Типи занять визначаються особливостями головних завдань, різноманітністю змістовно-методичної інструментовки і варіативністю способів органі­зації навчання

1. Комбіноване заняття (найбільш поширений тип заняття в практиці). Його структура: організаційна частина (1-2 хв), перевірка домашнього завдання (10-12 хв), вивчення нового матеріалу (15-20 хв), закріплення і зіставлення нового з раніше вивченим матеріалом, виконання практичних завдань (10-15 хв), підбиття підсумку заняття (5 хв), домашнє завдання (2-3 хв).

2. Заняття вивчення нового матеріалу застосовний, як правило, в практиці навчання старшокласників. В рамках даного типу проводяться заняття-лекція, проблемні заняття, заняття-конференція, кінозаняття, заняття-дослідження. Ефективність заняття даного типу визначається якістю і рівнем освоєння нового учбового матеріалу всіма учнями.

3. Заняття закріплення знань і вдосконалення умінь і навиків проводиться у виді семінару, практикуму, екскурсії, самостійних робіт і лабораторного практикуму. Значну частину часу займає повторення і закріплення знань, практична робота по вживанню, розширенню і поглибленню знань, по формуванню умінь і закріпленню навиків.

4. Заняття узагальнення і систематизації націлені на системному повторенні крупних блоків учбового матеріалу з вузлових питань програми, що мають вирішальне значення для опанування предмету в цілому. При проведенні такого заняття педагог ставить перед учнями проблеми, вказує джерела здобуття додаткової інформації, а також типові завдання і практичні вправи, завдання і роботи творчого характеру. В ході таких занять здійснюється перевірка і оцінка знань, умінь і навиків учнів по декількох темах, що вивчаються впродовж тривалого періоду-чверті, півріччя, року навчання.

5. Заняття контролю і корекції знань, умінь і навиків призначені для оцінки результатів навчання, діагностики рівня виученості учнів, міри готовності тих, хто навчається застосовувати свої знання, уміння і навики в різних ситуаціях навчання. Він також передбачає внесення змін до роботи педагога з конкретними учнями. Видами таких занять в шкільній практиці можуть бути усний або письмовий опит, диктант, виклад або самостійне вирішення завдань і прикладів, виконання практичних робіт, залік, іспит, самостійна або контрольна робота, залік, тестування. Всі ці види занять організуються після вивчення великих тим і розділів учбового предмету. За результатами підсумкового заняття наступне заняття присвячується аналізу типових помилок, «пропусків» в знаннях, визначенню додаткових завдань.

У шкільній практиці використовують і інші типи занять, такі як заняття-змагання, консультація, взаємонавчання, лекція, між наочні заняття, гра.

Лекція. Спільний структурний каркас будь-якої лекції — це формулювання теми, повідомлення плану і літератури, що рекомендується, для самостійної роботи, а потім — строге дотримання плану запропонованої роботи.

Як основні вимоги до читання лекції висувають:

• високий науковий рівень інформації, що викладається, має, як правило світоглядне значення;

• великий об'єм чітко і щільно систематизованої і методично перера­ботаної сучасної наукової інформації;

• довідність і аргументованість висловлюваних думок;

• достатня кількість переконливих фактів, що наводяться, прикладів, тек­стів і документів;

• ясність викладу думок і активізація мислення слухачів, постанов­ка питань для самостійної роботи по обговорюваних проблемах;

• аналіз різних точок зору на рішення поставлених проблем;

• виведення головних думок і положень, формулювання висновків;

• роз'яснення термінів, що вводяться, і назв; надання студентам можливості слухати, осмислювати і коротко записувати інформацію;

• уміння встановити педагогічний контакт з аудиторією; використання ди­дактичних матеріалів і технічних засобів;

• вживання основних матеріалів тексту, конспекту, блок-схем, креслень, таблиць, графіків.

Види лекцій

1. Ввідна лекція дає перше цілісне уявлення про учбовий предмет і орієнтує студента в системі роботи по даному курсу. Лектор знайомить студентів з призначенням і завданнями курсу, його роллю і місцем в системі учбових дисциплін і в системі підготовки фахівця. Дається короткий огляд курсу, віхи розвитку науки і практики, досягнення в цій сфері, імена відомих вчених, викладаються перспективні напрями досліджень. На цій лекції висловлюються методичні і організаційні особливості роботи в рамках курсу, а також дається аналіз навчально-методичної літерату­ри, що рекомендується студентам, уточнюються терміни і форми звітності.

2. Лекція-інформація. Орієнтована на виклад і пояснення студентам наукової інформації, що підлягає осмисленню і запам'ятовуванню. Це самий традиційний тип лекцій в практиці вищої школи.

3. Оглядова лекція — це систематизація наукових знань на високому рівні, що допускає велике число асоціативних зв'язків в процесі осмислення інформації, що викладається при розкритті внутрішньонаочного і міжнаочного зв'язку, виключаючи деталізацію і конкретизацію. Як правило, стрижень викладаємих теоретичних положень складає науково-понятійна і концепту­альна основа всього курсу або крупних його розділів.

4. Проблемна лекція. На цій лекції нове знання вводиться через проблемність питання, завдання або ситуації. При цьому процес пізнання студентів в співпраці і діалозі з викладачем наближається до дослідницької діяльності. Зміст проблеми розкривається шляхом організації пошуку її рішення або підсумовування і аналізу традиційних і сучасних точок зору.

5. Лекція-візуалізація є візуальною формою подачі лекційного матеріалу засобами ТСО або аудіовідеотехніки. Читання такої лек­ції зводиться до розгорненого або короткого коментування розглядаємих візуальних матеріалів (натуральних об'єктів — людей в їх діях і вчинках, в спілкуванні і в розмові; мінералів, реактивів, деталей машин; картин, малюнків, фотографій, слайдів; символічних, у виді схем, графів, графіків, моделей).

6. Бінарна лекція — це різновид читання лекції у формі двох викладачів (або як представників двох наукових шкіл, або як ученого і практика, викладача і студента).

7. Лекція із заздалегідь запланованими помилками розрахована на стимулювання студентів до постійного контролю пропонованої інформації (пошук помилки: змістовною, методологічною, методичною, орфографічною). В кінці лекції проводиться діагностика слухачів і розбір зроблених помилок.

8. Лекція-конференція проводиться як науково-практичне заняття, із заздалегідь поставленою проблемою і системою доповідей, тривалістю 5-10 хвилин. Кожним виступом є логічно закінчений текст, заздалегідь підготовлений в рамках запропонованої викладачем програми. Сукупність представлених текстів дозволить всесторонньо освітити проблему. В кінці лекції викладач підводить підсумки самостійної роботи і виступів студентів, доповнюючи або уточнюючи запропоновану інформацію, і формулює основні виводи.

9. Лекція-консультація може проходити по різних сценаріях. Перший варіант здійснюється за типом «питання-відповіді». Лектор відповідає в перебігу лекційного часу на питання студентів по всіх розділах або всьому курсі. Другий варіант такої лекції, що представляється за типом «питання-відповіді-дискусія», є трояким поєднанням: виклад новій учбовій інформації лектором, постановка питань і організація дискусії в пошуку відповідей на поставлені питання.

У практиці вищої школи використовуються і інші види лекційної форми навчання.

Висновки по питанню.

Як основні форми організації процесу навчання в школі прийнятий заняття у вузі — лекція.

Серед великого числа і різноманітності видів організації процесу навчання в школі і у вузі кожен вид або типа вирішує определеный набір дидактичних завдань і виконує своє призначення. Їх різноманітність на практиці говорить про творчість і майстерність вчителів шкіл і викладачів вищих учбових закладів, зацікавлених в результативності своєї роботи.