Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘≥з≥олог≥чн≥ основи мисленн€




 

ћисленн€ досл≥джують так≥ науки, €к ф≥лософ≥€, психолог≥€, лог≥ка, ф≥з≥о≠лог≥€ ≥ к≥бернетика.  ожна з цих наук даЇ своЇ визначенн€ мисленню ≥ вир≥шуЇ конкретн≥ питанн€ в процес≥ його вивченн€.

” ф≥з≥олог≥њ вищоњ нервовоњ д≥€льност≥ так визначають мисленн€: це - скла≠дний вид корковоњ д≥€льност≥ мозку людини у процес≥ њњ пристосуванн€ до но≠вих умов, у вир≥шенн≥ нею нових завдань (ј.—.Ѕатуев, 1991).

ќтже, мисленн€ прот≥каЇ €к процес вир≥шенн€ конкретних завдань, €к≥ сто≠суютьс€ природи, сусп≥льства, самоњ людини ≥ њњ мисленн€. “ак≥ завданн€ можуть виникати у ход≥ практичноњ д≥€льност≥ людини, або ж можуть бути заздалег≥дь сформульованими. ¬ обох випадках завданн€ Ї об'Їктом мислительноњ роботи людини.

–озр≥зн€ють два основних види мисленн€ - абстрактне ≥ образне.

ƒл€ абстрактного мисленн€ характерним Ї використанн€ пон€ть ≥ лог≥чних конструкц≥й, €к≥ функц≥онують на основ≥ мови. ќтже, мова - зас≥б вираженн€ ду≠мки ≥ форма њњ ≥снуванн€. јбстрактне мисленн€ базуЇтьс€ на грунт≥ узагальненн€ даних емп≥ричного п≥знанн€. «авд€ки абстрактному мисленню людина розкриваЇ ≥стотн≥ зв'€зки ≥ об'Їктивн≥ закони прот≥канн€ €вищ ≥ под≥й.

ќбразне мисленн€ реал≥зуЇтьс€ у вигл€д≥ анал≥зу ≥ поЇднанн€ образ≥в. “аке мисленн€ ч≥тко виражене у дит€чому в≥ц≥. ќбразне мисленн€ Ї передумовою художньо-л≥тературноњ творчост≥. ѕредметне, або наочно-д≥йове мисленн€ властиве ≥ вищим тваринам. Ћюдина часто д≥Ї, думаЇ ≥ вир≥шуЇ завданн€, не усв≥домлюючи њх. ћи в≥дчуваЇмо, €к усв≥домлен≥ т≥льки т≥ под≥њ, €к≥ п≥ддались обробц≥ у мовн≥й систем≥ мозку.

ћисленн€, €к ≥ ≥нш≥ псих≥чн≥ процеси, Ї результатом д≥€льност≥ мозку, а точн≥ше, кори великих п≥вкуль. ¬иникаЇ питанн€ про те, €к≥ саме д≥л€нки кори беруть участь у процесах мисленн€? —постереженн€ за людьми з ушкодженими лобовими частками вказують на вир≥шальну роль лобовоњ кори у виробленн≥ суджень ≥ формуванн≥ план≥в (‘.Ѕлум, ј.Ћейзерсон, Ћ.’офстедтер, 1988). Ћюди з такими ушкодженн€ми мають труднощ≥ у пристосуванн≥ до життЇвих конфл≥к≠т≥в, стають безв≥дпов≥дальними, њхн€ повед≥нка не в≥дпов≥даЇ ситуац≥€м.

¬исловлюЇтьс€ м≥ркуванн€, що у процес≥ мисленн€ лобова кора взаЇмод≥Ї з≥ скроневою корою. ћабуть, функц≥€ лобовоњ кори, що забезпечуЇ формуванн€ план≥в, пов'€зана з в≥дновленн€м у пам'€т≥ в≥дпов≥дних ситуац≥й з попереднього досв≥ду. ÷≥ дан≥ можуть надходити саме з≥ скроневоњ кори. Ќа€вна певна спец≥ал≥зац≥€ правоњ ≤ л≥воњ п≥вкуль у процесах мисленн€, про €ку будемо говорити п≥зн≥≠ше.

ѕоки що в≥дсутн€ теор≥€, що по€снюЇ механ≥зм мисленн€. ќ.—.ЅатуЇв (1991) стверджуЇ, що найб≥льш поширеними Ї дв≥ теор≥њ мисленн€: б≥хев≥орист≥в (рефлексолог≥в) ≥ ¬'юрцбурзькоњ школи. ѕриб≥чники першоњ теор≥њ розгл€дають мисленн€ €к беззвучну мову, €к вираженн€ роботи мовного механ≥зму. ѕриб≥ч≠ники другоњ теор≥њ вважають, що мисленн€ Ї чисто псих≥чним процесом, €кий по≠збавлений образност≥ ≥ не зб≥гаЇтьс€ з внутр≥шньою мовою.

 

—в≥дом≥сть €к функц≥€ мозку

 

—в≥дом≥сть Ї т≥Їю ознакою, завд€ки €к≥й людина в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д тварин. ўе й на сьогодн≥ св≥дом≥сть Ї найменш вивченим ≥ зрозум≥лим €вищем, хоча кож≠на людина знаЇ, що мають на уваз≥ п≥д пон€тт€м "св≥домий стан", оск≥льки пере≠живаЇ €к при засинанн≥, так ≥ при пробудженн≥ зм≥ни св≥домост≥.

 онцепц≥ю св≥домост≥ впровадив у ф≥лософ≥ю јнаксагор ще у V ст. до н.е. « того часу з'€вилось багато теор≥й про сутн≥сть св≥домост≥, частина з €ких Ї невиразними, суперечливими ≥ позбавленими експериментального п≥дтвердженн€

’.ƒельгадо, 1971).

” минулому св≥дом≥сть ототожнювали з мисленн€м, памТ€ттю, псих≥кою, душею. ≤ сьогодн≥ дехто вважаЇ, що душа ≥ св≥дом≥сть можуть покидати людину. ” де€ких народ≥в побутувала рел≥г≥йна заборона переносити з одного м≥сц€ в ≥нше спл€чу людину. « цього приводу ’.ƒельгадо (1971) стверджуЇ, що наука перетворила св≥дом≥сть в об'Їкт експериментальних досл≥джень, душа залишилас€ по≠за сферою науки, а терм≥ни "св≥дом≥сть" ≥ "псих≥ка" можна розгл€дати €к синон≥ми.

ЌемаЇ сумн≥в≥в у тому, що св≥дом≥сть Ї функц≥Їю мозку. ѕро це наочно св≥дчать випадки короткочасноњ втрати св≥домост≥, або непритомност≥. “ривалий час цей стан служив джерелом р≥зних забобон≥в. ѕричиною непритомност≥ може бути недостатнЇ кровопостачанн€ мозку, викликане болем, або вставанн€м п≥сл€

лежанн€.

‘≥з≥олог≥чною передумовою св≥домост≥ Ї стан бадьорост≥, тобто неспанн€. ” цьому стан≥ активн≥сть вищих нервових центр≥в Ї п≥дсиленою, а пороги збу≠дженн€ зниженими. “акому стану спри€Ї активуюча д≥€ ретикул€рноњ формац≥њ стовбура мозку.

ѕроте стан бадьорост≥ не≥дентичний св≥домост≥ (ƒ.јдам, 1985). Ќе вс≥ сен≠сорн≥ процеси дос€гають нашоњ св≥домост≥ у стан≥ бадьорост≥. ћи усв≥домлюЇмо в основному екстерорецсптивн≥ стимули ≥ не усв≥домлюЇмо ≥нтерорецептивиих. ќтже, усв≥домленн€ насамперед поширюЇтьс€ на ≥нформац≥ю з зовн≥шнього св≥ту, обробка €коњ веде до вольових рух≥в.

ћи усв≥домлюЇмо також багато псих≥чних €вищ, емоц≥њ, вчинки, ставленн€ людей до себе ≥ своЇ ставленн€ до них. ћи можемо згадати що-небудь ≥ усв≥доми≠ти, що ми згадали.

ѕроте, €к вважаЇ ƒ.јдам (1985), у головному мозку прот≥кають процеси, що не дос€гають св≥домост≥, тобто не усв≥домлюютьс€. —юди належать д≥њ, що називаютьс€ автоматизмами: ходьба, поза, почерк, манера розмовл€ти. ÷≥ про≠цеси стають автоматизмами у дитинств≥, а пот≥м виконуютьс€ без участ≥ св≥домо≠ст≥. √ормональна система впливаЇ на повед≥нку людини, обминаючи св≥дом≥сть.

” процес≥ онтогенезу людина усв≥домлюЇ спочатку зовн≥шн≥ предмети ≥ свою д≥€льн≥сть, пов'€зану з ними, а пот≥м своњ думки про предмети. Ћюдина ус≠в≥домлюЇ себе €к особист≥сть, св≥й духовний св≥т, своњ псих≥чн≥ процеси. —амоус≠в≥домленн€ забезпечуЇ вид≥ленн€ людиною самоњ себе з усього, що њњ оточуЇ. —тверджують (√.ћ.„айченко, 1993), що самосв≥дом≥сть ≥ самооц≥нка зародились завд€ки переор≥Їнтац≥њ мисленн€ людини з оточуючоњ природи на саму себе. ”св≥≠домленн€ основане на одночасному в≥дображенн≥ под≥й у форм≥ мови ≥ думки. ќтже, св≥дом≥сть - це усв≥домленн€ навколишнього середовища, своЇњ ф≥зичноњ ≥ розумовоњ д≥€льност≥. —в≥дом≥сть - складова частина псих≥ки, що забезпечуЇ здат≠н≥сть людини вид≥л€ти себе з навколишнього св≥ту ≥ ор≥Їнтуватись у ньому. ¬.ћаунткасл (1974) вид≥л€Ї так≥ повед≥нков≥ критер≥њ св≥домост≥: 1) увага ≥ здатн≥сть зосереджуватись на р≥зних €вищах в≥дпов≥дно до обста≠вин; 2) здатн≥сть до абстрактного мисленн€; 3) здатн≥сть до прогнозуванн€ ≥ оц≥н≠ки вчинк≥в; 4) усв≥домленн€ власного я ≥ визнанн€ ≥нших ≥ндив≥д≥в; 5) на€вн≥сть естетичних ≥ етичних ц≥нностей.

”св≥домленн€ √рунтуЇтьс€ на механ≥зм≥ виб≥рковоњ уваги, нейроф≥з≥олог≥ч≠н≥ основи €коњ - це локальна активац≥€ певних д≥л€нок кори та б≥льш-менш вира≠жене гальмуванн€ ≥нших. —в≥дом≥сть ви€вл€Їтьс€ через в≥дчутт€, сприйманн€, у€вленн€, мисленн€, пам'€ть, увагу, навчанн€, але нетотожна жодному з них. —в≥≠дом≥сть в≥дображаЇ об'Їктивний св≥т у суб'Їктивних образах, пон€тт€х, ≥де€х. —в≥дом≥сть Ї ≥деальним €вищем, формуЇтьс€ п≥сл€ народженн€ з набутт€м життЇ≠вого досв≥ду та зб≥льшенн€м словникового запасу.

ѕостаЇ питанн€ про нервово-структурн≥ основи св≥домост≥. —тверджуЇтьс€ (–.Ўмидт, 1996), що св≥дом≥сть формуЇтьс€ т≥льки у результат≥ взаЇмод≥њ м≥ж структурами кори головного мозку ≥ п≥дк≥рки, але н≥ одна з цих структур сама по соб≥ не може породити св≥дом≥сть. ¬становлено, що ≥зольована л≥ва п≥вкул€ так само ефективно забезпечуЇ мову ≥ св≥дом≥сть, €к ≥ обидв≥ п≥вкул≥ разом. « упевне≠н≥стю можна говорити, що ≥ права п≥вкул€ маЇ в≥дношенн€ до св≥домост≥, але оск≥льки вона не виконуЇ мовноњ функц≥њ, важко це експериментально п≥дтвердити (–.Ўмидт, 1996; ….’амори, 1985). ќтже, людська св≥дом≥сть, мисленн€, духовн≥ д≥€льн≥сть Ї результатом сум≥сного функц≥онуванн€ двох п≥вкуль.

9.7. Ќервова (нейролог≥чна) пам'€ть

ѕам'€ть в≥днос€ть до одноњ з фундаментальних властивостей живого. ‘ормуючи ≥ збер≥гаючи сл≥ди в≥дображувальноњ д≥€льност≥, жив≥ системи використовують ц≥ сл≥ди в поточн≥й взаЇмод≥њ з середовищем.

≈лементарною пам'€ттю волод≥ють ≥ об'Їкти неживоњ природи. —л≥ди часу на скел€х Ї своЇр≥дною пам'€ттю про њхн≥й в≥к. ƒобре в≥дома властив≥сть пам'€т≥ у феромагн≥тних пл≥вок. Ћюдина навчилась формувати пам'€ть у обчислювальн≥й та вим≥рювальн≥й техн≥ц≥.

Ќа сьогодн≥ склалось у€вленн€ про пам'€ть €к складний матер≥альний фе≠номен ф≥ксац≥њ, збереженн€ ≥ в≥дтворенн€ ≥нформац≥њ. “акому визначенню п≥д≠л€гаЇ пам'€ть живих систем ≥ техн≥чних пристроњв.

∆ив≥ системи в≥др≥зн€ютьс€ в≥д неживих тим, що вони здатн≥ сам≥ до в≥дтворенн€ ≥нформац≥њ. « виникненн€м житт€ сформувалась найстар≥ша пам'€ть живого - генетична. ÷е - пам'€ть б≥олог≥чного виду, зг≥дно €коњ в≥дтворюЇтьс€ вс€ структурно-функц≥ональна орган≥зац≥€ його представник≥в. Ќин≥ переконливо доведено, що нос≥€ми генетичноњ пам'€т≥ Ї нуклењнов≥ кислоти.

ƒругою формою пам'€т≥ живого Ї ≥мунолог≥чна пам'€ть, €ка т≥сно пов'€зана з генетичною. “онк≥ механ≥зми ≥мунолог≥чноњ нам'€т≥ з'€совано п≥сл€ досл≥дженн€ будови антит≥л ≥ њхнього генетичного кодуванн€.

“ретьою формою Ї нервова пам'€ть, €ка забезпечуї тваринам ≥ людин≥ ≥ндив≥дуальн≥ форми пристосуванн€ до середовища. Ќервова пам'€ть сформувалась значно п≥зн≥ше за генетичну. ¬она Ї найб≥льш складною, але, можливо, маЇ щось сп≥льне з механ≥змами генетичноњ пам'€т≥ (√.ј.¬артаи€н, ћ.»Ћохов, 1987).

Ќервова пам'€ть Ї основою основ нервових ≥ псих≥чних функц≥й. —аме вона забезпечуЇ запам'€товуванн€ вс≥х вид≥в ≥ндив≥дуальних пристосувань ≥ збережен≠н€ житт€. «авд€ки нервов≥й пам'€т≥ у людини формуЇтьс€ ≥ндив≥дуальна особис≠т≥сть, п≥дтримуЇтьс€ ≥снуванн€ пам'€т≥ людства.

ќск≥льки запам'€товуванн€ зовн≥шн≥х вплив≥в в≥дбуваЇтьс€ нав≥ть у однокл≥тинних орган≥зм≥в, то зрозум≥ло, що функц≥€ пам'€т≥ характерна окремим ней≠ронам. ќднак стверджують, що нервова пам'€ть Ї властив≥стю ц≥л≥сноњ нервовоњ системи, тому вона носить системний характер. “акий п≥дх≥д до вивченн€ пам'€т≥ означаЇ анал≥з участ≥ р≥зних мозкових структур у функц≥њ пам'€т≥.

—кладним питанн€м Ї в≥дображенн€ в пам'€т≥ фактора часу. ƒобре в≥домо, що под≥њ «апам'€товуютьс€ не т≥льки на в≥с≥ часу (ран≥ше - п≥зн≥ше), але ≥ у реаль≠ному часовому масштаб≥.

ѕам'€ть нерозривно пов'€зана з навчанн€м. ÷≥ слова часто вважають синон≥мами, проте м≥ж ними на€вна р≥зниц€. Ќавчанн€ Ї Їдиним природним способом введенн€ в мозок ≥нформац≥њ. ќтже, навчанн€ - це нагромадженн€ ≥нформац≥њ. « навчанн€м т≥сно пов'€зана пам'€ть, €ка виконуЇ функц≥ю збереженн€ ≥ в≥дтворен≠н€ ≥нформац≥њ, тому пам'€ть, €к псих≥чне €вище, Ї складн≥шою, н≥ж навчанн€, оск≥льки включаЇ ще й в≥дтворенн€ ≥нформац≥њ. якщо механ≥зми навчанн€ ≥ збе≠реженн€ ≥нформац≥њ б≥льш-менш зрозум≥л≥, то в≥дтворенн€ ≥нформац≥њ з пам'€т≥ Ї найменш вивченим процесом. ƒо зм≥сту пам'€т≥ ми в≥дносимо ту ≥нформац≥ю, €ку можемо згадати св≥домо.

Ќам'€ть включаЇ так≥ основн≥ операц≥њ: формуванн€, закр≥пленн€, збереженн€ ≥ в≥дтворенн€ енграм. ≈нграмами називають сл≥ди, €к≥ залишаЇ ≥нформа≠ц≥€ у кл≥тинн≥й або молекул€рн≥й структур≥ нервовоњ системи. —тверджують (‘.’ухо, 1990), що такий сл≥д повинен мати або х≥м≥чну, або електричну природу. ѕрипущенн€ про те, що у нервов≥й систем≥ ≥нформац≥€ може збер≥гатись за допо≠могою ћехан≥зму, що √рунтуЇтьс€ на ≥нтерференц≥њ св≥тлових хвиль не маЇ н≥€ких п≥дтверджень.

ƒе€к≥ експериментальн≥ факти заперечують ≥ електричну природу енграм. ¬становлено, що коли нервову систему п≥ддають електричному шоку або охоло≠дженню до температури, при €к≥й зникаЇ електрична активн≥сть, не втрачаЇтьс€ ≥нформац≥€, €ка накопичена п≥д час навчанн€. ќднак при цьому саме навчанн€, тобто нагромадженн€ ≥нформац≥њ, стаЇ неможливим. “ому найб≥льш ймов≥рним Ї х≥м≥чний механ≥зм кодуванн€ нейролог≥чноњ пам'€т≥.

ѕам'€ть людини характеризуЇтьс€ де€кими особливост€ми, €к≥ враховують п≥д час формуванн€ теор≥й пам'€т≥ та навчанн€ (–.Ўмидт, 1996).

Ќасамперед людина л≥пше запам'€товуЇ невеликий обс€г ≥нформац≥њ, н≥ж великий. ÷е означаЇ, що запам'€товуванн€ у мозку людини не аналог≥чне запису ≥нформац≥њ на магн≥тних нос≥€х або електронних блоках пам'€т≥.

ƒруга особлив≥сть пол€гаЇ у тому, що людина запам'€товуЇ не ст≥льки подробиц≥, ск≥льки загальн≥ положенн€. „итанн€, наприклад, певного розд≥лу книги веде до того, що у пам'€т≥ ф≥ксуЇтьс€ його суть, а словесне формулюванн€ забуваЇтьс€.  оли щось необх≥дно пригадати, то спочатку згадуютьс€ загальн≥ положен≠н€, а пот≥м за участю центр≥в мови вони вт≥люютьс€ у мовну форму. ќтже, люди≠на маЇ здатн≥сть запасати ≥нформац≥ю, €ка закодована у вигл€д≥ сл≥в. “ому вважа≠ють, що в людини Ї словесна ≥ несловесна пам'€ть, а у тварин т≥льки несловесна.

Ќарешт≥, пам'€ть людини характеризуЇтьс€ тим, що запам'€товуванн€, або ж нагромадженн€ сл≥в у пам'€т≥, прот≥каЇ поетапно. –озр≥зн€ють короткочасну ≥ довготривалу пам'€ть. якщо ≥нформац≥€ збер≥гаЇтьс€ у короткочасн≥ пам'€т≥ (наприклад, незнайомий номер телефону до його використанн€) ≥ через повторенн€ не передаЇтьс€ у довготривалу пам'€ть, то вона швидко забуваЇтьс€. ” довготривал≥й пам'€т≥ ≥нформац≥€ збер≥гаЇтьс€ довго у доступн≥й до використанн€ фор≠м≥. ¬≥дзначимо, що сл≥ди пам'€т≥ (енграми) зм≥цнюютьс€ кожен раз, коњш людина до них звертаЇтьс€. ќтже, в≥дбуваЇтьс€ ф≥ксац≥€ енграм, €ка зменшуЇ ймов≥р≠н≥сть витиранн€ нагромадженоњ ≥нформац≥њ, тобто забуванн€. ѕроцес транс≠формац≥њ короткочасноњ пам'€т≥ в довготривалу називають консол≥дац≥Їю сл≥д≥в пам'€т≥.

Ќа€вн≥сть короткочасноњ ≥ довготривалоњ пам'€т≥ вказуЇ на њњ неоднор≥дн≥сть. Ќа сьогодн≥ вид≥л€ють, окр≥м того, сенсорну, первинну, вторинну ≥ третинну пам'€ть.

—енсорна, або перцептивна пам'€ть, - це сл≥ди в≥д будь-€кого зовн≥шнього впливу на нервову систему, що зд≥йснюЇтьс€ через рецептори. “ривал≥сть збереженн€ сл≥д≥в у сенсорн≥й пам'€т≥ становить 0,1-0,5 секунди, прот€гом €ких в≥дбу≠ваЇтьс€ анал≥з, оц≥нка, а пот≥м забуванн€ або скеруванн€ ≥нформац≥њ дл€ подаль≠шоњ обробки. ѕерех≥д ≥нформац≥њ з нест≥йкоњ сенсорноњ пам'€т≥ у б≥льш тривалу проходить двома шл€хами. ќдин з них - це словесне кодуванн€ сенсорноњ ≥нфор≠мац≥њ, другий Ч пр€мий перех≥д у довготривалу пам'€ть. ќстанн≥й шл€х Ї Їдиним дл€ тварин ≥ малих д≥тей.

Ќизка даних вказуЇ на б≥льш тривале збереженн€ сенсорних сл≥д≥в. «устр≥чаютьс€ люди (ейдетики), у €ких тривал≥сть збереженн€ зорових картин дос€гаЇ дес€тк≥в хвилин. ќкр≥м того, пр€мим електричним подразненн€м мозку людини вдаЇтьс€ в≥дтворити давноминул≥ образи, €к≥ людина спец≥ально не запам'€товувала. ќтже, незалежно в≥д св≥домост≥ людини частина ≥нформац≥њ з сенсорноњ пам'€т≥ маЇ пр€мий доступ до довготривалоњ пам'€т≥. —енсорна пам'€ть лежить в основ≥ образноњ пам'€т≥ - збереженн€ ≥ репродукц≥њ коли-небудь сприйн€того важливого об'Їкта. ” житт≥ людини сенсорна пам'€ть в≥д≥граЇ роль у про≠цес≥ сприйманн€ письмовоњ ≥ усноњ мови.

ѕервинна пам'€ть, тривал≥сть €коњ становить к≥лька секунд, в≥дпов≥даЇ пев≠ною м≥рою короткочасн≥й пам'€т≥. ” первинн≥й пам'€т≥ ≥нформац≥€ збер≥гаЇтьс€ у словесно-закодованому стан≥. ќбс€г первинноњ пам'€т≥ невеликий (7±2 одиниц≥). «абуванн€ у первинн≥й пам'€т≥ в≥дбуваЇтьс€ внасл≥док вит≥сненн€ староњ ≥нформа≠ц≥њ новою.

¬торинна ≥ третинна пам'€ть в≥дпов≥дають довготривал≥й пам'€т≥. ¬то≠ринна пам'€ть характеризуЇтьс€ великою м≥стк≥стю ≥ тривал≥стю (к≥лька хвилин - к≥лька рок≥в). ѕерех≥д ≥нформац≥њ з первинноњ пам'€т≥ у вторинну в≥дбуваЇтьс€ за≠вд€ки ц≥леспр€мованому њњ повторенню. ” вторинн≥й пам'€т≥ ≥нформац≥€ нагрома≠джуЇтьс€ в≥дпов≥дно до њњ значенн€. ¬≥дтворенн€ ≥нформац≥њ з вторинноњ пам'€т≥ зд≥йснюЇтьс€ пов≥льно. «абуванн€ на р≥вн≥ вторинноњ пам'€т≥ зумовлено невико≠ристанн€м ≥нформац≥њ.

“ретинну пам'€ть утворюють енграми, €к≥ в результат≥ багатор≥чноњ прак≠тики ф≥ксуютьс€ на все житт€ ≥ н≥коли не зникають. ” третинн≥й пам'€т≥ збер≥≠гаютьс€ де€к≥ пост≥йн≥ навики (ум≥нн€ читати ≥ писати) та профес≥йн≥ знанн€ ≥ вм≥нн€. “ретинна пам'€ть характеризуЇтьс€ великим обс€гом, швидким доступом до в≥дтворенн€ ≥нформац≥њ, в≥дсутн≥стю забуванн€.

≤снують ≥нш≥ п≥дходи до класиф≥кац≥њ пам'€т≥. «а характером запам'€то≠вуваного розр≥зн€ють образну, емоц≥йну, умовно-рефлекторну та словесно-лог≥чну пам'€ть.

ќбразна пам'€ть - закарбовуванн€ у нервов≥й систем≥ образ≥в особливо привабливих або шк≥дливих подразник≥в. ќбразна пам'€ть властива тваринам ≥ людин≥.

≈моц≥йна пам'€ть також властива тваринам ≥ людин≥. ¬она стосуЇтьс€ запам'€товуванн€ емоц≥йного стану у комплекс≥ з елементами ситуац≥њ та суб'Їктивним ставленн€м до нењ. ≈моц≥йна пам'€ть характеризуЇтьс€ швидк≥стю формуван≠н€, м≥цн≥стю ≥ мимов≥льн≥стю запам'€товуванн€ та в≥дтворенн€. ≈моц≥йна пам'€ть забезпечуЇ закарбовуванн€ й ≥нформац≥њ, €ка викликаЇ емоц≥йний стан. ўоправда, в≥рог≥дно не встановлено позитивн≥, чи негативн≥ емоц≥йн≥ стани мають б≥льший вплив на запам'€товуванн€ ≥нформац≥њ.

”мовно-рефлекторна пам'€ть властива хребетним ≥ забезпечуЇ збереженн€ ≥нформац≥њ, €коњ вони набувають п≥сл€ народженн€.

—ловесно-лог≥чна, або семантична, пам'€ть, притаманна т≥льки людин≥. ÷е - пам'€ть на словесн≥ сигнали, €кими позначен≥ €к зовн≥шн≥ об'Їкти та под≥њ, так ≥ власн≥ переживанн€ та д≥њ.

ѕроцеси запам'€товуванн€ можуть прот≥кати за участю р≥зних анал≥за≠торних систем, залежно в≥д €ких розр≥зн€ють зорову, слухову, тактильну, рухо≠ву, нюхову ≥ смакову пам'€ть.

«орова нам'€ть добре розвинена у тих д≥тей ≥ дорослих, €к≥ дуже ч≥тко запам'€товують ≥ в≥дтворюють зоров≥ образи. —лухова пам'€ть добре розвинена у музикант≥в ≥ пол≥глот≥в. –ухова пам'€ть становить основу вс≥х рухових навик≥в. Ћюди з розвиненою руховою пам'€ттю добре засвоюють ≥нформац≥ю у процес≥ њњ написанн€. ÷ей процес спри€Ї засвоЇнню ≥нформац≥њ практично вс≥ма людьми. –ухова пам'€ть в≥д≥граЇ важливу роль у музикант≥в ≥ акробат≥в. “актильна пам'€ть надзвичайно розвинена у сл≥пих, €к≥ на дотик розп≥знають р≥зн≥ предмети. ћожемо з упевнен≥стю стверджувати, що нею добре волод≥ють скульптори.

як ≥ б≥льш≥сть вищих псих≥чних функц≥й, пам'€ть характеризуЇтьс€ мимов≥льним ≥ дов≥льним р≥вн€ми реал≥зац≥њ (запам'€товуванн€ ≥ в≥дтворюванн€). ” молодому в≥ц≥ запам'€товуванн€ в≥дбуваЇтьс€ найчаст≥ше мимов≥льно ≥ на п≥дсв≥домому р≥вн≥. јктивне дов≥льне запам'€товуванн€ дом≥нуЇ в процес≥ навчанн€.

¬иникаЇ питанн€ про локал≥зац≥ю у мозку д≥л€нок дл€ закр≥пленн€ ≥ збереженн€ ≥нформац≥њ. Ѕ≥льш≥сть учених вважаЇ, що ≥нформац≥€ кодуЇтьс€ не в окре≠мих нейронах, а њх ансамбл€х. ¬важають, що кожному видов≥ ≥нформац≥њ повинен в≥дпов≥дати св≥й специф≥чний наб≥р нейрон≥в (ѕ.ј. ометиани, 1979). ” такому ансамбл≥ нейрон≥в нараховуЇтьс€ до 10-ти млн синапс≥в, що може забезпечити збереженн€ певноњ под≥њ у пам'€т≥, а загибель 1-го - 2-х нейрон≥в не призводить до втрати пам'€т≥ (….’амори, 1985).

« метою ви€вленн€ рол≥ окремих д≥л€нок кори у функц≥онуванн≥ пам'€т≥ канадський учений ”.ѕенф≥лд (1958) зд≥йснював електричне њх подразненн€ п≥д час х≥рург≥чних операц≥й. —тимул€ц≥€ первинноњ зоровоњ ≥ слуховоњ кори супроводжувалась т≥льки елементарними в≥дчутт€ми (кол≥р, шум, звуки). —тимул€ц≥€ асоц≥ативноњ кори була причиною виведенн€ з пам'€т≥ низки посл≥довних давноминулих под≥й. ÷≥каво, що подразненн€ правоњ скроневоњ частки супроводжувалось виве≠денн€ з пам'€т≥ давн≥х под≥й, а л≥воњ - недавн≥х. Ќезважаючи на ц≥ результати, ”.ѕенф≥лд висловив припущенн€, що минуле ф≥ксуЇтьс€ у мозку, €к у ц≥л≥сн≥й систем≥. —тверджують (‘.’ухо, 1,990), що у мозку немаЇ спец≥альноњ д≥л€нки дл€ запасанн€ ≥нформац≥њ, тобто немаЇ центру пам'€т≥. Ќайб≥льш ймов≥рно, що спе≠ц≥ал≥зована ≥нформац≥€ (зорова, звукова, рухова ≥ т.д.) збер≥гаЇтьс€ в д≥л€нках ко≠ри, €к≥ в≥дпов≥дальн≥ за ц≥ функц≥њ.

Ќа сьогодн≥ встановлено, що не т≥льки нова кора, а й г≥покамп маЇ в≥дно≠шенн€ до пам'€т≥. …ого пошкодженн€ не веде до втрати попередньо нагрома≠дженоњ ≥нформац≥њ, але порушуЇ механ≥зм запам '€товуванн€. ќтже, г≥покамп не Ї м≥сцем збереженн€ ≥нформац≥њ, а в≥дпов≥даЇ за консол≥дац≥ю пам'€т≥, тобто трансформац≥ю короткочасноњ пам'€т≥ у довготривалу (‘.’ухо, 1990). “ут зд≥йс≠нюЇтьс€ в≥дб≥р ≥ передача ≥нформац≥њ з первинноњ пам'€т≥ у вторинну дл€ тривало≠го збереженн€.

ќск≥льки пам'€ть неоднор≥дна, можна стверджувати, що й њњ механ≥зми р≥з≠н≥. “ому розгл€немо сучасн≥ погл€ди на механ≥зми короткочасноњ ≥ довготривалоњ пам'€т≥.

ќсновою дл€ г≥потези про ф≥з≥олог≥чн≥ механ≥зми короткочасноњ пам'€т≥ послужили морфолог≥чн≥ дан≥. ўе у 1930 р. ј.‘орбе встановив, що на вс≥х р≥вн€х центральноњ нервовоњ системи ≥снують складн≥ замкнен≥ нейронн≥ ланцюги. ” 1938 р. Ќ.–ашевськи запропонував модель короткочасноњ пам'€т≥, €ка складаЇть≠с€ з замкнених нейронних ланцюг≥в, в €ких ≥мпульси можуть циркулювати (реверберувати) тривалий час без п≥дкр≥пленн€.

÷≥ у€вленн€ лежать в основ≥ ≥ сучасних теор≥й короткочасноњ пам'€т≥. Ќей≠ронн≥ к≥льц€ розгл€дають €к закрит≥ системи, активн≥сть €ких може реверберувати п≥сл€ припиненн€ сенсорного впливу. –еверберац≥€ ≥мпульс≥в була п≥дтверджена експериментально. њњ тривал≥сть вим≥рюЇтьс€ хвилинами (2-12 хв). ЌаголошуЇтьс€ на значенн≥ ацетилхол≥ну у реверберац≥њ, оск≥льки на короткочасну пам'€ть впливають атроп≥н ≥ антихол≥нестеразн≥ речовини. ™ припущенн€, що п≥д час ревербе≠рац≥њ в≥дбуваЇтьс€ короткочасне п≥двищенн€ пров≥дност≥ в синапсах.

Ќа€вн≥ докази участ≥ лобових ≥ т≥м'€них д≥л€нок кори у процесах короткоча≠сноњ пам'€т≥, що грунтуютьс€ на реверберац≥њ ≥мпульс≥в. ѕричому, процес внутр≥шньокорковоњ реверберац≥њ проходить у лобов≥й кор≥, а дл€ т≥м'€ноњ кори характе≠рна таламо-кортикальна реверберац≥€.

ќтже, початкова ≥нформац≥€ може збер≥гатись короткочасно у нервов≥й систем≥ у вигл€д≥ реверберац≥њ ≥мпульс≥в, або так званоњ динам≥чноњ енграми.

Ѕ≥льш≥сть автор≥в погоджуЇтьс€ з тим, що в основ≥ довготривалого збере≠женн€ ≥нформац≥њ лежать структурн≥ зм≥ни у нейронах (структурн≥ енграми). ƒл€ по€сненн€ тривалого збереженн€ ≥нформац≥њ запропоновано дв≥ г≥потези. ќд≠на з них пов'€зуЇ довготривалу пам'€ть з структурними зм≥нами у в≥дпов≥дних синапсах, а друга - з внутр≥шньокл≥тинним збереженн€м сл≥д≥в пам'€т≥.

ѕ≥сл€ в≥дкритт€ механ≥зм≥в кодуванн€ генетачноњ ≥нформац≥њ намагались досл≥дити молекул€рн≥ основи нейролог≥чноњ пам'€т≥. «'€сувалось, що навчанн€ не пов'€зане з≥ збереженн€м ≥нформац≥њ в ƒЌ . ќднак встановлено, що п≥д час навчанн€ пом≥тно зб≥льшуЇтьс€ у нервов≥й тканин вм≥ст –Ќ  за рахунок њњ синте≠зу. ≤нг≥б≥тори синтезу б≥лка (пуром≥цин, циклогек≥ам≥д) пригн≥чують здатн≥сть до навчанн€. ќтже, довготривала пам'€ть залежипь в≥д б≥осинтезу б≥лк≥в. ”часть б≥лкового синтезу у довготривал≥й пам'€т≥ необх≥дн≥ або дл€ росту ≥ реконструкц≥њ сииапс≥в, або ж синтезу специф≥чних б≥лк≥в пам'€т≥.

« метою пошуку молекул пам'€т≥ проводили чисельн≥ експерименти з "перенесенн€м пам'€т≥ на планар≥€х ≥ б≥лих щурах. « мозку навчених тварин екстрагували певн≥ речовини, переносили њх у мозок ненавчених тварин ≥ спостер≥гали за њхньою повед≥нкою. ÷ими досл≥дженн€ми п≥дтверджувалась роль –Ќ  у механ≥змах довготривалоњ пам'€т≥.

ѕ≥зн≥ше з мозку щур≥в екстрагували пептид скотофоб≥н (в≥д гр. "страх пе≠ред темр€вою") ≥ досл≥джували його роль у пере≥есенн≥ пам'€т≥. « мозку щур≥в був вид≥лений також амелет≥н (в≥д гр. "байдужий"). ¬и€вилось, що найб≥льше скотофоб≥ну ≥ амелет≥ну м≥ститьс€ в кор≥ великих п≥вкуль.

« процесами пам'€т≥ пов'€зують функц≥њ де€ких нейроспециф≥чних б≥лк≥в. Ќайкраще вивченими Ї два таких б≥лки: 8-100 ≥ 143-2. Ѕ≥лок 8-100 може взаЇмо≠д≥€ти з мембранними фосфол≥п≥дами та скоротливими б≥лками за участю кальц≥ю. Ѕ≥лок 14-3-2 катал≥зуЇ реакц≥њ гл≥кол≥зу у нейронах.

≈ксперименти з "перенесенн€м пам'€т≥" х≥м≥чним шл€хом проводились в 60-х роках ≥ в≥дзначалис€ сенсац≥йн≥стю. Ќин≥ ж зважають (‘.’ухо, 1990), що немаЇ спец≥альних молекул пам'€т≥. Ѕ≥лковий синтез забезпечуЇ р≥ст нейрон≥в або њхн≥х синапс≥в, €к≥ активуютьс€ п≥д час навчанн€. ѕептиди можуть виконувати стимулюючу роль у ф≥ксац≥њ сл≥д≥в пам'€т≥.

Ѕ≥льш переконливим на сьогодн≥ Ї припущенн€, що синапси Ї центрами структурних енграм. –еверберуюче збудженн€ супроводжуЇтьс€, очевидно, структурними зм≥нами у в≥дпов≥дних синапсах, тобто консол≥дац≥Їю пам'€т≥ ≥ утворенн€м структурних енграм. ѕ≥зн≥ше, шл€хом активац≥њ цих синапс≥в, ≥нформац≥€ може бути в≥дтворена з довготривалоњ пам'€т≥. ÷€ г≥потеза узгоджуЇтьс€ з нашим щоденним досв≥дом, адже дл€ запам'€товуванн€ певного матер≥алу необх≥дне йо≠го св≥доме повторенн€.

¬важають, що к≥льк≥сть синапс≥в ≥ розм≥ри њх синаптичних бл€шок залежать в≥д використанн€ шл€ху до €кого вони належать (ƒ.јдам, 1993). „им част≥ше њх використовують, тим б≥льше ц≥ параметри зростають, а у раз≥ безд≥€льност≥ вони зменшуютьс€.  р≥м того, використанн€ синапс≥в веде до зб≥льшенн€ тривалост≥ постсинантичних потенц≥ал≥в ≥ п≥двищенн€ чутливост≥ постсинаптичноњ мембра≠ни.

” людини пам'€ть вважаЇтьс€ найб≥льш розвиненою у в≥ц≥ 20-25 рок≥в ≥ збер≥гаЇтьс€ на цьому р≥вн≥ до 50-ти рок≥в, п≥сл€ чого ≥ здатн≥сть запам'€товувати, ≥ здатн≥сть в≥дтворювати ≥нформац≥ю поступово зменшуЇтьс€. ѕрофес≥йна пам'€ть збер≥гаЇтьс€ нй високому р≥вн≥ ≥ в б≥льш старшому в≥ц≥. ѕеред смертю у людей спостер≥гаЇтьс€ часто так звана "панорамна пам'€ть" - пригадуванн€ усього прожитого.

ѕорушенн€ пам'€т≥ називають амнез≥Їю. –озр≥зн€ють аитероградну, ретроградну ≥ ≥стеричну амнез≥ю.

јнтероградною амнез≥Їю називають нездатн≥сть до засвоЇнн€ нового матер≥алу, що спостер≥гаЇтьс€ при хрон≥чному алкогол≥зм≥. њњ виникненн€ пов'€зують з нестачею в≥там≥ну ¬ ≥ (т≥ам≥ну). ѕри антероградн≥й амнез≥њ не страждаЇ первинна, вторинна ≥ третинна пам'€ть, але втрачаЇтьс€ здатн≥сть до передач≥ ≥нформац≥њ з первинноњ у вторинну пам'€ть. ќсобливо страждаЇ словесна пам'€ть. јнтероградна амнез≥г≥ виникаЇ внасл≥док двоб≥чного пошкодженн€ або видаленн€ г≥покампу.

–етроградною амнез≥Їю називають втрату здатност≥ в≥дтворювати ≥нфор≠мац≥ю, €ка нагромаджена у пам'€т≥ до ураженн€ мозку (струс мозку, ≥нсульт, нар≠коз): втрачаЇтьс€ не зм≥ст пам'€т≥, а затруднюЇтьс€ в≥дтворенн€ ≥нформац≥њ з вто≠ринноњ пам'€т≥. “ретинна пам'€ть не уражуЇтьс€.

” де€ких випадках виникаЇ функц≥ональне порушенн€ псих≥ки людини (≥стерична амнез≥€), €ке супроводжуЇтьс€ повною втратою пам'€т≥ (хворий не пам'€таЇ нав≥ть свого ≥мен≥). —погади про минул≥ под≥њ не повертаютьс€ ≥ п≥д час зустр≥ч≥ з близькими людьми, хоча нова ≥нформац≥€ запам'€товуЇтьс€. ≤стеричну амнез≥ю спричин€ють надзвичайн≥ (стресов≥) ситуац≥њ.

ќтже, амнез≥€ це не т≥льки нездатн≥сть запам'€товувати, а й в≥дтворювати ≥нформац≥ю, тобто забуванн€. ” д≥тей забуванн€ про€вл€Їтьс€ сильн≥ше, н≥ж у дорослих (дит€ча амнез≥€). ƒит€ча амнез≥€ маЇ значенн€ дл€ пристосованоњ д≥€льност≥ у старшому в≥ц≥, оск≥льки дит€ч≥ знанн€ про зовн≥шн≥й св≥т можуть бути не≠адекватними.

¬важають, що процес забуванн€ - це не стиранн€ сл≥д≥в пам'€т≥, а њх перех≥д у несв≥дому форму збер≥ганн€ (√.ћ.„айченко, 1993). —аме тому у хворих на ши≠зофрен≥ю ≥нод≥ спостер≥гаЇтьс€ €вище гебефрен≥њ - дит€чоњ повед≥нки. Ќа навчан≠н€ ≥ пам'€ть впливають р≥зн≥ ф≥з≥олог≥чно активн≥ речовини та психофармаколог≥чн≥ препарати. ѕептиди пам'€т≥ (вазопресин, окситоцин, кортикотроп≥н) ви€вл€≠ють позитивний ефект. ѕсихостимул€тори, €к≥ активують адренерг≥чн≥ структури ретикул€рноњ формац≥њ стовбура мозку, п≥двищують ефективн≥сть ≥ швидк≥сть навчанн€.

¬ажливою характеристикою людини €к особистост≥ Ї ≥нтелект - складне псих≥чне €вище, в структуру €кого вход€ть мисленн€, пам'€ть, увага. ”мовою ≥нтелектуальноњ д≥€льност≥ служать розумов≥ зд≥бност≥, €к≥ оц≥нюють за допомогою коеф≥ц≥Їнта розумового розвитку ( }). ” формуванн≥ ≥нтелектуальних зд≥бностей в≥д≥грають роль спадков≥ фактори, €к≥ про€вл€ютьс€ п≥сл€ в≥дпов≥дного навчанн€.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 3175 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—туденческа€ общага - это место, где мен€ научили готовить 20 блюд из макарон и 40 из доширака. ј майонез - это вообще десерт. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1455 - | 1422 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.049 с.