Характеристика вимог до проектування одягу промислового виробництва

Створення нового зразку моделі одягу виконується в ході його проектування.Проектування промислового об єкта являє собою реорганізацію вихідного опису об єкту в кінцевий опис на основі виконання комплексу робіт дослідницького,розрахункового та конструктивного характеру.Проектування має бути засновано на результатах маркетингових досліджень, які проводяться на сучасному рівні.В результаті сегментації ринку з урахуванням можливостей підприємства,знаходження споживчих переваг і т.д. уточнюють асортимент та особливості проектування моделей, можлива ціна,орієнтований попит(кількість виробів) Проектований виріб має бути орієнтований на конкретну групу споживачів, відповідно встановленим вимогам по вартості матеріалів,працезатрат виготовлення та ін..

4. Характеристика методів конструювання одягу, які широко використовуються на практиці (сутність, умови застосування, переваги та недоліки).

Побудова розгорток поверхонь моделей одягу, що мають складну форму, виконується в основному наближеними традиційними методами: муляжний; розрахунково-графічний; геометричний (вихідних розгорток).Найбільш висока точність одержання деталей одягу може бути забезпечена при «жорсткому» завданні форми проектованої моделі з урахуванням особливостей статури конкретного споживача й інших необхідних даних у так званих «інженерних» методах: аналітичний метод академіка Чебишева; сітки-канви; геодезичних ліній; метод трикутника; метод тріангуляції; метод чотирьох координат; метод допоміжних ліній розгортання; метод міжрозмірних приростів; макетно-жилетний метод; макетно-модельний метод; метод типових (еталонних) конструкцій метод послідовного наближення (метод примірки). Найпоширенішим методом конструювання є системи ЦДІШП (центральний науково- дослідний інститут швейної промисловості)- застосовується як при масовому так і при індивідуальному пошитті виробів. Дозволяє точно побудувати креслення, забезпечує хорошу посадку виробу на фігурі, в результаті спрощення підгонки і уточнення виробу на фігурі під час примірок.Будують креслення на осях координат до яких прив язані за допомогою розрахункових формул і графічних прийомів побудови всі характерні точки і лінії. Також поширеним є подібна система конструювання ЄМКО РЄО(Єдина система конструювання одягу) На відміну від ЦДІШП в цій системі використовуються не половинні значення мірок, а цілі. Методика «Мюлер і син» передбачає проектування одягу для індивід. Фігур, розроблена в Германії. Для неї характерно використання вимірів фігур, які не використовуються в інших матодиках

Методика ЦРМ (Центру розвитку моди, м. Київ) належить до розрахунково-графічних методів конструювання одягу і має ряд суттєвих переваг у порівнянні з іншими методиками: - методика ЦРМ може успішно икористовуватись для побудови конструкцій як на типові, так і на індивідуальні фігури; - розрахунки не складні, використовуються розрахункові формули 1-го виду: Р=М+П (де Р – розміри елемента конструкції, М – розмірна ознака фігури, П – прибавка на вільне облягання); - при визначенні важливих конструктивних точок використовується метод засічок (положення конструктивної точки на площині знаходять на перетині двох дуг, радіуси яких рівні величині розмірних ознак, виміряних з цієї точки); - використовуються не складні графічні прийоми при оформленні прямих та криволінійних відрізків через допоміжні точки, визначення яких базується на експериментальних примірках виробів на індивідуальних фігурах в результаті багаторічного досвіду провідних конструкторів та закрійників сфери побуту України.

5. Характеристика розрахунково-графічного методу (систем крою), як засобу побудови первинних креслень деталей одягу. План побудови креслень основних деталей одягу за даним методом.

При розрахунково- графічному способі конструювання з плоского матеріалу викроюють деталі одягу,які потім з єднають між собою,утворюючи між собою просторову оболонку. Щоб деталі,що з єднаються мали необхідну конфігурацію їх попередньо розраховують та викреслюють для виконання розрахунків використовують виміри тіла людини на різних ділянках.План побудови креслень основних деталей одягу із застосуванням розрахунково-граф. методу:

1. Нанесення ліній БС – вертикальних і горизонтальних ліній,які визначають габарити розгорток деталей і виробів в цілому.

2. Визначення конструктивних точок за допомогою дуг і засічок

3. Побудова лекальних кривих (визначення положення кількох точок кривої і з єднання їх між собою плавною кривою

4. Радіографія

5. Побудова кривих другого порядку (проектованих дискримінант)

6. Найвідомішими системами конструювання є:ЦДІШН, РЕВ, ЕМКО.

У швейному виробництві технологічний документмає визначення:«графічний або текстовий документ, який окремо або в сукупності з іншими документами визначає технологічний процес або операцію виготовлення
швейного виробу» [ДСТУ 2119-93; ДСТУ 2162-93]. До основних технологічних документів швейного виробництва відносяться: технологічна послідовність обробки; технологічна схема поділу праці; розрахунок техніко-економічних показників технологічного процесу; карта інженерного забезпечення; інструкційна карта; зведення обладнання; розпланування процесу; зведення робочої сили; монтажний та синхронний графіки; паспорт куска матеріалу; конфекційна карта. Конструкторський документ – документ, який окремо чи разом з іншими документами визначає склад і конструкцію виробу та містить необхідні дані, згідно з якими розробляють, виробляють, контролюють, приймають, постачають, експлуатують та ремонтують виріб [ДСТУ 3321:2003]. Основними видами конструкторських документів є: відомість або розпис технічного проекту; специфікація; кресленик; пояснювальна записка; інструкція; технічні умови; технічний опис.

Загальний вигляд процесу розробки нової продукції

Структурна схема процесу КПВ на підприємствах побутового обслуговування населення

Структурна схема КПВ при проектуванні одягу проектними організаціями та швейними підприємствами

7. Сутність і задачі типового проектування одягу. Поняття базова конструкція, типова конструкція. Їх роль у промисловому виробництві одягу.

Розробка нової моделі одягу для промислового виробництва проводиться на базовий розмір та зріст у рекомендованій для моделі розмірній та повнотній групі. Лекала деталей моделі для інших розмірів і зростів отримують технічним способом градації.Градація значно спрощує та прискорює процес розробки лекал інших розмірів і зростів. Процес градації здійснюється за допомогою міжрозмірних та міжростових приростів, які встановлюються з урахуванням мінливості розмірних ознак. Зміна контурів лекал деталей передбачає зміщення основних конструктивних (вузлових) точок на величину приросту їх координат та відповідну зміну контурних ліній, з єднуючих ці точки.Одяг є складним об єктом проектування внаслідок великої кількості крою та частої зміни моди.. Інтефікувати процес проектування нових моделей одягу неможливо,якщо кожну нову модель (модельну конструкцію МК) розглядати як індивідуальну,спроектовану та виготовлену заново. Тому в промисловості при проектуванні нових моделей одягу використовують дані про базові основні конструкції БО, типових та базових конструкціях.Типова конструкція одягу найбільш характерна,спеціально вона не створюється, а проявляється в результаті практики. Базова конструкція (БК) приймається в якості основної. Вона може бути розроблена на основі даних про типову конструкцію та названа типовою базовою конструкцією (ТБК)Типове проектування з використанням ТБК дозволяє розробляти конструкції серії моделей одягу з високим естетичним та ергономічним рівнем якості, уніфікувати розміри та форму деталей, зберегти розхід матеріалу, інтенсифікувати процес та ефективність методів нових моделей одягу.

8. Класифікація комірів та капюшонів. Принципи побудови комірів для закритої та відкритої горловини.

Рисунок 1– Види комірів сучасного одягу

9. Класифікація дефектів одягу. Способи усунення конструктивних дефектів.

Дефекти одягу виникають з різних причин та пов`язані перш за все з відсутністю інформації про форму та розміри тіла людини, яка використана при побудові розгорток дефектів одягу.Вся сукупність дефектів одягу поділяється на три групи:1.Конструктивні1.1Горизонтальні склади1.2Вертикальні склади1.3Діагональні склади1.4Кутові заломи1.5Балансові порушення1.6 Дефекти динамічної невідповідності2. Технологічні3. Дефекти моделювання

Конструктивні дефекти виникають з причин не відповідності розмірів і форми одягу розмірам і формі тіла людини. Вони пов язані з тим,що розмірні ознаки, які використовуються при побудові розгорток деталей конструкції, не характеризують форму тіла на відповідних ділянках. Також конструктивні дефекти виникають в результаті неправильного визначень прибавок на вільне облягання, розхилів виточок та місць їх розташування.

Технологічні дефекти виникають з причин відхилення від контурів ліній лекал при розкроюванні деталей виробів, невідповідності суміжних зрізів деталей за довжиною та формою в результаті чого виникає додаткове розтягування або посадка матеріалу,зміщення монтажних позначок при нанесенні їх на деталі крою або при з єднанні деталей, порушенні спряження зрізів деталей;невідповідність розмірів дублюючої прокладки, підкладки розмірам деталей верху,їх перекосів, порушення режимів ВТО деталей та виробу в цілому Для усунення дефекту необхідно:розпізнати дефект,визначити причину його виникнення,визначити спосіб його усунення.

10. Характеристика способів технічного розмноження деталей конструкцій одягу. Мета процедури технічне розмноження лекал.

ГРАДАЦІЯ ЛЕКАЛ – процес пропорційного зменшення або збільшення лінійних розмірів вихідних лекал базового розміро-зросту. Синонімом терміну «градація лекал» є технічне розмноження лекал.

Рисунок 2 – Техніка градації лекала за розмірами

Рисунок 3 – Техніка градації лекала за зростами

Рисунок 4 – Схема градації пілочки з нагрудною виточкою з плечової лінії та спинки конструкції з вшивними рукавами (І розмірна група: 84 – 104)

Рисунок 5 – Схема градації сорочкового рукава

Рисунок 6 – Схема градації рукава за зростами

Рисунок 7 – Схема градації пілочки та спинки за зростами

11. Види промислових лекал. Вимоги до оформлення лекал-еталонів.

Вимоги до оформлення лекал-еталонів На основних та похідних лекалах згідно технічних вимог на розкрій деталей виробів наносять слідуючі позначення:-лінію Н.О. тканини-лінію допуску відхилення від н.о.-лінію min та max ширини надставок в місцях їх розміщення згідно галузевих стандартів на виріб-контрольні надсічки для суміщення деталей при їх з єднанні На допоміжних лекалах наносять місця розміщення кишень,виточок,складок петель,гудзиків і т.п. По лініях зрізів усього комплекту основних,похідних,допоміжних лекал-еталонів та робочих лекал на відстані 1 мм від краю ставлять клеймо через кожні 8-10 см або проводять лінію для контролю ступеню зносу робочих лекал.На лекало кожної деталі наносять маркіровочні дані:- найменування виробу- номер моделі- типо-розміроз-ріст - найменування деталіШифр (при використанні уніфікованих деталяхплощу деталікількість деталей крою.Весь комплект основних,допоміжних, похідних робочих лекал має бути перевірений відділом технічного контролю та мати дату,підпис, штамп ОТК. Перевірка робочих лекал,які знаходяться на виробництві,здійснюється по лекалам – еталонам та табелю мір не рідше одного разу в місяць.Для встановлення неточностей у розмірах внаслідок деформації картону лекала-еталони перевіряють по табелю мір не рідше одного разу у квартал. Після кожної перевірки на лекалах ставлять дату,підпис і штамп ОТК

12. Розробка проектно-конструкторської документації та її склад

Схема процесу розробки ПКД

13. Характеристика прийомів конструктивного моделювання І, ІІ, ІІІ видів.

Характеристика прийомів конструктивного моделювання деталей конструкції

ІV вид – одержання БК або моделі одного виду одягу на основі БК іншого виду одягу. Пр.: пальто, халат на основі БК сукні; пелерина (накидка) – пальто; спідниця-брюки – брюк.

Рисунок 9 - Перенесення плечової виточки у рельєф

Рисунок 10 - Перенесення виточки у лінію кокетки