Сутність і основні поняття валютного законодавства

У фінансовій діяльності незалежної суверенної України важливу роль відіграє валютне законодавство. Валютне законодавство можна визначити як сукупність нормативних актів, до яких включаються норми, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з порядком здійснення угод з валютними цінностями в межах країни та у відносинах з іноземними державами і громадянами (резидентами і нерезидентами), порядок ввезення, вивозу, переказу і пересилання з-за кордону і за кордон національної та іноземної валюти й інших валютних цінностей, а також регламентацію міжнародних розрахунків.

У сучасних умовах валютне законодавство займає важливе місце у правовому регулюванні валютних відносин, виступає інструментом державного регулювання в проведенні грошово-кредитної політики; спрямовано насамперед на підвищення ефективності національної валютної системи та реалізацію валютної політики держави.

Валютне законодавство України базується на певних принципах, які є вихідними нормативно-керівними положеннями основи механізму державного валютного регулювання. Це такі принципи, як:

- єдність валютної політики як складової частини економічної політики держави;

- єдність валютного простору України;

- єдність системи державного регулювання валютних операцій резидентів і нерезидентів і контроль за її здійсненням;

- пріоритет економічних заходів державного регулювання валютної сфери;

- рівність учасників валютних відносин та їх недискримінація;

- захист державою прав і законних інтересів учасників валютних відносин;

- виключення невиправданого втручання держави і її органів у систему валютних відносин.

Аналіз валютного законодавства України та його принципів свідчить про тісний зв'язок його з валютною політикою держави, яка спрямована на досягнення головних цілей економічної політики, а саме: забезпечити стійкість економічного зростання, підтримання рівновагу платіжного балансу, знизити рівень інфляції та сприяти стабілізації національної валюти.

Валютне законодавство України як зовнішня форма правового регулювання валютних відносин характеризується нормативними актами різної юридичної сили, змісту та форми. Юридична форма зазначених актів залежить від значення державного органу, який регулює валютну діяльність, та його економічного змісту. Визначаючи поняття валютного законодавства, слід узяти до уваги, що воно охоплює як безпосередньо закони, так й інші нормативні акти у сфері валютних відносин (укази, постанови, декрети, положення, інструкції, правила тощо). Передусім - Закон України від 23 вересня 1994 р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в якому визначено порядок зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їхні валютні рахунки в уповноважених банках, строки зарахування цих сум та відповідальність за прострочення вказаних строків.

Важливе місце за обсягом займають Укази Президента України, зокрема, від 18 червня 1994 р. № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", від 22 серпня 1994 р. № 457/94 "Про вдосконалення валютного регулювання", від 7 вересня 1994 р. № 504/94 "Про заходи щодо забезпечення валютного та експортного контролю", від 27 червня 1999 р. "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства".

Особлива роль у сфері валютного регулювання і валютного контролю відводиться постановам і декретам Кабінету Міністрів України. Одним із найважливіших нормативних актів, який стосується валютного регулювання, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", де визначено режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Основний масив підзаконних актів, які детально регламентують питання валютного регулювання, становлять постанови, інструкції, положення, правила, накази, які видаються Національним банком України та іншими центральними органами виконавчої влади. Ці акти деталізують закони і постанови Уряду України з питань валютного регулювання, мають їм відповідати та бути зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

До джерел валютного законодавства також належать міжнародні договори України та міжнародні, банківські звичаї, які використовуються в міжнародній практиці.

В основі валютного законодавства України лежить принцип обмеження використання іноземної валюти в господарському обігу держави. Іноземна валюта і валютні цінності належать до речей, обмежених у господарському обороті, і для них державою встановлено особливі правила. Як правило, грошові зобов'язання мають бути виражені і підлягають оплаті в національній валюті (гривні). Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускаються лише у випадках порядку та на умовах, установлених законодавством України (статті 192-193, 524, 533 ЦК України).

У ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" суб'єктів валютних правовідносин поділяють на резидентів та нерезидентів. Такий поділ зумовлено різним обсягом наданих їм прав і обов'язків щодо здійснення валютних операцій.

Резиденти - це фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцем находженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезиденти - це фізичні особи, які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи й інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України; розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

До об'єктів валютних правовідносин належать:

а) валюта України;

б) платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України;

в) іноземна валюта;

г) платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті;

д) банківські метали;

е) золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин, дорогоцінного каміння, інші коштовності.

Законодавством України передбачено визначення понять "валютні операції" та "валютні цінності". Згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" до валютних операцій належать: операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані із ввезенням, переказуванням, пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. При цьому валютними цінностями вважаються цінності, щодо яких валютним законодавством України встановлено особливі правила здійснення валютних операцій на території України.

До валютних цінностей належать: власна валюта України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери - акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України; іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу, або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках, або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери - акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті або банківських металах; банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищих проб згідно зі світовими стандартами, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Необхідно відзначити, що за допомогою валютного законодавства встановлено правовий режим здійснення валютних операцій на території України, держава визначає принципи валютного регулювання та порядок здійснення валютного контролю.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність органів держави, що спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і на порядок здійснення угод з валютними цінностями. Держава за допомогою валютного регулювання визначає порядок організації валютних відносин і контролює здійснення валютних операцій, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів та позик, встановлює порядок ввезення, вивозу та переказування валюти за кордон і тим самим підтримує рівновагу платіжного балансу та стабільність національної валюти.

Валютне регулювання в державі, будучи нормативним, здійснюється шляхом укладення міжнародних валютних угод та виданням нормативних актів у сфері валютних відносин. Валютне регулювання відіграє значну роль у проведенні державою відповідної валютної політики, в організації валютних відносин і визначенні правового режиму операцій з валютними цінностями.

За допомогою валютного регулювання забезпечується формування валютних коштів, їх накопичення і використання. З цією метою в державі створюються валютні фонди. Валютний фонд - це сукупність коштів в іноземній валюті, що знаходяться в розпорядженні підприємств, організацій, банків, міністерств, місцевих рад та держави.

До фінансової системи України включають Державний валютний фонд. Кабінет Міністрів України формує Державний валютний фонд за рахунок коштів Державного бюджету України у межах сум видатків, затверджених Верховною Радою України. Цей валютний фонд утворюється шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або за погодженням з НБУ на міжнародному валютному ринку, одержанням кредитів в іноземній валюті в межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством. Кабінет Міністрів України є розпорядником Державного валютного фонду України.

Розвиток економічних відносин між країнами, забезпечення безперебійних розрахунково-платіжних операцій господарських суб'єктів викликали потребу у створенні на підприємствах, в міністерствах, у розпорядженні місцевих рад валютних фондів за рахунок відрахувань від валютної виручки.

Валютні фонди підприємств - це сукупність належних підприємствам коштів в іноземній валюті, що знаходяться на поточному банківському рахунку в іноземній валюті підприємств. Ці фонди формуються за рахунок відрахувань від виручки у результаті реалізації на зовнішньому ринку товарів (робіт, послуг), а також всієї суми валютних коштів, що купувались на внутрішньому валютному ринку, та інших валютних надходжень. Валютні фонди зберігаються на банківських рахунках в іноземній валюті підприємств і використовуються для здійснення експортно-імпортних операцій підприємств, на потреби виробничого і соціального розвитку.

У прийнятій 5 лютого 1992 р. постанові Верховної Ради України "Про формування валютних фондів України" передбачено податковий принцип розподілу виручки в іноземній валюті, порядок визначення суми виручки, що оподатковується, та розміри ставок податку до Державного валютного фонду України.

Валютне регулювання реалізується через механізм валютних обмежень і валютного контролю. Валютні обмеження - це встановлені в законодавчому і адміністративному порядку правила щодо обмеження операцій з валютними цінностями резидентів та нерезидентів, здійснення ними платежів, інвестицій, порядку переказування національної та іноземних валют за кордон.

До основних валютних обмежень належать такі:

- заборона вільного продажу та купівлі іноземної валюти, проведення валютних операцій через уповноважені кредитно-фінансові установі, які мають банківську ліцензію та за умови отримання письмового дозволу НБУ;

- регламентація правил відкриття і ведення рахунків резидентів і рахунків нерезидентів в іноземній валюті;

- визначення порядку вивезення, переказування і пересилання валютних цінностей за кордон, вивезення капіталу, репатріацію прибутків, золота, грошових коштів та цінних паперів;

- регламентація експортно-імпортних операцій та міжнародних розрахунків;

- контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;

- контроль за незаконними відкриттям або використанням за межами України валютних рахунків;

- здійснення обов'язкового декларування резидентами валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, контролю або заборони на здійснення окремих валютних операцій;

- контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів за кордоном та авуарів нерезидентів в Україні;

- обмеження, пов'язані з порядком придбання іноземної валюти та її використанням як засобу платежу на території України та порядком здійснення розрахунків в іноземній валюті та ін.

Валютне законодавство України як інструмент державного регулювання постійно розвивається, вдосконалюється, тобто перебуває в постійній динаміці. Враховуючи специфіку предмета регулювання валютних відносин валютне законодавство має певні специфічні особливості:

1. Воно має міжгалузевий комплексний характер, адже містить норми різних галузей права: адміністративного, фінансового, цивільного, господарського, кримінального, приватного міжнародного.

2. Як свідчить практика нормотворення в галузі валютних відносин безпосередньо кількість законів, що регулюють різні аспекти валютного регулювання і валютного контролю, незначна. Це пояснюється складною і повільною процедурою прийняття законів.

3. Валютне законодавство України становить багаторівневий масив підзаконних відомих нормативних актів, які не систематизовані і не мають узагальнюючого фундаментального закону. А чинний Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" має рамковий характер.

4. Для валютного законодавства властиво переважання публічних інтересів над приватними у сфері валютних відносин. Саме в рамках публічного права держава здатна реалізовувати й охороняти загальні підвалини, без яких неможливі адекватний розвиток економіки та нормальне функціонування валютної системи держави.

5. Нині валютне законодавство зорієнтоване, головним чином, на вирішення поточних проблем, що виникають у сфері валютного регулювання, а це призводить до частих змін норм валютного законодавства і не сприяє стабільності валютних відносин, негативно впливає на практику застосування валютного законодавства.

У сучасних умовах валютне законодавство займає важливе місце в правовому регулюванні валютних відносин, виступає інструментом державного регулювання в проведенні грошово-кредитної політики, спрямовано, насамперед, на підвищення ефективності національної валютної системи та реалізацію валютної політики держави, подоланню фінансової кризи.

 

62. Органи, що здійснюють валютне регулювання, та їх компетенція.

Для успішного проведення валютної політики в Україні створено відповідну систему державних органів у сфері валютного регулювання і валютного контролю. Валютна політика здійснюється насамперед Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, НБУ та рядом міністерств і відомств. Система та повноваження державних органів у сфері валютного регулювання закріплені в Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", особливо це стосується функцій Кабінету Міністрів України і НБУ.

До відання Верховної Ради України відноситься:

- прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються валютного регулювання і валютного контролю;

- затвердження визначеного Кабінетом Міністрів України ліміту зовнішнього державного боргу для одержання кредитів в іноземній валюті;

- затвердження Державного валютного фонду та контроль за витрачанням валютних коштів;

- встановлення статусу національної валюти, а також статусу іноземних валют на території України.

Відповідно до Закону України "Про Рахункову палату" певні повноваження у сфері валютного регулювання має Рахункова палата України, важливими завданнями якої є:

визначення ефективності та доцільності використання валютних ресурсів;

здійснення експертно-аналітичних, інформаційних та інших видів діяльності, що забезпечують контроль за цільовим використанням валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм;

здійснення перевірок ефективності розміщення централізованих валютних ресурсів.

Кабінет Міністрів України в сфері валютного регулювання мас такі повноваження:

- визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

- бере участь у складанні платіжного балансу України та забезпеченні зведеного валютного плану України;

- забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

- забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

- визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України (п. 2 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Найширшими повноваженнями у сфері валютного регулювання наділено НБУ. Згідно із статтею 44 Закону України "Про Національний банк України" та п. 1 ст. 11 зазначеного вище Декрету Національний банк України:

- здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

- складає разом із Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

- визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому згідно із законодавством України про валютне регулювання;

- визначає в разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

- видає у межах, встановлених валютним законодавством, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

- накопичує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх відкликання, здійснює контроль, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства;

- установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті, або розрахункових (клірингових) одиницях;

- установлює ліміти відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту;

- застосовує міри відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю;

- проводить дисконтну та девізну валютну політику і застосовує в необхідних випадках валютні обмеження;

- встановлює за погодженням з Державним комітетом статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

- забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках;

- забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Крім того, НБУ є головним органом валютного контролю. У зв'язку з цим він контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенції інших державних органів, та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю за валютними операціями резидентів і нерезидентів. НБУ також може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

До повноважень НБУ належить обов'язкове декларування в НБУ валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України. Порядок і терміни декларування встановлюються НБУ; він гарантує таємницю інформації щодо декларування валютних цінностей. Отже, НБУ зобов'язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і виступає суб'єктом міжбанківського валютного ринку України.

Важливі функції у сфері валютного контролю покладено також на Державну податкову адміністрацію України, Державну митну службу України і Мінтрансзв'язок України.

До відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить створення валютних фондів, затвердження положень про ці фонди та звітів про використання зазначених фондів (п. 10 ст. 9 Закону України від 10 лютого 1998 р. "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим").

Деякі питання валютного регулювання вирішують Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевих рад, яким надано право формувати відповідно республіканський та місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами сум видатків, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, і розпоряджатися коштами цих валютних фондів.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування можуть мати позабюджетні цільові валютні кошти, які перебувають на спеціальних рахунках в установах банків. Отже, уповноважені державою органи здійснюють повноваження у сфері валютного регулювання, використовують різні форми і методи управлінської діяльності, за допомогою яких реалізуються поставлені перед ними завдання у сфері валютних відносин.

 

63. Правовий режим валютних операцій.

Законодавство України не лише визначає сутність валютних операцій та їхні види, а й встановлює правовий режим здійснення валютних операцій. Валютні операції відіграють важливу роль у всебічному розвитку зовнішньоекономічної діяльності держави, залученні іноземних інвестицій. Валютні операції - це господарські операції, вартість яких виражено в іноземній валюті або розрахунки за якими здійснюються в іноземній валюті.

У банківській практиці існують різні підстави для класифікації валютних операцій. Класифікація валютних операцій може здійснюватися за критеріями, спільними для всіх банківських операцій (активні та пасивні), так і за особливими ознаками, властивими тільки валютним операціям.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні операції визначаються як операції, пов'язані з:

- переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

У ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України (далі - Декрет) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначає НБУ. Суми у валюті України, які було вивезено, переказано, переслано на законних підставах за кордон, можна вільно ввезти, переслати, переказати назад в Україну.

Відповідно ст. 4 Декрету уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів у разі платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземних інвестицій в іноземній валюті, раніше здійснених на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності, НБУ зобов'язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб'єктом міжбанківського валютного ринку України. НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

1) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ;

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

- платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя. Слід зазначити, що для виконання операцій з векселями, суму яких виражено в іноземній валюті, необхідно мати ліцензію НБУ;

- платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

2) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, коли йдеться про суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, які можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну;

3) надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо строки і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

4) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

5) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

- відкриття фізичними особами - резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

- відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

- відкриття рахунків в іноземній валюті резидентами - дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

6) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною чи третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються НБУ. Відмову у видачі НБУ ліцензії може бути оскаржена в судовому порядку.

Згідно з Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ від 17 липня 2001 р. № 275 комерційні банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ. Цим Положенням передбачено, що банки за вказаними умовами здійснюють такі операції з валютними цінностями:

1) неторговельні операції з валютними цінностями;

2) ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

3) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

4) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

5) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

6) відкриття кореспондентських рахунків в банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

7) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

8) залучення іноземної валюти на міжнародні ринки, її розміщення на них;

9) операції з банківськими металами на валютному ринку України, а також на міжнародних ринках;

10) перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

11) інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

Одночасно правилами НБУ встановлено спеціальні вимоги щодо здійснення операцій з валютними цінностями. Банки мають бути забезпечені відповідними спеціалістами, а також належним спеціальним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам чинного законодавства. Особливістю здійснення валютних операцій є отримання банками письмового дозволу НБУ, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій.

Комерційні банки та інші фінансові установи можуть одержувати від НБУ ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями лише тоді, коли мають незаплямовану репутацію і можуть надавати своїм клієнтам послуги і консультації на високому професійному рівні.

Згідно з чинним законодавством юридичні та фізичні особи-резиденти можуть мати рахунки в іноземній валюті в іноземних банках, однак з обов'язковим отриманням індивідуальної ліцензії на це від НБУ. Порядок надання таких ліцензій передбачено у Положенні про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами-резидентами України рахунків в іноземних банках, затвердженому постановою Правління НБУ від 5 травня 1999 р. № 221. Термін дії індивідуальної ліцензії на право відкриття та використання рахунків у іноземних банках, яка надається НБУ юридичним особам - резидентам України, визначено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті за межами України фізичними особами - резидентами визначається Положенням про порядок надання фізичним особам - резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей, затвердженим постановою Правління НБУ від 2 листопада 2000 р. № 431.

Резиденти та нерезиденти згідно з вимогами Декрету мають право вивезення, переказу і пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Зазначений порядок встановлено Правилами надання фізичним і юридичним особам-резидентам (крім уповноважених банків України) і нерезидентам індивідуальних ліцензій та спеціальних дозволів на переміщення валюти України, іноземної валюти, платіжних документів (іменних, дорожніх чеків), банківських металів через митний кордон України, затвердженими постановою Правління НБУ від 31 липня 2001 р. № 305.

Останнім часом актуальним питанням стає боротьба щодо запобігання легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. З метою протидії відтоку капіталу за кордон, виявлення таких порушень, викривання шляхів незаконного вивезення валютних цінностей Правління НБУ 19 листопада 2001 р. прийняло постанову № 482 "Про повідомлення спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю про одержані клопотання щодо видачі ліцензій на здійснення операцій з іноземною валютою та внесення відповідних змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України". Згідно з постановою та відповідними правилами НБУ, Міністерство внутрішніх справ України і Служба безпеки України інформуються НБУ (протягом 5 робочих днів) про надходження пакета документів щодо видачі індивідуальних ліцензій: а) на відкриття юридичними особами рахунків у банках-нерезидентах; б) фізичними особами рахунків за межами України та розміщення валютних цінностей; в) здійснення інвестицій за кордон; г) вивезення уповноваженими банками банкнот, банківських металів; ґ) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу членами ІАТА і агентами авіапідприємств - членів ІАТА. Негативні висновки зазначених силових органів є підставою для відмови у видачі індивідуальних ліцензій.

 

Важливими валютними операціями є купівля та продаж іноземної валюти. Декретом визначено порядок організації торгівлі іноземною валютою та правила здійснення розрахунків в іноземній валюті. Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ на торгівлю іноземною валютою, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються НБУ.

Згідно з Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затв. постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р., безпосереднє здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку дозволяється лише суб'єктам цього ринку: НБУ; уповноваженим банкам (комерційним банкам, які одержали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповноваженим фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями. Суб'єкти цього ринку мають право купувати іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів у разі виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами та в інших випадках, передбачених законодавством України. Підставою для купівлі іноземної валюти є відповідні документи, що підтверджують правомірність здійснення цієї операції (договір тощо).

Уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ:

- від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;

- мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Уповноважені банки мають право продавати іноземну валюту за валюту за заявами резидентів і нерезидентів України. Нерезиденти можуть продавати валютні кошти із зарахуванням на банківський рахунок в уповноваженому банку з метою інвестування їх в економіку. Клієнти банку для придбання іноземної валюти, з метою здійснення розрахунків з іноземними партнерами, подають до банку замовлення на купівлю іноземної валюти із вказівкою строку дії цього замовлення, суми, необхідної для придбання, максимального курсу іноземної валюти, за яким може бути укладено договір.

Уповноважені банки та уповноважені установи, здійснюючи операції з купівлі-продажу іноземної валюти за власні кошти, зобов'язані, крім загальних правил, також дотримуватися додаткових обмежень. Такі операції, зокрема, мають здійснюватись тільки в межах ліміту відкритої валютної позиції, визначеного НБУ. Резиденти і нерезиденти - фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом іншим фізичним особам - резидентам.

Фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом - у інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів.

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Н а й м о дав ці - нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України - у готівковій або безготівковій формі.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлює НБУ за погодженням з Кабінетом Міністрів України. НБУ може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших фінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

 

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають обов'язковому декларуванню в НБУ. Порядок і терміни декларування встановлює НБУ. НБУ гарантує таємницю інформації, зазначеної вище, згідно з положеннями статей 60-62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та ст. 66 Закону України "Про Національний банк України". Сьогодні діють такі документи, як: Наказ Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 р. № 207 "Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту України і знаходиться за її межами"; спільний лист ДПАУ і НБУ від 17 квітня 2003 р. "Про порядок надання валютної декларації та отримання Довідки про проведення декларування". Порядок, види, форми й терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їхні валютні операції визначаються НБУ за погодженням з Держкомітетом статистики України з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 16 вищезазначеного Декрету.

Закон України від 23 вересня 1994 р. "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" передбачає, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні банківські рахунки в іноземній валюті в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, вказані в контрактах, але не пізніше за 90 календарних днів від дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації*) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг) чи прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта чи іншого документа, який свідчить про виконання робіт, надання послуг та експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення вказаного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли така відстрочка перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг), потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, зобов'язані здійснювати перерахунок даних сум протягом п'яти робочих днів з моменту зарахування таких сум на валютні рахунки резидентів. Порушення резидентами вказаних строків (понад п'ять робочих днів) тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3% суми неотриманої виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованому в грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. У разі порушення резидентами цих строків, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом п'яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, котра може виникнути за такої операцією, щоквартально направляється в Державний бюджет України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Правилами НБУ також встановлено порядок, використання готівкової іноземної валюти на території України, а саме: використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами - резидентами, використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або застави, використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу у разі здійснення торгівлі і надання послуг на транспортних засобах під час їхнього перебування за кордоном.

Резиденти та нерезиденти відповідно до вимог Декрету мають право ввезення, переказу і пересилання з-за кордону і за кордон валютних цінностей за умов дотримання митних правил.

 

64. Види валютних операцій.