Управління соціальними конфліктами

Функції конфліктів

позитивні:

± соціально-діагностична - виникнення конфліктів свідчить про недоліки у функціонуванні соціальних організацій, поглиблення суспільних протиріч, поляризацію інтересів різних соціальних груп;

± регулююча - конфлікти створюють і підтримують у суспільстві соціальну рівновагу, забезпечують баланс сил у структурах влади й управляння;

± інтегративна - участь у конфлікті сприяє консолідації людей, які захищають спільні інтереси, формуванню їх зацікавленості у співпраці, узгодженні та об'єднанні своїх зусиль

± інноваційна - конфлікти сприяють оновленню соціальних відносин, утвердженню нових норм та цінностей, дозволяють уникнути застою, є джерелом нововведень та прогресивних тенденцій;

± комунікативна - пошук шляхів розв'язання конфлікту активізує соціальну ззаємодію, забезпечує взаємопристосування його учасників, спільне вироблення взаємоприйнятних рішень;

± соціально-психологічна - конфлікти сприяють зняттю психологічної напруги, викиду негативних емоцій і поступовому зниженню їх інтенсивності.

негативні:

± дестабілізуюча - деструктивні конфлікти призводять до порушення соціальної рівноваги, громадського порядку, застосуванню насильницьких методів розв'язання існуючих проблем;

± надлишково-витратна - конфлікти, як правило, вимагають використання додаткових матеріальних, часових, моральних, зокрема, емоційних ресурсів для вирішення проблем, навколо яких вони виникають;

± дезорганізуюча - конфлікти уповільнюють та ускладнюють процеси прийняття рішень, відволікають від виконання поточних планових завдань, порушують ритм та ефективність діяльності.

 

Класифікації конфліктів

þ за способом розв'язання - насильницькі або ненасильницькі;

þ за сферою розгортання - політичні, соціальні, економічні, організаційні, юридичні, сімейно-побудові, ідеологічні, соціокультурні тощо;

þ за напрямком впливу - вертикальні та горизонтальні, в залежності в характеру соціальних зв'язків між суб'єктами конфлікту;

þ за ступенем виявлення - відкриті та скриті;

þ за суб'єктами - внутриособистісні, міжособистісні, міжгрупові, між малими та великими соціальними спільнотами, міжетнічні та міждержавні;

þ за наслідками - конструктивні та деструктивні;

þ за мотивацією - конфлікти з приводу розподілу владних повноважень і позицій, з приводу розподілу ресурсів, з приводу цінностей та життєвих установок

þ за масштабами - глобальні, соцієтальні, регіональні, локальні;

þ за формою - прості (бойкот, саботаж, переслідування, агресія) та складні (суспільний протест, бунт, соціальна революція, війна).

Один і той же вид конфлікту може розвиватися на кількох рівнях, втягуючи у протиборство нових і нових суб'єктів. Наприклад: з приводу цінностей може виникнути і на міжособистісному, груповому і, навіть, на міждержавному рівні.

Структура конфліктів

1. Суб'єкти конфлікту (конфліктуючі сторони) - це безпосередні учасники

конфлікту, які складають основні структурні елементи будь-якого конфлікту, скільки своїми діями вони породжують сам конфлікт, надають йому того чи іншого змісту та гостроти, визначають його тривалість та зміни. суб'єктами конфлікту виступають або окремі індивіди, або соціальні групи та спільноти, що з них складаються.

2. Характер відносин між конфліктуючими сторонами визначається ступенем їх взаємодії та взаємозалежності. Наприклад, у трудових, сімейних конфліктах конфліктуючі сторони пов'язані досить високо взаємозалежністю, а тому поводять себе зазвичай достатньо стримав; оскільки розуміють, що вимушені будуть спілкуватися і після завершення конфлікту. Якщо ж у суб'єктів конфлікту у попередній період були відсутні будь-які стосунки і вони не мають наміру підтримувати їх у майбутньому вони мають більш широкий вибір лінії поведінки у конфліктній ситуації.

3. Предмет конфлікту є змістовною характеристикою конфлікту і з'ясування його об'єкту, тобто того, що саме зосереджує на собі прагнення учасників конфлікту, і, водночас, протиставляє їх один одному, отже, є об'єктивною основою виникнення між ними конфліктних відносин. Загальновизнано, що основними об'єктами більшості конфліктів виступають ресурси, статус та цінності.

4. Зовнішнє соціальне середовище здійснює суттєвий вплив на виникнення та розвиток конфліктів через стандарти у оцінках соціальних ситуацій, стилі аналізу, моделі вирішення проблем, способи прийняття рішень, які сформувались у даному середовищу. До факторів зовнішнього середовища належать також засоби масової інформації, громадська думка, включення у конфліктний процес третьої сторони тощо.

Якщо структурні елементи конфлікту виступають його статичними характеристиками, то динамічними показниками конфлікту прийнято вважати стадії розгортання конфлікту і процес його розвитку від однієї стадії до наступної.

 

þ конфліктна ситуація, коли формуються соціальні умови, що викликають розходження інтересів та цілей учасників конфлікту, відбувається усвідомлення такого розходження соціальними суб'єктами, формулюються цілі кожного з них та шляхи їх досягнення;

þ конфліктна взаємодія, в межах якої відбувається перша сутичка конфліктуючих сторін - інцидент, наступне поглиблення конфліктного протистояння - ескалація конфлікту та досягнення ним вищої точки напруги - кульмінації:

þ завершення конфлікту, або вихід з нього конфліктуючих сторін шляхом обраного однією або двома сторонами способу - насильства, примирення або розриву. Обрання такого способу залежить, передусім, від цілей конфліктуючих сторін, засобів їх досягнення, співвідношення сил конфліктуючих сторін, а також ролі третьої сторони у конфлікті. Так, обмежені прагнення, як правило, підвищують ймовірність завершення конфлікту на компромісно-консенсусній основі. Ненасильницькі засоби сприяють завершенню конфлікту на консенсусній основі, водночас примус і насилля провокують розрив. Третя сторона може як змінити баланс сил на користь одного з учасників, так і відігравати нейтральну роль посередника, сприяючи завершенню конфлікти цивілізованими засобами.

До важливих характеристик конфлікту належать також наслідки конфлікту. Такі наслідки можуть бути відмінними

• для кожної з конфліктуючих сторін;

• для відносин між ними;

• для соціальної системи, яку ці наслідки зачіпають.

Причини і умови виникнення конфліктів:

Ä соціальна нерівність обмеженість ресурсів

Ä невідповідність реальної дійсності суб'єктивним уявленням про неї

Ä етнічна або релігійна нетерпимість

Ä розходження у поглядах та орієнтаціях сторін-

Ä суб'єктів взаємодії та ін.

Підсумовуючи, зазначимо, що при усьому розмаїтті причин, як і конфліктів, що ними породжуються, універсальним джерелом конфліктів є несумісність претензій конфліктуючих сторін за умов обмеженості можливостей їх задоволення.

Дослідження напруження в Україні виявило такі характеристики соціальної ситуації:

¯ високий рівень незадоволеності населення умовами життя (насамперед матеріально - економічними);

¯ посилення недовіри до офіційних структур влади й політичних лідерів;

¯ зростання розчарування в легітимних засобах вирішення державних та особистісних справ.

Приводом до конфлікту виступає інцидент

Після інциденту можливі три варіанти поведінки конфліктуючих сторін:

þ Сторони (сторона) прагнуть владнати існуючі протиріччя і знайти компроміс.

þ Одна із сторін робить вигляд, начебто "нічого особливого не відбулось" (втеча від конфлікту).

þ Інцидент стає початком відкритого протистояння і конфлікт проходить всі стадії свого розвитку.

Управління соціальними конфліктами

Певних умов потребує не тільки виникнення, але й успішне розв'яіі -конфлікту. Набагато легше попередити конфлікт, ніж його розв'язати - -• якщо конфлікт виник, необхідно зробити все для його швидкого розв'язання

Умови розв'язання конфлікту:

š своєчасна і точна діагностика причин виникнення конфлікту, в ході якої виявляються об'єктивно існуючі протиріччя, інтереси, цілі сторін. На підставі такого аналізу визначається так звана "ділова зона конфлікту":

š взаємна зацікавленість сторін у подолання існуючих між ними протиріч. Це можливо лише за умови визнання інтересів кожної із сторін, подолання недовіри одна до одної;

š спільний пошук шляхів подолання конфліктів.

Розв'язання конфлікту - це повне чи часткове усунення причин, що його породжують, або зміна цілей та поведінки учасників конфлікту.

Управління конфліктами - це цілеспрямований вплив відповідних державних органів, громадських організацій на характер відносин між соціальними суб'єктами з метою:

v уникнення їх конфліктної взаємодії,

v усунення чи мінімізації причин ймовірних конфліктів,

v а у разі їх виникнення - корегування поведінки учасників конфлікту у напрямку пошуку взаємоприйнятних шляхів його конструктивного розв'язання.