За структурною підпорядкованістю

За структурною підпорядкованістю можна виділити самостійні видавництва, філії, представництва. Самостійне видавництво є юридичною особою, яке має відокремлене майно, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, рахунки в банківських установах. Філії та представництва - це окремий підрозділ, що розташований поза місцезнаходженням самостійного видавництва і здійснює його інтереси в конкретному регіоні, нерідко — за кордоном.

 

11. Видавництво — це створене у відповідній організаційно-правовій формі підприємство, головним змістом діяльності якого є підготовка, випуск і реалізація різних видів друкованих, електронних та комбінованих видань. Типи сучасних видавництв[ред. код] Типи сучасних видавництв та їх систем поділяються за такими ознаками: • форма власності; • форма об'єднання майна засновників; • спосіб формування статутного фонду; • економічна природа господарювання; • обсяг випущеної продукції; • тематичний репертуар видань; • читацьке коло; • знаковий принцип творення видання; • структурна підпорядковані. За формою власності видавництва сьогодні значно відрізняється від радянських. Залежно від форм власності, передбачених законодавством, в Україні можуть створюватися й діяти видавництва, як складові підприємств, таких видів: • державне, що діє на основі державної власності; • комунальне, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; • приватне, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта видавничої діяльності (юридичної особи); • колективне, що діє на основі колективної власно За формою об'єднання майна засновників існують:акціонерні товариства (АТ),товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ),товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ). За способом формування статутного фонду видавництва можуть поділятися на унітарні та корпоративні. Унітарні - це таке видавництво, що створюється одним засновником. Він виділяє для цього майно, формує статутний фонд, затверджує статут, на засадах трудового найму формує штат працівників, безпосередньо або через найнятого фахівця керує колективом. Корпоративні – це таке видавництво, яке створюється за спільним рішення двох або більше засновників. Діє воно на основі спільної діяльності засновників чи на основі об'єднання майна. Керівництво таким підприємством здійснюється через органи, що створюються засновниками. За економічною природою господарювання поділяються на два види видавництва: комерційні та некомерційні. Комерційні видавництва розглядають підготовлену і випущену власними силами видавничу продукцію як товар і її головна мета — одержання прибутку. Некомерційні видавництва випускають продукцію здебільшого у виробничих чи пропагандистських цілях. За обсягом випущеної продукції видавництва поділяються на: • великі • середні • малі Велике видавництво – це таке видавництво, яке упродовж року випускає понад сто назв книг. Середнє — від десяти до ста. Мале — до десяти назв. За тематичним репертуаром видань, що випускають видавництва, поділяють на: • вузькоспеціалізовані (випускають літературу тільки з чітко визначеним видом фахової літератури); • специфічної тематики (спрямовані на окрему групу читачів, які споживають літературу на тему дозвілля, хоббі, туризму, мистецтва, релігії). • Універсальні (випускають літературу широкого профілю, від художніх бестселерів до науково-популярних видань). За читацьким колом розрізняють видавництва для дітей, для школярів, для молоді. За знаковим принципом творення видань видавництва спеціалізуються на випуску текстових, електронних, нотних, картографічних, мистецьких видань. За структурною підпорядкованістю можна виділити самостійні видавництва, філії, представництва. Самостійне видавництво є юридичною особою, яке має відокремлене майно, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, рахунки в банківських установах. Філії та представництва - це окремий підрозділ, що розташований поза місцезнаходженням самостійного видавництва і здійснює його інтереси в конкретному регіоні, нерідко — за кордоном.

12. Основні види видань: за носієм інформації та матеріалом, на якому її відтворюють: паперові (носій — папір, відтворення інформації — на папері);електронні (носій — електронна пам'ять, відтворення інформації — на екрані);за формою інформації: знакові (текстові, нотні, брайлівські);графічні (ілюстраційні, картографічні, креслярські);аудіальні; відео;комбіновані (комбінації знакових, графічних, аудіальних, відео);за повторюваністю: одноразові: книжкові видання, аркушеві видання;багаторазові (серійні): періодичні й неперіодичні;за періодичністю: періодичні: журнальні видання, газетні видання; неперіодичні (у формі книжкового чи журнального видання);за конструкційними особливостями матеріальної будови (паперові видання): аркушеві (несфальцьовані аркуші);газетні (сфальцьовані аркуші);книжко-журнальні (зшиті чи склеєні зошити);за обсягом (паперові видання): листівки (2 або 4 с.);брошури (від 5 до 48 с.);книги (більше 48 с.);за місцем розташування інформації (електронні, зокрема цифрові, видання): на компакт-дисках (знакові, графічні, аудіальні, аудіовізуальні, комбіновані);на сайтах інтернету (інтернет-видання: книжкові видання, періодичні видання ). Видавничі структури. Класична форма видавництва, на чолі якого стоїть власник, визначається (або, краще сказати, визначалася) особистістю видавця і ним формується. Він накреслює — аж до деталей — політику складання програм. оформлення продукції і поводження на ринку.Окремі відділи працюють на нього і мають обмежений простір для власної ініціативи: співробітники набувають тут лише незначної професійної вправності Велика або цілковита залежність усього підприємства від однієї особи робить таку форму видавництва ще В дуже вразливою.Раптовий відхід видавця від справ може стати загрозою для самого існування видавництва. Та навіть коли вже давно передбачено, хто має стати наступником видавця й перебрати на себе керівництво, це часто відбувається не безболісно: в такому підприємстві, з однією особою на вершечку піраміди, вкрай тяжко — якщо взагалі можливо — передати або розділити владу.

13.книга – друкована неперіодична публікація, яка містить більше 48 ст не враховуючи обкладинки, призначена для читацької аудиторії. Це видання у вигляді блока скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу будь-якого формату в обкладинці чи оправі. Перша книга мала назву «сувої»- довгі стрічки, однакової ширини матеріалу зі шкіри тварин, пергаменту, папірусу, чи шовку, скручені довкола спеціально виготовленої гладкої деревяної палиці. Інша форма книги наз. Кодекс, первинною формою були листи-таблички із дерева, оброблені воском і скріплені одна з одною.

14-?

15-?

16-?

17Видавнича продукція та критерії поділу її на види Поняття видавнича “продукція”

Видавни́ча проду́кція — сукупність різноманітних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, обсягом, характером інформації, структурою, періодичністю та призначенням видань, випущених видавцем або групою видавництв за певний часовий період.

 

Видавнича продукція включає книги, журнали, газети, буклети, календарі тощо.

 

З урахуванням міжнародних, національних стандартів та видавничої практики можна виокремити деякі основні види видавничої продукції за рядом узагальнених ознак:

Періодичність випуску в світ тих чи інших видів видань. Одні з них виходять одноразово (книги, брошури), інші мають заздалегідь визначену кількість назв протягом певного проміжку часу — року, кварталу, місяця чи тижня (альманахи, журнали, газети).

Характер інформації. Йдеться про ряд ознак, за якими визначаються стильові й лексичні особливості творення текстів залежно від функціонального призначення — наукові, офіційні, виробничі, навчальні, довідкові, літературно-художні.

Форма знаків, якими фіксується та передається інформація. Це можуть бути текстові (буквені), нотні чи картографічні знаки.

Матеріальна конструкція, або зовнішня будова видань. Скажімо, книга, брошура, журнал, газета, незважаючи на свої, відмінні від інших, розміри, обсяги, мають немало спільних ознак у побудові: відповідно задруковані і скріплені або вставлені у певному порядку шпальти, які можна гортати, складати, певні захисні чи розпізнавальні елементи цих шпальт тощо. Зовсім інша конструкція в електронного видання, де інформація фіксується на електроних носіях.

Мовна ознака. Видання може бути оригінальним, випущеним державною або іншою мовою; у перекладі з будь-якої іноземної мови; з паралельним текстом двома або кількома мовами.

Повторність випуску. За цими ознаками можна визначити видання, які випускаються вперше, або різні варіанти перевидань (доповнених, виправлених і перероблених тощо).

Формат. Важливо розрізняти малоформатні, мініатюрні видання стандартних форматів. Кількість сторінок нерідко є принциповою у віднесенні того чи іншого видання до певного виду. Так, видання з чотирма сторінками — це листівка, з п'ятьма і більше (до 48) — брошура, а починаючи від 49 сторінок — книга.