Теоретичні погляди на роль держави в економіці та їх еволюція

1. Меркантилізм – економічна доктрина, яка зародилася в XVІ ст., а широке розповсюдження отримала в XVІІ ст. Відомо, що меркантилістська економічна політика (особливо на першому етапі) фактично зводилася до піклування про надходження золота до скарбниці держави. Цього можна було досягти за рахунок високих податків, митного протекціонізму, пограбування колоній – тобто за допомогою безпосереднього втручання держави.

2. Фізіократи залишили в історії принцип "laissez faire". Це органічний висновок з підходів фізіократів до шляхів збагачення держави: послідовність дій вільних фермерів диктується самою природою й не залежить від політики держави.

3. Класична школа політекономії успадкувала основний принцип фізіократів. А.Сміт вперше докладно описав ринковий механізм як механізм суспільної координації. Цей механізм, на думку А.Сміта, був настільки потужний, що всі свідомі дії держави зводилися ним нанівець. Механізм саморегулювання, в основі якого лежить "невидима рука" й особиста зацікавленість, - головна рушійна сила економічного розвитку. З цих позицій А.Сміт критикував тогочасну зовнішньоекономічну політику Англії й відстоював програму вільної зовнішньої торгівлі. Державі А.Сміт відводив місце "нічного вартового", хоча залишав їй виконання певних функцій: забезпечення національної оборони; внутрішній захист (правосуддя); організація суспільних робіт, що невигідні для приватного бізнесу; освіта; стягування податків.

4. Послідовники А.Сміта й представники неокласичної школи продовжили започатковану традицію й вважали, що чим менше втручається держава, тим ефективніше функціонує ринок.

5. З точкою зору класичної й неокласичної школи можна було б погодитися, якби не очевидні негативні наслідки (в першу чергу, регулярні економічні спади). Всі кризи до Великої депресії можна було пояснити зовнішніми причинами, але ця найтриваліша й найглибша криза не піддавалася поясненню. Криза охопила й економічну науку. З цього стану її вивів Дж.Кейнс. Ще в 1924 р. він писав: "Я покладаюся на державу; я полишаю точку зору laissez faire – правда, без ентузіазму й не тому, що відчуваю неповагу до цієї старої доброї доктрини, а тому що, подобається вам це чи ні, часи її успіху минули". Велика депресія остаточно переконала Дж.Кейнса в неможливості спонтанного ринкового саморегулювання. В 1936 р. виходить книга "Загальна теорія зайнятості, відсотку й грошей". Саме з Дж.Кейнса бере початок макроекономіка як наука й антициклічна політика держави.

6. З середини 70-х починається серйозна криза кейнсіанської концепції державного регулювання. Вона була обумовлена багатьма чинниками. Перш за все, це були технологічні й соціальні зрушення, що породжені НТР, всебічна інтернаціоналізація виробництва і капіталу. Ці зміни призвели до значного розширення номенклатури виробів, надмірної мінливості виробничих і фінансових пропорцій, зростання частки малого й середнього бізнесу. В цих умовах об’єктивно посилювалася роль важелів спонтанного ринкового регулювання. Кейнсіанство поступається місцем оновленій неокласичній доктрині. Ці теорії знов роблять наголос на підтриманні автоматизму ринку, свободі приватного підприємництва за умов різкого скорочення втручання держави.(Монетаризм. Теорія раціональних очікувань. Економіка пропозиції. Неолібералізм. Теорія суспільного вибору.)

7. Інституціоналізм виник як синтез деяких суспільних наук – як економічної науки, так і політології, права, психології, етики, оскільки сучасну економіку не можна пояснити лише дією ринкових сил. Під інститутами розуміють як економічні явища, так і державу, законодавство, традиції, профспілки, партії тощо. Саме держава має встановити правила гри й забезпечити можливість отримання найкращого результату.