Характеристика структурних елементів курсової роботи

Перед тим, як приступити до викладення тексту курсової роботи необхідно узгодити з науковим керівником її структуру. Пам’ятайте, що від правильної та логічної структури залежить ступень розкриття теми. Саме вона є одним з головних критеріїв під час оцінювання роботи. Загальноприйнятою структурою курсової роботи у вузах гуманітарного профілю є така:

1. Вступ, в якому обґрунтовується актуальність обраної теми, наводиться проблемна ситуація, визначаються об’єкт і предмет дослідження, формулюються мета та завдання, розглядається ступінь наукової дослідженості проблеми; зазначаються методи дослідження, визначається практична значущість проведеного дослідження; обґрунтовується структура роботи;

2. Основна частина, що складається, як правило, з 2-3-х розділів з підрозділами, які розкривають зміст роботи. Це логічний, послідовний, аргументований виклад опрацьованого матеріалу;

3. Висновки – стислий виклад основних положень та результатів роботи;

4. Список використаних джерел, що подається у кінці роботи та включає назви опрацьованих і використаних джерел;

5. Додатки – таблиці, графіки, схеми, діаграми, малюнки, матеріали соціологічних досліджень, соціологічний та психолого-педагогічний інструментарій та ін.

Вступ до курсової роботи повинен віддзеркалювати ту теоретичну роботу, яку автор провів згідно з рекомендаціями, наведеними вище. У вступній частині визначаються предмет, об’єкт, мета та завдання дослідження. Остаточне редагування вступної частини роботи доцільно виконувати на завершальній стадії підготовки курсової роботи, коли досліджувана проблема постає перед автором у повному обсязі.

Обов’язковою частиною вступу є огляд літератури з теми, що розкриває ступінь її дослідженості. Як правило, до огляду включають найбільш цінні, актуальні, ґрунтовні матеріали, загалом не більше 15 джерел.

Аналізуючи обрані роботи доцільно згрупувати їх у певній послідовності. Наприклад, спочатку охарактеризувати роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми, потім ті, що розкривають теоретичні аспекти теми чи представляють описання існуючого досвіду роботи. Варто виділити роботи, що повністю присвячені темі, а потім ті, які розкривають її частково.

Запам’ятайте, в огляді не слід наводити повний бібліографічний опис розглядуваних публікацій, достатньо назвати автора й назву, а поруч у квадратних дужках проставити порядковий номер бібліографічного запису цього видання у списку літератури. Закінчити огляд необхідно стислим висновком щодо ступеню розробленості теми і наголошенням на невисвітлених її аспектах.

Алгоритм написання вступу може бути наступним:

- обґрунтування актуальності теми, її практичної значущості;

- описання проблемної ситуації;

- висвітлення ступеню наукової розробленості теми (огляд джерел);

- визначення об’єкта та предмета дослідження;

- формулювання мети та завдань дослідження;

- зазначення методів, за допомогою яких здійснювалося дослідження;

- визначення практичної значущості отриманих результатів;

- відомості про апробацію, в разі, якщо така мала місце;

- відомості щодо структури роботи

У вступі, як було зазначено вище, визначається практичне значення проведеного дослідження. Щоб чітко усвідомити та сформулювати його скористайтеся словником, що міститься у (додатку Д) даних рекомендацій. Визначаючи практичну значущість результатів курсової роботи, необхідно подати відомості про можливе використання результатів дослідження, або рекомендації щодо їх використання, відомості про практичне застосування одержаних результатів, або рекомендації щодо їх використання.

Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності їх до використання. Закінчується написання вступу характеристикою структури курсової роботи із зазначенням основного змісту розділів та підрозділів. Якщо студент вирішив не торкатися деяких аспектів теми, він повинен оговорити це у вступі.

Обрана для дослідження тема є складовою частиною певної наукової проблеми. Обґрунтування у вступі актуальності обраної для дослідження теми повинно відображати аналіз таких аспектів як: вимоги суспільства, держави щодо бажаного стану соціально-педагогічної роботи (світові та вітчизняні тенденції в системі, концептуальні засади, нормативно-правові документи щодо соціального захисту населення); проблеми типового стану об'єкта дослідження в реальній педагогічній практиці (аналіз існуючої педагогічної практики, наявного педагогічного досвіду, статистичної інформації щодо реального стану, типових недоліків практики вирішення даної проблеми

Грамотно сформульована мета наукового дослідження повинна відображати очікуваний, кінцевий результат від виконання роботи - позитивний ефект, у вигляді суспільної та конкретної педагогічної користі, віднесеної до основного предмета дослідження.

Наприклад: мета курсової роботи може формулюватися таким чином: визначити зміст….; встановити, який вплив має Інтернет на соціалізацію підлітків та розробити рекомендації щодо зниження негативного впливу даного фактору соціалізації; перевірити ефективність соціально-педагогічних умов формування уявлення старших підлітків про свої права та способи їх реалізації.

Об'єкт педагогічного дослідження- це частина об’єктивної педагогічної реальності, в межах якої здійснюється пізнавальна та практична діяльність дослідника. Правильний вибір об'єкту вивчення навколишнього матеріального світу відповідно до мети дослідження сприяє обґрунтованості результатів дослідження. Об’єкт прикладного дослідження на рівні курсової роботи може формулюватися як: процес адаптації до умов навчання …; розвиток комунікативних навичок ….; процес формування усвідомленого ставлення.

Предмет педагогічного дослідження.Об'єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу, співвідносяться між собою як загальне і часткове. Предметом прикладного дослідження виступає частина об’єкту – компоненти соціально-педагогічного процесу, професійної діяльності соціального педагога: зміст, методи, засоби, форми, умови, результат Наприклад: соціально педагогічна корекція негативного впливу Інтернету на соціалізацію підлітків; діяльність соціального педагога з формування усвідомленого відношення старших підлітків до своїх прав; існуюча практика стимулювання роботи соціальних педагогів/працівників

Завдання дослідження. Важливу роль у науковому дослідженні відіграють пізнавальні завдання теоретичного та емпіричного характеру, які формулює автор дослідження, для того, щоб досягти поставленої мети. Завдання у курсовій роботі це – послідовні кроки на шляху досягнення мети.

Завдання теоретичного характеру це вирішення певних теоретичних питань, які входять у загальну проблему дослідження: сутність, структура, особливості та детермінанти становлення щодо об’єкту дослідження; аналіз існуючої практики вирішення даної проблеми (нормативно-правова база, вітчизняній та зарубіжний досвід), виявлення її типового стану, недоліків і труднощів.

Емпіричні завдання вирішуються за допомогою спостереження, експерименту, вимірювання, описування: розробка методики, вибір методів та діагностичних методик вивчення стану досліджуваного явища; обґрунтування необхідної системи заходів для вирішення даної проблеми; експериментальна перевірка запропонованої системи заходів з точки зору відповідності її критеріям оптимальності; розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження в навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів.

Наприклад: 1. Визначити сутність поняття «готовність до професійної діяльності» та його компоненти. 2. Розглянути місце діагностичної функції в структурі професійної діяльності соціального працівника. 3. Виявити рівень готовності майбутніх соціальних працівників до діагностичної діяльності. 4. Розробити зміст та обґрунтувати психолого-педагогічні умови формування готовності до реалізації в професійній діяльності діагностичної функції у студентів соціальних працівників.

Методи науково-педагогічного дослідження. О скільки курсова робота передбачає проведення нескладного наукового дослідження, то вона вимагає від студента володіння основними його методами.

Загальні методи наукового пізнання (діалектичний, логічний та історичний методи, ідеалізація, формалізація, абстрагування, аналіз і синтез, індукція й дедукція, моделювання); методи теоретичного дослідження (вивчення літературних, архівних, нормативно-правових документів та інших джерел); методи емпіричного дослідження: методи накопичення первинної інформації про стан досліджуваного явища (спостереження, порівняння, вимірювання, опитування, метод експертних оцінок, лабораторний експеримент); методи статистичного аналізу, цільовим призначенням яких э обробка отриманих даних, встановлення залежності кількісних та якісних показників аналізу, інтерпретацію їхнього змісту (кореляційний, факторний аналіз, метод імплікаційних шкал та інші).

Найкращих результатів можна досягти при комплексному використанні цих методів, проте слід мати на увазі, що, залежно від особливостей теми дослідження, специфіки предмета і конкретних умов, окремі методи можуть мати переважаюче значення.

Практична значимість результатів дослідження При розгляді прикладних досліджень оцінюється в першу чергу їх практична значимість, можливість запровадження в практику. Практична значимість виявляється: в підвищенні освітнього рівня студентів, розробці нового змісту професійної підготовки спеціалістів (навчальні посібники, програми, методичні рекомендації, державні стандарти тощо); подальшому розвитку педагогічного процесу (технології, методики, форми, методи); поліпшенні організаційно-педагогічних, психолого-педагогічних, управлінських умов організації навчально-виховного процесу ВНЗ тощо.

Основна частина. Курсова робота містить, як правило, 2-3 розділи кожний з яких, у свою чергу, поділяється на 2-3 підрозділи.

Перший розділ має загальнотеоретичний (історико-теоретичний, організаційно-теоретичний, теоретико-правовий) характер. В ньому викладається сутність проблеми, що досліджується, розглядаються та оцінюються різноманітні підходи щодо її розв’язання. Цей розділ пишеться на основі вивчення робіт вітчизняних та зарубіжних авторів, разом з тим, викладається та обґрунтовується власна позиція студента. Він по суті слугує теоретичним обґрунтуванням майбутніх розробок, тому що дозволяє обрати певну методологію та методику здійснення якісного і кількісного аналізу стану проблеми, що досліджується.

До нього, як правило, входять підрозділи, що розкривають теоретичні, історичні, організаційні, методичні, законодавчі аспекти явища, що вивчається.

Другий розділ має аналітичний характер. Він може містити характеристику конкретної установи, організації, діяльність якої стала об’єктом дослідження, описання методики, інструментарію дослідження, аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду, висвітлення сучасного стану об’єкту дослідження, характеристику проблемної ситуації, пояснення причини її виникнення. Для написання цього розділу використовують емпіричний матеріал, що було зібрано під час дослідження.

Третійрозділ курсової роботи носить практичний характер і має містити пропозиції студента щодо усунення причини та розв’язання проблеми, що обумовила тему курсової роботи, тобто тут мають бути обґрунтовані конкретні шляхи покращення стану об’єкта. Усі пропозиції та рекомендації повинні мати конкретний характер, бути самостійними.

Висновки. Основним призначенням цієї структурної складової є підведення підсумків здійсненої роботи. В ній викладають основні наукові та практичні результати розв’язання проблеми курсового дослідження. На початок коротко оцінюють стан питання, а далі поступово розкривають результати вирішення основних завдань.

У висновках має зазначатися не лише те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й ті недоліки та проблеми, що мають місце у соціальній сфері з обов’язковим наведенням конкретних рекомендацій щодо їх усунення та розв’язання. Такі рекомендації можуть мати суто самостійний характер, а також можуть відбивати думку провідних науковців, практиків, політиків, економістів та інших спеціалістів з обов’язковим посиланням на джерело, в якому вони містяться.

Список використаних джерел. Список літератури до курсової роботи складається на основі робочої картотеки. Він відображує ступінь осягнення та глибину розкриття теми автором.

Список літератури часто називають своєрідною “візитною карткою” автора роботи, адже саме за його змістом можна говорити про рівень професіоналізму у підході до вирішення завдання. Це підтверджує той факт, що у багатьох рецензентів процедура ознайомлення з рецензованою роботою починається з прочитання вступу та аналізу списку літератури.

Укладаючи список літератури необхідно додержуватися основних вимог щодо його побудови. Кожний бібліографічний опис починається з нового рядка та має порядковий номер. Бібліографічні записи можуть бути розташованими в алфавітному порядку авторів чи назв праць, спочатку видання українською мовою, потім – іноземними, хронологічному та відповідно до порядку появи посилань в тексті роботи. Бібліографічний опис здійснюється мовою оригіналу. Приклади бібліографічного опису видань у списку використаних джерел наведено у додатку Б.

Додатки. Ця структурна складова не є обов’язковою. Вона готується за необхідністю, у тих випадках, коли курсова робота містить багато ілюстративного, графічного, табличного та ін. видів матеріалів. Для того, щоб не перенавантажувати надмірно основну частину роботи, частку такого допоміжного матеріалу рекомендується виносити у додатки.