Розділ 12. Активізація суспільно-політичного життя в Україні в другій половині ХІХ ст

Національно-демократичний рух. Громади

Національно-демократичний рух на Україні в II пол. XIX ст. проходив в умовах жорстоких поліцейських переслідувань царизму і розгулу російського шовінізму. Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства студентська молодь Києва і Харкова створювала таємні гуртки, що пропагували необхідність боротьби проти царизму і шовінізму. Вони випускали прокламації рукописні журнали під назвою "Гласність" у Києві і "Вільне слово" у Харкові. Повернувшись з заслання, члени Кирило-Мефодіївського товариства теж розгортають роботу. У 1861 р. ними починає видаватись в Петербурзі український журнал "Основа". Специфічними осередками національно-визвольного руху на Україні стають напівлегальні чи нелегальні організації демократичної інтелігенції, що дістали назву "Громади". Перша така таємна громада виникла у Києві на рубежі 1860-1861 рр. її ідеологами були В. Б.Антонович(1834-1908 рр.), П. П.Чубинський(1839-1884 рр.), М. П.Драгоманов(1841-1895 рр.). Громади також виникають в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі та інших містах. Вони підтримують зв'язки з журналом "Основа". В 1862 р. Чубинським був написаний вірш "Ще не вмерла Україна", що закликав українців до боротьби за волю і який був з захопленням зустрінутий українською громадськістю. Незабаром до нього М. Вербицьким(1815-1870 рр.) була написана музика. Ця пісня стала всенародною, гімном для борців за визволення українців від російсько-польсько-австрійського гноблення. Поступово громади об'єднувались в єдину загальнодемократичну організацію. Царизм вживав заходи по придушенню національно-демократичного руху. Поряд з переслідуванням членів громад в 1863 р. міністром внутрішніх справ Валуєвим був виданий циркуляр, яким заборонялось друкування українською мовою шкільних підручників, науково-популярних і навіть релігійних творів. Цю заборону Валуєв "обґрунтовував" тим, що ніби ніякої окремої української мови не було, немає тому, що і бути не може. Ось до якої нісенітниці додумався він. А через 13 років сам цар підписав Емський указ, яким не тільки заборонялось друкування українською мовою книжок, але й ввозити їх з-за кордону. На Україні також заборонили читання лекцій українською мовою, театральні вистави і навіть співати в школах українські пісні. Проте громади всупереч заборонам в 60-90 рр. ХІХ ст. розгорнули велику культурно-демократичну діяльність. Створене Південо–Західне товариство видавало українські пісні. Громади займались розвитком земського і міського самоврядування, всюди зміцнюючи українство, захищаючи основи національної культури і ідеології. Вони навіть переносили свою діяльність за межі царської Росії. В кінці 1880-х роках виникли гуртки так званих "свідомих українців" що намагались перетворити український культурний рух в політичний, А в 1897 р на основі об'єднання 20 українських громад В. Антонович і О. Кониський заснували Загальну Українську Безпартійну Організацію. Вона відкрила видавництво “Век” і допомагала переслідуваним царизмом революціонерам. Порівняно з Російською в Західній Україні в 1860-х роках склались відносно сприятливіші умови для розвитку українства. Австрія встановила конституційний режим, політичні права одержали і українці. Вони могли вибирати депутатів загальноімперського парламенту і крайового сейму, видавати журнали, газети та ін. У Львові в 1868 р. було утворене культурно-просвітницьке товариство "Просвіта", що відіграло значну роль в розвитку самосвідомості українського народу. Просвіта організувала 816 читалень. В 1873 р. у Львові виникло літературне товариство ім. Шевченка, яке видавало журнали та книжки. На його базі в 1892 р. було засновано Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) яке мало мету об'єднати діяльність усіх вчених України і видавало наукові збірники. М. С.Грушевський в НТШ очолював історико-філософську секцію. Завдяки його і І. Я.Франка клопотанням у Львові було створено Всеукраїнський культурний центр.

Робітничий рух і початок розповсюдження марксизму

Поряд з народництвом на Україні в 1870-х роках розгортається робітничий рух. Важка виснажлива праця по 12-14 годин на добу, грабіжницька політика штрафів., тяжке життя робітників призводило до виникнення страйкового руху Перший страйк робітників України відбувся в 1869 р. на Грудецькому цукровому заводі. В 1870 р. бастували будівельники Харківського залізничного вокзалу, а в 1871 р. робітники Миколаївського порту, в 1874 р, - шахтарі Юзівки, в 1875 р - ливарники Одеси. В 1870-х роках на Україні відбулось ЗО страйків, а за 1885-1895 рр. - понад 80. Царизм всіляко душив робітничий рух. Робітники разом зі студентами починають створювати таємні гуртки. В 1870-х рр. студенти Одеського університету організували на ряді підприємств робітничі гуртки, які Є. Заславський і В. Обнорський об'єднали в 1875 р. в єдину організацію "Південно-російський союз робітників". Союз керував страйками і встановив зв'язки з робітниками підприємств Миколаєва, Херсона, Харкова та інших міст України.

Виникнення політичних організацій і партій

Схожі матеріали

ВИНИКНЕННЯ ПЕРШИХ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ НА ПОЧАТКУ XX ст
Процес виникнення політичних партій в Україні на початку 90-х років та їх нинішній стан

3 виникненням робітничого руху створились передумови для розповсюдження марксизму. На Україні з'являються твори К. Маркса і Ф. Енгельса, перекладені на російську мову. Одним з перших на Україні став викладати економічне вчення Маркса та популяризувати основні положення його вчення доцент Київського університету М. І.ЗІбер (1844-1888 рр.) З кінця 1880 р. виникають перші марксистські гуртки в ряді промислових центрів України, в тому числі і в Катеринославі. В 1890-х рр. в Катеринославі вже розгортається широка робота по розповсюдженню марксизму серед робітників. Активно пропагували марксизм в Катеринославі П. Точиський, Г. Ліндов, О. Винокуров, І. Лалаянц, І. Бабушкін, ГПетровський, К. Петрусевич та ін. В кінці 1897 р. катеринославські марксистські гуртки були об'єднані в "Союз боротьби за визволення робітничого класу". В березні 1898 р. в Мінську зібрались представники соціал-демократичних організацій на І з'їзд, що прийняв рішення про створення РСДРП. В Галичині в 1890 р. утворюється "Русько-українська радикальна партія" (РУРП), яка прагнула в своїй діяльності поєднати теоретичні засади соціалізму з захистом соціальних та національних інтересів українців. В 1896 р. виникає партія клерикального спрямування "Русько-український союз". В 1899 р у Львові утворюється "Українська націонал-демократична партія" (УНДП) - наймасовіша і найвпливовіша партія в українському таборі Галичини, яка боролась за самостійність України.