Амортизаційний фонд. Його утворення і напрямок використання

Термін служби основних фондів Та може визначатися:

· виходячи з технічних параметрів основних фондів (довговічності, надійності й ін.)

· або економічними методами на основі:

· мінімізації капітальних витрат при порівнянні варіанта ремонту зношеної техніки з варіантом придбання нової

· мінімізації собівартості продукції за весь термін служби й ін.

На практиці розмір амортизаційних відрахувань в амортизаційний фонд визначають по нормах амортизації. Норма амортизації – це певний відсоток від вартості основних фондів, у відповідності яким проводяться амортизаційні відрахування.

Відповідно до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» установлений наступний порядок списання основних фондів.

Усі основні фонди діляться на 3 групи:

1. Будинку, спорудження їх структурні компоненти й передатні устрої. Для цієї групи основних фондів річна норма амортизації 5%.

2. Транспортні засоби, інформаційні системи, побутові електро – механічні прилади й інструменти, меблі, конторське встаткування. Норма амортизації для даної групи основних фондів становить 25%.

3. Третя група включає основні фонди, які не ввійшли в перші дві групи. Для них норма амортизації 15%.

Базою для розрахунків амортизаційних відрахувань є балансова вартість основних фондів конкретної групи на початок звітного періоду.

Ф_{нач. перед.пер.} - вартість основних фондів на початок попереднього періоду;

Ф_{вв. перед.пер.} - вартість основних фондів, що вводяться в експлуатацію, у плині попереднього періоду;

Ф_{выб. перед.пер.} - вартість основних фондів, що вибувають із експлуатації, у плині попереднього періоду,

А_в – амортизаційні відрахування, нараховані за попередній період;

I – індекс інфляції (ураховується, якщо ).

Іншими словами, вираження в дужках – це залишкова вартість основних фондів на початок звітного періоду. На основі встановлених норм, річна сума амортизаційних відрахувань визначається по вираженню:

,

де Ф_о – залишкова вартість на початок звітного періоду;