Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕо€сненн€ стор≥н, трет≥х ос≥б та њх представник≥в




—торони, трет≥ особи та њх представники Ї особами, €к≥ беруть участь у справ≥, ≥ в≥дпов≥дно до цив≥льного процесуального зако≠нодавства над≥лен≥ в≥дпов≥дними правами та обов'€зками. ÷ентраль≠не м≥сце в систем≥ суб'Їктивних процесуальних прав ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, займаЇ право давати усн≥ та письмов≥ по€с≠ненн€ суду, подавати своњ доводи, м≥ркуванн€ щодо питань, €к≥ виникають п≥д час судового розгл€ду, ≥ запереченн€ проти клопо≠тань, довод≥в ≥ м≥ркувань ≥нших ос≥б.

ѕраво стор≥н, трет≥х ос≥б ≥ њх представник≥в давати усн≥ та письмов≥ по€сненн€ маЇ своњ особливост≥ на р≥зних етапах цив≥ль≠ного процесу. “ак, при в≥дкритт≥ провадженн€ у справ≥ по€сненн€ позивача ≥ третьоњ особи ≥з самост≥йними вимогами знаход€ть своЇ в≥дображенн€ у зм≥ст≥ позовноњ за€ви (ч. 2 ст. 119 ÷ѕ  ”крањни). ‘ормою по€снень в≥дпов≥дача €к засобу доказуванн€ на цьому етап≥ може виступати зустр≥чний позов (ст. 123 ÷ѕ  ”крањни). ѕ≥д час попереднього судового зас≥данн€ сторони, трет≥ особи та њх представники мають право давати додатков≥ по€сненн€ по сут≥ за≠€влених вимог, а в≥дпов≥дач, кр≥м того, ≥ запереченн€ проти позову (ст. 128, ч. 6 ст. 130 ÷ѕ  ”крањни).

Ѕ≥льш детально регламентовано процесуальний пор€док досл≥≠дженн€ по€снень ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, п≥д час судового розгл€ду цив≥льноњ справи. “ак, по€сненн€ позивача та третьоњ особи, €ка бере участь на його сторон≥, в≥дпов≥дача та третьоњ осо≠би, €ка бере участь на його сторон≥, а також ≥нших ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, заслуховуютьс€ п≥сл€ допов≥д≥ суду. якщо пор€д ≥з стороною, третьою особою у справ≥ беруть участь њх представ-

125ники, суд п≥сл€ по€снень сторони, третьоњ особи заслуховуЇ по€с≠ненн€ њх представник≥в. «а клопотанн€м сторони, третьоњ особи по≠€сненн€ може давати т≥льки представник. ќсоби, €к≥ звернулис€ до суду за захистом прав, свобод та ≥нтерес≥в ≥нших ос≥б, дають по€с≠ненн€ першими. ” випадку, коли у справ≥ за€влено к≥лька вимог, суд може зобов'€зати сторони та ≥нших ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, дати окремо по€сненн€ щодо кожноњ з них. якщо сторони та ≥нш≥ особи, €к≥ беруть участь у справ≥, висловлюютьс€ неч≥тко або з њх сл≥в не можна д≥йти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати в≥д цих ос≥б конкретноњ в≥дпов≥д≥ - Ђтакї чи Ђн≥ї. —торони та ≥нш≥ особи, €к≥ беруть участь у справ≥, можуть ставити питанн€ один одному. ” раз≥, коли у справ≥ Ї письмов≥ по€сненн€ стор≥н та ≥нших ос≥б, €к≥ беруть участь у спра≠в≥, головуючий оголошуЇ зм≥ст цих по€снень (ст. 176 ÷ѕ  ”крањни).

Ќа стад≥њ апел€ц≥йного провадженн€ першою п≥сл€ допов≥д≥ судд≥-допов≥дача по€сненн€ даЇ особа, €ка подала апел€ц≥йну скар≠гу. якщо апел€ц≥йн≥ скарги подали обидв≥ сторони, першим даЇ по€сненн€ позивач. ƒал≥ заслуховуютьс€ по€сненн€ ≥нших ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥ (ч. « ст. 304 ÷ѕ  ”крањни).

суд≥ касац≥йноњ ≥нстанц≥њ особлив≥стю отриманн€ по€снень Ї те, що суд може обмежити њх тривал≥сть, встановивши дл€ вс≥х ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, р≥вний пром≥жок часу, про що оголошуЇтьс€ на початку судового зас≥данн€ (ч. 4 ст. 333 ÷ѕ  ”крањни). ¬≥дпов≥дно до ч. 1 ст. 357 ÷ѕ  ”крањни в такому самому пор€дку досл≥джуЇтьс€ цей зас≥б доказуванн€ п≥д час провадженн€ у зв '€зку з вин€тковими обставинами.

«аконодавець не передбачаЇ особливостей отриманн€ по€снень ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, дл€ провадженн€ у зв '€зку з ново-ви€вленими обставинами, тому вони досл≥джуютьс€ в≥дпов≥дно до правил, встановлених дл€ розгл€ду справ судом першоњ ≥нстанц≥њ (ст. 365 ÷ѕ  ”крањни).

÷ѕ  ”крањни встановлюЇ також певн≥ вимоги щодо зм≥сту по≠€снень стор≥н, трет≥х ос≥б та њх представник≥в. «а загальним прави≠лом, у своњх по€сненн€х особи, €к≥ беруть участь у справ≥, мають ≥нформувати суд про обставини, €кими вони обірунтовують своњ вимоги чи запереченн€. ќтже, не Ї засобами доказуванн€ так≥ по≠€сненн€ стор≥н, трет≥х ос≥б, њх представник≥в, що м≥ст€ть доводи ≥ м≥ркуванн€ щодо питань, €к≥ виникають п≥д час судового розгл€ду; запереченн€ проти клопотань, довод≥в ≥ м≥ркувань ≥нших ос≥б;

письмов≥ зауваженн€ з приводу неправильност≥ чи неповноти жур≠налу судового зас≥данн€ тощо.

¬ юридичн≥й л≥тератур≥ у зм≥ст≥ по€снень ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, вид≥л€ють так≥ елементи:

1) фактичн≥ дан≥;

2) волеви€вленн€;

3) судженн€ про юридичну квал≥ф≥кац≥ю правов≥дносин;

4) мотиви, аргументи, за допомогою €ких кожна ≥з стор≥н висв≥т≠люЇ фактичн≥ дан≥ у виг≥дному дл€ себе аспект≥;

5) емоц≥њ, настроњ1.

—еред науковц≥в ≥снуЇ загальна думка, що по€сненн€ стор≥н, трет≥х ос≥б, њх представник≥в, з одного боку, можуть надати най≠б≥льш повн≥ ≥ точн≥ в≥домост≥ про обставини справи, оск≥льки во≠ни Ї суб'Їктами сп≥рних правов≥дносин, що розгл€даютьс€ судом, а з ≥ншого - так≥ по€сненн€ не завжди мають об'Їктивний харак≠тер через особисту зац≥кавлен≥сть таких ос≥б2. ” зв'€зку з цим, цив≥льне процесуальне законодавство виокремлюЇ два самост≥йн≥ засоби доказуванн€: по€сненн€ ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, та показанн€ св≥дк≥в. ѕри цьому сторони, трет≥ особи, њх пред≠ставники, за загальним правилом, не можуть св≥дчити на користь себе, тобто виступати €к св≥дки. ѕроте, в≥дпов≥дно до статей 62, 184 ÷ѕ  ”крањни, ц≥ особи за њх згодою можуть бути допи≠тан≥ €к св≥дки про в≥дом≥ њм обставини, що мають значенн€ дл€ справи.

¬иход€чи з викладеного, вважаЇмо за доц≥льне зробити припу≠щенн€ такого характеру: в≥дпов≥дна правова норма, хоча ≥ спр€мо≠вана законодавцем на забезпеченн€ повноти встановленн€ вс≥х об≠ставин справи ≥ нав≥ть маЇ формальн≥ правов≥ важел≥ забезпеченн€ виконанн€ (статт≥ 384, 385    ”крањни), через особисту зац≥кавле≠н≥сть стор≥н, трет≥х ос≥б, ≥нших учасник≥в процесу у вир≥шенн≥ справи на свою користь маЇ, на наш погл€д, досить сумн≥вн≥ пер≠спективи ефективност≥ своЇњ реал≥зац≥њ.

«алежно в≥д зм≥сту по€сненн€ ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, под≥л€ють на:

1) твердженн€ - по€сненн€ ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, що

ƒив.: √ражданский процесе: ”чебник / ѕод ред. ћ.  . “реушникова- ћ.^√ородец-издат, 2003 - —. 265.

ƒив.: Ў≤пефан ћ. …. ÷ив≥льне процесуальне право ”крањни: ѕ≥друч≠ник.-  .: ≤н ёре, 2005.- —. 294.

127м≥ст€ть в≥домост≥ про факти, €к≥ зг≥дно з законом повинна доводити сторона €к суб'Їкт доказуванн€;

2) визнанн€ - по€сненн€ ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, що м≥с≠т€ть в≥домост≥ про факти, €к≥ в≥дпов≥дно до закону повинна дока≠зувати ≥нша сторона.

÷ѕ  ”крањни встановлюЇ ч≥ткий процесуальний пор€док ви≠знанн€. “ак, позивач може в≥дмовитис€ в≥д позову, а в≥дпов≥дач маЇ право визнати позов повн≥стю або частково прот€гом усього часу розгл€ду справи.

¬≥дпов≥дно до ст. 174 ÷ѕ  ”крањни сторони можуть скориста≠тис€ такими правами п≥д час судового розгл€ду, зробивши усну за€ву. якщо в≥дмову позивача в≥д позову, визнанн€ позову в≥дпо≠в≥дачем викладено в адресованих суду письмових за€вах, њх потр≥б≠но приЇднати до справи. ƒо ухваленн€ судового р≥шенн€ у зв'€зку з в≥дмовою позивача в≥д позову або визнанн€м позову в≥дпов≥да≠чем суд роз'€снюЇ сторонам насл≥дки в≥дпов≥дних процесуальних д≥й, перев≥р€Ї, чи не обмежений представник сторони, €кий висло≠вив нам≥р вчинити ц≥ д≥њ, у повноваженн€х на њх вчиненн€. ” раз≥ в≥дмови позивача в≥д позову суд постановл€Ї ухвалу про закритт€ провадженн€ у справ≥. ” раз≥ визнанн€ в≥дпов≥дачем по≠зову суд за на€вност≥ дл€ того законних п≥дстав ухвалюЇ р≥шенн€ про задоволенн€ позову. якщо визнанн€ в≥дпов≥дачем позову су≠перечить закону або порушуЇ права, свободи чи ≥нтереси ≥нших ос≥б, суд постановл€Ї ухвалу про в≥дмову у прийн€тт≥ визнанн€ в≥дпов≥дачем позову ≥ продовжуЇ судовий розгл€д. —уд не приймаЇ в≥дмову позивача в≥д позову, визнанн€ позову в≥дпов≥дачем у справ≥, в €к≥й особу представл€Ї њњ законний представник, €кщо його д≥њ суперечать ≥нтересам особи, €ку в≥н представл€Ї.

« метою захисту ≥нтерес≥в стор≥н, пор€д з визнанн€м цив≥льне процесуальне законодавство передбачаЇ також в≥дмову в≥д визнанн€ обставин. ¬≥дмова в≥д визнанн€ у попередньому судовому зас≥≠данн≥ обставин приймаЇтьс€ судом, €кщо сторона, €ка в≥дмовл€≠Їтьс€, доведе, що вона визнала ц≥ обставини внасл≥док помилки, що маЇ ≥стотне значенн€, обману, насильства, погрози, т€жкоњ об≠ставини або обставини визнано у результат≥ зловмисноњ домовле≠ност≥ њњ представника з ≥ншою стороною. ѕро прийн€тт€ в≥дмови сторони в≥д визнанн€ обставин суд постановл€Ї ухвалу. ” раз≥ прийн€тт€ судом в≥дмови сторони в≥д визнанн€ обставин вони до≠вод€тьс€ в загальному пор€дку (ст. 178 ÷ѕ  ”крањни).

ѕор€д з цим, хот≥лос€ б висловити думку, що твердженн€ та ви≠знанн€ в повн≥й м≥р≥ не охоплюють зм≥сту по€снень стор≥н, трет≥х ос≥б, њх представник≥в у цив≥льному процес≥. Ќа наш погл€д, доц≥ль≠ним у€вл€Їтьс€ виокремленн€ ще одн≥Їњ форми зм≥сту по€снень ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥,- заперечень, тобто по€снень ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, що м≥ст€ть в≥домост≥ про факти, €к≥ спростовують предмет доказуванн€ ≥ншоњ сторони.  р≥м того, сл≥д в≥дзначити, що пор€д ≥з твердженн€м та визнанн€м, запереченн€ знайшло своЇ в≥дображенн€ в ÷ѕ  ”крањни.

“ак, в≥дпов≥дно до ст. 128 ÷ѕ  ”крањни п≥сл€ одержанн€ коп≥й ухвали про в≥дкритт€ провадженн€ у справ≥ ≥ позовноњ за€ви в≥дпо≠в≥дач маЇ право подати суду письмове запереченн€ проти позову. ¬≥дпов≥дач може заперечувати проти позову, посилаючись на не≠законн≥сть вимог позивача, њх необірунтован≥сть, в≥дсутн≥сть у по≠зивача права на зверненн€ до суду або на€вн≥сть перешкод дл€ в≥дкритт€ провадженн€ у справ≥. «апереченн€ проти позову мо≠жуть стосуватис€ вс≥х за€влених вимог чи њх певноњ частини або обс€гу.

“аким чином, виступаючи €к засоби доказуванн€, по€сненн€ стор≥н, трет≥х ос≥б, њх представник≥в знаход€ть св≥й про€в у трьох формах: твердженн€, визнанн€ та запереченн€.

ѕоказанн€ св≥дк≥в

¬≥дпов≥дно до ст. 47 ÷ѕ  ”крањни одними ≥з учасник≥в цив≥ль≠ного процесу Ї св≥дки (детальн≥ше про њх правове положенн€ див. гл. 10 цього пос≥бника).

ѕоказанн€ св≥дка - це пов≥домленн€ про в≥дом≥ йому обстави≠ни, €к≥ мають значенн€ дл€ справи (ст. 63 ÷ѕ  ”крањни).

«азвичай, €к св≥дки викликаютьс€ ф≥зичн≥ особи, €ким особисто в≥дом≥ будь-€к≥ ≥стотн≥ дл€ справи обставини. ’оча особи, €к≥ д≥зналис€ про ц≥ обставини з≥ сл≥в ≥нших ос≥б чи в результат≥ озна≠йомленн€ ≥з певним документом, при необх≥дност≥ можуть також допитуватись €к св≥дки. ¬ такому раз≥ њх показанн€ вважаютьс€ пох≥дними та можуть допомогти знайти перв≥сн≥ докази. ѕроте не Ї доказом показанн€ св≥дка, €кий не може назвати джерела своЇњ об≥знаност≥ щодо певноњ обставини (ст. 63 ÷ѕ  ”крањни).

ѕор€д ≥з правовим статусом св≥дка законодавець встановлюЇ процесуальний пор€док його допиту. “ак, в≥дпов≥дно до ст. 165

129≤ƒѕ  ”крањни до початку розгл€ду справи по сут≥ св≥дки видал€ютьс€ ≥з зали судового зас≥данн€ у в≥дведен≥ дл€ цього прим≥щенн€. —в≥д≠ки, €к≥ ще не дали показань, не можуть перебувати в зал≥ судового зас≥данн€ п≥д час розгл€ду справи. ќбов'€зок вживати заход≥в з ме≠тою, щоб св≥дки, €к≥ допитан≥ судом, не сп≥лкувалис€ з тими, €ких суд ще не допитав, покладений законом на судового розпор€дника.

 ожний допитаний св≥док залишаЇтьс€ в зал≥ судового зас≥дан≠н€ до зак≥нченн€ розгл€ду справи. —уд може дозволити допитаним св≥дкам залишити залу зас≥данн€ суду до зак≥нченн€ розгл€ду справи за згодою стор≥н (ч. 10 ст. 180 ÷ѕ  ”крањни).

ѕ≥д час судового розгл€ду кожний св≥док допитуЇтьс€ окремо. ѕеред допитом св≥дка головуючий встановлюЇ його особу, в≥к, р≥д зан€ть, м≥сце проживанн€ ≥ стосунки ≥з сторонами та ≥ншими осо≠бами, €к≥ беруть участь у справ≥, роз'€снюЇ його права ≥ з'€совуЇ, чи не в≥дмовл€Їтьс€ св≥док ≥з встановлених законом п≥дстав в≥д даванн€ показань. ¬≥дмова в≥д даванн€ показань приймаЇтьс€ су≠дом шл€хом постановлени€ ухвали.

якщо перешкод дл€ допиту св≥дка не встановлено, головуючий п≥д розписку попереджаЇ св≥дка про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за зав≥домо неправдиве показанн€ ≥ в≥дмову в≥д даванн€ показань та приводить його до прис€ги.

ƒопит св≥дка розпочинаЇтьс€ з пропозиц≥њ суду розпов≥сти все, що йому особисто в≥домо у справ≥. ѕри цьому св≥док, даючи пока≠занн€, може користуватис€ записами у випадках, €кщо його пока≠занн€ пов'€зан≥ з будь-€кими обчисленн€ми та ≥ншими даними, €к≥ важко зберегги в пам'€т≥. ÷≥ записи подаютьс€ суду та особам, €к≥ беруть участь у справ≥, ≥ можуть бути приЇднан≥ до справи за ухва≠лою суду (ст. 181 ÷ѕ  ”крањни).

ѕ≥сл€ розпов≥д≥ св≥дка першою задаЇ питанн€ особа, за за€вою €коњ його викликано, а пот≥м вс≥ ≥нш≥ особи, €к≥ беруть участь у справ≥. —уд маЇ право з'€совувати суть в≥дпов≥д≥ св≥дка на питанн€ ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, а також ставити питанн€ св≥дку п≥сл€ зак≥нченн€ його допиту особами, €к≥ беруть участь у справ≥. √оловуючий маЇ право за за€вою ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, зн≥мати питанн€, поставлен≥ св≥дку, €кщо вони за зм≥стом обража≠ють честь чи г≥дн≥сть особи, Ї нав≥дними або не стосуютьс€ пред≠мета розгл€ду (частини 7-9 ст. 180 ÷ѕ  ”крањни).

ѕоказанн€ св≥дк≥в, з≥бран≥ за судовими дорученн€ми в пор€дку забезпеченн€ доказ≥в п≥д час допиту њх за м≥сцем проживанн€, або

показанн€ дан≥ ними у судовому зас≥данн≥, в €кому було ухвалено скасоване р≥шенн€, оголошуютьс€ в судовому зас≥данн≥. ѕри цьому особи, €к≥ беруть участь у справ≥, мають право висловити своЇ став≠ленн€ до цих показань ≥ дати щодо них своњ по€сненн€ (ст. 183 ÷ѕ  ”крањни).

ѕевною специф≥кою характеризуЇтьс€ процесуальний пор€док допиту малол≥тн≥х та неповнол≥тн≥х св≥дк≥в, €кий в≥дпов≥дно до ст. 182 ÷ѕ  ”крањни проводитьс€ в присутност≥ педагога або бать≠к≥в, усиновлювач≥в, оп≥кун≥в, п≥клувальник≥в, €кщо вони не за≥нте≠ресован≥ у справ≥. “ак≥ особи можуть з дозволу суду задавати св≥д≠ков≥ питанн€, а також висловлювати свою думку стосовно особи св≥дка, зм≥сту його показань.

—в≥дкам, €к≥ не дос€гли ш≥стнадц€тир≥чного в≥ку, головуючий роз'€снюЇ обов'€зок про необх≥дн≥сть дати правдив≥ показанн€, не попереджуючи про в≥дпов≥дальн≥сть за в≥дмову в≥д даванн€ пока≠зань ≥ за зав≥домо неправдив≥ показанн€, ≥ не приводить до прис€≠ги. “ак≥ св≥дки п≥сл€ зак≥нченн€ њх допиту видал€ютьс€ ≥з зали су≠дового зас≥данн€, кр≥м випадк≥в, коли суд визнав необх≥дною њх присутн≥сть в зал≥ судового зас≥данн€.

” вин€ткових випадках, коли це необх≥дно дл€ об'Їктивного з'€суванн€ обставин справи, на час допиту ос≥б, €к≥ не дос€гли в≥≠с≥мнадц€тир≥чного в≥ку, ≥з зали судового зас≥данн€ за ухвалою су≠ду може бути видалена та чи ≥нша особа, €ка бере участь у справ≥. ѕ≥сл€ поверненн€ ц≥Їњ особи до зали судового зас≥данн€ головую≠чий пов≥домл€Ї њњ про показанн€ цього св≥дка ≥ надаЇ можлив≥сть задати йому питанн€.

4.3. ѕисьмов≥ gokasu

ѕисьмовими доказами Ї будь-€к≥ документи, акти, дов≥дки, ли≠стуванн€ службового або особистого характеру або вит€ги з них, що м≥ст€ть в≥домост≥ про обставини, €к≥ мають значенн€ дл€ спра≠ви (ст. 64 ÷ѕ  ”крањни).

¬ теор≥њ цив≥льного процесу ознаками письмових доказ≥в нази≠вають наступн≥ њх особливост≥:

1) в≥домост≥ про фактичн≥ дан≥ у письмових доказах знаход€ть своЇ в≥дображенн€ на матер≥альних предметах, що придатн≥ дл€ письма;

2) фактичн≥ дан≥ в≥дображаютьс€ у письмових доказах у форм≥ певних знак≥в, що Ї доступними дл€ сприйн€тт€ та розум≥нн€ лю≠диною.

131ѕисьмов≥ докази можуть бути класиф≥кован≥ на види, виход€чи ≥з притаманних њм особливостей, за такими критер≥€ми: 1) за суб'Їктом формуванн€:

а) оф≥ц≥йн≥ письмов≥ докази - документи, акти, дов≥дки, листи, джерелом утворенн€ €ких Ї д≥€льн≥сть державних ≥ громадських орган≥в (накази м≥н≥стерств, в≥домств, укази президента ”крањни тощо);

б) неоф≥ц≥йн≥ письмов≥ докази - документи, акти, дов≥дки, листи, джерелом утворенн€ €ких Ї приватна д≥€льн≥сть ф≥зичних ос≥б (на≠приклад, переписка д≥лового чи особистого характеру, записи, що≠денники, рукописи, договори тощо);

2) за характером зм≥сту:

а) розпор€дч≥ письмов≥ докази - документи, €к≥ м≥ст€ть вира≠женн€ вол≥ (договори, запов≥ти, накладн≥ тощо);

б) ≥нформативн≥ письмов≥ докази - документи, €к≥ м≥ст€ть в≥до≠мост≥ про на€вн≥сть або в≥дсутн≥сть певних факт≥в (наприклад, до≠в≥дки, зв≥ти, акти);

3) за формою вираженн€:

а) прост≥ письмов≥ докази - документи, дл€ €ких законом пе≠редбачена проста письмова форма без додаткових квал≥ф≥кованих ознак (окрем≥ види договор≥в, щоденники, рукописи тощо);

б) нотар≥ально посв≥дчен≥ письмов≥ докази - документи, дл€ €ких законом передбачена суворо визначена форма з особливою процедурою посв≥дченн€ у в≥дпов≥дних органах (наприклад, запо≠в≥т, догов≥р оренди земл≥);

4) за засобами ≥ характером формуванн€:

а) ориг≥нали письмових доказ≥в - екземпл€ри, €к≥ Ї першими чи Їдиними прим≥рниками документа (перший прим≥рник договору, ориг≥нал рукопису тощо);

б) коп≥њ письмових доказ≥в - документи, €к≥ повн≥стю в≥дтво≠рюють ≥нформац≥ю ориг≥налу документа та вс≥ його зовн≥шн≥ ознаки (другий прим≥рник договору куп≥вл≥-продажу, коп≥€ дов≥д≠ки та ≥н.).

ѕисьмов≥ докази, €к правило, подаютьс€ в ориг≥нал≥. якщо по≠дано коп≥ю письмового доказу, суд за клопотанн€м ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥, маЇ право вимагати поданн€ ориг≥налу (ч. 2 ст. 64 ÷ѕ  ”крањни), €кий в≥дпов≥дно до ст. 138 ÷ѕ  ”крањни може бути повернений до набранн€ судовим р≥шенн€м законноњ сили за кло≠потанн€м ос≥б, €к≥ його подали, €кщо це можливо без шкоди дл€

розгл€ду справи. ѕри цьому у справ≥ залишаЇтьс€ засв≥дчена суд≠дею коп≥€ письмового доказу.

¬≥дпов≥дно до ст. 185 ÷ѕ  ”крањни письмов≥ докази або протоко≠ли њх огл€ду оголошуютьс€ в судовому зас≥данн≥ та надаютьс€ дл€ ознайомленн€ особам, €к≥ беруть участь у справ≥, а в необх≥дних ви≠падках - також експертам, спец≥ал≥стам ≥ св≥дкам. ќсоби, €к≥ беруть участь у справ≥, можуть давати своњ по€сненн€ з приводу цих доказ≥в або протоколу њх огл€ду, а також ставити питанн€ св≥дкам, експертам, спец≥ал≥стам. ” раз≥ поданн€ за€ви про те, що доданий до справи або поданий до суду особою, €ка бере участь у справ≥, дл€ ознайомленн€ документ викликаЇ сумн≥в з приводу його достов≥рност≥ або Ї фаль≠шивим, особа, €ка подала цей документ, може просити суд виключи≠ти його з числа доказ≥в ≥ розгл€дати справу на п≥дстав≥ ≥нших доказ≥в.

ќсобливою процесуальною процедурою характеризуЇтьс€ до≠сл≥дженн€ таких письмових доказ≥в €к особисте листуванн€, те≠леграфна та ≥нш≥ види кореспонденц≥њ. ќсобисте листуванн€ в≥д≠носитьс€, €к правило, до того пер≥оду взаЇмов≥дносин стор≥н, коли можлив≥сть виникненн€ м≥ж ними конфл≥кту виключалас€ ≥, у зв'€зку з цим, може вм≥щувати необх≥дну, а ≥нод≥ ≥ Їдину ≥нформа≠ц≥ю про фактичн≥ дан≥, €к≥ Ї предметом доказуванн€ даноњ цив≥ль≠ноњ справи. ѕор€д з цим, особист≥ листи, кореспонденц≥€ тощо можуть розкривати так≥ сторони житт€ стор≥н та ≥нших учасник≥в процесу, таЇмниц€ €ких охорон€Їтьс€ законом. ¬раховуючи особ≠ливост≥ цього р≥зновиду письмових доказ≥в, цив≥льне процесуальне законодавство ”крањни встановлюЇ певн≥ обмеженн€ щодо в≥льно≠го оголошенн€ у судовому зас≥данн≥ зм≥сту особистих папер≥в, ли≠ст≥в, запис≥в телефонних розмов, телеграм та ≥нших вид≥в кореспо≠нденц≥њ ф≥зичних ос≥б, €к≥ можуть бути оголошен≥ ≥ досл≥джен≥ у в≥дкритому судовому зас≥данн≥ т≥льки за згодою ос≥б, визначених ÷  ”крањни (ч. 4 ст. 6, ст. 186 ÷ѕ  ”крањни).

ѕисьмов≥ докази, €к≥ не можна доставити до суду, в≥дпов≥дно до ст. 140 ÷ѕ  ”крањни огл€даютьс€ за њх м≥сцезнаходженн€м. ѕро час ≥ м≥сце огл€ду доказ≥в за њх м≥сцезнаходженн€м пов≥дом≠л€ютьс€ особи, €к≥ беруть участь у справ≥. Ќе€вка цих ос≥б не Ї пе≠решкодою дл€ проведенн€ огл€ду. ” раз≥ необх≥дност≥, в тому чис≠л≥ за клопотанн€м особи, €ка бере участь у справ≥, дл€ участ≥ в огл€д≥ доказ≥в за њх м≥сцезнаходженн€м можуть бути залучен≥ св≥дки, перекладач≥, експерти, спец≥ал≥сти, а також зд≥йснено фото≠графуванн€, звуко-≥ в≥деозапис.ѕро огл€д доказ≥в за њх м≥сцезнаходженн€м складаЇтьс€ прото≠кол, що п≥дписуЇтьс€ вс≥ма особами, €к≥ беруть участь в огл€д≥. ƒо протоколу додаютьс€ разом з описом ус≥ складен≥ або зв≥рен≥ п≥д час огл€ду на м≥сц≥ плани, кресленн€, коп≥њ документ≥в, а також зроблен≥ п≥д час огл€ду фотозн≥мки письмових доказ≥в, в≥деозапи-си тощо. ќсоби, €к≥ беруть участь в огл€д≥ доказ≥в за њх м≥сцезна≠ходженн€м, мають право робити своњ зауваженн€ щодо протоколу огл€ду.

–ечов≥ дoкaзu

–ечовими доказами Ї предмети матер≥ального св≥ту, що м≥ст€ть ≥нформац≥ю про обставини, €к≥ мають значенн€ дл€ справи, в тому числ≥ магн≥тн≥, електронн≥ та ≥нш≥ нос≥њ ауд≥ов≥зуальноњ ≥нформац≥њ (ст. 65 ÷ѕ  ”крањни).

¬ основ≥ юридичноњ природи речових доказ≥в €к засоб≥в доказу≠ванн€ покладена здатн≥сть предмет≥в матер≥ального св≥ту зм≥нювати своњ властивост≥ п≥д впливом навколишн≥х под≥й та €вищ. „ерез це, фактичн≥ дан≥, €к≥ мають значенн€ дл€ справи, можуть бути отрима≠н≥ не т≥льки шл€хом вивченн€ зовн≥шнього вигл€ду речового дока≠зу, а й шл€хом встановленн€ часу його створенн€ чи зм≥ни.

” судов≥й практиц≥ з цив≥льних справ, зазвичай, речов≥ докази використовуютьс€ обмежено ≥ виступають здеб≥льшого €к предме≠ти спору, зокрема у справах, в €ких оспорюЇтьс€ €к≥сть виготов≠ленн€ предмету за договором п≥др€ду, про в≥дшкодуванн€ шкоди, завданоњ псуванн€м майна та ≥н.  р≥м того, доказове значенн€ ре≠чов≥ докази можуть мати при вир≥шенн≥ питанн€ щодо задоволен≠н€ в≥ндикац≥йного позову.

÷ив≥льне процесуальне законодавство встановлюЇ спец≥альний пор€док збер≥ганн€, огл€ду, досл≥дженн€ та поверненн€ речових доказ≥в. ¬иключенн€м з нього Ї вир≥шенн€ питанн€ про витребу≠ванн€ речових доказ≥в та в≥дпов≥дальн≥сть за њх неподанн€, €ке зд≥йснюЇтьс€ в≥дпов≥дно до загальних правил ÷ѕ  ”крањни (стат≠т€ми 93, 137 ÷ѕ  ”крањни).

–ечов≥ докази до набранн€ р≥шенн€м законноњ сили збер≥гають≠с€ у справ≥ або за окремим описом здаютьс€ до камери схову речо≠вих доказ≥в суду. –ечов≥ докази, що не можуть бути доставлен≥ до суду, збер≥гаютьс€ за њх м≥сцезнаходженн€м за ухвалою суду. ѕри цьому вони повинн≥ бути докладно описан≥ та опечатан≥, а в раз≥

необх≥дност≥ - сфотографован≥. —уд повинен вжити заход≥в дл€ забезпеченн€ збер≥ганн€ речових доказ≥в у незм≥нному стан≥ (ст. 139 ÷ѕ  ”крањни).

ќгл€д речових доказ≥в за њх м≥сцезнаходженн€м зд≥йснюЇтьс€ за правилами, встановленими ст. 140 ÷ѕ  ”крањни (див. попередн≥й п≥дпараграф щодо огл€ду письмових доказ≥в за њх м≥сцезнаход≠женн€м).

–ечов≥ докази, €к≥ швидко псуютьс€, огл€даютьс€ судом негай≠но, нав≥ть п≥д час провадженн€ у справ≥ до судового розгл€ду, з пов≥домленн€м про призначений огл€д ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥. Ќе€вка цих ос≥б не перешкоджаЇ огл€ду речових доказ≥в. ” раз≥ необх≥дност≥, в тому числ≥ за клопотанн€м особи, €ка бере участь у справ≥, дл€ участ≥ в огл€д≥ продукт≥в та ≥нших речових доказ≥в, що швидко псуютьс€, може бути залучено св≥дк≥в, пере≠кладач≥в, експерт≥в, спец≥ал≥ст≥в, а також зд≥йснено фотографуван≠н€ ≥ в≥деозапис. ѕ≥сл€ огл€ду речов≥ докази, €к≥ швидко псуютьс€, повертаютьс€ особам, в≥д €ких вони були одержан≥ (ст. 141 ÷ѕ  ”крањни).

¬≥дпов≥дно до ст. 187 ÷ѕ  ”крањни речов≥ докази огл€даютьс€ судом або досл≥джуютьс€ ним ≥ншим способом п≥д час судового розгл€ду, а також пред'€вл€ютьс€ дл€ ознайомленн€ особам, €к≥ беруть участь у справ≥, а в необх≥дних випадках - також експер≠там, спец≥ал≥стам ≥ св≥дкам. ќсоби, €ким пред'€влено дл€ ознайом≠ленн€ речов≥ докази, можуть звернути увагу суду на т≥ чи ≥нш≥ об≠ставини, пов'€зан≥ з огл€дом. ÷≥ за€ви занос€тьс€ до журналу су≠дового зас≥данн€.

ѕротоколи огл€ду речових доказ≥в оголошуютьс€ в судовому зас≥данн≥. ќсобам, €к≥ беруть участь у справ≥, надано право давати своњ по€сненн€ з приводу цих протокол≥в.

 р≥м того, особи, €к≥ беруть участь у справ≥, можуть ставити питанн€ з приводу речових доказ≥в св≥дкам, а також експертам, спец≥ал≥стам, €к≥ њх огл€дали.

ѕор€д з цим, цив≥льне процесуальне законодавство встановлюЇ спец≥альну процедуру досл≥дженн€ в судовому зас≥данн≥ таких речових доказ≥в €к в≥деозапис та звукозапис, що мають приватний характер. ¬≥дпов≥дно до ст. 188 ÷ѕ  ”крањни п≥д час в≥дтворенн€ звукозапису, демонстрац≥њ в≥деозапису, що мають приватний харак≠тер, а також п≥д час њх досл≥дженн€ застосовуютьс€ правила ÷ѕ  ”крањни щодо оголошенн€ ≥ досл≥дженн€ зм≥сту особистого листу-

135ванн€ ≥ телеграфних пов≥домлень. ¬≥дтворенн€ звукозапису ≥ де≠монстрац≥€ в≥деозапису провод€тьс€ в судовому зас≥данн≥ або в ≥ншому прим≥щенн≥, спец≥ально п≥дготовленому дл€ цього, з в≥до≠браженн€м у журнал≥ судового зас≥данн€ особливостей оголошу≠ваних матер≥ал≥в ≥ зазначенн€м часу демонстрац≥њ. ѕ≥сл€ цього суд заслуховуЇ по€сненн€ ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥. ” раз≥ по≠треби в≥дтворенн€ звукозапису ≥ демонстрац≥€ в≥деозапису можуть бути повторен≥ повн≥стю або у певн≥й частин≥. « метою з'€суванн€ в≥домостей, що м≥ст€тьс€ у матер≥алах звуко- ≥ в≥деозапису, а також у зв'€зку з надходженн€м за€ви про њх фальшив≥сть судом може бути залучено спец≥ал≥ста або призначено експертизу.

ѕ≥сл€ огл€ду та досл≥дженн€ судом, а також набранн€м р≥шен≠н€м суду законноњ сили речов≥ докази повертаютьс€ особам, в≥д €ких вони були одержан≥, €кщо останн≥ за€вили про це клопотанн€ ≥ €кщо його задоволенн€ можливе без шкоди дл€ розгл€ду справи. –ечов≥ докази, що Ї об'Їктами, €к≥ вилучен≥ з цив≥льного обороту або обмежено оборотоздатн≥, передаютьс€ в≥дпов≥дним п≥дприЇм≠ствам, установам або орган≥зац≥€м. «а клопотанн€м державних експертних установ так≥ речов≥ докази можуть бути передан≥ њм дл€ використанн€ в експертн≥й та науков≥й робот≥ у пор€дку, вста≠новленому  аб≥нетом ћ≥н≥стр≥в ”крањни.

якщо суд визнав право на реч≥, що Ї речовими доказами, не за особами, в≥д €ких вони були одержан≥, то п≥сл€ набранн€ р≥шенн€м суду законноњ сили так≥ реч≥ передаютьс€ власникам (ст. 142 ÷ѕ  ”крањни).

¬исновок eкcnepтa

ѕон€тт€ та види експертизи. ќдним ≥з засоб≥в доказуванн€ у цив≥льному процес≥ Ї висновок експерта, €кий Ї результатом проведеного експертного досл≥дженн€. “ому спочатку потр≥бно зупинитис€ на пон€тт≥ експертизи, пор€дку њњ призначенн€ та проведенн€.

“ерм≥н Ђекспертизаї (в≥д лат. expertus та в≥д франц. expertise означаЇ: досв≥дчений; випробуваний).' ќтже, можна стверджувати, що будь-€ка експертиза Ї, в першу чергу, застосуванн€м спец≥аль≠них знань, €к≥ пройшли апробац≥ю досв≥дом.

' ƒив.: ёридична енциклопед≥€ /ѕ≥д ред. ё. —. Ўемшучепка.-  .: ¬ид-во Ђ”крањнська енциклопед≥€ї ≥м. ћ. ѕ. Ѕажана, 1999.- “. 2.- —. 333.

ќсновними ознаками експертизи Ї:

1) використанн€ спец≥альних знань;

2) проведенн€ досл≥джень з метою встановленн€ обставин, що мають значенн€ дл€ справи;

3) спец≥альний суб'Їкт проведенн€ експертизи;

4) процесуальна форма оформленн€ експертизи;

5) проведенн€ на п≥дстав≥ ухвали суду.

“аким чином, експертиза - це проведенн€ на п≥дстав≥ ухвали суду особою, €ка волод≥Ї спец≥альними знанн€ми та маЇ спец≥аль≠ний процесуальний статус (експертом), досл≥дженн€ певних фак≠тичних обставин справи з метою пов≥домленн€ суду в≥домостей, €к≥ мають значенн€ дл€ справи, що оформл€Їтьс€ спец≥альним до≠кументом - висновком експерта.

ѕри розгл€д≥ цив≥льних справ може виникнути необх≥дн≥сть у проведенн≥ р≥зних вид≥в експертиз, судово-псих≥атричноњ, почер≠кознавчоњ, авторознавчоњ, техн≥чноњ експертизи документ≥в, техн≥ч≠ноњ експертизи матер≥ал≥в ≥ засоб≥в в≥деозвукозапису, буд≥вельно-техн≥чноњ, бухгалтерськоњ, товарознавчоњ тощо.

¬ юридичн≥й л≥тератур≥ вид≥л€ютьс€ багато р≥зних п≥дстав класиф≥кац≥њ експертиз1, однак процесуальне значенн€ мають лише так≥:

1) за посл≥довн≥стю проведенн€ експертиз - первинн≥ та по≠вторн≥;

2) за обс€гом проведених досл≥джень - основн≥ та додатков≥;

3) за к≥льк≥стю експерт≥в, €к≥ провод€ть досл≥дженн€- одно≠особов≥ та ком≥с≥йн≥;

4) за характером знань, €к≥ використовуютьс€ в процес≥ експе≠ртного досл≥дженн€,- однор≥дн≥ та комплексн≥.

” ÷ѕ  ”крањни своЇ закр≥пленн€ знайшли положенн€ щодо до≠датковоњ, повторноњ, ком≥с≥йноњ та комплексноњ експертиз.

¬≥дпов≥дно до ст. 150 ÷ѕ  ”крањни у випадку неповноти або недостатньоњ €сност≥ висновку експерта суд може призначити до≠даткову експертизу. ѕроведенн€ такоњ експертизи доручаЇтьс€ тому самому або ≥ншому експерту (експертам).

' ƒив., наприклад: ≈кспертизи в судов≥й практиц≥: Ќавч. пос≥б. / ¬. √. √он≠чаренко, ¬. ™. Ѕергер, Ћ. 17. Ѕум≥га та ≥н.-  .: Ћиб≥дь, 1993.- —. 9; “реушни-ков ћ.  . ƒоказательства и доказывание в советском гражданском процессе.-ћ.: »зд-во ћ√”, 1982.- —. 141; Ўл€хов ј. –. —удебна€ экспертиза: ќргани≠заци€ и проведение.- ћ.: ёридическа€ литература, 1979.- —. 29.

137ќтже, до призначенн€ додатковоњ експертизи суд вдаЇтьс€ п≥сл€ розгл€ду висновку первинноњ експертизи, тобто при проведенн≥ €коњ об'Їкт досл≥джувавс€ вперше, коли з'€суЇтьс€, що усунути неповноту або не€сн≥сть висновку шл€хом допиту експерта не≠можливо.

¬≥дпов≥дно до п. 10 ѕостанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни є 8 в≥д «ќ травн€ 1997 р. Ђѕро судову експертизу в кри≠м≥нальних та цив≥льних справахї висновок визнаЇтьс€ неповним, коли експерт досл≥див не вс≥ подан≥ йому об'Їкти чи не дав вичерп≠них в≥дпов≥дей на поставлен≥ перед ним питанн€; не€сним вважа≠Їтьс€ висновок, €кий неч≥тко викладений або маЇ невизначений, неконкретний характер.

” випадках, коли виникаЇ необх≥дн≥сть провести досл≥дженн€ нових об'Їкт≥в або тих самих об'Їкт≥в щодо ≥нших обставин спра≠ви, суд призначаЇ нову експертизу, €ка не Ї додатковою.

якщо висновок експерта буде визнано необгрунтованим або та≠ким, що суперечить ≥ншим матер≥алам справи або викликаЇ сумн≥≠ви в його правильност≥, судом може бути призначена повторна експертиза, €ка доручаЇтьс€ ≥ншому експертов≥ (експертам).

 ом≥с≥йна експертиза маЇ м≥сце у випадку, коли дл€ досл≥д≠женн€ об'Їкта залучаютьс€ спец≥ал≥сти одного проф≥лю. “ака екс≠пертиза проводитьс€ не менш €к двома експертами одного напр€≠му знань.

якщо за результатами проведених досл≥джень думки експерт≥в зб≥гаютьс€, вони п≥дписують Їдиний висновок. ≈ксперт, не згод≠ний з висновком ≥ншого експерта (експерт≥в), даЇ окремий висно≠вок з ус≥х питань або з питань, €к≥ викликали розб≥жност≥ (ст. 148 ÷ѕ   ”крањни).

ѕ≥д комплексною експертизою розум≥ють експертизу, €ка проводитьс€ не менше €к двома експертами р≥зних галузей знань або р≥зних напр€м≥в у межах одн≥Їњ галуз≥ знань.

“акий вид експертизи призначаЇтьс€ тод≥, коли дл€ досл≥джен≠н€ одного об'Їкта (сукупност≥ об'Їкт≥в) та встановленн€ одн≥Їњ об≠ставини, €ка вишукуЇтьс€, необх≥дно одночасне застосуванн€ спе≠ц≥альних знань дек≥лькох р≥зних сфер науки, мистецтва, техн≥ки або ремесла та, в≥дпов≥дно, необх≥дна участь дек≥лькох експерт≥в р≥зних спец≥альностей1.

ƒив.: —ахнова “. ¬. —удебна€ экспертиза.- ћ.: √ородец, 2000.- —. 206.

” висновку експерт≥в за результатами комплексноњ експертизи зазначаЇтьс€, €к≥ досл≥дженн€ ≥ в €кому обс€з≥ пров≥в кожний екс≠перт, €к≥ факти в≥н встановив ≥ до €ких висновк≥в д≥йшов.  ожен експерт п≥дписуЇ ту частину висновку, €ка м≥стить опис зд≥йсне≠них ним досл≥джень, ≥ несе за нењ в≥дпов≥дальн≥сть. «агальний ви≠сновок робл€ть експерти, компетентн≥ в оц≥нц≥ отриманих резуль≠тат≥в ≥ формулюванн≥ Їдиного висновку.

” випадках виникненн€ розб≥жностей м≥ж експертами, €к ≥ при ком≥с≥йн≥й експертиз≥, експерт, не згодний з висновком ≥ншого експерта (експерт≥в), даЇ окремий висновок з ус≥х питань або з пи≠тань, що викликали розб≥жност≥.

ѕор€док призначенн€ експертизи. —уд призначаЇ експертизу дл€ з'€суванн€ обставин, що мають значенн€ дл€ справи ≥ потре≠бують спец≥альних знань у галуз≥ науки, мистецтва, техн≥ки, реме≠сла тощо, за за€вою ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥ (ч. 1 ст. 143 ÷ѕ  ”крањни).

≈кспертизу можна призначати на попередньому судовому зас≥≠данн≥ (ч. 6 ст. 130 ÷ѕ  ”крањни), п≥д час судового розгл€ду справи (ч. 4 ст. 171 ÷ѕ  ”крањни), а також при перегл€д≥ судових р≥шень у суд≥ апел€ц≥йноњ ≥нстанц≥њ (ч. 1 ст. «ќѓ ÷ѕ  ”крањни).  р≥м того, суд може призначити експертизу до пред'€вленн€ позову у пор€д≠ку забезпеченн€ доказ≥в (частини 2, 3 ст. 133 ÷ѕ  ”крањни).

Ќеобх≥дн≥сть проведенн€ експертизи щоразу випливаЇ з матер≥≠ал≥в справи ≥, таким чином, носить об'Їктивний характер. ѕроте законодавство встановлюЇ випадки обов'€зкового призначенн€ експертизи. “ак, суд зобов'€заний призначити експертизу у раз≥ за€влени€ клопотанн€ про призначенн€ експертизи обома сторонами.

ѕризначенн€ експертизи Ї обов'€зковим також за клопотанн€м хоча б одн≥Їњ ≥з стор≥н, €кщо у справ≥ необх≥дно встановити:

1) характер ≥ ступ≥нь ушкодженн€ здоров'€;

2) псих≥чний стан особи;

3) в≥к особи, €кщо про це немаЇ в≥дпов≥дних документ≥в ≥ немо≠жливо њх одержати (ст. 145 ÷ѕ  ”крањни).

ћи вважаЇмо, що п≥дх≥д щодо обов'€зкового призначенн€ екс≠пертизи у раз≥ за€влени€ про це клопотанн€ обома сторонами, за≠пропонований в ÷ѕ  ”крањни, Ї дещо не вдалим. —торони, не знаючи правил ≥ особливостей призначенн€ судових експертиз, можуть вимагати њх проведенн€ й у тих випадках, коли досл≥джен≠н€ не потр≥бне чи взагал≥ не можливе. “ому потр≥бно зобов'€зати

139суд призначати експертизу в раз≥ за€влени€ клопотанн€ про це обома сторонами лише за умови в≥дсутност≥ обставин, €к≥ виклю≠чають можлив≥сть проведенн€ такоњ експертизи.

Ќезважаючи на те, що судд≥ сам≥ Ї фах≥вц€ми у галуз≥ права, зако≠нодавець (ч. 2 ст. 9 ÷ѕ  ”крањни) надаЇ њм право залучати експер≠та з метою з'€суванн€ зм≥сту норми права ≥ншоњ держави.

÷ѕ  ”крањни ч≥тко не врегульовуЇ пор€док призначенн€ судовоњ експертизи. “ому цьому питанню прид≥лено увагу в ≤нструкц≥њ про призначенн€ та проведенн€ судових експертиз, затвердже≠н≥й наказом ћ≥н≥стерства юстиц≥њ ”крањни в≥д 8 жовтн€ 1998 р. є 53/5 (у редакц≥њ наказу ћ≥н≥стерства юстиц≥њ ”крањни в≥д «ќ грудн€ 2004 р. є 144/5) та ѕостанов≥ ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни є 8 в≥д «ќ травн€ 1997 р. Ђѕро судову експертизу в крим≥нальних та цив≥льних справахї. ¬раховуючи положенн€ статей 143, 171 ÷ѕ  ”крањни ≥ п. 9 ц≥Їњ ѕостанови можна визначити, що суд при призначенн≥ експертизи виконуЇ так≥ д≥њ:

1) з'€совуЇ обставини, що мають значенн€ дл€ наданн€ експерт≠ного висновку;

2) визначаЇ особу або (та) установу, €к≥й буде доручено прове≠денн€ експертного досл≥дженн€. ¬≥дпов≥дно до ч. 2 ст. 143 ÷ѕ  ”крањни, €кщо сторони домовилис€ про залученн€ експертами пев≠них ос≥б, суд повинен призначити њх в≥дпов≥дно до ц≥Їњ домовленос≠т≥.  р≥м того, особам, €к≥ беруть участь у справ≥, надано право про≠сити суд провести експертизу у в≥дпов≥дн≥й судово-експертн≥й уста≠нов≥, доручити њњ конкретному експерту, за€вл€ти в≥дв≥д експерту.

якщо проведенн€ експертизи доручено спец≥ал≥зован≥й експер≠тн≥й установ≥, њњ кер≥вник маЇ право доручити проведенн€ експер≠тизи одному або к≥льком експертам, створювати ком≥с≥њ з експерт≥в керованоњ ним установи, €кщо судом не визначено конкретних експерт≥в, у раз≥ потреби зам≥нювати виконавц≥в експертизи, за≠€вити клопотанн€ щодо орган≥зац≥њ проведенн€ досл≥джень поза межами експертноњ установи;

3) пропонуЇ учасникам судового розгл€ду письмово подати пи≠танн€, €к≥ вони бажають порушити перед експертами;

4) оголошуЇ ц≥ питанн€, а також питанн€, запропонован≥ судом;

5) заслуховуЇ думки учасник≥в судового розгл€ду з приводу поданих питань;

6) у нарадч≥й к≥мнат≥ обм≥рковуЇ вс≥ питанн€, виключаЇ т≥ з них, що виход€ть за меж≥ компетенц≥њ експерта або не стосуютьс€

предмета доказуванн€, формулюЇ питанн€, €к≥ в≥н порушуЇ перед експертом з власноњ ≥н≥ц≥ативи, остаточно визначаЇ коло питань, що винос€тьс€ на вир≥шенн€ експертизи, ≥ виносить ухвалу про њњ призначенн€. «аконодавець наголошуЇ: к≥льк≥сть ≥ зм≥ст питань, за €кими маЇ бути проведена експертиза, визначаЇтьс€ судом. ѕри цьому в≥н маЇ мотивувати в≥дхиленн€ питань ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥ (ч. « ст. 143 ÷ѕ  ”крањни);

7) оголошуЇ в судовому зас≥данн≥ ухвалу про призначенн€ екс≠пертизи;

8) попереджаЇ п≥д розписку експерта, €кий не працюЇ у держав≠н≥й експертн≥й установ≥, про крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за зав≥-домо неправдивий висновок ≥ за в≥дмову без поважних причин в≥д виконанн€ покладених на нього обов'€зк≥в, а також приводить його до прис€ги;

9) передаЇ ухвалу про призначенн€ експертизи експертов≥ або в≥дпов≥дн≥й експертн≥й установ≥.

¬≥дпов≥дно до ч. 4 ст. 144 ÷ѕ  ”крањни, €кщо цього вимагають особлив≥ обставини справи, суд може заслухати експерта щодо формулюванн€ питанн€, €ке потребуЇ з'€суванн€, про≥нструктува≠ти його про доручене завданн€ ≥ за його клопотанн€м дати в≥дпов≥≠дн≥ роз'€сненн€ щодо сформульованих питань. ѕро вчиненн€ цих д≥й пов≥домл€ютьс€ особи, €к≥ беруть участь у справ≥ ≥ €к≥ мають право брати участь у њх вчиненн≥.

–езультат д≥й по призначенню експертизи в≥дображаЇтьс€ в особливому процесуальному акт≥ -ухвал≥ суду про њњ призначенн€. ¬инесенн€ ц≥Їњ ухвали Ї обов'€зковим. ¬она Ї процесуальною п≥д≠ставою дл€ проведенн€ експертизи, надаЇ спр€мован≥сть спец≥аль≠ному досл≥дженню, а також визначаЇ момент, з €кого особа, €к≥й доручаЇтьс€ проведенн€ експертизи, набуваЇ статус експерта. —аме з моменту винесенн€ такоњ ухвали виникають в≥дпов≥дн≥ права та обов'€зки в учасник≥в процесу.

”хвала суду про призначенн€ експертизи повинна в≥дпов≥дати загальним вимогам, що висуваютьс€ до ухвал. ќднак дана ухвала маЇ й певн≥ особливост≥, зокрема в н≥й обов'€зково зазначаютьс€'.

1) п≥дстави та строк дл€ проведенн€ експертизи;

2) з €ких питань потр≥бн≥ висновки експерт≥в, ≥м'€ експерта або найменуванн€ експертноњ установи, експертам €коњ доручаЇтьс€ проведенн€ експертизи;

3) об'Їкти, €к≥ мають бути досл≥джен≥;

1414) перел≥к матер≥ал≥в, що передаютьс€ дл€ досл≥дженн€;

5) попередженн€ про в≥дпов≥дальн≥сть експерта за зав≥домо неправдивий висновок та за в≥дмову без поважних причин в≥д виконанн€ покладених на нього обов'€зк≥в (ч. 1 ст. 144 ÷ѕ  ”крањни).

¬ ухвал≥ про призначенн€ додатковоњ експертизи суду необ≠х≥дно зазначати, €к≥ висновки експерта суд вважаЇ неповними чи не€сними або €к≥ обставини зумовили необх≥дн≥сть розширенн€ експертного досл≥дженн€. ѕри призначенн≥ повторноњ експер≠тизи в ухвал≥ зазначаютьс€ обставини, що викликають сумн≥ви у правильност≥ попереднього висновку експерта (пункти 10,11 ѕо≠станови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни є 8 в≥д «ќ травн€ 1997 р. Ђѕро судову експертизу в крим≥нальних та цив≥льних справахї).

випадку дорученн€ проведенн€ експертизи експертам к≥лькох установ, в ухвал≥ про њњ призначенн€ зазначаЇтьс€ найменуванн€ пров≥дноњ установи, на €ку покладаЇтьс€ проведенн€ експертизи. якщо проведенн€ експертизи доручаЇтьс€ експертн≥й установ≥ та особ≥, €ка не Ї прац≥вником ц≥Їњ установи, пров≥дною визнаЇть≠с€ експертна установа. ”хвала про призначенн€ експертизи напра≠вл€Їтьс€ в кожну установу - виконавц€м, а також особ≥, €ка не Ї прац≥вником експертноњ установи. ќб'Їкти досл≥дженн€ та матер≥≠али справи направл€ютьс€ пров≥дн≥й установ≥.

ѕравильно, посл≥довно ≥ вичерпно сформульован≥ питанн€ Ї найважлив≥шою частиною ухвали суду про призначенн€ експер≠тизи. Ѕез них не може бути отримано повного й обірунтованого висновку експерта. ѕрактика показуЇ, що формулюванн€ питань -найб≥льш важка дл€ суду стад≥€ призначенн€ експертизи. ≤нод≥ њх ставл€ть неч≥тко, неточно або неконкретно. ѕри постановц≥ пи≠тань у де€ких випадках не враховуютьс€ сучасн≥ можливост≥ екс≠пертизи.

ƒл€ полегшенн€ завданн€ суду щодо правильного визначенн€ задач експертизи та формулюванн€ питань, €к≥ винос€тьс€ на екс≠пертизу, наказом ћ≥н≥стерства юстиц≥њ ”крањни є 53/5 в≥д 8 жовт≠н€ 1998 р. затверджен≥ Ќауково-методичн≥ рекомендац≥њ з питань п≥дготовки та призначенн€ судових експертиз, €к≥ визначають зав≠данн€, що вир≥шуютьс€ за допомогою окремих вид≥в експертиз, ор≥Їнтовний перел≥к вир≥шуваних питань та об'Їкти ≥ матер≥али, €к≥ повинн≥ надаватись дл€ проведенн€ досл≥дженн€.  р≥м того,

ор≥Їнтовн≥ перел≥ки питань, що можуть виноситись на експертизу, пропонуютьс€ в л≥тературних джерелах1.

ѕо окремих категор≥€х справ питанн€, €к≥ обов'€зково ставл€тьс€ перед експертами, визначаютьс€ судовою практикою. ¬≥дпов≥дно до п. 4 ѕостанови ѕленуму ¬ерховного —уду ”крањни є 3 в≥д 28 березн€ 1972 р. Ђѕро судову практику в справах про визнанн€ громад€нина обмежено д≥Їздатним чи нед≥Їздатнимї в ухвал≥ про призначенн€ судово-псих≥атричноњ експертизи в справах про ви≠знанн€ громад€нина нед≥Їздатним на вир≥шенн€ експерт≥в мають бути поставлен≥ так≥ питанн€:

1) чи хвор≥Ї даний громад€нин на псих≥чну хворобу;

2) чи розум≥Ї в≥н значенн€ своњх д≥й та чи може керувати ними.

¬ юридичн≥й л≥тератур≥ також обірунтовано вказуЇтьс€, що у складних випадках, коли дл€ п≥дготовки питань необх≥дн≥ спец≥аль≠н≥ знанн€, доц≥льно до њх формулюванн€ залучати експерта, €кому буде доручена експертиза, чи ≥ншого фах≥вц€2.

ѕри визначенн≥ об'Їкт≥в та матер≥ал≥в, що п≥дл€гають направ≠ленню на експертизу, суд у необх≥дних випадках вир≥шуЇ питанн€ щодо в≥д≥бранн€ в≥дпов≥дних зразк≥в (ч. « ст. 144 ÷ѕ  ”крањни). ƒл€ цього суд може залучити спец≥ал≥ста.

ѕроведенн€ експертизи та висновок експерта. ≈кспертиза проводитьс€ в суд≥. якщо ж це потр≥бно у зв'€зку з характером до≠сл≥джень або €кщо об'Їкт досл≥джень неможливо доставити до су≠ду, њњ можна проводити ≥ поза судом (ч. 1 ст. 147 ÷ѕ  ”крањни).

” раз≥ ухиленн€ особи, €ка бере участь у справ≥, в≥д поданн€ експертам необх≥дних матер≥ал≥в, документ≥в або в≥д ≥ншоњ участ≥ в експертиз≥, €кщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно в≥д того, хто ≥з цих ос≥б ухил€Їтьс€, а також €ке дл€ них ц€ експертиза маЇ значенн€, може визнати факт, дл€ з'€суван≠н€ €кого експертиза була призначена, або в≥дмовити у його ви≠знанн≥.

ƒив., наприклад: Ѕ≥ленчук ѕ. ƒ.,  урко ћ. Ќ., —тах≥вський —. ћ. —удов≥ експертизи: ƒов≥дник.-  .: Ђ¬лад и ¬ладаї, 1997.- 48 с.; ≈кспертизи в судов≥й практиц≥: Ќавчальний пос≥бник / ¬. √. √ончаренко, ¬. ™. Ѕергер, Ћ. ѕ. Ѕулига та ≥н.-  .: Ћиб≥дь, 1993.- 197 с.; –оссийска€ ≈. –. —удебна€ экспертиза в уголов≠ном, гражданском, арбитражном процессе.- ћ.: ѕраво и закон, 1996.-224 с.

ƒив.:  риминалистика / ѕод ред. ». ‘.  рылова- Ћ.: »здательство Ћ√”, 1976.- —. 410; „ельцов ћ. ј., „ельцова Ќ. ¬. ѕроведение экспертизы в совет≠ском уголовном процессе,- ћ.: √осюриздат, 1954.- —. 108.

143якщо в≥д проведенн€ судово-б≥олог≥чноњ (судово-генетичноњ) експертизи у справах про визнанн€ батьк≥вства, материнства ухи≠л€Їтьс€ в≥дпов≥дач, суд маЇ право постановити ухвалу про приму≠совий прив≥д на проведенн€ такоњ експертизи (ст. 146 ÷ѕ  ”крањни).

 р≥м того, у вин€ткових випадках, коли особа, щодо €коњ в≥д≠крито провадженн€ у справ≥ про обмеженн€ њњ у цив≥льн≥й д≥Їздат≠ност≥ чи визнанн€ њњ нед≥Їздатною, €вно ухил€Їтьс€ в≥д проход≠женн€ експертизи, суд у судовому зас≥данн≥ за участю л≥кар€-псих≥атра може постановити ухвалу про примусове направленн€ ф≥зичноњ особи на судово-псих≥атричну експертизу (ч. 2 ст. 239 ÷ѕ  ”крањни).

¬≥дпов≥дно до п. 4.9 ≤нструкц≥њ про призначенн€ та проведенн€ судових експертиз при проведенн≥ досл≥дженн€ експерт повинен уживати заход≥в щодо збереженн€ наданих на експертизу об'Їкт≥в, щоб не допустити њх знищенн€ або пошкодженн€.

якщо за характером досл≥дженн€ зберегти об'Їкт неможливо, а в ухвал≥ в≥дсутн≥й дозв≥л на пошкодженн€ (знищенн€) цього об'Їк≠та, то на його пошкодженн€ чи знищенн€ маЇ бути отримана пись≠мова згода суду, €кий призначив експертизу.

” раз≥ пошкодженн€ чи знищенн€ об'Їкта в процес≥ досл≥дженн€ до висновку експертизи вноситьс€ про це в≥дпов≥дний запис. ѕо≠шкоджен≥ п≥д час досл≥дженн€ об'Їкти або њх залишки поверта≠ютьс€ до суду, €кий призначив експертизу.

ƒокументальн≥ матер≥али, €к≥ були об'Їктом досл≥дженн€, а та≠кож надан≥ дл€ пор≥вн€льного досл≥дженн€ зразки позначаютьс€ в≥дпов≥дними штампами й п≥сл€ проведенн€ експертизи (досл≥д≠женн€) також повертаютьс€ до суду.

ќсоби, €к≥ беруть участь у справ≥, мають право при проведенн≥ експертизи давати по€сненн€ експерту (ч. 4 ст. 143 ÷ѕ  ”крањни).

–езультати проведеного експертного досл≥дженн€ закр≥плю≠ютьс€ експертом у його мотивованому висновку, €кий надаЇтьс€ у письмов≥й форм≥ та приЇднуЇтьс€ до справи.

¬исновок експерта - це докладний опис проведених експертом досл≥джень, зроблен≥ у результат≥ них висновки та обгрунтован≥ в≥дпов≥д≥ на питанн€, задан≥ судом (ст. 66 ÷ѕ  ”крањни).

¬исновок експерта €к самост≥йний зас≥б доказуванн€ маЇ своњ особливост≥, €к≥ пол€гають насамперед у тому, що експерт пов≥дом≠л€Ї суду фактичн≥ дан≥, встановлен≥ в процес≥ проведеного досл≥д≠женн€ на п≥дстав≥ спец≥альних знань. ∆оден ≥нший ≥з передбачених

законом засоб≥в доказуванн€ не м≥стить у соб≥ €к складовий еле≠мент судженн€ про факти. Ќаприклад, зм≥стом показань св≥дка Ї в≥домост≥ про факти, що спостер≥галис€ ним, думка ж св≥дка про них не маЇ доказового значенн€. ” зм≥ст висновку експерта обо≠в'€зково вход€ть умовиводи, висновки про фактичн≥ дан≥, ≥ саме вони, насамперед, мають доказове значенн€.

ќтже, висновок завжди оснований на спец≥альних наукових знанн€х, що застосовуютьс€ експертом при досл≥дженн≥. ¬≥н обо≠в'€зково повинен м≥стити квал≥ф≥ковану думку про встановлен≥ обставини, без тлумаченн€ €ких експертом не буде й висновку. ѕри цьому висновок експерта Ї р≥вним серед р≥вних, не маЇ пере≠ваг перед ≥ншими засобами доказуванн€; в≥н також п≥дл€гаЇ досл≥≠дженню ≥ перев≥рц≥, а фактичн≥ дан≥, що м≥ст€тьс€ у ньому, оц≥ню≠ютьс€ судом за загальними правилами. ќднак незгода суду з ви≠сновком експерта повинна бути мотивована в р≥шенн≥ або ухвал≥ (ч. 7 ст. 147 ÷ѕ  ”крањни).

“аким чином, сутн≥сть висновку експерта пол€гаЇ в тому, що в≥н Ї заснованим на завданн≥ суду, сформульованому в ухвал≥ про призначенн€ експертизи, викладом експертом фактичних даних, що мають значенн€ дл€ справи ≥ встановлених ним на основ≥ спе≠ц≥альних знань у результат≥ експертного досл≥дженн€.

¬≥дпов≥дно до ≤нструкц≥њ про призначенн€ та проведенн€ судо≠вих експертиз, вид≥л€ють три складов≥ частини висновку експерта'. вступну (формальну), досл≥дницьку ≥ заключну (висновки).

” висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (≥м'€, осв≥та, спец≥альн≥сть, св≥доцтво про при≠своЇнн€ квал≥ф≥кац≥њ судового експерта, стаж експертноњ роботи, науковий ступ≥нь, вчене званн€, посада експерта), на €к≥й п≥дстав≥ була проведена експертиза;

2) хто був присутн≥й при проведенн≥ експертизи;

3) питанн€, що були поставлен≥ експертов≥;

4) €к≥ матер≥али експерт використав;

5) докладний опис проведених досл≥джень;

6) зроблен≥ в результат≥ њх висновки ≥ обірунтован≥ в≥дпов≥д≥ на поставлен≥ судом питанн€ (ч. « ст. 147 ÷ѕ  ”крањни).

 р≥м цього, у висновку обов'€зково потр≥бно зазначити, що експерта попереджено про в≥дпов≥дальн≥сть за зав≥домо неправди≠вий висновок та за в≥дмову без поважних причин в≥д виконанн€ покладених на нього обов'€зк≥в.

145якщо п≥д час проведенн€ експертизи експерт встановить обста≠вини, що мають значенн€ дл€ справи, але з приводу €ких йому не були поставлен≥ питанн€, в≥н маЇ право своњ м≥ркуванн€ про ц≥ об≠ставини включити до свого висновку.

ѕравильне оформленн€ висновку експерта маЇ дуже велике значенн€ дл€ правильноњ його оц≥нки судом.

ѕ≥сл€ отриманн€ висновку експерта, особи, €к≥ беруть участь у справ≥, мають право ознайомитис€ з ним, просити суд призначити повторну, додаткову, ком≥с≥йну або комплексну експертизу (ч. 4 ст. 143 ÷ѕ  ”крањни). ¬≥дпов≥дно до ч. 2 ст. 147 ÷ѕ  ”крањни суд маЇ право за за€вою даних ос≥б або з власноњ ≥н≥ц≥ативи запропону≠вати експерту дати усне по€сненн€ свого висновку. “аке по€снен≠н€ заноситьс€ до журналу судового зас≥данн€.

Ѕ≥льш детально питанн€ орган≥зац≥њ проведенн€ експертиз (до≠сл≥джень) й оформленн€ висновку експерта розкриваютьс€ в ≤н≠струкц≥њ про призначенн€ та проведенн€ судових експертиз.

«абезпеченн€ доказ≥в

«а загальним правилом, сторони зобов'€зан≥ подати своњ дока≠зи чи пов≥домити про них суд до або п≥д час попереднього судо≠вого зас≥данн€ у справ≥. ѕроте належн≥ докази у справ≥ не завжди Ї у ос≥б, на €ких покладений обов'€зок по доказуванню певних обставин у справ≥. ¬они ≥нколи знаход€тьс€ у њх процесуальних противник≥в чи ≥нших ос≥б, €к≥ не Ї учасниками процесу. ¬ таких випадках поданн€ доказ≥в, €кщо не вжити необх≥дних заход≥в, може згодом стати утрудненим або неможливим, оск≥льки вони можуть зникнути або њх можуть пошкодити. « метою захисту ≥нте≠рес≥в стор≥н та ≥нших учасник≥в процесу, цив≥льне процесуальне законодавство передбачаЇ ≥нститут забезпеченн€ доказ≥в, норми €кого регламентують процесуальний пор€док вжитт€ судом тер≠м≥нових заход≥в щодо закр≥пленн€ фактичних даних, щоб в по≠дальшому при розгл€д≥ справи була можлив≥сть њх використати €к докази'.

¬≥дпов≥дно до ч. 1 ст. 133 ÷ѕ  ”крањни особи, €к≥ беруть участь у справ≥ ≥ вважають, що поданн€ потр≥бних доказ≥в Ї неможливим

ƒив.: Ўтефан ћ, …. ÷ив≥льне процесуальне право: ѕ≥дручник.-  .: ≤н ёре, 2005.- —. 311.

або у них Ї складнощ≥ в поданн≥ цих доказ≥в, мають право за€вити клопотанн€ про забезпеченн€ цих доказ≥в.

«а за€вою за≥нтересованоњ особи суд може забезпечити докази до пред'€вленн€ нею позову. ” цьому раз≥ за€вник повинен подати по≠зовну за€ву прот€гом дес€ти дн≥в з дн€ постановлени€ ухвали про забезпеченн€ доказ≥в. ” випадку неподанн€ позовноњ за€ви у зазна≠чений строк особа, €ка подала за€ву про забезпеченн€ доказ≥в, зобо≠в'€зана в≥дшкодувати судов≥ витрати, а також збитки, запод≥€н≥ у зв'€зку ≥з забезпеченн€м доказ≥в (частини 3,4 ст. 133 ÷ѕ  ”крањни).

” за€в≥ про забезпеченн€ доказ≥в повинн≥ бути зазначен≥:

1) докази, €к≥ необх≥дно забезпечити;

2) обставини, що можуть бути п≥дтверджен≥ цими доказами;

3) обставини, €к≥ св≥дчать про те, що поданн€ потр≥бних доказ≥в може стати неможливим або ускладненим;

4) справа, дл€ €коњ потр≥бн≥ ц≥ докази або з €кою метою потр≥б≠но њх забезпечити.

«а€ва про забезпеченн€ доказ≥в, €ка не в≥дпов≥даЇ встановленим вимогам, залишаЇтьс€ без руху, про що суддею постановл€Їтьс€ в≥дпов≥дна ухвала, ≥ за€внику надаЇтьс€ час дл€ усуненн€ недол≥≠к≥в. якщо за€вник усуне вказан≥ в ухвал≥ недол≥ки, за€ва про за≠безпеченн€ доказ≥в вважаЇтьс€ поданою в день перв≥сного њњ по≠данн€ до суду. ≤накше за€ва вважаЇтьс€ неподаною ≥ повертаЇтьс€ за€внику. ѕроте поверненн€ за€ви про забезпеченн€ доказ≥в не пе≠решкоджаЇ повторному зверненню ≥з нею до суду у раз≥ усуненн€ обставин, що стали п≥дставою дл€ њњ поверненн€.

¬≥дпов≥дно до ст. 135 ÷ѕ  ”крањни за€ва про забезпеченн€ до≠каз≥в розгл€даЇтьс€ судом, €кий розгл€даЇ справу, а €кщо позов ще не пред'€влено - м≥сцевим загальним судом, у межах територ≥аль≠ноњ п≥дсудност≥ €кого можуть бути вчинен≥ процесуальн≥ д≥њ щодо забезпеченн€ доказ≥в. «а€ва про забезпеченн€ доказ≥в розгл€даЇтьс€ прот€гом п'€ти дн≥в з дн€ њњ надходженн€ з пов≥домленн€м стор≥н та ≥нших ос≥б, €к≥ беруть участь у справ≥. ќднак присутн≥сть цих ос≥б не Ї обов'€зковою. ” раз≥ обгрунтованоњ вимоги за€вника, а також €кщо не можна встановити, до кого може бути згодом пред'€влено позов, за€ва про забезпеченн€ доказ≥в розгл€даЇтьс€ судом нев≥дкладно лише за участю за€вника.

ѕитанн€ про забезпеченн€ доказ≥в вир≥шуЇтьс€ ухвалою. ќскар≠женн€ ухвали про забезпеченн€ доказ≥в не зупин€Ї њњ виконанн€, а також не перешкоджаЇ розгл€ду справи.

147якщо п≥сл€ вчиненн€ процесуальних д≥й щодо забезпеченн€ до≠каз≥в позовну за€ву подано до ≥ншого суду, протоколи та ≥нш≥ ма≠тер≥али щодо забезпеченн€ доказ≥в надсилаютьс€ до суду, €кий розгл€даЇ справу.

ѕор€д ≥з процесуальним пор€дком забезпеченн€ доказ≥в, у ч. 2 ст. 133 ÷ѕ  ”крањни встановлено ≥ способи њх забезпеченн€, €кими Ї:

1) допит св≥дк≥в;

2) призначенн€ експертизи;

3) витребуванн€ та (або) огл€д доказ≥в, у тому числ≥ за њх м≥сце≠знаходженн€м.

” необх≥дних випадках судом можуть бути застосован≥ й ≥нш≥ способи забезпеченн€ доказ≥в.

—писок рекомендованоњ л≥тератури

1. «в€гинцева Ћ. ћ., ѕлюхина ћ. ј., –ешетникова ». ¬. ƒоказывание в судеб≠ной практике по гражданским делам: ”чеб.-практ. пособие.- ћ.: Ќќ–ћј-»Ќ‘–ј-ћ, 1999.-288 с.

2. “ертыитик ¬.ћ-., —линько —.¬. “еори€ доказательств.- X.: јрсис, 1998.-256 с.

3. “реушт≥ков ћ. . —удебные доказательства.- ћ.: √ородец, 1997.- 320 с.

4. ‘урса —., ÷юра “. ƒокази ≥ доказуванн€ у цив≥льному процес≥: Ќаук.-практ. пос≥б.-  .: ¬идавець ‘урса —. я.,  Ќ“, 2005- 256 с.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1053 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тудент может не знать в двух случа€х: не знал, или забыл. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1937 - | 1560 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.409 с.