у даному напрямку і мають згоду відносно багатьох моментів сімейного життя.

2. Ті сім'ї, де найбільшою цінністю сімейного життя подружжя вважають добрі стосунки, уважність один до одного, співчуття, моральну підтримку, делікатність і ніжність, позначаються як «психологічна спілка». Вони, звичайно, теж прагнуть до матеріального добробуту і затишку, але не згодні приносити йому в жертву довірливий і дружній стиль спілкування. Господарські недоліки один одного вони схильні розцінювати як менше зло, ніж грубість, неуважність і конфліктність, хоча подібна орієнтація зовсім не обов'язково пов'язана з господарчою невмілістю або економічною неспроможністю. Несумісність орієнтацій гостро виявляється і тих випадках, коли, скажімо, чоловік не дуже дбає про матеріальне забезпечення сім'ї і при цьому виявляє незадоволення грубими докорами жінки, яка саме уявляє сім'ю як господарсько-економічну спілку. Він не бачить в ній найбільшої, на його погляд, сімейної цінності – жіночості та лагідності, а вона обурюється тим, що він, будучи поганим господарем (чому на її погляд, немає ніякого виправдання), ще й чекає від неї миролюбного та привітного спілкування.

3. "Сімейна спілка" - це спрямованість сім'ї на дітей. Головною умовою сімейного щастя вважається можливість мати дітей та добрі якості партнера як матері або батька.

4. Нові умови життя і погляди на стосунки статей призвели до поширення тієї орієнтації, яка позначається як "сексуальна спілка", коли від сім'ї найбільшою мірою чекають задоволення інтимною близкістю, а в партнері найбільш цінуються відповідні якості. Якщо така орієнтація є взаємною та існує сексуальна гармонія, подружжя досить поблажливо ставляться до інших недоліків один одного. Незадоволеність же партнером у інтимній близькості істотно знижує оцінку сімейного життя у цілому.

Таким чином, неспівпадання розуміння умов сімейного щастя постає однією з найбільш суттєвих причин подружньої дисгармонії, хоча це часті маскується іншими моментами і не постає зрозумілим для самих подружні^ партнерів. Так, наприклад, незадоволеність жінки чоловіком як господар рем, батьком або сексуальним партнером може викликати роздратування^ грубощі з її сторони, відповідно конфліктну реакцію чоловіка і усвідомлюватись жінкою як незадоволеність його грубістю або трактуватись як втрата кохання з його боку.

На рівні здорового глузду причина подружньої дисгармонії часто розуміється як "несумісність характерів", хоча фактично за цим формулюванням часто ховається неузгодженість переконань, звичок, уподобань,! інтересів тощо. Яку ж роль, згідно з науковими уявленнями, дійсно відіграє! те чи інше співвідношення характерів подружжя? Відповідь на це питання] дуже ускладнюється величезною кількістю рис характеру і складною картиною впливу тих чи інших з них на поведінку особи. Для більшої чіткості аналізу використаємо відому класифікацію, в якій виділяються емоційні, морильні, інтелектуальні та вольові групи рис характеру.

Емоційні риси визначають пристрасність відношення людини до дійсності, силу та виразність її переживань, що, звичайно, відбивається на подружньому спілкуванні. До них відносяться, наприклад, (якщо називані позитивні якості, маючи на увазі, що кожна з них має свій антипод): життєрадісність, привітність, товариськість, чуйність, мрійність, пристрасність, ніжність, сентиментальність, лагідність, ліричність, романтичність, бадьорість. Ці позитивні риси, безумовно, добре впливають на стосунки і не суперечать будь-яким іншим характерологічним якостям партнера.

Висока емоційність позитивного змісту полегшує спілкування з партнером будь-якого типу, виразно передає почуття приязні, симпатії, любові, співчуття, що може тільки зміцнювати подружні стосунки. Для менш емоційних, стриманих людей виразність і пристрасність партнерів часто Лунає приємним, бажаним збагаченням їх емоційного світу, що полегшує їм вираз їхніх власних почуттів. Високоемоційним особам така сама емоційність партнерів також не заважає, а навпаки – резонує з їх емоційним станом.

Емоційно бурхливий вираз негативних почуттів: неприязні, незадоволення, гніву, ненависті, відрази тощо - на відміну від позитивних емоцій по-різному сприймається партнерами різного плану. Тут вступає в дію закон бажаності контрасту: спокійні і стримані партнери досить терпляче сприймають вибухи емоцій і тим заспокоюють емоційну бурю, в той час як такі самі бурхливі особи "заводяться" і часто посилюють та ще більш розпалюють пристрасті.

Треба ще врахувати темп діяльності і особливості мислення, пов'язані з емоційними особливостями. В процесі спільної роботи краще поєднуються партнери одного емоційного типу, маючи приблизно однакову швидкість реакцій, рухів і мовлення. Якщо, скажімо, подружжя прибирають квартиру, то більш емоційного і спритного може дратувати повільніша рухливість менш емоційного партнера. В той же час при обмірковуванні якоїсь серйозної проблеми методичність і послідовність менш емоційної людини буває добрим засобом корегування непослідовності, схильності до перестрибування з теми на тему високоемоційного партнера.

Таким чином, і висока, і низька емоційність мають "дві сторони медалі" і, враховуючи обидві сторони, можна дійти висновку, що характер емоційності партнерів помітного впливу на подружню сумісність не має. Інша справа, що існують такі емоційні риси, які погано впливають на будь-якого партнера – це байдужість, істеричність, екзальтованість у виразі негативних почуттів, пригніченість, підозрілість, нестриманість, неврівноваженість тощо.

Інтелектуальні риси характеру також яскраво забарвлюють поведінку людини і в деяких випадках більш, ніж інші, визначають характер поведінки у подружніх стосунках. Як приклад позитивних інтелектуальних рис можна назвати раціональність, винахідливість, аналітичність, дотепність, кмітливість, глибокодумність, здогадливість, вдумливість, ерудованість, критичність, проникливість. Характери деяких осіб сторонні люди позначають саме яскравими інтелектуальними рисами, в порівняй з якими інші: емоційні, моральні, вольові - немовби відходять на другий план. Так, наприклад, про людину можуть сказати, що вона вдумлива чи справедлива або розсудлива, хоча їй, звичайно, притаманні й багато інших характерологічних рис.

Інтелектуальні риси характеру можуть відігравати значну роль у подружній взаємодії, зміцнюючи чи руйнуючи подружню гармонію. Поєднання раціонального складу характеру одного з подружжя з характером, якому яскраво виражені схильність до віри в авторитети, містику та слабка звичка до логіки, породжує значну вірогідність різноманітних конфліктів. Раціональну людину дратує нелогічність, недостатня обґрунтованість суджень та вчинків партнера, а останньому не подобається, і йому здається, надмірна педантичність, формалізм, брак фантазії та інтуїції першого. Подружній сумісності краще сприяє подібність інтелектуальніх рис характеру.

Моральні риси характеру визначають ставлення людини до інших та її поведінку у різноманітних ситуаціях взаємодії з ними. Прикладом моральних характерологічних рис можуть служити чесність, справедливість, милосердність, доброта, совість, альтруїзм. Ці якості, значною мірою визначають основні переконання людини, її моральний світогляд, її життєві цінності та принципи, тобто те, що особливо важливо для людини, на чому ґрунтується її самоповага та стратегія поведінки. Співпадання або принаймні, несуперечливість моральних рис характеру партнерів постає однією з важливих умов подружньої сумісності. Це особливо стосується такої моральної риси, як чесність. Людині з цією яскраво вираженою характерологічною рисою важко миритися з постійними проявами нечесності партнера навіть за найкращого ставлення до нього. Це викликає якщо не відверті протести, то накопичення незадоволення і напруження у стосунках подружжя. З часом розходження у моральних принципах завжди так чи інакше руйнують подружню гармонію.

Aлe найбільшою мірою, якщо говорити про характери, подружня сумісність визначається співвідношенням вольових характерологічних якостей партнерів. Воля проявляється у енергії та наполегливості, з якою людина прагне задовольняти свої потреби. Вольовими рисами є, наприклад цілеспрямованість, дисциплінованість, наполегливість, рішучість, сміливість, ініціативність, енергійність. А оскільки однією з основних є потреба у самоствердженні, то сильна воля майже завжди має такий компонент, як домінантність, тобто владолюбство, прагнення керувати, нав'язувати свою волю.

У подружніх стосунках проблема домінування і суперництва більшою чи меншою мірою постає у дуже багатьох, якщо не більшості випадків. Це походить, по-перше, взагалі з універсальності прагнення до самоствердження, по-друге, як наслідок історично сформованої ситуації пригноблення жінки та її боротьби за емансипацію, про що вже йшлося при розгляді історичних передумов створення сучасної сім'ї та при обговоренні проблеми лідерства в ній. В результаті цього співвідношення вольових якостей, як ніщо інше, визначає стан подружньої сумісності шлюбних партнерів.

Домінантність може мати у подружній взаємодії два протилежні вияви. У першому випадку, вона постає у прагненні опікувати, турбуватися про партнера, брати на себе відповідальність за вирішення складних проблем та виявляти ініціативу у цьому. У другому варіанті домінантність детермінує нав'язування партнеру власної волі і нехтування його бажаннями, демонстрацію власних переваг і підкреслювання його недоліків. Життєві спостереження показують, що найчастіше домінантні особистості виявляють обидва типи поведінки, що, здавалося б, повинно врівноважувати позитивні та негативні моменти, але практично складається так, що цінні нині моменти починають переважувати позитивні, і надмірна домінантність часто сприймається партнером більшою мірою як зло, ніж добро.

Підтвердимо це науковими даними. У дослідженні естонських вчених Д. Кутсара і Е.Тійта було показане значення домінантності партнерів для подружньої сумісності і зроблені такі висновки.

1. Дві домінуючі або дві особи протилежного, недомінантного типу не утворюють вдалої подружньої пари.

2. Надмірно високий ступінь домінування зменшує вірогідність щасливого шлюбу.

3. Для стабільності подружньої пари корисно, аби у чоловіка міра домінування була вищою, ніж у жінки.

4. Найкращою умовою для подружньої сумісності є різна міра домінантності партнерів.

Таким чином, якщо розглядати основні чинники подружньої сумісності, на неї сприятливо впливають однакові уявлення про умови сімейного щастя, подібність інтелектуальних і моральних рис характеру, різний рівень домінантності партнерів. Не викликає також жодного сумніву, що шлюб зміцнюється спільністю світоглядних орієнтирів, інтересів, захоплень та уподобань. Чималу роль відіграє схожість естетичних уявлень, побутових смаків та звичок. Такі, здавалося б, непринципові речі, як особливості мови, манера одягатися, поведінка за столом можуть набути великого значення і стати на заваді безхмарних подружніх стосунків. Значення сексуальної сумісності особливо доводити не треба, але слід зазначити, що часто незадоволеність інтимними стосунками насправді пояснюються не сексуальною несумісністю, а недостатньо теплими і ніжними стосунками або невмілістю партнерів.

Звичайно, високий рівень подружньої сумісності значно збільшує вірогідність подружньої гармонії, але вирішальною все ж таки є загальна культура партнерів, яка полягає у толерантності, вмінні не розпускатися, контролювати і стримувати негативні емоції, у розумінні того, що добрі стосунки, а не порядок, затишок і смачна їжа є головною цінністю сімейного життя. При наявності такої культури подружня несумісність мало помічається і не псує подружніх стосунків, в той час як у неврівноважених, нестриманих, агресивних та грубих партнерів вона викликає постійні конфлікти.

А чи існують такі універсальні психологічні якості, які подобаються партнерам різного типу і сприяють подружній гармонії? Ну звичайно, підказує нам здоровий глузд, кому ж не подобаються, скажімо, справедливість, співчутливість, працелюбність, постійна привітність? Але існують і більш достовірні дані, отримані в результаті проведеного наукового дослідження. Вони показують, що у чоловіків успішності шлюбу найбільш сприяють такі особистісні якості:

• вміння брати на себе відповідальність;

• здатність отримувати задоволення, ведучи за собою інших;

• впевненість у собі;

• турбота про підтримку рівності у спілкуванні;

• вміння підмічати деталі.

У жінок, згідно з даними цього дослідження, найбільш корисними для побудови міцної та щасливої сім'ї виявились такі якості:

• здатність до емоційної підтримки;

• здатність отримувати задоволення від допомоги іншим;

• спокійне ставлення до порад інших;

• відсутність тенденції до суперництва з чоловіком;

• відсутність зайвої романтичності.

Серед вищезгаданих є дві якості, які, на перший погляд, викликають дивування. Чому так важливо спокійно ставитися до порад інших? Справа в тому, що у випадках подружніх конфліктів жінки в силу своєї емоційності і значної потреби у спілкуванні звертаються за порадою до матері або найближчої подруги. Чоловік постає в їхніх очах, зі слів ображеної чи розгніваної жінки, у найгіршому світлі, і тому їхні поради, звичайно, спрямовані проти нього. Прислухаючись до таких порад, жінка робить погану послугу власному сімейному життю.

Друга якість, яка вимагає пояснення, це "відсутність зайвої романтичності". Чим же шкідлива зайва романтичність? Вона породжує невиправдано високі очікування, а також розчарування у випадках звичайних непорозумінь та побутових труднощів.

А ось як виглядає типовий портрет щасливої сім'ї за даними дослідження естонських соціологів (нагадуємо, що це зовсім не жорсткий зразок чи стандарт).

Чоловік на декілька років старший за жінку, має більш високий рівень освіти. Партнери одружилися за коханням, прагнули ніжності, лагідності, бажали мати дітей і свій дім. Житлові умови у перші роки шлюбу були трохи кращими, ніж у багатьох інших. З самого початку відмовилися від опіки батьків. Задоволені власним добробутом. Разом планують витрати, причому відносно мало витрачають на особисті потреби. Домашнє господарство ведуть разом, не вбачаючи в цьому великого навантаження, але взаємно стурбовані перевантаженням партнера. Помірковані у палінні та вживанні алкоголю. Мають двох дітей (а якщо одного, то хочуть мати двох). Погоджуються з поглядами один одного на виховання і вважають один одного добрими сімейними педагогами.

Дозвілля проводять найчастіше разом і це їх задовольняє. Якщо ж їм доводиться відпочивати окремо, то вони обов'язково інформують один одного про свої справи. Задоволені своєю зовнішністю, констатують подібність характерів, відповідальні і вимогливі до себе. Іноді конфліктують з питань виховання дітей, завантаженості і неохайності один одного, але з кожним роком все менше. Вважають, що за роки шлюбу стали більш врівноваженими і довірливими. Жінка цінує освіту і суспільний статус чоловіка, він, в свою чергу, задоволений її зовнішністю. Вважають один одного такими ж привабливими, як і раніше, і схожими на юнацькі ідеали. Не скаржаться на звички один одного, підтримують один одного у різних справах. Мають високу культуру спілкування, врівноважені, поступливі, тактовні, лагідні, довірливі. Майже не критикують один одного. Не ревниві через дрібниці. Вміють співчувати, підтримувати один одного у важких ситуаціях. Доброзичливі в біді та вміють розділити радість. Взаємно задоволені інтимними стосунками. Впевнені у порядності і ніколи не підозрюють один одного.