Політична влада: сутність, відмінні ознаки, взаємодії з правом

Сутність політичної влади. Влада в загально-соціологічному понятті припускає здібність окремого індивіда або групи людей за допомогою різних засобів та методів затверджувати у сфері соціальних відношень власну волю. Без власних відносин неможливе функціонування суспільства в цілому, а також його елементів, їх організація та взаємодія.

Політична влада є одна з відмін влади. На відміну від моральної, сімейної влади політична влада має не особисто – безпосередній, а суспільно - опосередкований характер. Для політичної влади має значення не стільки інтереси приватної особи, скільки загальні інтереси усіх груп та соціальних прошарків суспільства. Існує немало визначень поняття “політична влада” як у вітчизняній та і у зарубіжній літературі. У найбільш вузькому вигляді політичну владу можна відзначити як реальну здібність індивіда, групи людей до виявлення своєї волі у політиці на основі свідомого політичного інтересу. Політичною владою являються усякі основи на підкорення влади однієї групи по відношенню до іншої групи людей, якщо ця взаємодія має політичний характер. У основі політичної влади лежить нерівність політична, а також політичних статусів. Право приймати відповідальне політичне рішення людина одержує якраз завдяки своєму особистому статуту у ієрархічній структурі суспільства, коли стає членом уряду, депутатом парламенту, лідером партії і т.п. Політична нерівність створює передумови для управління суспільством. Адже для координації життя соціума необхідний своєрідний управлінський центр “мозговий штаб”, а також переборення центробіжних сил, особистого та групового егоїзму. Ось чому історія суспільств – це історія не ліквідації політичної нерівності, а пошук і створювання ефективних засобів його організації.

Усяка державна влада є політичною, але не всяка політична – державною: в умовах первиннообщинного устрою вже існувала (по крайній мірі, на останньому етапі його розвитку) політична влада, але держави не було. Важливішим признаком виникнення держави є наявність особої групи осіб, в руках яких зосереджена влада, тобто професійно зайнятих керуванням суспільства та використовуючих для цього соціальний апарат насильства (армію, поліцію, в’язниці і т.д.).

Таким чином державна влада – це влада, яка здійснюється за допомогою відокремленого професійного апарата на визначеній території, на яку поширюється державний суверенітет у якої є можливість звернутися до засобів організованого і законодавчого інститутуйованого насильства. Державна влада рекомендує собою найвище, найбільш повне вираження політичної влади, є політичною владою в її найбільш розвинутому вигляді.

Відмінні признаки політичної влади.

Політична влада відрізняється від усіх інших форм суспільної влади слідуючими особливостями (ознаками):

а) загальністю, обов’язковістю її рішень для всіх громадян, організації всякої влади. Політична влада може обмежити вплив могутніх корпорацій, засобів масової інформації та взагалі любих закладів навіть до самої ліквідації;

б) безособливістю. На відміну від приватної особистої влади, яка існує у невеликих групах, політична влада виступає від імені усього суспільства та звертається за допомогою права до усіх громадян;

в) монополією на фізичне насильство, як внутрішнє (право покарання), так і зовнішнє (право на війну). Політична влада означає, що панування, підкорення, насильство як специфічні засоби влади монополізовані та зосереджені у спеціально створених суспільством інститутах, органах і закладах, які у сукупності своїй складає державу. Право на силу підкорення по відношенню до можливих дій громадян вилучено у приватних осіб чи груп та передано державі, в обличчі якого насильство, панування і т.п. одержує законність;

г) різноманітністю ресурсів. Політична влада і особливо держава використовує не тільки підкорення, насильство, але й інші ресурси: економічні, соціальні, культурно-духовні.

Отже, політична влада – це публічне і монопольне право здійснювати волю, силу, панування у соціальному житті, тобто право визначених інститутів і закладів приймати рішення, обов’язкове для всіх громадян, спираючись на специфічні засоби та апарат влади.