Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


√ормони ≥ б≥олог≥чно активн≥ пептиди




Ўлунково-кишкового тракту

√ормони ќсновн≥ функц≥њ
√астрин   —тимулюЇ шлункову секрец≥ю, викликаЇ троф≥чн≥ ефекти
—екретин   —тимулюЇ панкр≥отичну секрец≥ю (б≥карбонати, ферменти), скороченн€ жовчного м≥хура
Ѕ≥олог≥чно активн≥ пептиди
—оматостатин ѕригн≥чуЇ секрец≥ю (шлунок, п≥дшлункова залоза)
ѕанкр≥отичний пол≥пептид ѕригн≥чуЇ секрец≥ю панкр≥отичного соку, жовч≥
”рогастрон ѕригн≥чуЇ секрец≥ю (шлунок)
≈нтероглюкагон   ѕригн≥чуЇ секрец≥ю (шлунок, п≥дшлункова залоза), стимулюЇ жовчовид≥ленн€
Ќейротензин   ѕригн≥чуЇ секрец≥ю ≥ опорожненн€ шлунку, викликаЇ звуженн€ судин
√≤ѕ (глюкозалежний ≥нсул≥нотропний пептид) ¬икликаЇ вив≥льненн€ ≥нсул≥ну  
Ќейропептиди
¬≤ѕ (вазоактивний ≥нтестенальний пол≥пептид) ѕригн≥чуЇ шлункову секрец≥ю, стимулюЇ панр≥отинчу секрец≥ю ≥ жовчовид≥ленн€
–ечовина – —тимулюЇ слинн≥ залози ≥ скороченн€ гладеньких мТ€з≥в
≈нкефал≥ни, ендорф≥ни ѕригн≥чуЇ скороченн€ гладеньких мТ€з≥в

 

” даний час використовують нов≥ сучасн≥ методи досл≥дженн€:

- широко в≥домий метод зондуванн€ (введенн€ в шлунок або в 12-палу кишку гумового зонду дл€ вз€тт€ сок≥в, €к≥ пот≥м досл≥джують у б≥ох≥м≥чних лаборатор≥€х);

- метод ендоскоп≥њ Ц введенн€ у травний канал гнучкоњ пластиковоњ трубки з осв≥тлювальними приладами, що даЇ змогу безпосередньо огл€нуту порожнину травного каналу. „ерез трубку спец≥альним ман≥пул€тором забирають маленьк≥ шматочки слизовоњ оболонки дл€ цитолог≥чного досл≥дженн€;

- електрогастрограф≥€ Ц реЇстрац≥€ електричних струм≥в шлунка Ц даЇ змогу визначити його рухову активн≥сть;

- рентгенолог≥чне досл≥дженн€ даЇ можлив≥сть ви€вити пухлини травного тракту, виразки шлунка та 12-палоњ кишки, кишкову непрох≥дн≥сть, пухлини товстого кишечника.

ƒл€ вивченн€ стану товстого кишечника (глисти, кровотеча, м≥кроорган≥зми) застосовують методи досл≥дженн€ калу. ƒл€ ви€вленн€ пухлин, виразок кишечника застосовують ендоскоп через в≥дх≥дник.

“равленн€ у р≥зних в≥дд≥лах шлунково-кишкового тракту. ѕроцеси травленн€ у р≥зних в≥дд≥лах шлунково-кишкового тракту маЇ своњ особливост≥. ÷≥ в≥дм≥нност≥ стосуютьс€ ф≥зичноњ ≥ х≥м≥чноњ переробки њж≥, секреторноњ, моторноњ, всмоктувальноњ функц≥њ орган≥в травленн€.

“равленн€ в ротов≥й порожнин≥, в≥ков≥ особливост≥. ѕереробка њж≥ починаЇтьс€ в ротов≥й порожнин≥. “ут вона роздр≥бнюЇтьс€ зубами, змочуЇтьс€ слиною, в≥дбуваЇтьс€ анал≥з смакових властивостей њж≥, початковий г≥дрол≥з де€ких харчових речовин ≥ формуванн€ харчового комка. ѓжа в порожнин≥ рота затримуЇтьс€ впродовж 15-18 сек. ” ротов≥й порожнин≥ м≥ститьс€ €зик ≥ зуби. язик ( lingua ) Ц мТ€зовий орган, вкритий слизовою оболонкою з розташованими в н≥й рецепторами. ¬≥н бере участь у перем≥шуванн≥ њж≥ в порожнин≥ рота, проштовхуванн≥ харчового комка до глотки та стравоходу, акт≥ ковтанн€ та формуванн≥ мовленн€ (рис. 65). ” ньому розр≥зн€ють: к≥нчик, т≥ло ≥ кор≥нь. язик маЇ спинку, нижню поверхню та два крањ. Ќа спинц≥, на меж≥ м≥ж т≥лом ≥ коренем видно пограничну борозну €зика, що маЇ обриси кута, в≥дкритого вперед. —лизова оболонка спинки €зика на всьому њњ прот€з≥ товста, груба, непрозора, м≥цно зрощена з мТ€зами ≥ спереду в≥д пограничноњ борозни вкрита р≥зноњ форми сосочками, €к≥ зумовлюють нер≥вном≥рн≥сть рельЇфу €зика.

–ис. 65. Ѕудова €зика: 1 Ц к≥нчик €зика; 2 Ц серединна борозенка; 3 Ц нитковидн≥ сосочки; 4 - листовидн≥ сосочки; 5 Ц сосочки, оточен≥ валиком; 6 Ц сл≥пий отв≥р; 7 Ц кор≥нь €зика

 

“≥ло €зика формуЇ харчову грудочку, кор≥нь бере участь у ковтальних рухах, €к≥ зд≥йснюютьс€ рефлекторно.

«уби ( dentes ) розташован≥ в ротов≥й порожнин≥ й призначен≥ дл€ в≥дкушуванн€, утриманн€ та пережовуванн€ њж≥, а також беруть участь в утворенн≥ де€ких звук≥в мови. «а формою ≥ функц≥€ми розр≥зн€ють р≥зц≥, ≥кла, мал≥ та велик≥ кутн≥ зуби. ” дорослоњ людини 32 зуба (16 у кожн≥й щелеп≥: 8 р≥зц≥в, 4 ≥кла, 8 малих кутн≥х ≥ 12 великих кутн≥х).  ожний зуб маЇ коронку, що виступаЇ з €сен, €ка переходить у шийку ≥ кор≥нь, занурений у зубну лунку €сен (рис. 66).

¬елик≥ кутн≥ зуби на нижн≥й щелеп≥ мають два, а на верхн≥й Ц три корен≥. –ешта зуб≥в однокор≥нн≥. «овн≥шн€ поверхн€ зуб≥в Ц коронка Ц вкрита емаллю. ≈маль Ї найтверд≥шою речовиною орган≥зму людини (на 97 % складаЇтьс€ ≥з м≥неральних солей, в основному з кальц≥ю, а також фосфору ≥ фтору), що захищаЇ зуб в≥д руйнуванн€ та проникненн€ ≥нфекц≥й.

ѕ≥д емаллю м≥ститьс€ основна речовина Ц дентин (м≥стить 72 % м≥неральних солей, 28 % орган≥чних речовин ≥ води), €ка зумовлюЇ також шийку та кор≥нь зуба ≥ за м≥цн≥стю под≥бна до к≥стковоњ тканини.

” корен≥ дентин вкритий цементом, €кий Ї видозм≥неною к≥стковою тканиною, що м≥стить багато фосфату кальц≥ю. ” середин≥ зуба Ї порожнина заповнена н≥жною сполучною тканиною Ц пульпою, в €к≥й розм≥щен≥ кровоносн≥ судини ≥ нерви.

 

–ис. 66. Ѕудова зуба: 1 Ц емаль; 2 Ц дентин; 3 Ц пульпа;4 Ц десна;

5 Ц к≥сткова тканина

“ут в≥дбуваЇтьс€ ≥нтенсивний обм≥н речовин зуба, ≥з пульпою повТ€заний в≥дновлений процес у раз≥ €кихось пошкоджень дентину.

«уби складаютьс€ ≥ розвиваютьс€ в товщ≥ щелепи ще в утробному пер≥од≥. ” новонароджених зуб≥в немаЇ. ѕрор≥занн€ зуб≥в у здорових д≥тей починаЇтьс€ з 6-7 м≥с€ц≥в.ѕершими прор≥заютьс€ два середн≥х нижн≥х р≥зц≥в ” 8-12 м≥с€ц≥в показуЇтьс€ решта 6 р≥зц≥в. “аким чином, в однор≥чноњ дитини повинно бути 8 зуб≥в. ” 12-16 м≥с€ц≥в показуютьс€ передн≥ мал≥ кутн≥ зуби, у 18-20 м≥с€ц≥в Ц ≥кла, а в 20-24 м≥с€ц≥ задн≥ мал≥ кутн≥ зуби. ƒвор≥чна дитина маЇ 20 молочних зуб≥в.

” 6-7 рок≥в у д≥тей починають випадати молочн≥ зуби ≥ зам≥сть них поступово наростають пост≥йн≥ зуби. ¬они прор≥заютьс€ у такому пор€дку: у 6-7 рок≥в Ц перш≥ велик≥ кутн≥ зуби, у 7-8 рок≥в Ц внутр≥шн≥ р≥зц≥, у 8-9 рок≥в Ц зовн≥шн≥ р≥зц≥, у 10-11 рок≥в Ц передн≥ мал≥ кутн≥ зуби, у 11-12 рок≥в Ц задн≥ мал≥ кутн≥ зуби ≥ друг≥ велик≥ кутн≥ зуби, у 19-25 рок≥в Ц зуби мудрост≥ (≥нод≥ вони в≥дсутн≥). ѕрор≥занн€ пост≥йних зуб≥в зак≥нчуЇтьс€ до 14-15 рок≥в. ¬ин€ток становить по€ва зуб≥в мудрост≥, по€ва €ких затримуЇтьс€ до 25-30 рок≥в.

ѕ≥сл€ роздр≥бленн€ ≥ перетиранн€ њжа п≥ддаЇтьс€ х≥м≥чн≥й обробц≥ завд€ки д≥њ г≥дрол≥тичних фермент≥в слини. ” порожнину рота в≥дкриваютьс€ протоки трьох пар слинних залоз: слизистих, серозних, зм≥шаних. „исленн≥ залози ротовоњ порожнини вид≥л€ють слину, €ка багата муцином. ѕривушн≥ залози секретують р≥дку серозну слину, €ка багата ферментами, а п≥дщелепн≥ та п≥дТ€зиков≥ вид≥л€ють зм≥шану слину. Ѕ≥лкова речовина муцин робить харчовий комок слизьким, що полегшуЇ глотанн€ њж≥ та проникненн€ њњ до стравоходу. —лина Ц перший травний с≥к, €кий м≥стить г≥дрол≥тичн≥ ферменти, що розщеплюють вуглеводи. ‘ермент слини ам≥лаза перетворюЇ крохмал в дисахариди, фермент мальтоза Ц дисахариди в моносахариди. ” склад слини входить також кисла ≥ лужна фосфотази, невелика к≥льк≥сть протеол≥тичних, л≥пол≥тичних фермент≥в ≥ нуклеаза. —лина характеризуЇтьс€ вираженими бактероцидними властивост€ми, зумовленими на€вн≥стю в н≥й фермента л≥зоцима, €кий розчин€Ї оболонку бактер≥й. ќптимум д≥њ слинних фермент≥в ви€вл€Їтьс€ при рЌ Ц 6,7, бо ам≥лаза д≥Ї в лужному, нейтральному, слабокислому середовищ≥. —линн≥ залози новонародженоњ дитини перебувають у зачатковому стан≥; вони розвиваютьс€ на 3-4-му м≥с€ц≥ житт€. ” слин≥ новонароджених Ї ам≥лаза, але не маЇ мальтази. ƒобова к≥льк≥сть слини у д≥тей 11-12 рок≥в Ц 8 мл на харчов≥ речовини ≥ 600 мл без њж≥, а всього 800 мл за добу.  ≥льк≥сть слини з в≥ком зб≥льшуЇтьс€ ≥ в дорослоњ людини 1,5 л за добу.

—лина вид≥л€Їтьс€ рефлекторно. ѓжа подразнюЇ рецептори €зика ≥ слизовоњ оболонки. Ќервов≥ ≥мпульси в≥д рецептор≥в чутливими нервовими волокнами надход€ть до довгастого мозку, де розташований центр слиновид≥ленн€. ¬≥д нього руховими нервовими волокнами нервов≥ ≥мпульси надход€ть до слинних залоз ≥ стимулюють вид≥ленн€ слини. ÷е безумовнорефлекторне слиновид≥ленн€.

—лина може також вид≥л€тис€ ≥ тод≥, коли людина бачить њжу, в≥дчуваЇ њњ запах або нав≥ть думаЇ про нењ. ÷е умовнорефлекторне слиновид≥ленн€.

—линовид≥ленн€ знаходитьс€ п≥д контролем симпатичноњ ≥ парасимпатичноњ нервовоњ системи. ≤ндукують слиновид≥ленн€ секреторн≥ центри довгастого мозку, €к≥ одержують аферентн≥ сигнали ≥з ротовоњ порожнини ≥ п≥днеб≥нн€ (смаков≥ та тактильн≥), ≥з носовоњ порожнини (запахи) ≥ з вищих в≥дд≥л≥в мозку. ѕарасимпатична стимул€ц≥€ викликаЇ утворенн€ великоњ к≥лькост≥ слини з низьким вм≥стом б≥лка. ” той же час симпатична стимул€ц≥€ (введенн€ в шийну артер≥ю норадренал≥ну) викликаЇ секрец≥ю в≥дносно невеликоњ к≥лькост≥ вТ€зкоњ слини ≥з п≥дщелепних ≥ п≥дТ€зикових залоз. ѕ≥д час в≥дсутност≥ стимул€ц≥њ слинн≥ залози секретують слину з≥ швидк≥стю близько 0,5 мл/хв. ќбезводненн€, страх або стрес зменшують слиновид≥ленн€. ѕ≥д час сну ≥ наркозу слиновид≥ленн€ майже припин€Їтьс€. Ќюхов≥ стимули можуть вдвоЇ п≥двищити слиновид≥ленн€, а при жуванн≥ вона зб≥льшуЇтьс€ у 2 ≥ 2,5 рази. ≤з досв≥ду в≥домо, що умовн≥ рефлекси, викликан≥ вигл€дом њж≥, звуками, €к≥ супроводжують њњ прийманн€, або просто думкою про нењ можуть п≥двищити слиновид≥ленн€.

ѕережована њжа, змочена слиною, за допомогою узгоджених рух≥в щ≥к ≥ €зика просуваЇтьс€ до корен€ €зика, де подразнюЇ рецептори слизовоњ оболонки з≥ва ≥ мТ€кого п≥днеб≥нн€. Ќервов≥ ≥мпульси передаютьс€ до центру ковтанн€, що розташований у довгастому мозку. ¬≥дцентров≥ ≥мпульси надход€ть до мТ€з≥в глотки, €зика, дихальноњ системи. —формований харчовий комок ковтаЇтьс€, що Ї складним рефлекторним актом, за допомогою €кого њжа пересуваЇтьс€ в глотку, а пот≥м у стравох≥д. јкт ковтанн€ зд≥йснюЇтьс€ з участю центр≥в довгастого мозку, аферентних та еферентних нерв≥в (тр≥йчастий, €зиковоглотковий, верхньогортанний, п≥дТ€зиковий, блукаючий). ÷ей рефлекторний процес зд≥йснюЇтьс€ у так≥й посл≥довност≥: мТ€ке п≥днеб≥нн€ п≥дн≥маЇтьс€ ≥ закриваЇ носову частину глотки, надгортанник опускаЇтьс€ ≥ закриваЇ вх≥д у дихальн≥ шл€хи, диханн€ припин€Їтьс€ ≥ њжа коренем €зика проштовхуЇтьс€ в глотку, а дал≥ в стравох≥д. —травох≥д Ц це вузька (2 см у д≥аметр≥) трубка завдовжки 25-30 см, €ка зТЇднуЇ глотку з≥ шлунком. ¬≥н складаЇтьс€ з≥ шийноњ, грудноњ та черевноњ частин ≥ маЇ чотири оболонки: слизову, п≥дслизову, мТ€зову та зовн≥шню сполучнотканинну. ѕ≥дслизова та мТ€зова утворюють складки, дл€ розт€гуванн€ п≥д час проходженн€ харчовоњ грудки. ћТ€зова оболонка верхньоњ третини стравоходу утворена поперечносмугастою мТ€зовою тканиною. ” середн≥й третин≥ органа до цих мТ€зових волокон приЇднуютьс€ гладк≥ м≥оцити. ћТ€зова оболонка нижньоњ третини стравоходу утворена гладкою мТ€зовою тканиною. ѕ≥сл€ надходженн€ до стравоходу њжа просуваЇтьс€ перистальтичною хвилею до шлунка. ѕеристальтична хвил€ поширюЇтьс€ вздовж стравоходу. ѕересуванн€ њж≥ полегшуЇ слиз, €кий вид≥л€Їтьс€ слизовими залозами. —травох≥д новонародженоњ дитини не маЇ залоз. ” ньому недостатньо розвинена еластична та мТ€зова тканини. ƒовжина його до року 12 см. ≤з в≥ком зб≥льшуЇтьс€ довжина стравоходу у 5 рок≥в Ц 16 см, у 15 рок≥в Ц 19 см, у дорослих Ц 25 см.

Ѕудова шлунка, травленн€ в ньому ≥ нервово-гуморальна регул€ц≥€ його д≥€льност≥. Ўлунок (gaster) Ц це розширений в≥дд≥л травного каналу. ‘орма шлунка маЇ ≥ндив≥дуальну особлив≥сть ≥ залежить в≥д положенн€ т≥ла та наповненн€ шлунка њжею (серпопод≥бно з≥гнутий). –озм≥щуЇтьс€ у верхн≥й частин≥ черевноњ порожнини п≥д д≥афрагмою. ” шлунку розр≥зн€ють малу та велику кривизну, а також вх≥дну частину, дно, т≥ло ≥ воротарну (вих≥дну або п≥лоричну) частину (рис. 67).

ѕ≥лорична частина Ц м≥сце перходу шлунка в дванадц€типалу кишку, там м≥ст€тьс€ к≥льцепод≥бн≥ мТ€зи, що утворюють зажим (п≥лоричний сф≥нктер). —т≥нки шлунка с кладаютьс€ з чотирьох шар≥в: 1) внутр≥шн≥й Ц слизова оболонка Ц продукуЇ шлунковий с≥к; 2) п≥дслизова оболонка Ц даЇ можлив≥сть слизов≥й збиратис€ у складки, а самому шлунку Ц розт€гуватис€ ≥ зб≥льшувати обТЇм;

–ис. 67. Ѕудова шлунку: 1 Ц дванадц€типала кишка; 2 Ц вих≥д з п≥лоричним сф≥нктером; 3 Ц шлункова дор≥жка; 4 Ц вих≥д у шлунок з кард≥альним сф≥нктером; 5 Ц складки слизовоњ оболонки

3) мТ€зова оболонка Ц складаЇтьс€ з трьох шар≥в непосмугованих мТ€з≥в, що мають поздовжн≥й, косий ≥ коловий напр€мок, завд€ки €ким шлунок може виконувати складн≥ рухи;

4) зовн≥шн€ Ц сполучнотканинна оболонка, Ї частиною очеревини.

Ўлунок, це розширений в≥дд≥л травного каналу, де в≥дбуваЇтьс€ х≥м≥чна ≥ механ≥чна обробка њж≥. ” д≥тей до 1,5 року форма шлунка округла, до 2-3 рок≥в грушопод≥бна, до 7 рок≥в шлунок набуваЇ форми дорослих. Ќа ст≥нках шлунку у новонароджених ≥ д≥тей першого року житт€ Ї р€сна мережа найдр≥бн≥ших нервових г≥лочок, при цьому розвинен≥ша, н≥ж у д≥тей старшого в≥ку. ≤з в≥ком зб≥льшуЇтьс€ к≥льк≥сть крупних нервових стовбур≥в. ѕоверхн€ слизистоњ оболонки шлунку складаЇ в середньому 40Ч50 см2, а у дорослого вона дос€гаЇ 750 см2. ћ≥стк≥сть шлунка зб≥льшуЇтьс€ з в≥ком: у новонароджених 30-35 мл, до к≥нц≥ першого року житт€ зб≥льшуЇтьс€ в 10 раз≥в, у 10-12 рок≥в м≥стк≥сть шлунка дос€гаЇ 1,3 л. …ого м≥стк≥сть у дорослоњ людини дор≥внюЇ 3 л, але може зб≥льшуватись 5-10 л.

—лизова оболонка шлунка маЇ численн≥ залози трубчастоњ форми, €к≥ в≥дкриваютьс€ на дн≥ шлункових €мок, шлунок д≥тей маЇ багато кровоносних судин, але шлункових залоз у нього менше, н≥ж у шлунка дорослих (к≥льк≥сть њх складаЇ 120Ч123 на 1 мм2 поверхн≥ слизистоњ оболонки, всього њх близько 500000, у дорослого Ч 260Ч270 на 1 мм2, усього близько 35 млн.), ≥ вони недорозвинен≥.

Ўлунок виконуЇ наступн≥ функц≥њ: депонуванн€ њж≥, њњ механ≥чну та х≥м≥чну обробку ≥ поступову евакуац≥ю харчового вм≥сту в дванадц€типалу кишку. ’≥м≥чна обробка њж≥ зд≥йснюЇтьс€ шлунковим соком, €кого у людини утворюЇтьс€ 2,0-2,5 л за добу. Ўлунковий с≥к вид≥л€Їтьс€ численними залозами т≥ла шлунка, €к≥ складаютьс€ ≥з головних, обкладинкових ≥ додаткових кл≥тин. √оловн≥ кл≥тини секретують травн≥ ферменти, обкладинков≥ Ц сол€ну кислоту, ≥ додатков≥ Ц слиз.

ќсновними ферментами шлункового соку Ї протеази ≥ л≥паза. ƒо протеаз в≥дноситьс€ дек≥лька пепсин≥в, а також желатиназа ≥ х≥мозин. ѕепсини вид≥л€ютьс€ в вигл€д≥ неактивних пепсиноген≥в. ѕеретворенн€ пепсиноген≥в в активний пепсин зд≥йснюЇтьс€ п≥д впливом сол€ноњ кислоти. ѕепсин г≥дрол≥зуЇ пептидн≥ звТ€зки в середин≥ б≥лкових молекул. ќстанн≥ розпадаютьс€ на пептони та окрем≥ ам≥нокислоти. ќстаточний розпад пептон≥в до ам≥нокислот в≥дбуваЇтьс€ в тонких кишках. ’≥мозин зд≥йснюЇ зс≥данн€ молока, тобто б≥лок молока Ц казењн Ц випадаЇ у вигл€д≥ кальц≥Ївоњ сол≥. ∆елатиназа г≥дрол≥зуЇ б≥лки сполучноњ тканини. ѕ≥д впливом л≥пази у шлунку в≥дбуваЇтьс€ також г≥дрол≥з емульгованих жир≥в з утворенн€м гл≥церину ≥ жирних кислот. ќск≥льки серед фермент≥в шлунку не маЇ карбог≥драз, травленн€ вуглевод≥в зд≥йснюЇтьс€ т≥льки п≥д впливом фермент≥в слини. ÷ей процес в≥дбуваЇтьс€ поки п≥дшлунковий с≥к не проникне всередину шару травноњ маси, оск≥льки сол€на кислота припин€Ї д≥ю ам≥лаз.

—ол€на кислота викликаЇ набуханн€ ≥ денатурац≥ю б≥лк≥в, чим полегшуЇ подальший г≥дрол≥з; активуЇ пепсиноген, утворюЇ кисле середовище шлункового соку, необх≥дне дл€ д≥њ пепсину; д≥Ї антибактер≥ально, стимулюЇ рух шлунка. ‘ункц≥€ синтезу сол€ноњ кислоти розвиваЇтьс€ в пер≥од в≥д 2-4 рок≥в. ” в≥ц≥ в≥д 4-12 рок≥в загальна кислотн≥сть шлункового соку нижча, що знижуЇ його бактероцидн≥ властивост≥ та по€снюЇ схильн≥сть д≥тей до шлунково-кишкових захворювань. ” дорослих людей сол€на кислота викликаЇ зс≥данн€ молока, бо у них х≥мозин майже не вид≥л€Їтьс€.

—лиз маЇ лужну реакц≥ю ≥ частково нейтрал≥зуЇ сол€ну кислоту. ƒопомагаЇ харчов≥й грудц≥ пересуватис€ до тонкого кишечнику, захищаЇ ст≥нку шлунка в≥д самоперетравлюванн€ п≥д д≥Їю сол€ноњ кислоти ≥ шлункових фермент≥в. Ўлунковий слиз складаЇтьс€ ≥з глюкопротењд≥в ≥ ≥нших б≥лк≥в у вигл€д≥ колоњдних розчин≥в, еп≥тел≥альних кл≥тин ≥ лейкоцит≥в. ћуцин покриваЇ слизову оболонку шлунку на вс≥й його поверхн≥ та захищаЇ њњ в≥д механ≥чного пошкодженн€, самоперетравленн€. √люкопротењд шлункового соку називають внутр≥шн≥м фактором кровотворенн€. “≥льки за його на€вност≥ можливе всмоктуванн€ ц≥анокобалам≥ну (в≥т. ¬12), в≥дсутн≥сть €кого призводить до захворюванн€ кров≥ Ц перн≥циозноњ анем≥њ.

” немовл€т при правильному грудному вигодовуванн≥ шлунок зв≥льн€Їтьс€ через 2-3 години, при вигодовуванн≥ коровТ€чим молоком Ц через 3-4 год. ѓжа, €ка м≥стить значну к≥льк≥сть б≥лк≥в ≥ жир≥в затримуЇтьс€ 4,5-6,5 год., перетравленн€ њж≥ у шлунку дорослих в≥дбуваЇтьс€ 6-8 годин. “ривал≥сть цього процесу залежить в≥д складу њж≥, њњ обТЇму ≥ консистенц≥њ, а також в≥д к≥лькост≥ вид≥леного соку. ќсобливо довго затримуЇтьс€ жирна њжа Ц 8-10 годин.

Ўлунковий с≥к вид≥л€Їтьс€ прот€гом доби, але вживанн€ њж≥ значно посилюЇ його вид≥ленн€. —екрец≥€ шлункового соку, у к≥льк≥сному та €к≥сному в≥дношенн≥ тонко пристосована до характеру њж≥, що дос€гаЇтьс€ завд€ки нервов≥й ≥ гуморальн≥й регул€ц≥њ. ”весь процес шлунковоњ секрец≥њ прийн€то под≥л€ти на 3 фази: складнорефлекторну (мозкову), нейрох≥м≥чну (шлункову) ≥ кишкову (доуденальну).

ћозкова фаза починаЇтьс€ з виробленн€ шлункового соку п≥д впливом умовних рефлекс≥в (п≥д час подразненн€ рецептор≥в слуху, зору, нюху). ќч≥куванн€ њж≥ або њњ вид супроводжуЇтьс€ вид≥ленн€м не т≥льки слини, а й шлункового соку.

 оли њжа потрапл€Ї у рот, збуджуютьс€ смаков≥ та нюхов≥ рецептори, що призводить до додаткового безумовнорефлекторного посиленн€ секрец≥њ. Ќервов≥ ≥мпульси, €к≥ виникають п≥д подразненн€ рецептор≥в ротовоњ порожнини виконують функц≥ю механ≥зму, що запускаЇ д≥€льн≥сть кл≥тин шлунка. Ќервов≥ ≥мпульси ≥дуть до центр≥в секреторних рефлекс≥в, а зв≥дти до секреторних кл≥тин, €к≥ вид≥л€ють гастрин Ц гормон (посилюЇ секрец≥ю шлункового соку).

Ўлункова фаза починаЇтьс€ через 5 хв. п≥сл€ вживанн€ њж≥ та триваЇ близько 2 годин ≥з поступовим зменшенн€м секрец≥њ.

ѕ≥д час ц≥Їњ фази соковид≥ленн€ в≥дбуваЇтьс€ внасл≥док подразненн€ рецептор≥в слизовоњ оболонки шлунка ≥ п≥д впливом нейрогуморальних фактор≥в кишок.

ћехан≥чн≥ подразненн€ шлунка через нервов≥ шл€хи спричинюють вид≥ленн€ кл≥тинами шлунка гормон≥в.

 ишкова фаза шлунковоњ секрец≥њ пол€гаЇ в тому, що стимулююч≥ ≥мпульси на залози шлунка надход€ть ≥з кишок. “акими факторами можуть бути речовини, що знаход€тьс€ у сам≥й њж≥ (в≥двари мТ€са, риби, овоч≥в). Ќадход€чи з кишок у кров, вони великим колом кровооб≥гу потрапл€ють до залоз шлунка ≥ стимулюють њх д≥€льн≥сть.

÷ентри секреторних рефлекс≥в знаход€тьс€ у довгастому (пром≥жному мозку), п≥дзоровогорбов≥й д≥л€нц≥ та л≥мб≥чн≥й кор≥. Ќервов≥ ≥мпульси до шлунка надход€ть волокнами блукаючого нерва, п≥д час подразненн€ €кого вид≥л€Їтьс€ ацетилхол≥н, що збуджуЇ секреторну кл≥тину ≥ викликаЇ вид≥ленн€ гастрину. √астрин Ц активний пол≥пептид, €кий посилюЇ секрец≥ю шлункового соку. ƒо стимул€тор≥в шлункових залоз в≥дноситьс€ г≥стам≥н, €кий утворюЇтьс€ в слизист≥й оболонц≥ шлунку. —тимулюючий ефект гастрину ≥ г≥стам≥ну залежить в≥д збереженн€ ≥ннервац≥њ шлункових залоз блукаючими нервами. Ўлункову секрец≥ю збуджують продукти перетравленн€ б≥лк≥в, €к≥ всмоктуютьс€ у кров, а також бомбезин ≥ мотел≥н.

Ўлункова секрец≥€ не т≥льки збуджуЇтьс€ ≥ п≥дтримуЇтьс€, але й гальмуЇтьс€ нервовими ≥ гуморальними факторами. —импатичн≥ нерви ви€вл€ють гальм≥вний вплив на залози шлунка, посилюючи обТЇм секрец≥њ. √альм≥вний ефект на шлункову секрец≥ю зд≥йснюЇ секретин, €кий утворюЇтьс€ в слизист≥й оболонц≥ дванадц€типалоњ кишки, та ≥нш≥ речовини, що виробл€ютьс€ кл≥тинами кишок. ѕригн≥чуЇ шлункову секрец≥ю жир, нав≥ть вживанн€ його невеликоњ к≥лькост≥ гальмуЇ соковид≥ленн€ шлунку. ¬насл≥док скороченн€ мТ€зових волокон шлунка вм≥ст його перем≥щуЇтьс€ ≥ пересуватьс€ у дванадц€типалу кишку.  р≥м того, п≥д час вживанн€ њж≥ в≥дбуваЇтьс€ додаткове розслабленн€ шлунка п≥д д≥Їю блукаючого нерва (обТЇмна адаптац≥€) (рис. 68). –ухи шлунка под≥л€ють на дв≥ основн≥ форми, а саме: тон≥чн≥ та перистальтичн≥. ѕеристальтичн≥ скороченн€ поздовжнього та косого шар≥в непосмугованих мТ€зових волокон шлунка хвилепод≥бно розповсюджуЇтьс€ ст≥нками з≥ швидк≥стю 10-40 см/с та з ≥нтервалом 3-4 рухи за хвилину.

¬они в≥дбуваютьс€ на фон≥ тон≥чних скорочень ≥, починаючись з вих≥дноњ частини, поступово доход€ть до воротарноњ частини шлунка. ¬смоктувальна функц≥€ шлунка невелика.

ћало всмоктуютьс€ розчини солей ≥ цукру, вода ≥ продукти розчепленн€ б≥лк≥в. ¬смоктуванн€ в≥дбуваЇтьс€ в основному у кишечнику. ” д≥тей грудного в≥ку всмоктуванн€ в≥дбуваЇтьс€ в шлунку ≥ в кишках, €к≥ мають густу с≥тку кровоносних судин. ≤з в≥ком всмоктуванн€ у шлунку зменшуЇтьс€, але у 8-10-р≥чних д≥тей ще добре про€вл€Їтьс€. ” дорослих у шлунку добре всмоктуЇтьс€ лише алкоголь.

–егул€ц≥€ рух≥в шлунка зд≥йснюЇтьс€ ≥нтрамуральними нервовими сплет≥нн€ми утвореними волокнами блукаючого нерва ≥ симпатичного стовбура та гормонами травного каналу. ћехан≥зми регул€ц≥њ рух≥в шлунка п≥дпор€дкован≥ блукаючому нерву. ѕ≥сл€ його перер≥зуванн€ рухи припин€ютьс€, але через де€кий час поновлюютьс€, хоча залишаютьс€ значно пригн≥ченими. ѕ≥д час збудженн€ симпатичних нерв≥в рухи шлунка гальмуютьс€.

–ис. 68. ≤нервац≥ системи травленн€ блукаючим нервом: 1 Ц стравох≥д;

2 Ц головний нерв; 3 Цсердцев≥ в≥дростки верхнього шейного блукаючого нерва;

4 Ц леген€; 5 Ц сердце; 6 Ц печ≥нка; 7 Ц селез≥нка; 8 Ц шлунок; 9 Ц нирка; 10 - низх≥дна ободова кишка; 11 Ц тонка кишка; 12- дванадц€типала кишка; 13 Ц висх≥дна ободова кишка

’≥м≥чн≥ сполуки гастрин, г≥стам≥н, хол≥н, коли потрапл€ють у кров, посилюють рухи шлунка, адренал≥н ≥ норадренал≥н гальмують њх. ¬ипорожненн€ шлунка зд≥йснюЇтьс€ пер≥одично. ÷ей процес регулюють зазначен≥ механ≥зми, а також ентерогастральний рефлекс. …ого суть пол€гаЇ в тому, що х≥мус (харчов≥ маси), дос€гаючи певноњ консистенц≥њ ≥ рЌ подразнюЇ мТ€зи воротноњ частини, €ка в≥дкриваЇтьс€, ≥ невеликою порц≥Їю (6-12 мл) харчов≥ маси переход€ть у дванадц€типалу кишку.

 ишковий в≥дд≥л травного каналу складаЇтьс€ ≥з тонких ≥ товстих кишок, €к≥ функц≥онують €к Їдина система, тому що г≥дрол≥з х≥мусу в≥дбуваЇтьс€ у лужному середовищ≥, €ке формуЇтьс€ на початку процесу. ” кишках в≥дбуваЇтьс€ остаточне розщепленн€ вс≥х пол≥мер≥в до мономер≥в, њх всмоктуванн€ ≥ формуванн€ калових мас з неперетравлених залишк≥в њж≥.

ƒванадц€типала кишка (duodenum) Ц пор≥вн€но короткий (25 см), але важливий в≥др≥зок, у €кому зд≥йснюЇтьс€ основне травленн€. –еакц≥€ середовища лужна, нейтрал≥зуЇ кисле середовище шлункового вм≥сту, що поступаЇ сюди. —юди в≥дкриваютьс€ протоки п≥дшлунковоњ залози ≥ печ≥нки. ” 12-пал≥й кишц≥ багато р≥зних фермент≥в: €к своњх (ентерок≥наза), так ≥ тих, що поступають до складу жовч≥ та п≥дшлункового соку. ≈нтерок≥наза перетворюЇ неактивний фермент трипсиноген в активний Ц трипсин.  р≥м того, у ст≥нц≥ дванадц€типалоњ кишки розташован≥ невелик≥ залози, с≥к €ких м≥стить протеол≥тичн≥, ам≥лол≥тичн≥ та л≥пол≥тичний ферменти. √≥дрол≥тична активн≥сть цих фермент≥в нижча, н≥ж у фермент≥в п≥дшлунковоњ залози. ” кишечному соц≥ м≥ститьс€ також фермент ентерок≥наза. ‘ерменти власного кишкового соку приймають участь лише у прист≥нковому травленн≥, €ке знаходитьс€ у т≥сному звТ€зку з порожнинним травленн€м.

ѕ≥дшлункова залоза (pancreas) розм≥щена позаду в≥д шлунку, довжина 12-15 см. ¬ид≥л€ють: гол≥вку, т≥ло ≥ хв≥ст залози. «овн≥ покрита тоненькою капсулою, дольчатоњ будови. ƒольки складаютьс€ ≥з залозистих кл≥тин, де синтезуютьс€ р≥зноман≥тн≥ травн≥ ферменти. «алоза над≥лена двома видами секрец≥њ: зовн≥шньоњ ≥ внутр≥шньоњ. як залоза зовн≥шньоњ секрец≥њ вид≥л€Ї п≥дшлунковий с≥к. ” норм≥ с≥к ст≥каЇ в др≥бн≥ протоки, €к≥ обТЇднуютьс€ в головний вив≥дний прот≥к, що в≥дкриваЇтьс€ в дванадц€типалу кишку, пор€д ≥з жовчним протоком.

“равна функц≥€ п≥дшлунковоњ залози пол€гаЇ у вид≥ленн≥ п≥дшлункового соку (1,5-2 л) безбарвноњ прозороњ речовини лужноњ реакц≥њ (рЌ=8 Ц 8,5), що м≥стить велику к≥льк≥сть ферментних систем. –≥ст ≥ розвиток п≥дшлунковоњ залози триваЇ 11 рок≥в, най≥нтенсивн≥ше вона росте в≥д 6 м≥с€ц≥в до 2 рок≥в. ‘ерменти п≥дшлунковоњ залози трипсин, х≥мотрипсин, карбоксипептидаза ј ≥ ¬ та пептиди г≥дрол≥зують б≥лки. “рипсин утворюЇтьс€ ≥з трипсиногену п≥сл€ його активац≥њ ентерок≥назою “рипсин катал≥зуЇ перетворенн€ х≥мотрипсиногену ≥ карбоксипепсидази. ѕ≥дшлунковий с≥к м≥стить також ам≥лазу, €ка розщеплюЇ крохмаль до дисахарид≥а, мальтазу; €ка перетворюЇ дисахариди до моносахарид≥в; лактазу, €ка розщеплюЇ цукор молока до дисахарид≥в; нуклеазу, д≥€ €коњ спр€мована на нуклењнов≥ кислоти; л≥пазу, що розщеплюЇ жири на гл≥церин ≥ гл≥церинов≥ кислоти.  ишковий с≥к на в≥дм≥ну в≥д соку п≥дшлунковоњ залози мутнуватий, бо вм≥щуЇ кл≥тини злущеного еп≥тел≥ю та ≥нш≥ елементи. ” ньому знаход€тьс€ ферменти пептидази, що розщеплюють пол≥пептиди до ам≥нокислот, а також вуглеводн≥ ферменти: сахараза, лактаза, мальтаза й ентерок≥наза та л≥паза.

—екрец≥€ п≥дшлунковоњ залози регулюЇтьс€ нервовими ≥ гуморальними механ≥змами. ѕодразненн€ блукаючого нерва зумовлюЇ вид≥ленн€ невеликоњ к≥лькост≥ п≥дшлункового соку, €кий багатий ферментами. —импатичн≥ волокна, €к≥ ≥ннервують п≥дшлункову залозу гальмують њњ секреторну активн≥сть. “равна секрец≥€ п≥дшлункового соку забезпечуЇтьс€ нейрох≥м≥чними механ≥змами, що стимулюютьс€ секретином ≥ хол≥цисток≥н≥ном Ц гормонами, €к≥ виробл€ютьс€ слизовою оболонкою дванадц€типалоњ кишки. ѕерший виробл€Їтьс€ й активуЇтьс€ п≥д д≥Їю сол€ноњ кислоти, другий Ц жовч≥.

∆овч Ц густа зеленувато-жовта р≥дина, €ка м≥стить 98 % води; 0,8 % - жовчних кислот та њхн≥х солей; 0,2 % -жовчних п≥гмент≥в; 0,6 % - холестерину; 0,4 % - р≥зних м≥неральних солей, а також ферменти Ц фосфатази, €ка Ї продуктом секрец≥њ кл≥тин печ≥нки, що проходить безперервно й у пром≥жках м≥ж травленн€м збер≥гаЇтьс€ у жовчному м≥хур≥. ѕ≥д час травленн€ жовч надходить у дванадц€типалу кишку ≥з жовчного м≥хура й ≥з печ≥нки.

ѕеч≥нка (hepar) 1,5 кг Ц одна з найб≥льших залоз т≥ла людини. –озм≥щена у правому п≥дреберТњ, п≥д д≥афрагмою (рис. 69). «овн≥ покрита капсулою. –озр≥зн€ють праву та л≥ву дол≥ печ≥нки. ¬ кл≥тинах печ≥нки Ц гепатоцитах виробл€Їтьс€ жовч за добу 500-1200 мл.

” заглибленн≥ нижньоњ поверхн≥ печ≥нки розташований жовчний м≥хур (у вигл€д≥ м≥шечка обТЇмом 40-70 мл), вив≥дний прот≥к €кого зливаЇтьс€ ≥з загальним жовчним протоком. “а частина жовч≥, що депонуЇтьс€ ≥ концентруЇтьс€ в жовчному м≥хур≥, використовуЇтьс€ в м≥ру необх≥дност≥, залежно в≥д на€вност≥ та складу вжитоњ њж≥.

‘ункц≥њ печ≥нки: регулюЇ обм≥н жир≥в, вуглевод≥в, б≥лк≥в, в≥там≥н≥в (синтезуЇ в≥там≥н  ) ≥ м≥кроелемент≥в; знешкоджуЇ р≥зн≥ отруйн≥ речовини, тобто виконуЇ барТЇрну (захисну) функц≥ю (за 1 хв. прот≥каЇ 2,5 л кров≥) в≥дкладаЇ про запас поживн≥ речовини, зокрема гл≥коген; бере участь у кровотворенн≥ (здатна накопичувати зал≥зо, збираючи його ≥з загиблих еритроцит≥в) ≥ процесах згортанн€ кров≥ (синтезуЇ б≥лки кров≥ Ц протромб≥н ≥ ф≥бриноген, в≥там≥н  ); Ї одним з основних джерел тепла в орган≥зм≥.

ѕеч≥нка у д≥тей в≥дносно б≥льша, н≥ж у дорослого ≥ њњ маса подвоюЇтьс€ до 8-10 м≥с€ц≥в, най≥нтенсивн≥ше росте печ≥нка в 14-15 рок≥в, дос€гаючи маси 1300-1400 гр. ∆овчевид≥ленн€ спостер≥гаЇтьс€ вже у три м≥с€чного плоду. ≤з в≥ком жовчовид≥ленн€ посилюЇтьс€.

–ис. 69. Ѕудова печ≥нки: 1 Ц права частка; 2 Ц кругла звТ€зка; 3 Ц л≥ва

частка; 4 Ц жовчний м≥хур; 5 Ц нижн€ порожниста вена; 6 Ц жовчна протока;

7 Ц вор≥тна вена; 8 Ц печ≥нкова артер≥€

 

” новонародженоњ дитини печ≥нка перебуваЇ у стан≥ функц≥ональноњ недостатност≥, внасл≥док чого частина жовч≥ надходить до кров≥. ѕерш≥ м≥с€ц≥ п≥сл€ народженн€ печ≥нка виробл€Ї мало жовч≥. ƒит€ча жовч характеризуЇтьс€ малою к≥льк≥стю жовчних кислот. ∆овч активуЇ ферменти п≥дшлункового ≥ кишкового сок≥в, емульгуЇ жири; натр≥Їв≥ сол≥ жовчних кислот зменшують поверхневий нат€г води та жир≥в, чим спри€ють емульс≥њ.

–егул€ц≥€ жовчовид≥ленн€ забезпечуЇтьс€ нервовою системою ≥ гуморально. ѕ≥д час травленн€ секрец≥€ жовч≥ може зб≥льшуватис€ вдв≥ч≥, що зумовлено секретином. √уморально д≥ють продукти г≥дрол≥зу б≥лк≥в ≥ жиру, €к≥ надход€ть у дванадц€типалу кишку, екстрактивн≥ речовини њж≥. ∆овчог≥нн≥ властивост≥ маЇ сама жовч, €ка, всмоктуючись у кров, стимулюЇ д≥€льн≥сть печ≥нкових кл≥тин. ƒо травних сок≥в, що над≥йшли з дванадц€типалоњ кишки, додаЇтьс€ кишковий с≥к €кий утворюЇтьс€ в залозах слизовоњ оболонки тонкоњ кишки, в≥н м≥стить комплекс фермент≥в, здатних зак≥нчити г≥дрол≥з б≥лк≥в, вуглевод≥в ≥ жир≥в.

тонких кишках одночасно в≥дбуваЇтьс€ перетравленн€ њж≥ та всмоктуванн€ продукт≥в г≥дрол≥зу. —лизова оболонка тонких кишок маЇ велику перетравно-всмоктувальну поверхню площею до 500 м2, утворену великою к≥льк≥стю складок та ворсинок всередин≥ €ких розм≥щен≥ кровоносн≥ та л≥мфатичн≥ судини. ” ст≥нц≥ тонкоњ кишки розташован≥ непосмугован≥ мТ€зов≥ волокна, п≥д час автоматичних скорочень €ких ворсинка безперервно робить ритм≥чн≥ рухи. ≈п≥тел≥альн≥ кл≥тини ворсинок вкрит≥ м≥кроворсинками (рис. 70). ’арчов≥ маси (х≥мус) ≥з дванадц€типалоњ кишки перем≥щаютьс€ у в≥дд≥ли тонкого кишечника, де продовжуЇтьс€ њх перетравленн€ травними соками.

“аким чином, у тонк≥й кишц≥ в≥дбуваЇтьс€ порожнинне ≥ мембранне травленн€. ѕорожнинне травленн€ особливо ефективне п≥д час розщепленн€ великих харчових молекул, ц≥лих кл≥тин, њх агрегат≥в тощо, а мембранне Ц при розщепленн≥ пром≥жних продукт≥в г≥дрол≥зу. –озщепленн€ у м≥кроворсинках в≥дбуваЇтьс€ т≥льки тод≥, коли розм≥ри харчового субстрату менше розм≥р≥в пор м≥кроворсинок. ” тонких кишках знаходитьс€ велика к≥льк≥сть м≥кроорган≥зм≥в, але вони не можуть проникнути у кровоносне русло, тому що пори в≥йковоњ обл€м≥вки менш≥, н≥ж розм≥ри т≥ла м≥кроорган≥зм≥в. “аким чином, заключний етап г≥дрол≥зу проходить у стерильних умовах.

” тонких кишках спостер≥гаЇтьс€ два типи рух≥в: перистальтичн≥ та ма€тникопод≥бн≥. ћоторна д≥€льн≥сть тонкого кишечника забезпечуЇ перем≥шуванн€ х≥мусу з травними соками ≥ просуванн€ його завд€ки перистальтичних рух≥в (скорочень колового мТ€зового шару) ≥ скорочень поздовжн≥х мТ€зових шар≥в (ма€тникопод≥бн≥ рухи). ƒл€ товстих кишок характерн≥ антиперистальтичн≥ рухи. ” звТ€зку з посиленн€м перистальтики дефекац≥€ у д≥тей в≥дбуваЇтьс€ част≥ше, н≥ж у дорослих.

Ќа к≥нець першого року житт€ дефекац≥€ стаЇ дов≥льн≥шою.

 

–ис. 70. Ѕудова ворсинок тонкоњ кишки: 1 Ц ворсинка; 2 Ц кап≥л€ри; 3 Ц л≥мфатична судина; 4 Ц слизова порожнина; 5 - вена; 6 Ц артер≥€; 7 Ц мТ€зова оболонка

–егул€ц≥€ рух≥в кишок зд≥йснюЇтьс€ рефлекторно та гуморально. ѕарасимпатична система посилюЇ, а симпатична Ц пригн≥чуЇ рухову активн≥сть мТ€з≥в кишок. јцетилхол≥н ≥ г≥стам≥н Ї мед≥аторами парасимпатичних зак≥нчень, а адренал≥н ≥ норадренал≥н Ц симпатичних. ” слизов≥й оболонц≥ синтезуЇтьс€ гормон ентерок≥н≥н, €кий посилюЇ рухи.

 ишечник дитини в 6 раз довший за довжину њњ т≥ла, тод≥ €к у дорослих т≥льки у 4 рази. Ќайдовш≥ кишки бувають на першому роц≥ житт€, пот≥м довжина њх пор≥вн€но з довжиною т≥ла поступово зменшуютьс€ (до 8 рок≥в), а тод≥ знову зростаЇ. “онка кишка новонародженого маЇ довжину 1,2Ч2,8 м, тобто вона в 2 рази коротше, н≥ж у дорослого. ѕетл≥ тонких кишок розташовуютьс€ високо (початок на р≥вн≥ I поперекового хребц€, а у дорослих Ч на р≥вн≥ ≤≤-го) ≥ у зв'€зку з в≥дсутн≥стю сальника примикають безпосередньо до пар≥Їтальноњ очеревини, що вистилаЇ зсередини передню черевну ст≥нку. ѕросв≥т тонкоњ кишки у новонароджених в≥дносно менший, н≥ж у д≥тей грудного в≥ку. —лизиста оболонка тонка, волод≥Ї великою прониклив≥стю, тому в кров можуть проникати неповн≥стю переварен≥ продукти, токсини ≥ нав≥ть м≥кроби.  ишков≥ крипти Ч б≥льшоњ величини, н≥ж у дорослого. —кладки ≥ ворсинки слизистоњ оболонки розвинен≥ слабо. ” п≥дслизовому шар≥ Ї сильно розвинена мережа кровоносних ≥ л≥мфатичних судин. ћ'€зова оболонка, особливо поздовжн≥й шар, розвинена слабо, а њњ л≥мфатичн≥ судини численн≥ та мають широкий просв≥т.

“равленн€, формуванн€ калових мас ≥ виведенн€ њх з орган≥зму в≥дбуваЇтьс€ у товстому кишечнику. “овста кишка коротша в≥д тонкоњ (1,5-2 м). ¬она маЇ б≥льший д≥аметр, зв≥дси ≥ назва. ¬ н≥й вид≥л€ють так≥ частини: сл≥пу з черевопод≥бним в≥дростком (апендиксом), ободову (colon), сигмовиднупр€му (rectum), €ка зак≥нчуЇтьс€ анальним отвором. ѓњ ст≥нка маЇ чотири оболонки: слизову, п≥дслизову, мТ€зову та зовн≥шню сполучнотканинну. —лизова оболонка не маЇ ворсинок, бо в н≥й не всмоктуютьс€ складн≥ молекули Ц т≥льки вода, м≥неральн≥ сол≥ (зокрема Na, Cl) та де€к≥ в≥там≥ни (¬12). јле в њњ порожнин≥ живе чимало корисних м≥кроорган≥зм≥в, €к≥ синтезують де€к≥ в≥там≥ни (наприклад ¬6,  ), остаточно розщеплюють груб≥ рослинн≥ рештки (кл≥тковину), знешкоджують р≥зн≥ хвороботворн≥ бактер≥њ. Ѕактер≥њ виробл€ють р€д отруйних дл€ орган≥зму речовин, €к≥ п≥сл€ всмоктуванн€ у кров потрапл€ють у печ≥нку, де ≥ знешкоджуютьс€. ƒо статевого дозр≥ванн€ ≥нтенсивно ростуть товст≥ кишки. ƒовжина товстоњ кишки новонародженого приблизно 60 см (у дорослого Ч в≥д 1,5 до 2 м). ” н≥й немаЇ сальникових в≥дростк≥в, поздовжн≥ стр≥чки ободовоњ кишки, характерн≥ дл€ дорослого, видно слабо, гаустри в≥дсутн≥ ≥ з'€вл€ютьс€ лише в 6 м≥с€ц≥в п≥сл€ народженн€ дитини. Ѕудова ст≥нки товстоњ кишки, характерна дл€ дорослого, встановлюЇтьс€ п≥сл€ 3 - 4 рок≥в житт€. ƒовжина всього кишечника новонародженоњ дитини р≥вна 340 - 460 см, прот€гом першого року житт€ вона зб≥льшуЇтьс€ на 50 %. —п≥вв≥дношенн€ м≥ж довжиною кишечника ≥ т≥ла у новонародженого складаЇ 8,3:1, на першому роц≥ житт€ - 6,6:1, в 16 рок≥в - 7,6:1, у дорослого воно дос€гаЇ 5,4:1. —п≥вв≥дношенн€ м≥ж товстою ≥ тонкою кишкою у новонародженого складаЇ 1:5, воно не зм≥нюЇтьс€ у немовл€ти.

” товстому кишечнику формуютьс€ калов≥ маси, до складу €ких вход€ть рештки харчових речовин, в≥дмерл≥ кл≥тини слизовоњ оболонки, холестерин, жовчн≥ п≥гменти, бактер≥њ, м≥неральн≥ сол≥.

ѕр€ма кишка зак≥нчуЇтьс€ анальним отвором, що маЇ два стискувач≥ (сф≥нктери), один ≥з €ких утворений гладенькими коловими мТ€зами, а другий (зовн≥шн≥й) поперечносмугастими мТ€зами. ” д≥л€нц≥ сф≥нктер≥в знаход€тьс€ значн≥ венозн≥ сплетенн€.

ѕер≥одичне випорожненн€ кишки, або акт дефекац≥њ, в≥дбуваЇтьс€ рефлекторно внасл≥док перерозт€гненн€ кишки каловими масами. ѕ≥д час цього акту розслаблюютьс€ обидва сф≥нктери ≥ одночасно скорочуютьс€ мТ€зи кишки, черевного пресу та д≥афрагми. јвтоматичний центр дефекац≥њ знаходитьс€ в крижовому в≥дд≥л≥ спинного мозку, його д≥€льн≥сть контролюЇтьс€ корою великих п≥вкуль головного мозку, про це св≥дчить можлив≥сть дов≥льноњ затримки акту дефекац≥њ.

≤стотну роль у процесах травленн€ у товст≥й кишц≥ в≥д≥граЇ м≥крофлора. якщо у тонк≥й кишц≥ м≥ститьс€ незначна к≥льк≥сть м≥кроб≥в, то в товст≥й њх на€вн≥сть конче потр≥бна дл€ нормального ≥снуванн€ орган≥зму. ƒо 90% м≥крофлори припадаЇ на безспоров≥ анаероби, 10% - на молочнокисл≥ бактер≥њ, кишкову паличку, стрептококи та спороносн≥ анаероби.

ѕ≥д д≥Їю м≥кроорган≥зм≥в в≥дбуваЇтьс€ остаточний розпад залишк≥в неперетравлених речовин ≥ компонент≥в секрет≥в, створюЇтьс€ ≥мунний барТЇр шл€хом гальмуванн€ патогенних м≥кроорган≥зм≥в, синтезуютьс€ де€к≥ в≥там≥ни та ≥нш≥ б≥олог≥чно активн≥ речовини. ћ≥крофлора також бере участь в обм≥н≥ речовин.

” немовл€т порожнина товстоњ кишки стерильна. ¬она засел€Їтьс€ м≥кроорган≥змами прот€гом перших м≥с€ц≥в житт€. ѕ≥д д≥Їю м≥кроб≥в неперетравлен≥ вуглеводи в результат≥ брод≥нн€ розпадаютьс€ на молочну та оцтову кислоти, алкоголь, —ќ2 ≥ Ќ2ќ. Ѕ≥лки, що збереглис€, гниють ≥з утворенн€м токсичних речовин. ѕри збалансованому харчуванн≥ процеси гнитт€ ≥ брод≥нн€ зр≥вноважуютьс€. “ак, утворюван≥ п≥д час брод≥нн€ кисл≥ продукти перешкоджають гниттю. ќдноман≥тне харчуванн€ призводить до розладу вказаних процес≥в.

√≥г≥Їна травленн€. «будники ≥нфекц≥й потрапл€ють в орган≥зм част≥ше всього з њжею ≥ пов≥тр€м. ƒе€к≥ з них викликають т€жк≥ захворюванн€ травного апарату (дизентер≥€, черевний тиф, холера). ≤з немитими овочами, фруктами в орган≥зм людини можуть потрапити цисти найпрост≥ших, €йц€ аскариди й ≥нших паразитичних черв≥в. «араженн€ гельм≥нтами в≥дбуваЇтьс€ ≥ п≥д час споживанн€ неперевареного або мало прожареного мТ€са або риби.

≤з метою проф≥лактики цих захворювань необх≥дно мити добре руки, перед споживанн€м €годи, овоч≥, фрукти, знищувати мух, €к≥ можуть бути переносниками збудник≥в ≥нфекц≥й та ≥нваз≥й. ћТ€со ≥ рибу необх≥дно добре проварювати ≥ прожарювати, не можна використовувати в њжу несв≥ж≥ продукти, особливо консерви, в €ких п≥д час неправильного збер≥ганн€ утворюютьс€ отруйн≥ речовини.

Ќа травну систему надзичайно шк≥дливо впливають пал≥нн€ та алкоголь. Ќ≥котин знижуЇ вид≥ленн€ шлункового соку, а алкоголь, подразнюючи оболонку шлунка, призводить до розвитку запаленн€ шлунка ≥ дванадц€типалоњ кишки, особливо це про€вл€Їтьс€ у недостатньо сформованому дит€чому орган≥зм≥.

ќдним ≥з важливих питань г≥г≥Їни травноњ системи Ї проблема рац≥онального харчуванн€, €ка зумовлена не т≥льки зм≥неними умовами житт€, але й надлишком споживанн€ поживних речовин у процес≥ значноњ г≥подинам≥њ б≥льшост≥ населенн€, що веде до надм≥рноњ повноти й ожир≥нн€.

ƒл€ забезпеченн€ здоровТ€ людини необх≥дна орган≥зац≥€ рац≥онального харчуванн€. ÷е запоб≥гаЇ п≥двищеному в≥дкладанню жиру п≥д час недостатнього ф≥зичного навантаженн€; розвитку атеросклерозу, недостатност≥ кровопостачанн€ серц€, ≥нфаркту м≥окарда, г≥пертон≥чноњ хвороби, захворюванн€м травноњ ≥ вид≥льноњ систем.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 735 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

1471 - | 1381 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.181 с.