Які витоки виникнення і розвиток вищих учбових закладів в світі?

У Древній Греції був створений один з перших прообразів вищого учбового закладу. У IV столітті до н.е. Платон організував в гаї поблизу Афін, присвяченою Академу, філософську школу, яка отримала назву Академії.

Академія існувала більше тисячі років і була закрита в 529 р. Аристотель створив при храмі Аполлона Лікейського в Афінах інший учбовий заклад — Лікей. У Лікєє особлива увага приділялася вивченню філософії, фізики, мате­матики і іншим наукам про природу. У історичній перспективі — це попередник сучасного ліцею.

У еллінську епоху (308-246 до н. э.). Птолемеєм був заснований Мусеум (від латів. Museum — місце, присвячене Музам). У формі лекційних занять там обуча­ли основним наукам — математиці, астрономії, філології, природознавству, ме­дицині, історії. У Мусеумі викладали Архімед, Евклід, Ератосфен. Саме Мусеіум був найзначнішим сховищем книг і інших культурних цінностей. В наші дні сучасний музей швидше виконує другу історичну функцію, не дивлячись на те, що останніми роками посилюється його освітньо-виховне значення.

Іншими варіантами вищих учбових інститутів в Древній Греції були філософські школи і ефебії (учбово-виховні заклади військово-спортивного профілю).

У 425 році в Константинополі була заснована вища школа — Аудиторіум (від латів. audire — слухати), яка в IX столітті іменувалася «Магнавра» (Золота палата). Школа знаходилася в повному підпорядкуванні імператорові і виключала будь-які можливості самоврядності. Як основні підструктури виступали кафедри різних наук. На початку навчання проходило на латинській і грецькій мовах, а з VII-VIII століть — виключно на грецькій мові.

У XV столітті в програму навчання була повернена латинь і включені нові, так звані іноземні мови. У знаменитій школі, де був зібраний колір викладацької еліти, вивчали античну спадщину, метафізику, філософію, богослов’я, медицину, музику, історію, етику, політику, юриспруденцію. Заняття проводилися у вигляді публічних диспутів. Більшість випускників вищої школи були енциклопедично освічені і ставали громадськими і церковними діячами. Наприклад, Кирило і Мефодій, творці слов'янської писемності, свого часу вчилися в цій школі. Окрім Магнаври, в Константинополі діяли інші вищі школи: юридична, медична, філософська, патриарша.

Майже одночасно в будинках спроможних і іменитих громадян Візантії почали складатися кухлі-салони — своєрідні домашні академії, які об'єднували людей довкола інтелектуалів-меценатів і авторитетних філософів. Їх називали «школою усіляких чеснот і ерудиції».

Церква зіграла особливу роль в розвитку вищої освіти. Наприклад: Монастирські вищі школи сходили до ранньохристиянської традиції.

У ісламському світі поява Будинків мудрості в Багдаді (у 800 році) стала визначною подією в процесі розвитку освіти. У Будинках мудрості збиралися крупні учені і їх учні. Вони дискутували, читали і обговорювали літературні твори, філософські і наукові вигадування і трактати, готували рукописи, читали лекції. У XI-XIII столітті в Багдаді з'явилися нові вищі учбові заклади — медресе. Медресе поширилися по всьому ісламському світу, але найзнаменитішим було медресе Нізамейі в Багдаді, відкрите в 1067 році. У них здобували як релігійну, так і світську освіту.

На початку XVI століття на Близькому Сході склалася ієрархія медресе:

• столичні, відкриваючі випускникам дорогу до адміністративної кар'єри;

• провінційні, випускники яких, як правило, ставали чиновниками.

Крупним культурним і освітнім центром ісламського світу була мусульманська Іспанія (912-976 років). Вищі школи Кордови, Саламанки, Толедо, Севільї пропонували програми по всіх галузях знання — богослов’ї, праві, математиці, астрономії, історії і географії, граматиці і риториці, меди­цині і філософії. Школи університетського типа (з лек­ційними залами, багатою бібліотекою, науковою школою, системою самоуправ­ління), що з'явилися на Сході, стали попередниками середньовічних університетів Європи. Освітня практика ісламського миру, особливо арабська, значно вплинула на розвиток вищої освіти в Європі.

Кожен новий вищий учбовий заклад обов'язково створював свій статут і знаходив статус серед інших учбових закладів.