Структура вузівської лекції

За своєю структурою лекції можуть відрізнятися одна від одної, в залежності від виду, змісту та характеру матеріалу. Однак існує загальний структурний каркас, який можна використовувати до будь якої лекції – вступ (введення), виклад матеріалу та підсумки.

 

Вступ Виклад матеріалу

Підсумки

Вступ визначає:

· тему;

· план;

· мету лекції.

Вступ повинен зацікавити, настроїти аудиторію, повідомити основний предмет лекції, його актуальність, основні ідеї (проблеми, центральне питання), встановити зв’язок з попередніми та наступними заняттями, визначити основні питання.

Вступ повинен бути:

· коротким;

· цілеспрямованим;

Вклад основного матеріалу – основна частина лекції, у якій:

· реалізується науковий зміст теми;

· визначаються основні вузлові питання;

· наводиться уся система доказів з використанням найбільш доцільних методичних прийомів;

У ході викладу матеріалу використовуються усі форми та способи суджень, аргументації та доказу. Кожне теоретичне положення повинно бути обґрунтовано та доведено, визначення повинні бути чіткими, змістовними. Усі пояснення повинні бути спрямовані на досягнення поставленої мети, розкриття основної ідеї. Виклад за кожним пунктом плану повинен закінчуватися підсумками, які логічно підводять слухача до наступного питання, пункту.

Кількість питань на лекції – від 2 до 4. Іноді окремі питання діляться на підпитання, що полегшує виклад та засвоєння матеріалу. Занадто дрібне членування або, навпаки, великі компоненти небажані у логічному та психолого-дидактичному відношенні. Тривалість викладу кожного пункту повинна бути пропорційна його науковому значенню.

Під час пояснення основного матеріалу можна використовувати різні методи викладу. Використовування різних методів викладу у одному й тому ж виступі дозволяють зробити структуру головної частини лекції більш оригінальною, нестандартною [10].

 

Індуктивний метод – виклад матеріалу від окремого до загального. Лектор починає з поодинокого випадку, а потім підводить слухачів до узагальнення та підсумків.

Дедуктивний метод – від загального до окремого. Лектор на початку викладу матеріалу висуває ключові твердження, а потім пояснює їх на конкретних прикладах.

Метод аналогії – зіставлення різних явищ, подій. Звичайно паралель проводиться з тим, що вже відомо слухачам. Це сприяє кращому розумінню, допомагає сприйняттю основних ідей, посилює емоційний вплив на аудиторію.

Концентричний метод – розташування матеріалу коло головної проблеми. Лектор переходить від загального розгляду центрального питання до більш конкретного та глибокого аналізу.

Ступеневий метод – послідовне викладення одного питання за іншим. Після розгляду кожного питання, лектор більш до нього не повертається.

Історичний метод – виклад матеріалу у хронологічній послідовності опису та аналізу змін, які відбувалися у питанні лекції протягом часу.

Підсумки – повідомляється у коротких формулюваннях основні ідеї лекції, лекція логічно завершується як цілісність. Лектор може давати рекомендації про порядок подальшого самостійного вивчення основних питань лекції.