Економічні інтереси: суть, суб’єкти, функції. Єдність суперечностей в системі інтересів

А) Економічні інтереси – це внутр. спонукальні мотиви господарської діяльності людей з метою виробництва та споживання продуктів і послуг, що задовольняють потреби.

Структура економ.інтересів: 1.Інтерес окремої особи – потреби конкретної людини, охоплює все багатограння її бажань. 2.Інтерес певного угрупування людей, яке формується в процесі господарської діяльності. 3.Суспільний інтерес – пов’язаний із задоволенням потреб усього суспільства.

Економічні інтереси класифікуються за різними критеріями. Найбільш важливою є класифікація інтересів за ознакою суб'єктивності. Відповідно до цього підходу виділяють такі види інтересів: особисті (найманого працівника і роботодавця, учителя, депутата), сімейні інтереси домогосподарств, фірм, окремих демографічних груп, колективні, національні, визначається їх вагомість та роль у системі економічних інтересів, що склались на тому чи іншому етапі розвитку суспільства.

Має місце складне переплетіння, взаємодія економічних інтересів. Значною мірою інтереси виступають як соціальні протилежності. Взаємодію інтересів та їх функції можна простежити на прикладі їх прояву у сферах виробництва та обміну. У сфері виробництва підприємці та робітники є протилежними сторонами економічних стосунків, проте вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники та споживачі. Не задовольнивши інтереси споживача, виробник не може забезпечити і власні інтереси

Механізм та функції інтересів визначаються насамперед сутністю існуючої економічної системи.

Б) Економічна суперечність – об’єктивні суперечності, притаманні економ. явищам і процесам, форма зв’язків і відносин між протилежними сторонами всієї економ. системи та кожного явища або процесу.

Системне висвітлення економічних інтересів свідчить про їх неоднозначність за рівнями і суб’єктами реалізації. Дослідження механізму єдності та суперечності в системі економічних інтересів показує, що певний характер взаємин у ній залишається сталим до певної міри, після якої закономірності взаємодії економічних інтересів діаметрально змінюються.

Ефективність виробництва. Її сутність, фактори та економічні і соціальні показники

Ефективність виробництва -це досягнення найбільших результатів за найменших витрат. Якщо економіка функціонує на межі виробничих можливостей, то вона є ефективною і є правильно обраною.

Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати) - В результаті одержуємо показник, що характеризує величину затрат на одиницю створеного продукту. Чим дешевше, з меншими затратами обходиться суспільству виготовлення матеріальних і духовних благ і чим більше їх створюється, тим буде вищою економічна ефективність суспільного виробництва.

Ефективність виробництва досягається при:

Повна зайнятість -стан економіки, за якого кількість вакансій відповідає або перевищує чисельності безробітних(не існує незайнятих, бажаючих працювати)

Повний обсяг виробництва -означає, що ресурси треба розподіляти ефективно, щоб вони ств. цінний внесок у загальний обсяг продукції.

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб’єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних принципів, а саме: забезпечення органічного взаємозв’язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності; відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів; можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації); виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).