Демократичний стиль може на практиці реалізуватися в системі наступних метафор: «Рівний серед рівних» і «Перший серед рівних»

Перший варіант — «Рівний серед рівних» — це стиль стосунків між вихователем і вихованцем, в рамках якого педагог в основному виконує необхідні обов'язки по координації дій вихованця в організації його учбової діяльності, самоосвіти, дозвілля і ін., враховуючи його інтереси і власну думку, погоджуючи з ним на правах «дорослої» людини все питання і проблеми.

Друга позиція — «Перший серед рівних» — реалізується в стосунках між педагогом і вихованцем, в яких домінує висока культура діяльності і стосунків, велика довіра педагога до вихованця і упевненістю правильності всіх його думок, дій і вчинків. В цьому випадку педагог визнає право на автономію і в основному бачить завдання в координації самостійних дій учня і наданні допомоги при зверненні до нього самого вихованця.

Уточнимо розуміння демократичної взаємодії - це такий тип взаємодії людей, якщо ні в однієї з двох договірних сторін немає можливості змусити іншу що-небудь робити. Наприклад, директори двох сусідніх шкіл домовляються про співпрацю. У них однаковий соціально-адміністративний статус, вони в рівній мірі економічно і соціально захищені. В цьому випадку, щоб досягти результату, їм доводиться домовлятися. Другий приклад: два вчителі школи домовляються про розробку інтегрованого курсу. Дорога через примус в цій ситуації в принципі неприйнятна.

Проте ситуація міняється, якщо взаємодіють люди, що знаходяться на різних рівнях, наприклад, ієрархічних службових сходів як в рамках однієї організації, так і в умовах соціуму.

Для деяких педагогів переконання своїх вихованців (або співробітників в процесі професійної діяльності) єдине можливий спосіб спілкування і взаємодії, не дивлячись на те, що даний стиль має не лише плюси, але і мінуси. Це може бути наслідком виховання, життєвого досвіду, результатом розвитку особистості і становлення характеру або наслідком обставин, конкретній ситуації. Наприклад, за ситуації, коли педагог має справу з вихованцем, сильним характером (або керівник при­ходить в організацію з сильним творчим колективом профес­іионалів, який склався), яким володіє, то стиль керівництва один, якщо ж педагог виконує роль вихователя підлітка-правопорушника — стиль інший.

Ліберальний стиль (невтручання) виховання характеризується відсутністю активної участі педагога в управлінні процесом навчання і виховання. Багато, навіть важливі справи і проблеми фактично можуть вирішуватися без його активної участі і керівництва з його боку. Такий педагог постійно чекає вказівок «зверху», будучи фактично передавальною ланкою між дорослими і дітьми, керівником і підлеглими. Для виконання якої-небудь роботи йому нерідко доводиться умовляти своїх вихованців. Він вирішує в основному ті питання, які назрівають самі, контролюючи роботу вихованця, його по­ведінку від випадку до випадку. В цілому такий педагог відрізняється низькою вимогливістю і слабкою відповідальністю за результати виховання.

Стиль потурання виховання характеризується свого роду «байдужістю» (найчастіше, неусвідомленою) з боку педагога відносно розвитку, динаміки учбових досягнень або рівня вихованості своїх вихованців. Це можливо або від дуже великої любові вихователя до дитини, або від ідеї повної свободи дитини скрізь і у всьому, або від бездушшя і байдужості до долі дитини і тому подібне. Але у будь-якому випадку такий педагог орієнтується на задоволення будь-яких інтересів дітей, не замислюючись над можливими наслідками їх вчинків, не ставлячи перспектив особистісного розвитку. Головний принцип в діяльності і поведінці такого педагога — не перешкоджати будь-яким діям дитини як і задовольняти її будь-які бажання і потреби, можливо, навіть в збиток не лише собі, але і дитині, наприклад, її здоров'ю і розвитку духовності, інте­лекту.

На практиці жоден з приведених стилів у педагога не може виявлятися в «чистому вигляді».