Поняття про школознавство

Принципи управління та керівництва школою, діяльність органів народної освіти, керівництво навчально-виховною ро­ботою в загальноосвітніх навчально-виховних закладах, зміст і методи планування та контролю, систему учнівського самоврядування, організацію обліку та звітності охоплює така галузь науки як школознавство.

Школознавство — галузь педагогічної науки, що досліджує прин­ципи та організаційні засади діяльності загальноосвітніх навча­льно-виховних закладів, зміст і методи управління шкільною спра­вою, особливості керівництва школою, організації її роботи.

Управління навчально-виховними закладами здійснюють на основі положень Конституції України, Закону «Про осві ту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад, спираючись на принципи управління системою освіти,

Положення про загальноосвітній навчальний заклад ок­реслює права та обов'язки вчителів, учнів, працівників шко­ли. Статут школи, правила внутрішнього трудового розпо­рядку є її демократичною правовою базою, а школа s ма-ле-ньким «острівцем» правової держави, де все регулюється нормами і правилами;

- принцип гуманізації. Він ґрунтується на усвідомлен­ні людини як найвищої цінності, необхідності поваги до неї. Передбачає створення гуманних стосунків, оптимальних умов для повноцінної життєдіяльності дитячого і педагогічного ко­лективів;

- принцип гласності, відкритості управління. Цей прин­цип зобов'язує до відкритого прийняття рішень педагогічної ради школи, обговорення поточних питань (розподіл навча­льних годин, прийом та звільнення з роботи вчителів, інших працівників). Гласність та відкритість запобігають соціаль­но-психологічній напруженості в педагогічному, учнівсько­му та громадському середовищах;

- принцип регіональності школи. Оскільки у межах України регіональність виявляється як належність до пев­ного регіону (Донбасу, Слобожанщини, Півдня, Централь­ної України, Криму, Галичини, Закарпаття, Буковини), ко­жен з яких має специфічну організацію життя, побуту, мовні особливості, традиції, це зумовлює специфіку школи, ство­рення у ній своєрідних культурно-освітніх центрів, організа­цію гуртків, фестивалів тощо;

— принцип плановості. Він передбачає чітку систему пе­рспективного і щоденного планування усіх видів навчально-виховного, організаційно-господарського процесу з урахуван­ням об'єктивних умов та соціально-економічних можливос­тей конкретного закладу освіти. При цьому всі плани мають бути спрямовані на вирішення основних завдань школи;

— принцип перспективності. Він випливає з необхідності передбачення та прогнозування діяльності школи не лише на семестр, навчальний рік, а й на весь цикл навчання учнів у школі;

- принцип компетентності. Він передбачає високий рі­вень науково-педагогічної підготовки, загальної ерудиції, про­фесіоналізму вчителів;

- принцип оптимізації, спрямований на створення в на­вчально-виховному закладі найсприятливіших соціально-психологічних та економічних умов для ефективної діяльно­сті учасників педагогічного процесу;

- принцип об'єктивності оцінювання виконання учасни­ками педагогічного процесу функціональних обов'язків за ре­зультатами конкретних справ. Він передбачає необхідність систематичного контролю за діяльністю посадових осіб, об'­єктивного оцінювання результатів роботи (рівень успішності й вихованості учнів). Ця робота має відбуватися гласно, з урахуванням думки педагогічного колективу;

= принцип участі громадськості. Цей принцип полягає у створенні різноманітних комісій, які сприяють роботі школи.

Управління системою освіти може бути ефективним та дієвим за умови комплексної реалізації цих принципів.

4.2. Управління загальноосвітнім навчальним закладом

Управлінські органи в школі

Структуру управлінських органів у школі утворюють ор­гани колегіального управління школою (конференція, рада шко­ли, педагогічна рада, нарада при директорі, його заступниках), адміністрація школи (директор, його заступники з навча­льної, наукової, виховної, господарської роботи), органи громадського самоврядування (учнів (учком), учителів (профком, методична рада), батьків (батьківський комітет)).

Органи колегіального управління школою. Органами ко­легіального управління школою є конференція, рада школи, педагогічна рада, нарада при директорі, його заступниках. їх діяльність координується залежно від потреб колективу і за­вдань школи.

Кожна школа на основі типового Статуту з урахуванням соціальних, економічних, національних та регіональних осо­бливостей розробляє свій статут.

Статут школи — сукупність норм і правил життя колективу з ураху­ванням його особливостей і перспектив розвитку.

Статут не повинен суперечити основним державним до­кументам про школу, обмежувати права учасників навчаль­но-виховного процесу (вчителів та учнів). Затверджується за­сновником та реєструється відповідним органом державного управління освітою.

Раду школи — орган колегіального управління шкільни­ми справами, вирішення найважливіших питань щодо удо­сконалення навчально-виховного процесу — обирають на кон­ференції або на загальних зборах школи.

До складу ради обирають представників педколективу, уч­нів II та III ступенів, батьків (або осіб, які їх замінюють) і гро­мадськості. Очолює її директор школи. На чергових виборах склад ради оновлюють не менш ніж на третину.

Роботу педагогічної ради планують у довільній формі від­повідно до потреб школи. Члени ради мають право виносити на її розгляд усі питання навчально-виховного процесу. Кіль­кість засідань педагогічної ради визначається їх доцільністю, але вона повинна збиратися не менше чотирьох разів на рік.

Діяльність директора школи регламентується Положен­ням про загальноосвітній навчальний заклад, згідно з яким директором може бути тільки громадянин України, який мас вищу педагогічну освіту на рівні спеціаліста або магіст­ра, стаж педагогічної роботи не менше 3 років, успішно прой­шов атестацію керівних кадрів освіти у порядку, встановле­ному Міністерством освіти і науки України. Він є найвищою посадовою особою в школі, діє від імені школи, представляє її в усіх організаціях, розпоряджається її майном і кошта­ми, укладає договори, видає фінансові доручення, відкриває у банку рахунок, розпоряджається кредитами, видає нака­зи по школі, його вказівки є обов'язковими для її учнів та учителів.

Директор школи керує роботою своїх заступників, узго­джує спільну діяльність адміністрації школи з громадськими організаціями, вчителів та учнів, відповідає за комплекту­вання класів і працевлаштування випускників.

Заступник директора з навчально-виховної роботи ор­ганізовує і контролює процес навчання школярів, їх загаль­ноосвітню і трудову підготовку, всебічний розвиток і поведін­ку. Контролює виконання навчальних планів і програм, якість знань, умінь і навичок учнів. Здійснює керівництво методичною роботою з учителями школи, складає і контролює розклад уроків, графіки факультативних і гурткових за­нять, проведення контрольних, лабораторних робіт, навча­льних екскурсій.

Заступник директора з виховної роботи організовує по-закласну виховну роботу і дозвілля учнів, надає необхідну допомогу класним керівникам, вихователям та іншим пра­цівникам школи, які залучаються до виховної роботи з учня­ми.

Учнівський комітет школи (класу) є найавторитетні­шим органом учнівського самоврядування, склад якого оби­рають на учнівських зборах школи (класу). Його діяльність є свідченням реалізації права учнів на участь в управлінні школою, захист своїх прав. Школа визнає повноваження представників учкому, надає їм необхідну інформацію, спри­яє участі у вирішенні питань, пов'язаних з організацією на­вчання, різноманітних видів діяльності і дозвілля учнівсь­кого колективу.

Профспілковий комітет очолює професійну спілку. Від­повідно до законодавства персонал школи (педагогічний, ад­міністративно-господарський, медичний, навчально-допоміжний, обслуговуючий) має право вільно об'єднува­тись у профспілки. Адміністрація школи погоджує з профспілковим комітетом штатний розклад, навчальне на­вантаження, умови праці персоналу, укладає угоди про охо­рону праці, повідомляє про скорочення робочих місць (не менш ніж за три місяці).

Методична рада є колегіальним органом педагогічних працівників, обов'язок якого — сприяти розвитку та удо­сконаленню методики навчально-виховного процесу, про­фесійної майстерності і творчого зростання вчителів і вихо­вателів. Вона аналізує та обирає найоптимальніші варіанти змісту освіти (навчальних планів, програм, підручників), форм і методів навчально-виховного процесу, способів їх ре­алізації, організовує роботу з підвищення кваліфікації пед-працівників, вивчення, узагальнення і поширення передо­вого досвіду.

Батьківський комітет школи (класу) є органом бать­ківського самоврядування, склад якого обирають на бать­ківських зборах. Метою його діяльності є сприяння виконан­ню статутних завдань школи, забезпечення єдності педагогі­чних вимог до учнів та надання допомоги сім'ї у вихованні й навчанні дітей.

З формами і змістом управління пов'язані методи управ­ління.

Методи управління — засоби управлінської діяльності керівника школи, до яких він вдається з метою цілеспрямованого впливу на учасників навчально-виховного процесу (вчителі, працівники школи, учні, батьки).

До методів управління відносять:

- вербальні методи: індивідуальні (консультація, бесі­да), групові (інструктаж, нарада, збори);

- дослідницькі методи: вивчення передового досвіду, ате-стування педагогічних кадрів, анкетування та інтерв'юван­ня, підготовка, друкування матеріалів (газет, збірників, ста­тей, методичних рекомендацій) про діяльність педагогічного й учнівського колективів;

- ілюстративно-показникові методи: моделювання стру­ктури організації навчально-виховного процесу, побудова гра­фіків, таблиць, матриць з вивчення рівня знань і вихованості учнів, професійної підготовленості вчителів до творчої праці;

- техніко-технологічні методи: застосування технічних засобів і пристроїв (комп'ютера, телебачення, радіо, селекто­ра тощо).

До активних методів і форм внутрішкільного управління відносять: обмін педагогічним досвідом: круглий стіл, аукці­он, мозкову атаку, педагогічний ринг, семінар, конференцію, конкурс, декаду нестандартних уроків і позаурочних заходів, моделювання педагогічних ситуацій, використання наочності під час обговорення питань на педрадах (схем, таблиць, діаг­рам, графіків тощо), використання ділових ігор (зміна ролей директора і вчителя, розігрування конфліктних ситуацій).

Продуктивними є випереджальні методи управління (ев­ристичні, неформальні), що базуються на аналітичних здіб­ностях директора школи: евристичне міркування;написан­ня «сценарію» вирішеннявнутрішкільних проблем; систем­ний аналіз («метод тимчасових зв'язків»); метод структурних (програмованих) матриць; метод аналогії, дедукції, інверсії, класифікації, контрольних питань; очікування натхнення; викладення думки молодими фахівцями; метод алгоритму рішення винахідницьких завдань; метод фокальних об'єк­тів, гірлянд випадковостей та асоціацій; метод семиразового пошуку та подолання безвихідних ситуацій (сім питань: хто? (суб'єкт), що? (об'єкт), де? (місце), чим? (якими засобами), чому? (мета), як? (спосіб), коли? (час)).

Відкрита школа є соціально-педагогічною системою, здатною до генерування та впровадження педагогічних ін­новацій (наукових та практичних досліджень із соціально-педагогічних та психологічних дисциплін), адекватного сприйняття соціально-педагогічних змін у суспільстві, вста­новлення різнобічних зв'язків з громадськістю та учасника­ми навчально-виховного процесу.

Оцінювання управлінської діяльності керівника загально­освітнього навчально-виховного закладу має здійснюватися на основі системності, яка передбачає розгляд і врахування усієї сукупності соціально-педагогічних умов удосконалення управ­ління школою в їх взаємозв'язку та взаємообумовленості.