Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—оц≥альна природа правом≥рноњ ≥ протиправноњ повед≥нки




∆иттЇд≥€льн≥сть людини в сусп≥льств≥ регулюЇтьс€ традиц≥€ми, звича€ми, мораллю, рел≥г≥йними приписа≠ми тощо. ќсобливо значущим регул€тором њњ д≥й ≥ вчин≠к≥в Ї право, визнанн€ ≥ дотриманн€ норм €кого Ї перед≠умовою њњ правовоњ повед≥нки.

ѕравова повед≥нка Ч соц≥ально значуща повед≥нка суб'Їкт≥в, пе≠редбачена нормами права, п≥дконтрольна св≥домост≥ та вол≥ й маЇ. юридичн≥ насл≥дки.

¬она може бути €к правом≥рною, так ≥ протиправною. √оловною ознакою правовоњ повед≥нки Ї њњ соц≥альна зна≠чущ≥сть. ¬она перебуваЇ п≥д актуальним або потенц≥йним контролем св≥домост≥ та вол≥ ≥ндив≥да, ч≥тко регламенто≠вана, п≥дконтрольна держав≥. ѕравом≥рна ≥ протиправна повед≥нка суттЇво в≥др≥зн€ютьс€. ѕередус≥м вони мають протилежне соц≥альне значенн€ (правом≥рна повед≥нка зм≥цнюЇ правом≥рн≥ в≥дносини, протиправна Ч ослаблюЇ та руйнуЇ њх). якщо правом≥рна повед≥нка мотивуЇтьс€ в≥дчутт€м обов'€зку, особистими ≥нтересами, €к≥ не супе≠речать сусп≥льним, то протиправну зумовлюють егоњзм, агрес≥€, корислив≥сть. ƒо того ж правом≥рна повед≥нка ви≠значаЇтьс€ нормами, що зобов'€зують або дозвол€ють, протиправна Ч нормами, що заборон€ють.  онтроль пра≠вом≥рноњ повед≥нки спр€мований на заохоченн€ та охоро≠ну њњ, протиправноњ Ч на заборону та запоб≥ганн€.

—оц≥олог≥€ права визначаЇ головн≥ мотиви правом≥р≠ноњ повед≥нки: ≥дейна переконан≥сть у сусп≥льн≥й значу≠щост≥, корисност≥ вчинку; обов'€зок перед сусп≥льством, правовий обов'€зок; профес≥йне в≥дчутт€ в≥дпов≥дально≠ст≥; практична корисн≥сть вчинку дл€ ≥нших; стереотип, звична повед≥нка; конформ≥зм; бо€знь юридичноњ та мо≠ральноњ в≥дпов≥дальност≥; особиста користь в≥д вчинку; егоњстичн≥ ≥нтереси; негативн≥ мотиви (помста, ревнощ≥ та ≥н.), €к≥ реал≥зуютьс€ правовими засобами.

¬ажливими передумовами такоњ повед≥нки Ї р≥в≠н≥сть громад€н у сусп≥льств≥ та принцип поваги до осо≠бистост≥.

 

¬иокремлюють так≥ види правом≥рноњ повед≥нки особистост≥:

1) матер≥альна правом≥рна повед≥нка особистост≥. ¬она спр€мована на дос€гненн€ соц≥оеконом≥чних, ≥н≠телектуальних та ≥нших результат≥в, реал≥зац≥ю пол≥≠тичних, економ≥чних, побутових прав та обов'€зк≥в;

2) ≥нструментальна правом≥рна повед≥нка особистос≠т≥. ѕостаЇ вона у вчинках, що мають певн≥ юридичн≥ насл≥дки (вступ до шлюбу, отриманн€ паспорта, оформ≠ленн€ куп≥вл≥-продажу), коли виникненн€, зм≥на ≥ за≠хист матер≥альних правових в≥дносин потребують пра≠вового закр≥пленн€;

3) правова безд≥€ особистост≥. ¬она ви€вл€Їтьс€ у до≠триманн≥ закон≥в, ухиленн≥ в≥д заборонених правовими нормами вчинк≥в, невикористанн≥ своњх прав;

4) соц≥ально-правова активн≥сть особистост≥. Ѕудучи протилежною правов≥й безд≥њ, вона постаЇ €к добров≥ль≠на ≥н≥ц≥ативна д≥€льн≥сть, що спри€Ї зм≥цненню право≠пор€дку, повага, ≥нтерес до права, визнанн€ престижу правових норм, виконанн€ громадських обов'€зк≥в у правов≥й сфер≥. ¬она Ї позитивною д≥€льн≥стю, спр€мо≠ваною на реал≥зац≥ю загальнозначущих ц≥лей права, пе≠реб≥льшуЇ звичайн≥ вимоги закону, тому що Ї ≥н≥ц≥атив≠н≥шою, активн≥шою та результативн≥шою (затриманн€ злочинц€, захист потерп≥лого).

 

√енезис правом≥рноњ повед≥нки в≥дбуваЇтьс€ у так≥й посл≥довност≥:

Ч формуванн€ особистост≥ з певною соц≥альною ор≥≠Їнтац≥Їю;

Ч формуванн€ в особистост≥ конкретноњ мотивац≥њ;

Ч плануванн€ вчинку та прийн€тт€ р≥шенн€ про йо≠го зд≥йсненн€;

Ч реал≥зац≥€ прийн€того р≥шенн€.

 

Ќа вс≥х цих етапах д≥Ї внутр≥шн≥й контроль особис≠тост≥, €ка взаЇмод≥Ї з конкретним зовн≥шн≥м середови≠щем. «агалом правом≥рна повед≥нка Ї найпоширен≥шою формою правовоњ повед≥нки.

 

ѕротиправна повед≥нка (правопорушенн€, злочини) €к р≥зновид правовоњ привертаЇ увагу юрист≥в, соц≥олог≥в, психолог≥в б≥льше, н≥ж правом≥рна повед≥нка, оск≥льки вона Ї деструктивним, небезпечним чинником дл€ сусп≥≠льства. —оц≥олог≥€ права вивчаЇ соц≥альн≥ проблеми зло≠чинност≥, њх вплив на сусп≥льство, причини ≥ чинники, що њх породжують, особист≥сть злочинц€, дел≥нквентну (злочинну) субкультуру загалом. ” соц≥альному сенс≥ го≠ловне у протиправн≥й повед≥нц≥ Ї њњ несприйн€тт€, ≥гно≠руванн€ ≥снуючих сусп≥льних в≥дносин, нанесенн€ шко≠ди правам та ≥нтересам громад€н, груп, сусп≥льства.

«лочинн≥сть Ї соц≥альним €вищем, насл≥дком соц≥≠альних причин ≥ умов, а також специф≥чним способом пос€ганн€ на соц≥альний пор€док у сусп≥льств≥. ¬она характеризуЇтьс€ в≥дносною самост≥йн≥стю, але њњ стан залежить в≥д загальних законом≥рностей розвитку сус≠п≥льства.

 

ѕроблему злочинност≥ соц≥олог≥€ розгл€даЇ на р≥з≠них етапах розвитку ≥ в р≥зних ракурсах. ¬≥дпов≥дно, окреслилис€ так≥ напр€ми досл≥дженн€ причин проти≠правноњ повед≥нки:

1) б≥олог≥чний напр€м досл≥дженн€ протиправноњ повед≥нки. «г≥дно з ним злочинн≥сть породжена б≥олог≥≠чними особливост€ми людини. «асновник йогоЧ ≥та≠л≥йський антрополог „езаре Ћомброзо (1835Ч1909), ав≠тор прац≥ Ђ«лочинна людинаї (1876). Ќа п≥дстав≥ спостереженн€ в≥н д≥йшов висновку, що типовий злочи≠нець маЇ атав≥стичн≥ або дегенеративн≥ анатом≥чн≥ ознаки: скошене чоло, подовжен≥ мочки вух, надм≥рну або притуплену чутлив≥сть до болю, надм≥рну волоха≠т≥сть або облис≥нн€, висунуту нижню щелепу. Ћомброзо вважав, що Ђкрим≥нальний типї Ч результат деграда≠ц≥њ людини на ранн≥х стад≥€х еволюц≥њ. ¬≥н розробив класиф≥кац≥ю злочинц≥в: а) природн≥ злочинц≥; б) ду≠шевнохвор≥ злочинц≥; в) випадков≥ злочинц≥. ” бороть≠б≥ з≥ злочинн≥стю в≥н пропонував своЇчасно ви€вл€ти вс≥х Ђвродженихї злочинц≥в (за допомогою розроблених ним таблиць) до того, €к вони ско€ть злочин; л≥кувати тих, хто п≥ддаЇтьс€ цьому, а також дов≥чно ув'€знювати або ф≥зично знищувати тих, хто не п≥ддаЇтьс€ л≥куван≠ню. ѕопри помилков≥сть багатьох погл€д≥в, „. Ћомброзо вважають засновником крим≥нал≥стичноњ ≥дентиф≥кац≥њ. —аме в≥н першим розробив методику вивченн€ самого злочинц€.

ѕрихильники цього напр€му висловлювали м≥рку≠ванн€, що певна будова т≥ла св≥дчить про певн≥ €кост≥, вважаючи найб≥льш схильними до злочин≥в мезоморф≥в (ос≥б, чиЇ т≥ло над≥лене силою та струнк≥стю, €к≥ ви€в≠л€ють схильн≥сть до занепокоЇнн€, активн≥ та не дуже вразлив≥);

2) психолог≥чний напр€м досл≥дженн€ протиправноњ повед≥нки. …ого представники причину протиправноњ повед≥нки вбачають у псих≥чному стан≥ особистост≥. ¬ основ≥ цього п≥дходу Ч психоанал≥тична теор≥€ 3. ‘рой-да, €кий припускав, що б≥олог≥чно зумовлений ≥нтенси≠вний пот€г та породжен≥ ним мотивац≥йн≥ конфл≥кти особистост≥ Ї першопричиною д≥й людини. ÷€ теор≥€ бу≠ла розвинута у прац€х  . ’орн≥, ≈. ‘ромма, €к≥ вивча≠ли найтипов≥ш≥ деформац≥њ характеру та њх форми. Ќа думку ≈. ‘ромма, найб≥льш т€жк≥ злочини спричинен≥ психозами, а менш т€жк≥ Ч неврозами. «агалом приб≥≠чники психолог≥чного напр€му стверджують, що про≠типравна повед≥нка залежить в≥д псих≥чних або психо≠ф≥зичних аномал≥й, а соц≥альний аспект повед≥нки Ї вторинним стосовно псих≥чних процес≥в;

3) соц≥олог≥чний напр€м досл≥дженн€ протиправноњ повед≥нки. ¬≥н зор≥Їнтований на пошуки причин проти≠правноњ повед≥нки у соц≥альн≥й реальност≥. ¬перше де≠тально розгл€даЇтьс€ у прац€х ј.  етле. јнал≥зуючи законом≥рност≥ виникненн€ та поширенн€ злочинност≥,

в≥н встановив, що на цей процес впливають стать, в≥к, профес≥€, р≥вень осв≥ти, пора року, ц≥ни на хл≥б та ≥н. Ќа його думку, ус≥ злочини породжуЇ сусп≥льство, оск≥ль≠ки в ньому зосереджуютьс€ умови њх розвитку.

 

«г≥дно з соц≥олог≥чним п≥дходом протиправну пове≠д≥нку зумовлюють так≥ соц≥альн≥ чинники:

Ч неоднор≥дн≥сть ≥ м≥нлив≥сть нормативно-ц≥нн≥сноњ системи сусп≥льства (теор≥€ аном≥њ ≈. ƒюркгейма, тео≠р≥€ субкультур, теор≥€ контролю тощо);

Ч соц≥альна нер≥вн≥сть та стратиф≥кац≥€ сусп≥льства (теор≥€ аном≥њ –. ћертона, теор≥€ конфл≥кту соц≥альних груп, теор≥€ конфл≥кту влади);

Ч стигматизац≥€, тобто результат соц≥альноњ оц≥н≠ки д≥њ, €ку сусп≥льство визначаЇ €к протиправну (теор≥њ ‘. “анненбаума, вторинноњ дев≥ац≥њ ≈. Ћемерта, дев≥антноњ кар'Їри √. Ѕеккера, соц≥альноњ ≥дентичност≥ ≤. √оффмана);

Ч соц≥альна дезорган≥зац≥€ ≥ дестаб≥л≥зац≥€ сусп≥ль≠ства (теор≥€ соц≥альноњ дезорган≥зац≥њ, теор≥€ дестаб≥л≥≠зац≥њ ¬. –еклесса, ≈. Ѕерджесса).

 

ќтже, злочинн≥сть спричин€ють €к внутр≥шн≥ (об≠межен≥сть потреб та ≥нтерес≥в, викривленн€ ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, специф≥чний спос≥б житт€, антисоц≥альн≥сть засоб≥в задоволенн€ потреб та ≥нтерес≥в, психоло≠г≥чн≥ деформац≥њ особистост≥), так ≥ зовн≥шн≥ чинники (пол≥тико-правова ситуац≥€ у крањн≥ ≥ деформац≥€ нор≠мативноњ системи та соц≥альних ≥нститут≥в, низький р≥вень правовоњ культури у сусп≥льств≥, вплив оточен≠н€, соц≥ально-економ≥чне становище у крањн≥, вплив засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ тощо). ” пер≥од криз, соц≥≠ально-економ≥чного занепаду, сусп≥льних трансфор≠мац≥й значно зростаЇ злочинн≥сть, розширюЇтьс€, омолоджуЇтьс€ њњ соц≥альна база, в≥дбуваютьс€ зм≥ни в њњ структур≥. ƒо об'Їктивних чинник≥в, €к≥ обумовлюють це €вище, належить системна криза вс≥х сфер життЇд≥€льност≥, пов'€зан≥ з нею зниженн€ життЇвого р≥вн€ населенн€, безроб≥тт€, зростанн€ т≥ньового сек≠тору економ≥ки, майнове розшаруванн€ населенн€, ос≠лабленн€ авторитету влади та ефективност≥ державно≠го управл≥нн€, байдуж≥сть значноњ частини населенн€ до правопор€дку.

—оц≥олог≥ю права завжди ц≥кавила особист≥сть право≠порушника. ќдн≥ вчен≥ стверджують, що за своЇю сутн≥с≠тю вона Ї антисоц≥альною. ≤нш≥ висловлюють сумн≥в, що вс≥х, хто скоњв злочин, можна охарактеризувати назагал, сконструювавши ун≥версальне пон€тт€ Ђособист≥сть зло≠чинц€ї, оск≥льки злочини, скоЇн≥ через необережн≥сть, необачн≥сть, не мають у своњй основ≥ антисоц≥ального спр€муванн€ людини. Ќа ц≥й п≥дстав≥ класиф≥ковано три основн≥ типи злочинц≥в: Ђпосл≥довно крим≥ногеннийї, Ђвин€тково крим≥ногеннийї ≥ Ђситуативнийї.

ќсобливе м≥сце у соц≥олог≥њ права пос≥дають питанн€ дел≥нквентноњ (злочинноњ) субкультури, зумовленоњ ви≠знанн€м злочинних норм та ц≥нностей правильними, морально виправданими. “ака субкультура протистоњть загальним соц≥альним нормам, нетерпима до будь-€ких обмежень (кр≥м неформальних у сам≥й груп≥), Ї позаутил≥тарною (часто правопорушенн€ скоюютьс€ дл€ демон≠струванн€ хороброст≥). њњ характеризують лют≥сть, без≠причинна ворож≥сть до навколишн≥х, презирство до до≠рослих та однол≥тк≥в, €к≥ не належать до групи. ≤ншими словами, дел≥нквентна субкультура ви€вл€Ї себе €к антикультура.

« ≥ншоњ точки зору дел≥нквентна субкультура не так вже й в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д загальновизнаноњ. „асто право≠порушник усв≥домлюЇ вимоги загальних соц≥альних норм, але може њх не дотримуватис€ ≥ не вважати своњ д≥њ порушенн€м. ќсоблив≥сть повед≥нки злочинц€ пол€гаЇ в тому, що в≥н, погоджуючись з ≥снуючим соц≥альним пор€дком ≥ в≥дчуваючи провини за своњ д≥њ, все ж таки порушуЇ правов≥ норми. “обто у дел≥нквентн≥й субкультур≥ загальновизнан≥ норми сусп≥льства не ≥гноруютьс€, а розширюютьс€.

 

—оц≥олог≥€ права визначаЇ так≥ елементи дел≥нквен≠тноњ субкультури:

Ч гедон≥зм, що ви€вл€Їтьс€ у прагненн≥ волод≥ти ма≠тер≥альними благами, не докладаючи власних зусиль;

Ч ц≥нн≥сть свободи, €ка нер≥дко тлумачитьс€ €к анарх≥€; дел≥нквентна субкультура ірунтуЇтьс€ на фун≠дамент≥ ц≥нност≥ особистоњ г≥дност≥ та чест≥;

Ч ч≥тка ≥Їрарх≥€, що особливо пом≥тна у профес≥йно≠му €др≥ та тюремних сп≥льнотах; њх норми передбачають обмежене сп≥лкуванн€ ≥з представниками державних орган≥в та нижчого р≥вн€ злочинноњ ≥Їрарх≥њ; внутр≥ш≠ню згуртован≥сть групи виражаЇ звичай Ђобщакуї Ч су≠ми грошей, в €ку кожен вносить свою частину ≥ €ка при≠значена дл€ загальних потреб; насилл€, звичай помсти, допомоги засудженим та њх родичам;

Ч система крим≥нальноњ ≥нформац≥њ (особливо у м≥с≠ц€х ув'€зненн€);

Ч санкц≥њ, що п≥дтримують пор€док та дисципл≥ну в груп≥ (ф≥зичн≥, матер≥альн≥);

Ч мова, позначена у науков≥й л≥тератур≥ терм≥ном Ђаргої. ¬иникла вона дуже давно, спочатку призна≠чалась дл€ кодуванн€ ≥нформац≥њ за допомогою сл≥в-символ≥в. —учасний крим≥нальний жаргон м≥стить понад 10 тис. сл≥в ≥ вираз≥в. —в≥й профес≥йний жаргон Ї у злод≥њв, шулер≥в, продавц≥в наркотик≥в тощо. јр≠го маЇ рег≥ональн≥ д≥алекти. ќсобливу роль у мов≥ злочинних угруповань пос≥даЇ табуйована (забороне≠на) лексика, татуюванн€ та пр≥звиська, п≥сн≥ та при≠казки.

 

ƒел≥нквентна субкультура м≥стить багато архањчних елемент≥в, ірунтуЇтьс€ на них ≥ повн≥стю в≥дпов≥даЇ по≠н€ттю Ђантикультураї. –≥зноман≥тн≥сть форм сучасноњ злочинност≥ даЇ п≥дстави стверджувати про на€вн≥сть Ђсубкультур у субкультур≥ї, що становить ≥нтерес €к дл€ соц≥олог≥в, так ≥ дл€ представник≥в ≥нших галузей знань.

—оц≥олог≥€ права переймаЇтьс€ ≥ проблемами функ≠ц≥онуванн€ ≥нституту покаранн€ (≥нституц≥ал≥зац≥€, зм≥ст, €вн≥ ≥ латентн≥ функц≥њ, види покарань, смертна кара €к р≥зновид покаранн€), пен≥тенц≥арноњ системи: вивченн€ р≥зних вид≥в пен≥тенц≥арних систем, про€в≥в њх дисфункц≥ональност≥, особливостей де- ≥ ресоц≥ал≥зац≥њ в м≥сц€х позбавленн€ вол≥ та ≥н.

«апитанн€. «авданн€

1. ѕроанал≥зуйте специф≥ку соц≥олог≥чного п≥дходу до анал≥зу соц≥оправових €вищ.

2. ќхарактеризуйте етапи розвитку св≥товоњ та в≥тчизн€ноњ соц≥о≠лог≥њ права.

3. ѕроанал≥зуйте право €к соц≥альний ≥нститут, визначте його функ≠ц≥њ ≥ дисфункц≥њ у сучасному сусп≥льств≥.

4. ќхарактеризуйте р≥вн≥ ≥ види правовоњ культури.

5. ” чому пол€гаЇ сутн≥сть соц≥альноњ природи правом≥рноњ та про≠типравноњ повед≥нки? яке њх значенн€ дл€ розвитку сусп≥льства?

6. ¬изначте головн≥ елементи дел≥нквентноњ субкультури, охарак≠теризуйте њњ поширенн€ в сусп≥льств≥.

 


∆оль

—ќ÷≤ќЋќ√≤я ѕ–ј¬ј

 

ѕропедевтичн≥ зауваженн€

÷арина досл≥дженн€ соц≥олог≥њ права та њњ практичне значенн€

—учасн≥ кризов≥ €вища у сфер≥ права та њхнЇ пол≥тичне п≥дірунт€

3 ≥стор≥њ права в —–—–

¬≥д ф≥лософ≥њ права до соц≥олог≥њ права

«ародженн€ та розвиток соц≥олог≥њ права

ѕор≥вн€льне право

ƒо питанн€ про головн≥ етапи юридизац≥њ сусп≥льного житт€

ѕравова система, судова практика та пол≥тика

√ромадська думка та соц≥олог≥€ права

 онституц≥йна держава та суверенн≥ права громад€н €к об'Їкти соц≥олог≥чного анал≥зу

 

ѕропедевтичн≥ зауваженн€

ƒруга половина XIX ст. ознаменована серйозною перебудовою ринкових в≥дносин у св≥тов≥й економ≥ц≥. Ќа ≥сторичн≥й сцен≥ з'€вивс€ державно-монопол≥стичний кап≥тал≥зм з його складним бю≠рократичним апаратом, покликаним забезпечувати численну мережу зв'€зк≥в п≥дприЇмства з ≥ншими п≥дприЇмствами, ф≥нансовими уста≠новами та ринком. ѕ≥сл€ ѕершоњ св≥товоњ в≥йни кризов≥ €вища в економ≥ц≥ змусили у новому св≥тл≥ погл€нути на проблему соц≥аль≠но-економ≥чноњ стаб≥льност≥ та рол≥ державного апарату у подоланн≥ кризових €вищ. ѕринцип в≥дданост≥ законов≥ почав перетворювати≠с€ в ≥ндустр≥альних крањнах «аходу на загальнонародну вимогу, спр€≠мовану проти свав≥лл€ монопол≥й та загрози встановленн€ тотал≥тарних, терористичних режим≥в.

“ой факт, писав професор права »Їльського ун≥верситету (—Ўј) ¬. ћ. –ейсмен, що правл€ча ел≥та на —ход≥ та на «аход≥ нер≥дко д≥Ї всупереч законам публ≥чного права, вже не маЇ видаватис€ чимось дивовижним та нетиповим з ≥сторичноњ точки зору. ÷е вже неодноразово трапл€лос€ в ≥стор≥њ. ѕроте наших сучасник≥в турбуЇ те, що у цьому раз≥ теор≥€ демократ≥њ входить у суперечн≥сть ≥з запитами та потребами демократичноњ практики. ÷е не означаЇ, що демократ≥€ Ї г≥ршою, н≥ж тиран≥€ або диктатура. —уперечливою Ї будь-€ка сус≠п≥льна система. “ому йтис€ маЇ не про ц≥лковите усуненн€ протир≥ч, а про подоланн€ одних та боротьбу з ≥ншими.

≤стор≥€ багатьох держав сучасного св≥ту позначена пер≥одичними вибухами громадського обуренн€ з приводу порушень правл€чою ел≥тою загальноприйн€тих норм. Ћюди починають вимагати в≥д дер≠жави точного та безумовного дотриманн€ норм формального права та негайного припиненн€ будь-€ких д≥й у рамках так званоњ прихо≠ваноњ нормативноњ системи неформальних в≥дносин. ÷≥ хвил≥ обу≠ренн€ набувають, за словами –ейсмена, характеру "хрестових похо≠д≥в", €к≥ зм≥тають одних пол≥тик≥в, винос€ть на греб≥нь ≥нших, але, на жаль, мало впливають на вкор≥нен≥ методи закул≥сноњ практики правл€чоњ ел≥ти.

≤рон≥€ пол€гаЇ в тому, що багато €к≥ процедури, ірунтован≥ на прихованих системах правил, ви€вл€ютьс€ необх≥дними дл€ ефек≠тивного правл≥нн€ та управл≥нн€ житт€м демократичного сусп≥ль≠ства. “обто, теор≥€ демократ≥њ подеколи входить у протир≥чч€ ≥з запитами та потребами реальноњ демократичноњ практики. ўоб роз≥≠братис€ у таких парадоксах, потр≥бен усеб≥чний науковий анал≥з жит≠т€ сучасного сусп≥льства. ≤ тут велику допомогу може надати соц≥о≠лог≥€ права, €ка вивчаЇ не т≥льки вплив правових та моральних норм на повед≥нку людей, а й в≥дхиленн€ в≥д цих норм у б≥к ц≥лковитоњ анарх≥њ чи "неписаних правил".





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 3228 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћибо вы управл€ете вашим днем, либо день управл€ет вами. © ƒжим –он
==> читать все изречени€...

1240 - | 1090 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.023 с.