Формування особистості в колективі. Етапи розвитку учнівського колективу

Колектив є ланкою, що поєднує особистість із суспільс­твом. Його характеризують єдність цілей, високий рівень міжособистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дисципліна, специфічні норми співжиття.

Колектив— соціально значуща, компактна група людей, які об'єднані спільною метою, уз­годжено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.

Колектив є соціальною системою, яка виконує такі функції:

- організаторську (полягає в об'єднанні особистостей для виконання певних завдань);

- виховну (спрямована на створення оптимальних умов для всебічного виховання, психічного й соціального розвит­ку особистості);

- стимулюючу (сприяє формуванню морально-цінніс­них стимулів діяльності особистості, регулює поведінку чле­нів колективу, впливає на формування в особистості ціле­спрямованості, волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, гідності тощо).

Залежно від призначення, функцій, складу учасників розпізнають такі види колективу:

а) первинний колектив. Об'єднує він людей (школярів), згуртованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, побуто­вих стосунках. Ним може бути колектив класу, виробничої бригади на підприємстві, професійної групи в установі, підроз­ділу у військових частинах та ін. За кількісним складом нара­ховує 10—15 осіб.

б) загальношкільний колектив. До його складу належать усі учні і педагогічні працівники загальноосвітнього навча­льно-виховного закладу. Здебільшого в ньому перебуває 500—600 осіб. У такому колективі всі знають один одного,час від часу збираються разом. У ньому теж бажано, щоб бу­ла однакова кількість осіб обох статей.

в) тимчасовий колектив. Складається він з осіб, які на­лежать до постійних колективів для виконання тимчасовихзавдань, задоволення своїх пізнавальних і соціальних інте­ресів (танцювальний колектив, хор, туристська група та ін.). Чисельно вони невеликі, згруповані на основі соціальних ін­тересів;

г) виробничий колектив. Він об'єднує групу професіо­налів для науково-дослідної роботи, виробничої діяльності, охорони порядку, лікування людей тощо;

ґ) сімейний колектив. Його формують члени однієї ро­дини, він виник історично як важливе соціальне утворення суспільства.

Колективи можуть бути одного віку і різновікові.

Сутність, зміст, функції виховного колективу

Виховний колектив відзначається розмаїттям видів, форм суспільно корисної праці та спілкування. Його сут­ність реалізується в різних аспектах.

Економічний аспект виховного колективу передбачає за­лучення дитини до економічних відносин, активну участь в них, ознайомлення її з економічними проблемами. Це забез­печує виховання колективізму, творчого ставлення до праці.

Політичний аспект означає залучення дітей до шкіль­ного самоуправління, політичних кампаній (перепису на­селення, підготовки до свят, фестивалів), участі у громад­ському житті.

Соціальний аспект є виявом турботи про розвиток, побу­тові умови дитини. У її свідомість закладаються прагнення до соціальної справедливості, гуманізму, ініціативності, від­повідальності, зближення колективних і власних інтересів.

Моральний аспект передбачає розуміння моралі як су­спільного явища, її усвідомлення як відповідальності пе­ред іншими людьми, самим собою, колективом. Аналіз сто­сунків у колективі переконує в необхідності чесної, добро­совісної праці, формує основи моральності.

Культурно-естетичний аспект виявляється у вільно­му спілкуванні дітей, що забезпечує їх новими враження­ми, знаннями, сприяє підвищенню естетичного рівня їх по­всякденних стосунків, естетичної організації всього життя. Художня творчість у колективі є засобом змістовного вико­ристання вільного часу, розвитку дітей.

Психологічний аспект означає, що колектив — органі­зоване соціальне середовище. Цілеспрямованість його діяль­ності породжує здоровий моральний клімат, мажорний тон у відносинах, добровільну участь у спільних справах, від­чуття потреби у колективному спілкуванні, психологічній сумісності з товаришами.

Організаційний аспект свідчить про інтуїтивне прагнен­ня дітей до об'єднання в певній організації. Педагогічно ор­ганізована діяльність колективу ставить дітей у ділові сто­сунки керівництва й підлеглості, взаємовимогливості та вза­ємодопомоги.

Індивідуально-особистісний аспект враховує можли­вість тимчасового відокремлення дитини від колективу, мо­жливість оглянутися навколо, зазирнути в себе, осмислити свої взаємини з оточуючими. Це сприяє самосвідомості, фо­рмуванню внутрішнього морального світу особистості.

Педагогічний аспект реалізується через врахування ві­кових та індивідуальних особливостей дітей, формування суспільно-цінної сутності особистості й яскравої індивідуа­льності.

Виховний колектив є педагогічно організованою систе­мою відносин. Він має органи самоврядування й координа­ції, що уповноважені представляти інтереси дітей і суспіль­ства, традиції, громадську думку, об'єднує учнів спільною метою та організацією праці. Колектив необхідний як сере­довище взаємодії й ефективного впливу на дітей, формуван­ня колективістських якостей, як форма організації життя, що виховуюче впливає на всіх членів колективу й кожного зокрема.

Колективна діяльність спри­яє формуванню ділових стосунків (взаємозалежності, від­повідальності, контролю, взаємодопомоги, керівництва, підлеглості, вимогливості, дружби, товариськості, симпа­тії). Чим міцніша організаційно-ділова структура колекти­ву, тим кращі умови для створення у ньому високомораль­ної атмосфери;

Діалектика розвитку учнівського колективу

Колектив справляє неабиякий вплив на особистість уч­ня. Оскільки кожен учень щодня перебуває в класі, то й клас (свідомо чи несвідомо) впливає на нього.

Колектив постійно розвивається, долаючи певні стадії. Стадійність розвитку колективу є вираженням внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої — рівень взає­мовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу. Шкільний колектив у своєму розвитку долає такі чотири стадії:

1. Створення колективу учнів. Спочатку колектив ли­ше формується, члени його недостатньо знають один одно­го, не виявляють ініціативи в діяльності. Ще не сформова­ний його актив. Педагог повинен допомогти учням створити систему єди­них вимог — рішучих за формою, зрозумілих за змістом, ор­ганізувати його діяльність на засадах єдиноначальності ке­рівництва, педагогічного авторитаризму. Він вивчає особис­ті якості членів колективу, знайомить їх, сприяє обиранню органів самоврядування, інструктує щодо їх функцій, кон­тролює їх роботу, а в разі необхідності — допомагає. Взає­мини між педагогом і вихованцями будуються на засадах безпосереднього впливу на колектив та на кожного його уча­сника.

2. Поширення впливу активу на весь колектив. На цій ста­дії відбувається залучення активістів до керівництва колек­тивом з акцентуванням їх уваги на відповідальності, ініціа­тиві та самостійності. Водночас відбувається залучення пасивних учнів до громадського життя. За правильно організованої роботи актив швидко починає виявляти ініціативу у визна­ченні завдань та організації колективної діяльності.

3. Вирішальний вплив громадської думки більшості. Бі­льшість дітей з перших днів діє свідомо, активно, а колек­тив усвідомлює завдання, поставлені перед ним. Педагог до­помагає активові здобути авторитет серед учнів, контролює його діяльність. Керівництво колективом відбувається на за­садах демократизму, визнанні права колективу самостійно вирішувати питання про заохочення чи покарання своїх уча­сників, планування роботи, оцінювання поведінки учнів, за­провадження системи доручень мікрогрупам учнів, окремим членам колективу.

4. Самовиховання як вищий тип виховання в колекти­ві. Кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті ви­моги як вимоги до себе. У них розвивається інтерес до са­мовиховання, що переходить у внутрішнє прагнення до вдо­сконалення особистих якостей, рис характеру.

Чинники розвитку учнівського колективу

На розвиток і становлення колективу впливають різно­манітні соціально-педагогічні чинники, найзначущими се­ред яких є:

1. Глибоке знання вихователями наукових психолого-педагогічних основ теорії та практики формування і роз­витку колективу. Формуючи і розвиваючи колектив на за­садах відкритості щодо нового досвіду, ідей, мобільності (готовності до постійних змін), толерантності (сприйнятті різних поглядів, думок, терпимого до них ставлення), сво­боди (можливості обстоювати свою думку), вільної орієн­тації (вибору перспективи власного розвитку), довіри до оточуючих, плановості (орієнтації на планування, здійс­нення наміченого),

Забезпечення наступності та єдності у роботі педаго­гів з учнівським колективом. Педагоги, які працюють з ко­лективом, мають добре усвідомлювати особливості колек­тиву, його мету, сповідувати єдині принципи виховання та управління.

4. Забезпечення педагогічно доцільної роботи з активом та органами самоврядування. Актив та органи самовряду­вання сприяють розвитку колективу.

Актив (лат. activus —діяльний, дійовий) — ініціативна група вихо­ванців, яка усвідомлює вимоги керівника колективу і допомагає в орган/зацїї діяльпості колективу.

Актив залучають до конкретної діяльності, доручаючи деякі функції та обов'язки вихователів, вчать методам і за­собам їх виконання, що прискорює соціальне становлення особистості. Кількість активістів повинна збільшуватися че­рез залучення дітей до різних сфер діяльності. Актив є ос­новою формування органів самоврядування.

5. Наявність соціально-педагогічних умов для ефектив­ної діяльності колективу, формування традицій, вироблен­ня належного стилю і тону. Атмосфера добра й радості, пану­вання духу гуманізму притягують учнів до школи та її коле­ктиву. У такій атмосфері колектив швидко стає згуртованим, сповненим внутрішньою силою, збагаченим соціально значу­щими традиціями. Для колективу важливо мати морально-ціннісні традиції, зберігати їх і примножувати. Вони пови­нні бути тривалими, стійкими, наповненими моральним впливом на особистість.