Поняття, сутність та походження права

 

Термін “право” означає можливості, які має соціальний суб’єкт, тобто громадянин, а також систему правил соціальної поведінки.

Право – це система (сукупність) правових норм, що пов’язані між собою і утворюють єдине ціле – правову систему.

Право відноситься до нормативних систем суспільства, оскільки воно є специфічним регулятором соціальних відносин, за допомогою якого здійснюється і забезпечується державне управління суспільством.

Суть правової системи полягає в тому, що правові норми стосуються сфери свободи людини, способів та засобів її визначення, обмеження, звільнення від сваволі.

Отже, сутність права є свобода людини, але свобода не будь-яка, а певним чином визначена та забезпечена.

Свобода – це притаманні людині властивість і форма життя, що відображають її прагнення до самовираження, самореалізації, але це не означає, що свобода є можливість здійснення будь-яких діянь.

Дійсна свобода тісно пов’язана з необхідністю - об’єктивними законами розвитку суспільства. Вона реалізується на основі їх пізнання і у відповідності з ними.

Свобода виявляє себе в нормах права, суб’єктивних правах і обов’язках, правовідносинах. Тому в суспільстві створюються різноманітні механізми, які властивими їм засобами сприяють реалізації свободи суб’єктів чи протидіють правам свавілля. Одним із найважливіших механізмів є юридичне право.

Юридичне право – це система правових норм, що формують права й обов’язки, які встановлюються (санкціонуються), гарантуються й охороняються державою.

Правові норми відображаються у статтях нормативних актів, тобто в письмових юридичних документах. Вони характеризуються визначеністю, оскільки в них точно і повно формулюються правила поведінки.

Право тісно пов’язане з волею держави, її функціонуванням. Держава, її посадові особи, її органи встановлюють нові правила поведінки, санкціонують вже існуючі норми, гарантують виконання норм права, створюють для цього всі необхідні умови, в тому числі забезпечують відновлення порушених прав, примусове виконання обов’язків, покарання правопорушників.

Держава виникла з виникненням права власності, тобто з часів рабовласницького суспільного устрою. Свобода суб’єкта в суспільстві обумовлена матеріальними обставинами його життя, його відносинами з іншими суб’єктами, що тісно пов’язано з правом власності.

Отже, виникнення юридичного права пов’язане з утворенням держави як форми організації суспільства, як механізму забезпечення сталого існування і розвитку права. А право, в свою чергу, сприяє цілісності суспільства і здійсненню державної влади, воно впливає на суспільні відносини [5].

 

 

Мета охорони прав

 

Охорона, надана інтелектуальній власності законами України, сприяє збільшенню кількості раціоналізаторських пропозицій і винаходів, росту інвестицій, розвитку науково-дослідної діяльності, що приводить до технічного прогресу, поліпшення якості промислової продукції, підвищенню культурного рівня громадян.

Автор, що одержав охоронний документ, наприклад патент, почуває себе впевнено, оскільки його права охороняються законом.

Закріплене охоронним документом присвоєння особистих (немайнових), а також майнових прав сприяє використанню об’єкта інтелектуальної власності і це, мабуть, єдиний спосіб отримання вигоди автором у результаті використання об’єкта інтелектуальної власності самостійно з одержанням переваг над конкурентами чи шляхом дозволу третім особам використовувати об’єкт інтелектуальної власності за ліцензійні платежі.

Часто охорону інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном „захист прав інтелектуальної власності”. Поняття „охорона” і „захист” мають різне наповнення. Підставою для цього служить те, що ці дві дії повинні бути розділені, тому що, по-перше, вони мають різні цілі, а, по-друге, здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займаються патентні відомства, а захистом (у випадку порушення цих прав) – адміністративні і судові органи [18].