Анкетування. Спостереження

Методи збору та виявлення вимог

Методи виявлення вимог:

• Інтерв’ю - усне опитування, що проводиться за певним планом при якому запис відповідей проводиться дослідником або за допомогою записуючих пристроїв. Анкетування - ефективний спосіб збору інформації від багатьох замовників.
• Спостереження за виробничею діяльністю (фотографування робочого місця) - В деяких ситуаціях аналітику важко отримати повну інформацію за використанням інтерв’ю та анкетування, а у замовника з тих чи інших причин може бути відсутня можливість або вміння надати відповідну інформацію. В подібних випадках в якості метода виявлення вимог виступає спостереження.
• Мозковий штурм - популярний метод висування творчих ідей в процесі розв’язання наукових чи технічних проблем, сеанси якого стимулюють творче мислення.
• Аналіз нормативної документації
• Аналіз конкурентних вимог
• Аналіз статистики використання попередніх версій системи

 

13. Інтерв’ю замовника та експертів прикладного домену.

Інтерв’ювання – усне опитування, що проводиться за певним планом при якому запис відповідей проводиться дослідником або за допомогою записуючих пристроїв. Використання інтерв’ю, представляє собою основний метод виявлення фактів і збору інформації.

Виділяють 2 основних типи інтерв’ю:

· Структуроване (формальне) – готується, заздалегідь визначені питання

· Неструктуроване (неформальне)

Мета неструктурованого інтерв’ю – спонукати замовника до того, щоб він поділився своїми думками і під час розмови підійшов до тих вимог, які аналітик не міг очікувати, встановити питання.

 

Анкетування. Спостереження.

Анкетування – ефективний спосіб збору інформації від багатьох замовників.

Зазвичай анкети використовуються на додаток до інтерв’ю, а не замість них. У загальному випадку анкетування менш продуктивне за інтерв’ю. Оскільки в питання або можливі відповіді не можна внести додаткову ясність. Анкета повинна бути розроблена таким чином, щоб по можливості полегшити відповіді на запитання. Форми питань

· Багато альтернативні – одна або більше відповідей

· Рейтингові питання –відповіді абсолютно згоден, згоден, не згоден

· Питання з ранжуванням –привласнення відповідям послідовних номерів, процентних значень.

Спостереження. В деяких ситуаціях аналітику важко отримати повну інформацію за використанням інтерв’ю та анкетування, а у замовника з тих чи інших причин може бути відсутня можливість або вміння надати відповідну інформацію. В подібних випадках в якості метода виявлення вимог виступає спостереження.

Існують 2 види спостереження:

1. Пасивне – спостереження в ході якого аналітик спостерігає за різними видами трудової діяльності, без втручання або прямої участі в цій діяльності. В деяких випадках використовують відеокамери.

2. Активне – спостереження в ході якого аналітик бере участь у трудовій діяльності і фактично є частиною команди.

Спостереження повинно проводити протягом тривалого періоду часу, у рівні часові інтервали і при різному робочому навантаженні.

 

15. Вивчення документів та аналогічних систем.

Вивчення документів та аналогічних систем – є неоціненим методом виявлення, як вимог типу прецедентів так і вимог пов’язаних із вимог проблемних областів.

Вимоги, що формулюються у вигляді прецедентів виявляються за допомогою вивчення існуючих організаційних документів та звітів. До організаційних документів, що підлягають вивченню відносяться: форми ділових документів, описи робочих процедур, посадові обов’язки, методичні рекомендації, бізнес плани, внутрішньо-офісна кореспонденція, протоколи нарад, облікові записи та інше. Вимоги, засновані на знаннях проблемної області, з’ясовуються за допомогою вивчення журналів та підручників, які відносяться до даної області.

 

 

16. Нарада. «Мозковий штурм».

Нарада - найефективніша форма колективного обговорення питань і прийняття рішень. Скликається для досягнення консенсусу в питаннях визначення вимог і швидкого прийняття рішення, про те в якому направлені працювати. В цьому виді спілкування поєднуються різні жанри: ораторський монолог (слово ведучого, виступи учасників, доповіді); діалог (обмін інформацією), мозковий штурм, дискусія.

Залежно від задач, які мають бути вирішені на нараді, можна виділити такі типи: інформаційна нарада (обмінятися інформацією, скоординувати дії); нарада-інструктаж; проблемна нарада або “мозковий штурм” (колективний пошук ідей, вирішення проблем); нарада – конференція (навчання, підвищення кваліфікації співробітників).

“Мозковий штурм” — це спільне розв’язання творчої проблеми, яке забезпечується особливими прийомами. Ця форма обговорення спрямована на активізацію творчої думки з використанням засобів, які знижують критичність і самокритичність людини, а отже, підвищують її впевненість у собі й готовність до творчого пошуку. Під час “мозкового штурму” на першому його етапі — генерації ідей — кожний учасник вільно висуває свої пропозиції щодо вирішення поставленого завдання. Ця форма обговорення базується цілковито на дотриманні учасниками загальноприйнятих етичних норм. На першому етапі обговорення критика повністю забороняється. А відтак усі учасники можуть спокійно висловлювати свої думки, знаючи, що їх не назвуть смішними або недоречними.

Після генерації ідей бажано вибрати серед них кращі, а не відкинути гірші. На авторстві ідей не слід наголошувати, бо найчастіше кращі ідеї є результатом колективної творчості. Після відбору кращої ідеї треба розділитися на дві групи — прибічників і противників. Вони спробують ще раз проаналізувати всі аргументи “за” й “проти” висловленої ідеї.

Під час “мозкового штурму” важливо виконувати й інші правила, що сприяють підвищенню ефективності роботи. По-перше, бажано, щоб на розгляд виносилася лише одна проблема. По-друге, у процесі обговорення мають брати участь щонайбільше 12 осіб. По-третє, варто розмістити учасників по колу, щоб вони бачили одне одного і були рівноправними. Необхідно також обмежити час обговорення до 30 хвилин. Дефіцит часу породжує стрес і стимулює діяльність мозку.

Звичайно, велику роль у досягненні результатів під час “мозкового штурму” відіграє її керівник. Саме він має зробити все для того, щоб створити відповідну моральну і психологічну атмосферу у групі. Від нього залежить, щоб не було втрачено жодної пропозиції, щоб навіть “дика” ідея була обговорена, щоб усі висловлювання перетворилися з оціночних на змістовні. Психологічний бар’єр у такій групі людей зникає швидше, якщо склад учасників більш-менш однорідний.

 

 

17. Прототипування. Класифікація прототипів

Прототипування — це етап процесу розробки ІС, що полягає у створенні прототипу — макета («чорнової», пробної версії) системи з базовою функціональністю з метою перевірки придатності запропонованих концепцій, архітектурних та/або технологічних рішень, а також подання системи замовнику для оцінювання на ранніх стадіях її життєвого циклу. За результатами аналізу прототипу приймають рішення щодо подальшої розробки. Оскільки вартість змін вимог до реалізації системи низька, а часу витрачається значно менше, але при цьому гарантується отримання достовірної інформації про вимоги до системи з боку замовника за рахунок його залучення до розробки, переваги прототипування очевидні. Найбільший ефект прототипування дає при розробленні систем з розвиненим користувацьким інтерфейсом, бо вможливлює оцінювання сприйняття його користувачем.

Розрізняють такі типи прототипування:

— швидке (rapid prototyping, throw away prototyping) — у найкоротші терміни створюється прототип, який жодним чином не ввійде до складу готової системи. Швидке прототипування необов’язково виконується в рамках тієї ж платформи і тих самих технологій, що й майбутня система. Прототипи різняться між собою рівнем точності відтворення реальної ІС — її вигляду, взаємодії з користувачем і часових характеристик. Крайнім випадком є паперове прототипування, коли нариси інтерфейсу виконуються на папері від руки. Інший метод передбачає використання програм розробки графічного користувацького інтерфейсу (GUI Builder) для створення прототипу, ззовні схожого на цільову систему, але з відсутніми її функціями (click dummy). Для підготовки прототипу графічного інтерфейсу користувача можуть використовуватися просто HTMLфайли. Для прототипування програмного забезпечення використовують мови високого рівня абстракції (Java, Perl, Python, Haskell або ін.), а при реалізації — іншу, машинноорієнтовану (С, C++) для підготовки акуратного документованого коду;

— еволюційне (evolutionary prototyping, breadboard prototyping) — послідовне створення макетів, що поступово наближаються до реальної готової системи. Цей підхід застосовують за відсутності необхідних вимог до системи, вони формуються впродовж її реалізації. При цьому час і зусилля не марнуються, а в деяких випадках користувач розпочинає використовувати систему до досягнення її повної готовності;

— інкрементальне — кінцевий продукт створюється як сукупність відокремлених прототипів, що зрештою об’єднуються в готову систему;

— екстремальне — процес розробки, найчастіше — Webдодатків, що розподіляється на три фази, кожна з яких базується на попередній. Перша з них — розроблення статичного прототипу, що складається переважно з HTMLсторінок. Під час другої фази програмуються екрани, створюється повнофункціональний інтерфейс при симуляції рівня сервісів. Сервіси реалізуються під час третьої фази.

 

18. Створення прототипів з використанням програмних засобів.

Критеріями для вибору конкретного інструментального засобу прототипування є висока швидкість створення першої версії прототипу та внесення до нього змін, а також функціональні можливості, достатні для підготовки прототипу заданої якості:

— естетичного;

— деталізованого — такого, що містить не набір блоків на рівні «чорної скриньки», а всі потрібні елементи з дрібними деталями;

— з підтримкою бодай мінімальної інтерактивності — здатного реагувати на дії користувача та емулювати реальні події;

— доступного всім учасниками проекту — замовнику, керівництву, розробнику, дизайнеру;

— з можливістю перегляду користувачем без установлення додаткових програм;

— з можливістю внесення змін — прототип може оновлюватися під час обговорення та опрацювання зауважень.

Прототипування часто здійснюється на основі мов програмування четвертого покоління (Visual Basic, ColdFusion), оскільки вони є відносно дешевими, добре відомими, їх можна порівняно легко і швидко застосувати. Інструментальні засоби розробки прототипів можна розподілити на кілька категорій: графічні редактори, засоби визначення та імітації додатків, CASEзасоби.

Серед графічних редакторів можна виокремити:

— Microsoft Visio — редактор діаграм і блоксхем для Windows, що використовує векторну графіку;

— OmniGroup OmniGraffle — редактор діаграм, блоксхем та ілюстрацій для Мас OS X;

— Adobe Creative Suite. Adobe Photoshop, растровий графічний редактор, та Adobe Illustrator, векторний графічний редактор, залишаються стандартами у сфері графічного дизайну, в тому числі графічного користувацького інтерфейсу і Webсторінок. Adobe InDesign — провідна видавнича система (DTP), — є одним з найпопулярніших засобів прототипування. Для підготовки HTMLпрототипів можна використовувати можливості менш популярного Adobe ImageReady.

Альтернативою використання графічних редакторів є прототипування у певному середовищі розробки програм (наприклад Delphi) або сайтів (Dreamweaver). Крім того, існують спеціалізовані засоби створення інтерактивного контенту, наприклад Macromedia Flash або Norpath Studio. Перевагою є можливість створення інтерактивних прототипів, але процес відбувається куди повільніше — системи програмування вибагливі до результатів, а системи вебдизайну зручні лише для простих проектів. Крім того, ці системи не є універсальними: Delphi не використовується для проектування вебінтерфейсів, a Dreamweaver — для інтерфейсів програмного забезпечення, вбудовані елементи керування Flash не збігаються за розмірами з такими самими елементами Windows або MacOS.

 

19. Поняття аналізу. Загальні методи та засоби аналізу.

Аналіз – це процес розкладання складної системи на більш дрібніші частини з метою кращого її розуміння.

Без постійного аналізу поточної діяльності не можливо уявити існування й розвиток будь-якого виробничого суб'єкта. Тому досвідчені керівники підприємств, організацій і фірм цьому питан­ню надають великої значимості й приділяють йому особливу увагу.

Аналіз роботи певних структурних підрозділів у розрізі окре­мих днів, або навіть годин, надає можливості керівникові прийма­ти оперативні рішення щодо визначення життєво важливих для підприємства стратегічних дій.

Спектр застосовуваних методів аналізу залежить як від рівня компетентності керівника підприємства, так і від кваліфікаційного рівня працівників адміністративно-управлінської групи. В умовах конкуренції підприємствам готельно-ресторанного бізнесу не­обхідно володіти оперативними даними про роботу як аналогічних підприємств, так і постачальників сировини, товарів, предметів ма­теріально-технічного призначення. Аналізуючи такі дані, підпри­ємство вигідно використовує фінансові ресурси, вносить своєчасні корективи до планів розвитку й управління, адекватно реагує на зміни цінової політики конкурентів, зберігає позиції на опановано­му сегменті ринку й набуває можливостей щодо опанування нових сегментів.

При вивченні існуючих методів аналізу з метою їх застосування у плануванні й управлінні підприємства, слід визначити:

- доцільність використання певних методів аналізу;
- можливість щодо їх застосування;
- переваги й недоліки існуючих методів аналізу;
- наявність якої інформаційної бази забезпечить застосування того чи іншого методу;
- які розрахункові дані призначатимуться для поточного інформування керівників підприємства і які використовуватимуть­ся при плануванні розвитку підприємства.;
- які технічні засоби необхідні для реалізації обраних методів аналізу діяльності підприємства;
- яким чином реалізовуватиметься отримана інформація щодо результатів аналізу.

 

20. Засоби уніфікованої мови моделювання UML для аналізу вимог

 

21. Аналіз вимог.

Аналіз вимог – це процес вивчення потреб і цілей користувачів, класифікація і перетворення їх на вимоги до системи апаратного і програмного забезпечення, встановлення і вирішення конфліктів між вимогами, визначення пріоритетів меж системи і принципів взаємодії із середовищем функціонування.

Результатом аналізу вимог є набір артефактів що представляються у вигляді текстових документів моделей та прототипів програмного забезпечення.

Основними цілями процесу є:

· Досягнення однакового розуміння замовника користувачами та розробниками того, що повинна робити система.

· Визначення границь системи.

· Визначення інтерфейсу користувача системи..

 

 

22.Діаграми потоків даних

Діаграма потоків даних – розбиття вимог на функціональні компоненти, що представляються у вигляді мережі, пов’язаної потоками даних.Головна мета – продемонструвати як кожний процес перетворює свої вхідні дані у вихідні, а також виявити відношення між цими процесами.

Основні компоненти діаграми потоків даних:

· Зовнішні сутності – джерела або приймачі даних

· Процеси – діяльність по перетворенню вхідних даних

· Сховище даних – накопичувач – зберігання даних

· Потоки даних – моделювання передачі інформації.

Декомпозиція діаграм потоків даних здійснюється на основі процесів: кожний процес розкривається за допомогою діаграм потоків даних нижнього рівня. Діаграма вищого(нульового) рівня діаграм потоків даних – контекстна діаграма, яка відображає взаємодію розроблюваної системи із зовнішніми системами і встановлює границі аналізованої системи. При побудові, важливо притримуватися таких правил: на діаграмі не повинно бути більше семи процесів, а також при деталізації процесів обов’язкова нумерація.

Правила зв’язків між компонентами:

Допустимі: 1) процес – процес 2) процес – сутність 3) процес – сховище даних.

Не допустимі: 1)зс-зс, зс-сд, сд-сд

 

 

23. Методологія SADT

Методологія SADT – методологія структурного аналізу і проектування.

SADT – спосіб функціонального моделювання, що розроблений на базі методології структурного аналізу систем.

Методологія SADT – сукупність методів, правил і процедур, призначених для побудови функціональної моделі об’єкту будь-якої предметної області.

В основі SADT лежать два основних принципи:

· SA-блоки, на основі яких створюється ієрархічна багаторівнева модульна система, кожен рівень якої представляє собою закінчену систему, що контролюється системою над нею.

· Декомпозиція – розділення кожного блоку на складові для досягнення потрібного рівня деталізації

Правила SADT встановлюють:

§ Обмеження кількості блоків на кожному рівні (3-5)

§ Зв’язність діаграм (номери блоків)

§ Унікальність міток та найменувань

§ Розділення входів та управлінь (правила визначення ролі даних)

§ Відділення організації від функції