Правова охорона раціоналізаторських пропозицій

 

Джерелом охорони раціоналізаторських пропозицій є „Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій”, затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 року. Порядок оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію регламентований „Методичними рекомендаціями про порядок складання, подачі і розгляди заяви на раціоналізаторську пропозицію”, затверджена наказом Державного патентного відомства України від 27 квітня 1995 року.

Новий Цивільний кодекс України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року дає більш розширене, у порівнянні з попередньою редакцією, тлумачення поняття раціоналізаторської пропозиції. Це визнана юридичною особою пропозиція, що містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності [5].

Правова охорона комерційної таємниці

 

Комерційна таємниця (ноу-хау) являє собою технічну, комерційну, організаційну чи будь-яку іншу інформацію, здатну підвищити ефективність виробництва чи будь-якої іншої соціально доцільної діяльності, або забезпечити будь-який інший позитивний ефект. Тому, власник ноу-хау, безумовно, має право на захист її від неправомірного використання.

Незважаючи на високу і безупинно зростаючу значимість цього об’єкта інтелектуальної власності, відсутня його пряма правова охорона. В даний час немає закону України про охорону ноу-хау. Основною перешкодою для розробки закону є те, що інформація про ноу-хау внаслідок її конфіденційності не підлягає реєстрації. З цієї причини охоронних документів на неї ніхто не видає. До того ж виявити неправомірне використання такої інформації майже неможливо, установити порушення і порушника дуже складно.

Частково правова охорона ноу-хау може бути здійснена в рамках законів України „Про інформацію” і „Про науково-технічну інформацію” у частині, що стосується нерозкритої інформації. Однак варто мати на увазі, що нерозкрита інформація може бути об’єктом правової охорони доти, поки вона зберігає свою конфіденційність. Охорона такої інформації може здійснюватися шляхом застосування заходів, що гарантують збереження її конфіденційності. Умови конфіденційності, зокрема, можуть охоронятися договором [5].

 

ТЕМА 7. ПРАВОВА ОХОРОНА ОБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Джерела прав

Авторські права і суміжні права охороняються Законом України „Про авторське право і суміжні права”. Цей закон охороняє особисті (немайнові) і майнові праваавторів і їхніх правонаступників, пов’язані зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), а також прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення(суміжні права). Крім того, немайнові і майнові прававласників авторського права і суміжних прав охороняються іншими законами України, а саме:

- Про інформацію (1992);

- Про друковані засоби масової інформації в Україні (1992);

- Про науково-технічну інформацію (1993);

- Про збереження і розвиток народних художніх промислів України в ринкових умовах (1993);

- Про телебачення і радіомовлення (1993);

- Про захист інформації в автоматизованих системах (1994);

- Про наукову і науково-технічну експертизу (1995);

- Про інформаційні агентства (1995);

- Про рекламу (1996);

- Про видавничу справу (1997);

- Про систему суспільного телебачення і радіомовленняв Україні (1997);

- Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів (1997);

- Про професійних творчих працівників і творчі союзи (1997);

- Про кінематографію (1998) тощо.

Це питання знайшло своє відображення також в Конституції України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, у ряді постанов Верховної Ради України і нормативних актах Українського агентства з авторських і суміжних прав (УААСП).

За загальним правилом, твірможе бути використаний третіми особами тільки з дозволу власника авторського права. Найбільш поширеними є права:

- копіювати чи іншим способом відтворювати твір;

- здійснювати звукозапис виконаннятвору;

- виконувати перед публікою твори, зокрема, музичні, драматичні чи аудіовізуальні;

- здійснювати публічний показ творів по радіо чи телебаченню, іншими способами трансляції;

- переводити на іншу мову літературні твори;

- здійснювати прокат, особливо творів, записаних на фонограму і комп’ютерні програми;

- екранізувати твори і, зокрема, створювати на їхній основі аудіовізуальні твори.

На відміну від промислової власності, де автори одержують охоронні документи у формі патентів чи свідоцтв і де існують строгі процедури для цього, оформлення прав на об’єкти авторського права і суміжних прав не настільки формалізовано. Авторські права охороняються договірним правом [18].

Форма охорони

 

Одна з форм охорони полягає в тому, що власник авторського права для оповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, що міститься на кожному примірнику твору і складається з латинської букви © в колі, імені (найменування) власника авторського права і року першого опублікування твору. Наприклад: © Донбаська державна машинобудівна академія, 2007.

Власник авторського права для одержання свідоцтва про авторство на оприлюднений твір, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах.

Державна реєстрація здійснюється відповідно до встановленого порядку УААСП, що складає і періодично видає каталоги всіх реєстрацій. Після реєстрації прав, автору видається свідоцтво.

При виникненні суперечки реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведене інше.

Варто враховувати ту обставину, що авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом, належить автору. А от виключне право на використання такого твору належить особі, з якою автор знаходиться у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачено договором [5].