Правове положення суддів у цивільному процесі

Законодавство встановлює певні вимоги щодо соціальних та професійних якостей осіб, які обираються на посаду судді. Зокрема на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комі­сією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти ро­ків, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

До осіб, які обираються суддями вищестоящих судів, висувають­ся суворіші вимоги. Так, суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачене законом, може бути громадянин України, який досяг на день обрання тридцяти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п'ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді; суддею Верховного Суду України - гро­мадянин України, який досяг на день обрання тридцяти п'яти років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як десять років, в тому числі не менш як п'ять років на посаді судді.

Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у діє­здатності або визнана недієздатною за рішенням суду (ст. 7 Закону

України «Про статус суддів»). Крім того, суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій по­літичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої (ст. 5 Закону України «Про статус суддів»).

Необхідною умовою для зайняття посади судді судів всіх інстан­цій є складання кандидатами кваліфікаційного екзамену з ураху­ванням результатів якого, кваліфікаційна комісія дає висновок про рекомендацію на посаду судді.

Однак кваліфікаційний екзамен може скласти будь-який грома­дянин України, який відповідає встановленим законом вимогам, а чисельність вакантних посад обмежена, тому кваліфікаційна комі­сія рекомендує на посади суддів кандидатів, які виявили найкращі знання, у кількості, необхідній для заміщення вакантних посад.

Відповідно до ст. 128 Конституції України перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку встановленому Законом України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» від 18 березня 2004 р. Хоча безстроково не означає довіч­но, оскільки в ст. 15 Закону України «Про статус суддів» передба­чено підстави для припинення повноважень судді.

Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалеж­ними, підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні.

На них покладаються такі обов'язки:

1) при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та зако­нів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд цивільних справ з дотриманням встановлених законом строків;

2) додержуватися зазначених вище вимог, службової дисциплі­ни та розпорядку роботи суду;

3) не розголошувати відомості, що становлять державну, вій­ськову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судо­вому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було при­йнято рішення про закрите судове засідання;

4) не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання

41судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неуперед­женості та незалежності (ст. 6 Закону України «Про статус суддів»). Суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідально­сті за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення:

1) законодавства при розгляді судових справ;

2) вимог, передбачених ст. 5 Закону України «Про статус суддів»;

3) перерахованих вище обов'язків.

Народні засідателі

Разом із професійними суддями як суб'єктами здійснення судо­вої влади до здійснення правосуддя в порядку цивільного судо­чинства у випадках прямо передбачених законом залучаються пред­ставники народу.

Відповідно до ст. 124 Конституції України народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів, участь яких є їх громадянським обов'язком (ч. З ст. 5 Закону України «Про судоустрій України»).

Як уже зазначалося, народні засідателі при здійсненні право­суддя користуються всіма правами судді. На даних представни­ків народу на час виконання ними у суді обов'язків, пов'язаних із здійсненням правосуддя, поширюються гарантії недоторканності суддів (ч. 2 с. 15 Закону України «Про судоустрій України»).

Заходи щодо забезпечення формування складу народних засіда­телів здійснює голова місцевого суду.

Хоча здійснення функцій народних засідателів є їх громадянсь­ким обов'язком, вони не повинні нести пов'язані з цим витрати. Тому Кабінет Міністрів України постановою від 11 жовтня 2002 р. № 1506 затвердив Порядок виплати винагороди та відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплати добових народним за­сідателям і присяжним за час виконання ними обов'язків у суді.

Відповідно до цього Порядку з метою нарахування та виплати винагороди за час виконання обов'язків у суді народні засідателі подають до суду:

- довідку про звільнення від роботи та довідку про розмір серед­ньомісячної заробітної плати за останні два місяці, що передують залученню працівника до виконання обов'язків у суді, якщо вони звільнені за основним місцем роботи на час виконання обов'язків у суді. Середньомісячна заробітна плата обчислюється у порядку,

встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 8 люто­го 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». За час виконання обов'язків у суді народні за­сідателі заробітну плату за основним місцем роботи не отримують;

- довідку про розмір пенсії, видану органом Пенсійного фонду за місцем проживання,- якщо вони перебувають на пенсії;

- трудову книжку, якщо вони тимчасово не працюють.

Виплата винагороди народним засідателям за час виконання ними обов'язків у суді здійснюється судом за рахунок коштів дер­жавного бюджету згідно з кошторисом відповідного суду.

Розмір винагороди народним засідателям за час виконання ними обов'язків у суді обчислюється шляхом множення середньоденного заробітку (пенсії) на кількість днів, протягом яких вони виконували обов'язки у суді. При цьому розмір середньоденного заробітку (пенсії) обчислюється шляхом ділення середньомісячної заробітної плати чи пенсії на кількість робочих днів (при нормальній тривало­сті робочого часу) місяця, в якому проводиться судове засідання.

У разі коли середньомісячна заробітна плата чи пенсія, з якої про­вадиться нарахування винагороди народним засідателям за час вико­нання ними обов'язків у суді, нижча за розмір посадового окладу судді відповідного суду, обчислення розміру винагороди провадиться виходячи з розміру посадового окладу судді відповідного суду.

Якщо народний засідатель на момент виконання обов'язків у суді тимчасово не працює, нарахування винагороди провадиться виходячи з розміру посадового окладу судці відповідного суду (в розрахунку на день).

Відшкодування витрат на проїзд і наймання житла, виплата добових народним засідателям провадяться у розмірах, встановле­них Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

§ 4. Підстави, порядок і наслідки відводу суду (суддів)

Положення суду як суб'єкта цивільних процесуальних право­відносин характеризує те, що він повинен бути безстороннім та об'єктивним. Процесуальною гарантією забезпечення цього є мож­ливість відводу суддів у встановлених законом випадках.

Так, суддя не може брати участі в розгляді справи та підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участьу процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;

2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опі­кун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сто­рони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктив­ності та неупередженості судді.

Крім того, до складу суду не можуть входити особи, які є чле­нами сім'ї або близькими родичами між собою (ст. 20 ЦПК Ук­раїни).

Якщо суддя брав участь у вирішенні справи в суді першої ін­станції, він не може брати участь у розгляді цієї самої справи в су­дах апеляційної і касаційної інстанцій, у перегляді справи у зв'язку з винятковими обставинами, а так само у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухва­ли про закриття провадження в справі.

У разі, коли суддя брав участь у вирішенні справи в суді апеляцій­ної інстанції, він не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи у зв'язку з винятковими обставинами, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного суду.

У випадку, коли суддя брав участь у перегляді справи в суді ка­саційної інстанції, він не може брати участі в розгляді цієї самої справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а якщо у перегляді справи у зв'язку з винятковими обставинами - в суді першої, апе­ляційної чи касаційної інстанцій.

Відповідно до ст. 23 ЦПК України за наявності передбачених законом підстав для відводу суддя повинен заявити самовідвід. На тих же підставах відвід судці можуть заявити особи, які беруть участь у справі.

Заява про відвід (самовідвід) повинна бути мотивованою та по­дана до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх дока­зами. Якщо про підстави відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, то заявити відвід (самовідвід) можна і після цього.

Відповідно до ст. 24 ЦПК України заява про відвід розглядається судом, який розглядає справу.

Якщо особа, якій заявлено відвід, бажає дати пояснення суду, то він повинен вислухати її, а також думку осіб, які беруть участь у справі.

Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду. У випадку заявления відводу кільком суддям або всьому складу суду, заява про це вирішується простою більшістю голосів.

Наслідком задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособове, є розгляд справи в тому самому суді іншим суддею.

У разі задоволення заяви про відвід комусь із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів.

Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за наявності підстав, зазначених у ст. 21 ЦПК України, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про визначення підсудності справи у порядку ст. 116 ЦПК України.

Список рекомендованої літератури

1. Івашщький С. О. Окремі аспекти реформування інституту народних за­сідателів // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України іме­ні 10-річчя незалежності України.- 2004.- Вип. 1.- С. 101-119.

2. Луспеник Д. Д. Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій прак­тиці.- X.: Харків юридичний, 2005.- 432 с.

3. Стефанюк В. Незалежний суд - гарант прав людини і громадянина // Право України.- 1996.-№ 5.-С. 16-18.

45 Глава 6 СТОРОНИ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ