Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕедагог≥ка €к наука про осв≥ту. —труктура сучасноњ педагог≥ки




Ѕј«ј «ЌјЌ№

ќсв≥та, педагог≥ка, методи педагог≥чних досл≥джень, дидактика, вихованн€, предмет педагог≥ки, завданн€ педагог≥ки, педагог≥чний процес, вчитель, учень, система педагог≥чних наук, загальна педагог≥ка, в≥кова педагог≥ка, соц≥альна педагог≥ка, профес≥йна педагог≥ка, дошк≥льна педагог≥ка, педагог≥ка вищоњ школи, педагог≥ка загальноосв≥тньоњ школи, спец≥альна педагог≥ка, андрагог≥ка.

ќ—Ќќ¬Ќ≤ ѕќЋќ∆≈ЌЌя

—учасний соц≥ально-економ≥чний ≥ науково-техн≥чний розвиток сусп≥льства ставить р€д нових завдань у галуз≥ осв≥ти ≥ вихованн€, п≥дготовки людини до активноњ трудовоњ та громадськоњ д≥€льност≥.

ѕедагог≥ка €к наука пос≥даЇ особливе м≥сце в систем≥ наук про людину, колектив, сусп≥льство, людство. ¬она вивчаЇ, досл≥джуЇ ≥ розвТ€зуЇ проблеми осв≥ти, навчанн€ ≥ вихованн€ людини, що виникають або можуть виникнути в ус≥ пер≥оди житт€.

ѕроте найактуальн≥шими й найв≥дпов≥дальн≥шими Ї дит€чий, п≥дл≥тковий та юнацький пер≥оди житт€. ¬они зб≥гаютьс€ з часом навчанн€, вибору основноњ сфери д≥€льност≥, взаЇмостосунк≥в м≥ж людьми, з пер≥одом створенн€ с≥мТњ.

–озвиток людства, сутн≥сть людини вказують на те, що осв≥та ≥ навчанн€ мають зд≥йснюватись не т≥льки в молод≥, а й в наступн≥ роки, охоплюючи увесь пер≥од житт€ людини (дит€чий, п≥дл≥тковий, юнацький пер≥од, в≥к зр≥лост≥ ≥ стар≥нн€). “ому й сформувавс€ загальний п≥дх≥д до осв≥ти та навчанн€ €к всеб≥чного ≥ гармон≥йного розвитку особистост≥ з урахуванн€м ≥ндив≥дуальност≥ ≥ характеру розвитку сусп≥льства.

ѕройшовши дек≥лька ≥сторичних етап≥в розвитку, педагог≥ка €к наука вбачаЇ насамперед обТЇктом педагог≥чноњ д≥њ: ви-
хованц≥в ≥ виховател≥в, учн≥в ≥ вчител≥в, студент≥в ≥ викладач≥в, молодих роб≥тник≥в ≥ наставник≥в, колективи ≥ кер≥вник≥в. «вТ€зки м≥ж ними характеризуютьс€ соц≥альною сутн≥стю та сусп≥льними в≥дносинами. “ому педагог≥ка Ч багатогранна, р≥зногалузева наука, €ка маЇ т≥сн≥ звТ€зки з ≥ншими науками про людину. ¬читель вчител≥в  . ƒ. ”шин≠ський (1824Ч1871), €кий прин≥с св≥тову славу в≥тчизн€н≥й педагог≥ц≥, твердить, що педагог≥ка включаЇ не т≥льки систему наукових знань, але й мистецтво, €ке Ђнайобширн≥ше, складне, найвище ≥ найнеобх≥дн≥ше з ус≥х мистецтвї. ¬≥домий педагог-досл≥дник рад€нськоњ епохи ј. —. ћа≠каренко (1888Ч1939) з ц≥Їю метою вв≥в терм≥н Ђтехн≥ка ви≠хованн€ї, розум≥ючи при цьому педагог≥чну культуру викладанн€ й вихованн€ (постановку голосу, м≥м≥ки, жест≥в, позу, вербальн≥ та невербальн≥ заходи впливу). ¬ пон€тт€ педагог≥чноњ майстерност≥ в≥н вкладав витримку, терп≥нн€, щире ставленн€ до дитини, повагу ≥ любов до нењ, такт. ÷≥ €кост≥ педагога характеризують його мистецтво ≥ талант, педагог≥чн≥ зд≥бност≥.

–озвиток педагог≥чноњ науки не забезпечуЇ автоматично €к≥сть навчанн€ та вихованн€.

Ќеобх≥дно, щоб теор≥€ вт≥лювалась у практичн≥ технолог≥њ. «ближенн€ теор≥њ з практикою поки що не Ї достатн≥м. ѕро це св≥дчать факти, проблеми, невир≥шен≥ питанн€ в осв≥т≥, у вихованн≥ й навчанн≥.

Ќауково-техн≥чний ≥ соц≥ально-економ≥чний прогрес Ч основа вдосконаленн€ системи вс≥х наук про людину, сусп≥льство, розвиток людства. …детьс€ про обТЇднанн€ зусиль ≥сторик≥в, ф≥лософ≥в, економ≥ст≥в, соц≥олог≥в, ф≥з≥олог≥в, етнограф≥в, психолог≥в, письменник≥в, педагог≥в та ≥нших вчених з тим, щоб систематизувати, узагальнити нагромаджен≥ людством знанн€ про себе, скерувати його розвиток. ‘≥лософськ≥ науки становл€ть методолог≥чну основу педагог≥ки; багатогранними Ї звТ€зки соц≥олог≥њ, психолог≥њ та педагог≥ки.

ѕрактика роботи в школ≥ ≥ вищих закладах осв≥ти потребуЇ орган≥чного поЇднанн€ в Їдину систему знань з ф≥лософ≥њ, еколог≥њ, ф≥з≥олог≥њ, психолог≥њ ≥ педагог≥ки в процес≥ навчанн€ ≥ вихованн€. ” формуванн≥ творчоњ особистост≥ неможливо об≥йтис€ без знань цих наук. ѕедагог≥ка в≥д≥граЇ серед них синтезуючу, орган≥зац≥йну роль.

«авд€ки розвитков≥ науки, техн≥ки ≥ культури в≥дбуваЇтьс€ диференц≥ац≥€ педагог≥чних знань.

≤з педагог≥ки виокремилис€ галуз≥ педагог≥чних знань, €к≥ визначаютьс€ особливост€ми обТЇкта навчанн€ й вихованн€.

ќсновн≥ напр€мки системи педагог≥чних наук Ї такими:

«агальна педагог≥ка, €ка вивчаЇ ≥ формулюЇ принципи, форми ≥ методи навчанн€ й вихованн€, €к≥ Ї загальними дл€ вс≥х в≥кових груп ≥ навчально-виховних заклад≥в.

÷€ галузь педагог≥чних знань досл≥джуЇ фундаментальн≥ питанн€ навчанн€ ≥ вихованн€, а саме:

Ј методолог≥ю науки;

Ј розвиток ≥ вихованн€ людськоњ особистост≥;

Ј загальн≥ законом≥рност≥ процесу навчанн€ ≥ вихованн€;

Ј методи педагог≥чних досл≥джень.

—кладовими загальноњ педагог≥ки Ї:

Ј теор≥€ навчанн€ (дидактика);

Ј теор≥€ вихованн€;

Ј теор≥€ орган≥зац≥њ та управл≥нн€ в систем≥ осв≥ти.

ƒошк≥льна педагог≥ка та педагог≥ка загальноосв≥тньоњ школи Чгалузь педагог≥чних знань, €ка вивчаЇ законом≥рност≥ вихованн€ д≥тей дошк≥льного в≥ку €к у с≥мТњ, так ≥ в дошк≥льних вихов≠них закладах.

ѕедагог≥ка загальноосв≥тньоњ школи Ч найрозвинен≥ша галузь педагог≥чних знань, €ка досл≥джуЇ зм≥ст, форми й методи навчанн€ ≥ вихованн€ школ€р≥в.

ѓњ основними розд≥лами Ї розумове, моральне, трудове, ф≥зичне та естетичне вихованн€ учн≥в на р≥зних етапах навчанн€. Ќайважлив≥ше завданн€ ц≥Їњ галуз≥ педагог≥чних знань Ч розробленн€ питань забезпеченн€ учн≥в глибокими та м≥цними знанн€ми, формуванн€ у них гуман≥стичного св≥тогл€ду, забезпеченн€ всеб≥чного розвитку њхньоњ особистост≥.

—пец≥альна педагог≥ка (дефектолог≥€) Ч наука про особливос≠т≥ розвитку, законом≥рност≥ навчанн€ ≥ вихованн€ аномальних д≥тей, €к≥ мають ф≥зичн≥ або псих≥чн≥ вади. «алежно в≥д виду дефект≥в педагог≥чн≥ знанн€ ц≥Їњ галуз≥ под≥л€ютьс€ на так≥ напр€мки:

Ј сурдопедагог≥ка, €ка вивчаЇ та розробл€Ї законом≥рност≥ навчанн€ ≥ вихованн€ глухих, глухон≥мих ≥ д≥тей, котр≥ недочувають;

Ј тифлопедагог≥ка, що вивчаЇ т≥ сам≥ питанн€ стосовно незр€чих ≥ д≥тей з≥ слабким зором;

Ј ол≥гофренопедагог≥ка, €ка вивчаЇ питанн€ навчанн€ ≥ вихованн€ розумово в≥дсталих д≥тей;

Ј логопед≥€, котра розробл€Ї питанн€ виправленн€ мовних вад
у д≥тей.

” вир≥шенн≥ складних питань навчанн€ й вихованн€ д≥тей, п≥дл≥тк≥в, юнак≥в ≥ д≥вчат з ф≥зичними ≥ псих≥чними вадами та п≥дготовки њх до активноњ участ≥ в сфер≥ виробництва педагоги спираютьс€ на так≥ науки, €к анатом≥€ й ф≥з≥олог≥€ людини, медицина, псих≥атр≥€.

ѕедагог≥ка профес≥йно-техн≥чноњ осв≥ти вивчаЇ та розробл€Ї питанн€ навчанн€ ≥ вихованн€ учн≥в у ѕ“”, техн≥кумах. ÷€ галузь педагог≥чних знань пор≥вн€но молода, але вимоги до нењ значн≥. ¬она покликана досл≥джувати ≥ розробл€ти важлив≥ питанн€ п≥дготовки квал≥ф≥кованих роб≥тник≥в ≥ фах≥вц≥в середньоњ ланки дл€ р≥зних галузей господарства крањни.

” розробленн≥ питань педагог≥ки профтехосв≥ти фах≥вц≥ спираютьс€ на науков≥ дос€гненн€ загальноњ педагог≥ки, а також використовують теоретичн≥ досл≥дженн€ педагог≥ки загальноосв≥тньоњ школи. ” педагог≥ц≥ профтехосв≥ти наголошуЇтьс€ на проблемах вихованн€ п≥дростаючоњ зм≥ни фах≥вц≥в народного господарства крањни. ÷е повТ€зано з б≥льшим ступенем самост≥йност≥ учн≥в ѕ“”, на€вн≥стю власних зароблених кошт≥в, усв≥домленн€м свого статусу ≥ т. д. «а належност≥ до т≥Їњ самоњ в≥ковоњ групи, що й учн≥ загальноосв≥тних шк≥л, вищевказан≥ фактори привод€ть до проблем виховного характеру, що й вимагаЇ особливого педагог≥чного п≥дходу до вихованн€ ц≥Їњ категор≥њ учн≥в.

ќстанн≥ми роками починаЇ розвиватис€ педагог≥ка середн≥х спец≥ал≥зованих навчальних заклад≥в Ч л≥цењв, г≥мназ≥й, колег≥ум≥в тощо. ¬ даному випадку проблеми виникають не так ≥з вихованн€м учн≥в, €к ≥з розробленн€м системи навчанн€. ÷е обумовлено самим завданн€м цих заклад≥в Ч бути Ђстартовим майданчикомї дл€ опануванн€ вищоњ осв≥ти. ѕравильна орган≥зац≥€ навчального процесу, виб≥р необх≥дних дисципл≥н ≥ оптимальне дозуванн€ розумового навантаженн€ учн≥в стають пр≥оритетними заходами.

ѕедагог≥ка вищоњ школи розробл€Ї способи ≥ методи переважно самост≥йноњ роботи. ќсновна мета навчанн€ тут пол€гаЇ
у скеруванн≥ студент≥в на виб≥р ≥ самост≥йне розробленн€ оптимальних та ефек≠тивних форм засвоЇнн€ знань. —пециф≥ка ви≠ховноњ роботи пол€гаЇ в тому, що студент≥в навчають не лише гуман≥зму ≥ моральним ц≥нност€м, а й ум≥нню виховувати ≥нших, коли в майбутньому вони набудуть статусу вчител≥в, вик≠ладач≥в, кер≥вник≥в.

ѕочинають розвиватис€ ≥ так≥ галуз≥ педагог≥чних знань, €к педагог≥ка виправно-трудових заклад≥в, що займаЇтьс€ питанн€ми перевихованн€ правопорушник≥в ус≥х в≥кових груп, та в≥йськова педагог≥ка, чи€ сфера Ч вихованн€ б≥йц≥в в арм≥њ, проблеми стосунк≥в м≥ж п≥длеглими ≥ командирами, вивченн€ способ≥в ≥ метод≥в засвоЇнн€ в≥йськових знань.

≤стор≥€ педагог≥ки розкриваЇ ≥стор≥ю розвитку теор≥њ та практики, навчанн€ й вихованн€ в р≥зн≥ ≥сторичн≥ епохи, р≥зних крањн ≥ народ≥в.

—л≥д зазначити, що паралельно з розвитком педагог≥ки, особливо теор≥њ навчанн€ й осв≥ти, розвинулись ≥ виокремились у галузь педагог≥чних знань методики викладанн€ окремих навчаль≠них предмет≥в у загальноосв≥тн≥й школ≥, а надал≥ Ч в середн≥й спец≥альн≥й та вищ≥й.

¬ажливим завданн€м методики Ї розробленн€ зм≥сту, форм
≥ метод≥в вивченн€ цих предмет≥в; вивченн€, узагальненн€ ≥ по-
пул€ризац≥€ педагог≥чного досв≥ду роботи кращих учител≥в; всеб≥чне п≥двищенн€ ефективност≥ педагог≥чного процесу, €кост≥, знань, ум≥нь, навичок учн≥в.

«вТ€зок педагог≥ки з ≥ншими науками. ѕедагог≥ка вир≥шуЇ своњ завданн€ не ≥зольовано, а в т≥сному взаЇмозвТ€зку з ≥ншими науками, використовуючи њхн≥ дос€гненн€ в сум≥жних ≥з педагог≥кою галуз€х. Ѕудучи наукою сусп≥льною, педагог≥ка т≥сно повТ€зана з такими науками, €к психолог≥€, ф≥лософ≥€, ≥стор≥€, етика, естетика, економ≥ка, соц≥олог≥€ та ≥н.

ўоб правильно вчити ≥ виховувати учн€, дос€гти в цьому позитивних результат≥в, необх≥дно знати б≥олог≥чн≥ законом≥рност≥ росту ≥ розвитку людського орган≥зму. “ому педагог≥ка т≥сно повТ€зана з анатом≥Їю ≥ ф≥з≥олог≥Їю людини, особливо з ф≥з≥олог≥Їю вищоњ нервовоњ д≥€льност≥. ћ≥стком м≥ж ними Ї в≥кова психолог≥€, €ка розкриваЇ в≥ков≥ особливост≥ формуванн€ ≥ розвитку псих≥ки людськоњ особистост≥.

“≥сними Ї звТ€зки м≥ж педагог≥коюшк≥льною г≥г≥Їною, €ка вивчаЇ ≥ визначаЇ сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чн≥ умови житт€ учн≥в, орган≥зац≥ю навчального процесу залежно в≥д в≥ку, стану здоровТ€ та ≥нших фактор≥в.

Ћ≥тература

1. √ончаренко —. ”крањнський педагог≥чний словник. Ч  .: Ћиб≥дь, 1997. Ч —. 266Ч279.

2.  ась€ненко ћ. ƒ. ѕедагог≥ка сп≥вроб≥тництва: Ќавч. пос≥б. Ч  .: ¬ища шк., 1993 Ч —. 7Ч75.

3.  уписевич „. ќсновы общей дидактики. / ѕер. с пол. ќ. ¬. ƒолженко. Ч ћ.: ¬ысш. шк., 1986. Ч —. 126Ч142, 173Ч200, 242Ч277.

4. Ћозниц€ ¬. —. ѕсихолог≥€ ≥ педагог≥ка: ќсновн≥ положенн€: Ќавч. пос≥б. дл€ самост. вивч. дисципл≥ни. Ч  .: ≈кс ќб, 2000. Ч
—. 184Ч194.

5. ѕодласый ». ѕ. ѕедагогика: ”чеб. дл€ студ. высш. пед. учеб. завед. Ч ћ.: ѕросвещение; √уманит изд. центр ¬Ћјƒќ—, 1996. Ч —. 7Ч36

—амост≥йна робота
з теоретичним матер≥алом (—–“ћ. 10)

1. ¬каж≥ть, €к≥ складов≥ частини вход€ть до загальноњ педагог≥ки; визнач≥ть, що вона досл≥джуЇ.

2. ѕо€сн≥ть, на €к≥ напр€мки розгалужуЇтьс€ дефектолог≥€.

3. ќбірунтуйте, з €кими сусп≥льними ≥ природничими науками т≥сно повТ€зана педагог≥ка.

4. ќбірунтуйте, €ку роль в≥д≥граЇ особист≥сть та авторитет вчител€ в подоланн≥ труднощ≥в у педагог≥чн≥й робот≥.

5. ѕроанал≥зуйте, що вивчаЇ дошк≥льна педагог≥ка та педагог≥ка загальноосв≥тньоњ школи.

6. ѕроанал≥зуйте, що досл≥джуЇ педагог≥ка профес≥йно-техн≥чноњ осв≥ти ≥ вищоњ школи. ¬ чому в≥дм≥нн≥сть предмета досл≥дженн€?

—амост≥йна робота
з практичних завдань (—–ѕ«. 10)

1. як ¬и вважаЇте Ч майстерн≥сть вчител€ характеризуЇтьс€ талантом чи досв≥дом? ¬≥дпов≥дь аргументуйте, навед≥ть приклади.

2. ѕро≥люструйте, €к≥ основн≥ ≥дењ розвиваЇ педагог≥ка сп≥вроб≥тництва.

3. «роб≥ть класиф≥кац≥ю галузей педагог≥чних наук, заповнив≠ши таблицю.

є п/п √алуз≥ педагог≥чних наук ѕредмет, завданн€, ц≥л≥:
  «агальна педагог≥ка .....................................................
  ................................................ .....................................................
  ................................................ .....................................................

4. ѕедагог≥чний процес маЇ цикл≥чний характер, в €кому вид≥лен≥ етапи: п≥дготовчий, основний, к≥нцевий. «роб≥ть класиф≥кац≥ю та проанал≥зуйте посл≥довн≥сть розвитку педагог≥чного процесу, заповн≥ть таблицю, дайте характеристику кожного етапу.

ѕ≥дготовчий етап ќсновний етап  ≥нцевий етап
................ зд≥йсненн€ анал≥з
÷≥лепокладанн€ педагог≥чна взаЇмод≥€ ви€вленн€ в≥дхилень
................... орган≥зац≥€ зворотного звТ€зку визначенн€ помилок
ѕрогнозуванн€ регулюванн€ та корекц≥€ д≥€льност≥ ...................
ѕлануванн€ ................ ѕроектуванн€ заход≥в подоланн€ помилок

5. ” сучасний пер≥од звТ€зок м≥ж психолог≥Їю та педагог≥кою набуваЇ особливого характеру. ќстанн≥ досл≥дженн€ дозвол€ють по-новому зрозум≥ти можливост≥ психолог≥њ та њњ участ≥ в процес≥ навчанн€ й вихованн€. ѕошуки новоњ модел≥ осв≥ти передбачають таку побудову психолог≥чних досл≥джень, €к≥ б випереджали ≥снуючу педагог≥чну практику.

« огл€ду на вищесказане, проанал≥зуйте, €к≥ актуальн≥ завданн€ постають перед педагог≥чною психолог≥Їю в пер≥од сучасного соц≥ально-економ≥чного розвитку ”крањни.

6. «а р≥внем педагог≥чноњ п≥дготовки та здобутого досв≥ду вчитель (викладач) може належати до таких основних категор≥й (тип≥в) (за ћ. ƒ.  аль€ненко):

вчитель-конформ≥ст, €кий маЇ технолог≥чну п≥дготовку з предмета (вм≥Ї викласти програмовий матер≥ал);

викладач-методист (волод≥Ї предметом, маЇ досв≥д роботи з методики предмета, зд≥йснюЇ кер≥вництво навчанн€м та вихованн€м);

викладач-досл≥дник (майстерно волод≥Ї теор≥Їю ≥ практикою навчанн€, вм≥Ї викликати ≥нтерес до предмета, керувати розвитком ≥нтелекту учн≥в).

¬каж≥ть та додайте ≥нш≥ категор≥њ профес≥њ вчител€. ≤з власного досв≥ду, по€сн≥ть, €к ≥ чому повинн≥ сп≥вв≥дноситись назван≥ категор≥њ, €ке сп≥вв≥дношенн€ цих категор≥й можна вважати оптимальним.

Ќј¬„јЌЌя я  √ќЋќ¬Ќ»… ЎЋя’ ƒќ ќ—¬≤“»

Ѕј«ј «ЌјЌ№

ƒидактика, навчанн€, процес навчанн€, викладанн€, науч≥нн€, осв≥та, знанн€, ум≥нн€, навички, ц≥ль, зм≥ст, орган≥зац≥€, види, форми, методи, заходи, результати, продукти навчанн€, управл≥нн€ навчанн€м, субТЇкт навчально-п≥знавальноњ д≥€льност≥, принципи дидактики, осв≥тн≥ групи навчанн€, мотиви, класно-урочна система, урок, лекц≥€, бес≥да, диспут, дискус≥€, факультатив, навчальний план, програма, дисципл≥на, контроль, самост≥йна робота.

ќ—Ќќ¬Ќ≤ ѕќЋќ∆≈ЌЌя

¬ ц≥й тем≥ ми розгл€даЇмо навчанн€ €к один ≥з основних вид≥в д≥€льност≥ людини Ч головною метою €коњ Ї засвоЇнн€ знань, навичок ≥ вм≥нь, п≥дготовка до трудовоњ д≥€льност≥.

Ќавчанн€ Ч це д≥€льн≥сть, €ка маЇ двосторонн≥й характер: викладанн€ та уч≥нн€.

¬икладанн€ Ч ц≥леспр€мований вид д≥€льност≥, €кий зд≥йснюЇтьс€ педагогом, орган≥затором педагог≥чного процесу; це активний процес, бо в його зд≥йсненн≥ намагаютьс€ не лише передати учнев≥ (студентов≥) певн≥ знанн€, а й розвинути у нього бажанн€ ≥ вм≥нн€ набувати нових знань, досв≥ду.

”ч≥нн€ Ч ц≥леспр€мований процес засвоЇнн€ знань, ум≥нь, навичок, соц≥ального досв≥ду.

” сучасному розум≥нн≥ дл€ навчанн€ характерн≥ так≥ ознаки:

1) двосторонн≥й характер;

2) сум≥сна д≥€льн≥сть вчител≥в та учн≥в;

3) управл≥нн€ з боку вчител€.

“аким чином, навчанн€ Ч ц≥леспр€мований процес передач≥ ≥ засвоЇнн€ знань, ум≥нь, навичок ≥ способ≥в п≥знавальноњ та практичноњ д≥€льност≥ вчител≥в ≥ учн≥в. Ќавчанн€ маЇ р€д особливостей:

¾ перша особлив≥сть Ч б≥нарн≥сть: викладанн€ (ц≥л≥ викладанн€) ≥ уч≥нн€ (ц≥л≥ уч≥нн€);

¾ друга особлив≥сть Ч розмањтт€ субТЇкт≥в д≥€льност≥ з власними потребами, мотивами, установками, ц≥нн≥сними ор≥Їнтац≥€ми; з власними розум≥нн€ми Ђпередач≥ї знань, з власним тлумаченн€м ЂзасвоЇнн€ї знань;

¾ трет€ особлив≥сть Ч величезне розмањтт€ сфер, напр€мк≥в, предмет≥в людського досв≥ду, €кий передаЇтьс€, засвоюЇтьс€ у навчанн≥; особливост≥ навчальних ц≥лей.

Ќавчанн€ маЇ забезпечити:

¾ вм≥нн€ ор≥Їнтуватис€ у певних умовах;

¾ в≥дпов≥дно до цього здатн≥сть Ђбудуватиї повед≥нку, адекватну умовам;

¾ результат навчанн€ Ч здатн≥сть п≥знавати оточуючий св≥т, вм≥нн€ регулювати повед≥нку.

“аким чином, в результат≥ навчанн€ повинн≥ статись запланован≥ зм≥ни у повед≥нц≥ тих, хто вчитьс€.

ўоб зд≥йснити процес навчанн€, його потр≥бно орган≥зувати.

ќрган≥зувати навчанн€ Ч означаЇ створити певну структуру та налагодити, в≥дпов≥дн≥ ц≥л€м орган≥зац≥њ, звТ€зки м≥ж елементами структури.

ќсновн≥ елементи орган≥зац≥њ навчанн€:

¾ група людей (субТЇкти уч≥нн€, субТЇкти викладанн€);

¾ навчальн≥ ц≥л≥ (п≥знавальн≥, психомоторн≥, афективн≥);

¾ звТ€зки м≥ж елементами (контроль €к зворотний звТ€зок).

ќрган≥зац≥йн≥ форми навчанн€ Ч це зовн≥шн≥ про€ви узгодженост≥ д≥€льност≥ учн≥в та вчител≥в, що зд≥йснюютьс€ у певному пор€дку та режим≥.

¬ культур≥ людства розвиток форм навчанн€ маЇ своњ ≥сторичн≥ етапи:

1. ѕерв≥сна форма навчанн€ Ч на ранн≥х стад≥€х розвитку людства навчанн€ було повТ€зане з конкретною повед≥нкою та д≥€льн≥стю людини. ƒ≥ти навчалис€, насл≥дуючи дорослих.

2. ≤ндив≥дуальне навчанн€ Ч виникло в ƒавн≥й √рец≥њ; учень виконуЇ ≥ндив≥дуальне завданн€, вчитель допомагаЇ. ¬оно Ї досить ефективним, тому що дозвол€Ї врахувати особливост≥ розвитку дитини, провадити ≥ндив≥дуальний контроль за процесом засвоЇнн€ знань. ќднак маЇ р€д недол≥к≥в: воно потребуЇ матер≥альних затрат, а також позбавл€Ї однол≥тк≥в сп≥лкуванн€.

3. ≤ндив≥дуально-групове навчанн€ Ч набуло широкого розповсюдженн€ в середньов≥чних школах. …ого характерн≥ ознаки: непост≥йний склад учн≥в з р≥зним р≥внем розвитку, р≥зним р≥внем знань, не однор≥дний за в≥ком. ” школах панували репродуктивн≥ методи навчанн€: механ≥чне заучуванн€, багаторазове повторенн€ ≥ в≥дтворенн€ матер≥алу.

4.  ласно-урочна форма навчанн€ Ч заснована я. ј.  омен≠ським, €кий глибоко обірунтував њњ у видатн≥й прац≥ Ђ¬елика дидактикаї (1632 р.). ¬≥н вважав, що в школ≥ навчанн€ учн≥в повинно провадитись у класах з пост≥йним складом учн≥в (однор≥дн≥ за в≥ком, розвитком); формуванн€ клас≥в зд≥йснюЇтьс€ на початку навчального року; навчальний р≥к повинен мати ф≥ксован≥ початок ≥ к≥нець, чотири пер≥оди кан≥кул; повинна бути програма навчанн€, зм≥ст навчанн€ за роками; зан€тт€ кожен день, кр≥м нед≥л≥; навчанн€ в класах по 40Ч50 ос≥б, нав≥ть до 300 (€кщо до проведенн€ зан€ть будуть залучен≥ кращ≥ учн≥). “аким чином, класно-урочна система д≥Ї та вдосконалюЇтьс€ аж до нин≥шн≥х час≥в.

5. Ѕелл-ланкастерська система навчанн€ Ч (автори Ѕелл ≥ Ћанкастер, јнгл≥€, к≥н. XVIIIЧпоч. XIX ст.) Ч сутн≥сть њњ в тому, що вчитель орган≥зував навчанн€ молодших школ€р≥в за допомогою старших (давав ≥нструкц≥ю €к вчити).

6. Ћабораторна система знань за ƒальтон-планом Ч (за назвою м. ƒальтон, —Ўј, 20-т≥ роки ’’ ст.), суть системи: виключаютьс€ класи, колективна робота вчител€ з учн€ми; використовуютьс€ лаборатор≥њ, де провад€тьс€ зан€тт€; використовуютьс€ таблиц≥, прилади, техн≥чн≥ засоби.

7. ћангеймська система навчанн€ Ч (автор «≥кк≥нгер (1858Ч1930), м. ћангейм, Ќ≥меччина). —уть њњ в тому, що навчанн€ про≠вад€ть в класах, розпод≥лених на п≥дстав≥ результат≥в психометричних обстежень ≥ характеристик вчител≥в (4 групи клас≥в: ≥з середн≥ми зд≥бност€ми, малозд≥бними, розумово в≥дсталими та обдарованими). “ривал≥сть навчанн€ в кожн≥й груп≥ була р≥зною.

8. ѕлан “рампа Ч (50Ч60-т≥ роки ’’ ст.) Ч це американська система навчанн€, за €кою 40 % часу в≥дводитьс€ на навчанн€ учн≥в у великих групах (100Ч150 ос≥б), 20 % Ч на навчанн€ у малих групах (10Ч15 ос≥б), а 40 % Ч на самост≥йну роботу.

9. ћетод проект≥в Ч (30-т≥ роки ’’ ст., автор ƒьюњ, м. „и≠каго, —Ўј) Ч сутн≥сть; вихованн€ через д≥ю, навчанн€ за проек≠том (зм≥ст навчанн€ визначаЇ проект).

ѕроцес навчанн€ будуЇтьс€ в≥дпов≥дно до закон≥в, законом≥рностей принцип≥в навчанн€. ѕ≥д принципами навчанн€ або принципами дидактики розум≥ють систему вих≥дних, дидактичних вимог до навчанн€, виконанн€ €ких забезпечуЇ його ефективн≥сть. ”с≥ принципи можна розд≥лити на загальнонауков≥ (науков≥сть, системн≥сть, звТ€зок теор≥њ з практикою) та дидактичн≥ (систематичн≥сть, м≥цн≥сть засвоЇнн€ знань, ≥ндив≥дуальний п≥дх≥д до учн≥в, формуванн€ позитивноњ мотивац≥њ).

ƒл€ дос€гненн€ св≥домо визначеноњ мети в навчально-п≥зна≠вальн≥й д≥€льност≥ необх≥дно д≥€ти, тобто зм≥нювати стан пред≠мета (дл€ отриманн€ необх≥дного результату-продукту).

ћетоди навчанн€ Ч це система посл≥довних д≥й субТЇкт≥в навчанн€ над св≥домо визначеним предметом д≥€льност≥ ≥з застосуванн€м в≥дпов≥дних засоб≥в, внасл≥док чого отримуЇтьс€ оч≥куваний результат навчанн€.

” педагог≥чн≥й науц≥ ≥снуЇ дек≥лька класиф≥кац≥й метод≥в навчанн€ в залежност≥ в≥д того, €к≥ п≥дходи ≥ принципи л€гли в основу њх розробки.

1.  ласиф≥кац≥€ метод≥в навчанн€ за джерелами надбанн€ знань:

1.1. словесн≥;

1.2. наочн≥;

1.3. практичн≥.

2.  ласиф≥кац≥€ метод≥в навчанн€ за характером навчально-п≥знавальноњ д≥€льност≥ учн≥в по засвоЇнню матер≥алу:

2.1. по€снювально-≥люстрован≥;

2.2. репродуктивн≥;

2.3. проблемн≥;

2.4. частково-пошуков≥ або евристичн≥;

2.5. досл≥дницьк≥.

3.  ласиф≥кац≥€ метод≥в навчанн€ за способами орган≥зац≥њ упо≠р€дкованоњ навчальноњ д≥€льност≥ субТЇкт≥в:

3.1. методи засвоЇнн€ знань;

3.2. методи викладанн€;

3.3. методи формуванн€ ум≥нь, навичок та застосуванн€ њх на практиц≥;

3.4. методи контролю ≥ оц≥нки знань, ум≥нь, навичок.

4.  ласиф≥кац≥€ метод≥в навчанн€ за навчальними ц≥л€ми (р≥вень абстракц≥њ навчальних ц≥лей визначаЇ р≥вень абстракц≥њ метод≥в навчанн€) (за ¬. ј.  озаковим):

¾ основн≥ види метод≥в навчанн€;

¾ типи;

¾ способи-методи;

4.1. ≥нформац≥йно-презентативн≥:

¾ усн≥;

¾ письмов≥;

¾ наочно-усн≥;

4.2. алгоритм≥чно-д≥йов≥:

¾ д≥алог≥чн≥;

¾ предметно-групов≥;

¾ групов≥;

4.3. самост≥йно-пошуков≥:

¾ ≥ндив≥дуальна робота;

¾ самост≥йна робота.

”с≥ методи навчанн€ повинн≥ використовуватись в оптимальному сп≥вв≥дношенн≥, враховуючи характер матер≥алу, фактори ефективност≥ њх застосуванн€ та особливост≥ осв≥тн≥х груп навчанн€.

ƒо основних форм орган≥зац≥њ зан€ть належить урок Ч це така орган≥зац≥йна форма навчанн€ в школ≥, за €коњ вчитель у рамках точно встановленого часу з пост≥йним складом учн≥в однакового в≥ку за твердим розкладом вир≥шуЇ певн≥ навчально-виховн≥ зав≠данн€. ”рок Ч основний елемент класно-урочноњ системи. —трук≠туру уроку визначають мета, зм≥ст, дидактичн≥ задач≥, в≥к учн≥в, методи ≥ засоби навчанн€.

¬≥дпов≥дно до дидактичних функц≥й можна визначити так≥ типи урок≥в:

¾ уроки, €к≥ служать ознайомленню учн≥в ≥з новим мате-
р≥алом;

¾ уроки дл€ повторенн€ засвоЇного матер≥алу;

¾ уроки дл€ контролю й оц≥нки результат≥в навчанн€;

¾ комб≥нован≥ уроки;

¾ нестандартн≥ уроки Ч це ≥мпров≥зован≥ зан€тт€, що мають нетрадиц≥йну форму: урок Ч Ђаукц≥он ≥дейї, урок Ч прес-конфе≠ренц≥€, урок Ч консультац≥€, б≥нарний урок (2 викладач≥), урок Ч  ¬ , урок Ч конкурс тощо.

≤снують також допом≥жн≥ форми орган≥зац≥њ зан€ть:

¾ факультативи;

¾ гуртки за ≥нтересами;

¾ екскурс≥њ;

¾ домашн€ самост≥йна робота.

ќдним ≥з головних елемент≥в у структур≥ процесу навчанн€
Ї зм≥ст осв≥ти. ¬изначень Ђзм≥сту осв≥тиї ≥снуЇ багато, але вони мають одну суть: це окреслене коло систематизованих знань, ум≥нь, навичок, €к≥ Ї основою дл€ всеб≥чного розвитку учн≥в, формуванн€ у них гуман≥стичного св≥тогл€ду ≥ п≥знавальних ≥нтерес≥в.

«м≥ст осв≥ти визначаЇтьс€ такими документами:

¾ навчальними планами;

¾ навчальними програмами;

¾ п≥дручниками ≥ навчальними пос≥бниками.

—кладовою частиною навчального процесу Ї контроль, €кий спри€Ї:

¾ ви€вленню усп≥шност≥ навчанн€ кожного учн€;

¾ розкриттю причин слабкого засвоЇнн€ учн€ми окремих частин матер≥алу;

¾ л≥кв≥дац≥њ недол≥к≥в навчального процесу в робот≥ €к учн≥в, так ≥ вчител≥в.

 омпоненти контролю:

1) перев≥рка знань, ум≥нь, навичок;

2) оц≥нка Ч вим≥рюванн€ знань, ум≥нь, навичок;

3) обл≥к результат≥в вим≥рюванн€ у вигл€д≥ оц≥нок, бал≥в, рей≠тингу.

‘ункц≥њ контролю:

¾ контролююча;

¾ навчальна;

¾ виховна;

¾ розвиваюча.

¬иди контролю:

¾ попередн≥й;

¾ поточний;

¾ пер≥одичний;

¾ п≥дсумковий.

ƒо метод≥в контролю можна в≥днести:

1) спостереженн€ за навчанн€м учн≥в;

2) усне опитуванн€;

3) письмовий контроль;

4) комб≥новане опитуванн€;

5) письмовий контроль;

6) програмований контроль;

7) самоконтроль;

8) ≥спити.

ѕедагог≥чн≥ вимоги до контролю:

1) обТЇктивн≥сть перев≥рки та оц≥нки;

2) ≥ндив≥дуальний характер контролю;

3) систематичн≥сть, регул€рн≥сть контролю;

4) гласн≥сть контролю;

5) всеб≥чн≥сть перев≥рки;

6) диференц≥йован≥сть перев≥рки;

7) р≥зноман≥тн≥сть форм;

8) етичне ставленн€ до тих, кого перев≥р€ють.

Ќавчанн€ за своЇю сутн≥стю Ї сп≥льною д≥€льн≥стю вчител≥в та учн≥в, тому необх≥дне управл≥нн€ навчанн€м.

”правл≥нн€ навчанн€м Ч це координац≥€ роботи учасник≥в сп≥льноњ д≥€льност≥, Ч процес плануванн€, орган≥зац≥њ, мотивац≥њ та контролю, що забезпечуЇ дос€гненн€ навчальних ц≥лей.

ѕроцес управл≥нн€ виконуЇ функц≥њ: первинн≥ (плануванн€, орган≥зац≥€, мотивац≥€ та контроль) та звТ€зуюч≥ (комун≥кативн≥, прийн€тт€ р≥шенн€, кер≥вництво). ”правл≥нн€ зд≥йснюЇ людина, €ка виконуЇ роль кер≥вника. ”правл≥нн€ навчанн€м маЇ дв≥ сторони: управл≥нн€ з боку вчител€ ≥ самоуправл≥нн€ самого учн€.

Ћ≥тература

1. √ончаренко —. ”крањнський педагог≥чний словник. Ч  .: Ћиб≥дь, 1997. Ч —. 221Ч226, 235Ч242.

2.  озаков ¬. ј. —амосто€тельна€ работа студентов и ее инфор≠мационно-методическое обеспечение: ”чеб. пособие. Ч  .: ¬ысш. шк., 1990. Ч —. 129Ч136.

3.  озаков ¬. ј. ѕсихолог≥€ д≥€льност≥ та навчальний менедж≠мент: ѕ≥друч.: ” 2 ч. Ч „. 1. ѕсихолог≥€ субТЇкта д≥€льност≥. Ч  .:  Ќ≈”, 1999. Ч —. 16Ч18.

4. Ћозниц€ ¬. —. ѕедагог≥ка ≥ психолог≥€: ќсновн≥ положенн€ Ќавч. пос≥б. дл€ самост. вивч. дисципл≥ни. Ч  ., 2001. Ч
—. 209Ч234.

5.  ась€ненко ћ. ƒ. ѕедагог≥ка сп≥вроб≥тництва: Ќавч. пос≥б.: Ч  .: ¬ища шк., 1993. Ч —. 179Ч253.

6. ѕодласый ». ѕ. ѕедагогика: ”чеб. дл€ студентов высш. пед. учеб. заведений. Ч ћ.: ѕросвещение; √уманит. изд. центр ¬Ћјƒќ—, 1996. Ч —. 199Ч390.

7.  унисевич „. ќсновы общей дидактики / ѕер. с пол. ќ. ¬. ƒолженко. Ч ћ.: ¬ысш. шк., 1986. Ч —. 76Ч281.

—амост≥йна робота
з теоретичним матер≥алом (—–“ћ. 11)

1. ѕо€сн≥ть, у чому пол€гаЇ зм≥ст ≥ндив≥дуального навчанн€.

2. ѕо€сн≥ть, €к≥ елементи методу проект≥в використовуЇ сучасна школа.

3. ќбірунтуйте схему трансформац≥њ ≥сторичних орган≥зац≥йних форм навчанн€ в сучасн≥.

4. ¬изначте напр€мки реал≥зац≥њ принципу ≥ндив≥дуального п≥дходу у навчанн≥.

5. ѕо€сн≥ть, що таке догматичне ≥ проблемне навчанн€, дайте пор≥вн€льну характеристику.

6. —клад≥ть схему вид≥в, компонент≥в, функц≥й контролю навчанн€.

7. ƒайте характеристику зм≥сту осв≥тн≥х та державних нормативних документ≥в, €к≥ в≥дображають зм≥ст осв≥ти в школ≥.

—амост≥йна робота
з практичних завдань (—–ѕ«. 11)

1. «аповн≥ть таблицю Ђћетоди навчанн€ та фактори ефективност≥ њх застосуванн€ї, проанал≥зуйте отриманн≥ результати: чому одн≥ методи мають висок≥ показники ефективност≥, а ≥нш≥ Ч низьк≥:

а) використовуючи квал≥ф≥кац≥ю метод≥в навчанн€ за навчальними ц≥л€ми, заповн≥ть таблицю;

б) дайте оц≥нку ефективност≥ метод≥в за вказаними критер≥€ми (за 10-бальною оц≥нкою);

ќсновн≥ види метод≥в навчанн€: типи, способи ‘актори ефективност≥ (10 бал≥в)
п≥знавальн≥ виховуюч≥ моти- вуюч≥ контрольно-стимулююч≥ розви- ваюч≥
≤.................................. а)................................. б).................................          

2. Ќавчанн€ Ч це сп≥льна д≥€льн≥сть вчител€ й учн€.

ќпиш≥ть елементи орган≥зац≥йно-психолог≥чноњ структури навчальноњ д≥€льност≥ окремо дл€ учн€ та вчител€ (за ¬. ј.  о≠заковим).

3. ¬ XVIIIЧXX ст. отримали визнанн€ та розповсюдженн€ дек≥лька систем навчанн€, елементи €ких трансформувались у сучасн≥ осв≥тн≥ системи.

«аповн≥ть таблицю, вкаж≥ть назви систем, автор≥в.

—истеми навчанн€, автор ’арактеристика систем
1. ¬читель орган≥зував навчанн€ молодших школ€р≥в за допомогою старших учн≥в
2. ¬читель даЇ учнев≥ ≥ндив≥дуальне завданн€, ор≥Їнтований план на день, пропонуЇ рац≥ональн≥ методи навчанн€
3. ѕод≥л д≥тей на 4 групи на п≥дстав≥ результа- т≥в психолог≥ч≠них обстежень ≥ характеристик: 1) основн≥ групи д≥тей з середн≥ми зд≥бност€ми (50Ч60 %) 2) класи дл€ малозд≥бних (20Ч30 %) 3) допом≥жн≥ класи Ч дл€ розумово в≥дсталих (2Ч2,5 %) 4) класи дл€ обдарованих учн≥в (20Ч25 %)
4. —истема, за €кою: 40 % часу дл€ навчанн€ учн≥в у великих групах (100Ч150 учн≥в); 20 % Ч на навчанн€ у малих групах (10Ч15 учн≥в), а 40 % Ч на самост≥йну роботу
5.  ожний учень розробл€Ї ≥ндив≥дуальн≥ проек- ти навчанн€; в залежност≥ в≥д його спр€мова≠ност≥ визначились зм≥ст, методи ≥ форми роботи учн≥в

¬ €к≥ орган≥зац≥йн≥ сучасн≥ форми навчанн€ були вт≥лен≥ елементи тих систем навчанн€, €к≥ ¬и вказали в таблиц≥?

4. ƒидактичн≥ принципи Ч це основн≥ положенн€, €к≥ визначають зм≥ст, орган≥зац≥йн≥ форми ≥ методи навчального процесу в≥дпов≥дно до його ц≥лей ≥ законом≥рностей. ѕринципи реал≥зуютьс€ через правила навчанн€, €к≥ Ї заходами реал≥зац≥њ принцип≥в. ≤снуЇ такий перел≥к принцип≥в дидактики:

наочн≥сть, науков≥сть, доступн≥сть, звТ€зок теор≥њ з практикою, системн≥сть ≥ посл≥довн≥сть, св≥дом≥сть та активн≥сть, м≥ц≠н≥сть.

¬ нижче наведен≥й таблиц≥ знайд≥ть в≥дпов≥дн≥сть: €кому принципу навчанн€ в≥дпов≥даЇ певне правило:

є п/п ѕравило навчанн€ ѕринципи
  Ђ¬≥д легкого до складного, в≥д нев≥домого до в≥домого, в≥д простого до складногої  
  Ђякнайчаст≥ше використовуйте питанн€ Ђчомуї, щоб навчити учн≥в мислити причинно, розум≥нню причинно-насл≥дкових звТ€зк≥вї  
  Ђ—л≥дкуйте, щоб спостереженн€ учн≥в були систематизован≥ ≥ встановлен≥ в сп≥вв≥дношенн≥ причин та насл≥дк≥в, незалежно в≥д того, в €кому пор€дку вони спостер≥галисьї  
  Ђ–озвивайте, закр≥плюйте, переносьте усп≥хи учн≥в в одному вид≥ д≥€льност≥ на ≥нш≥: в≥д еп≥зодичного усп≥ху ≥д≥ть до високих стаб≥льних дос€гненьї  
  Ђ–озвивайте творче мисленн€ учн≥в, наштовхуйте њх до пошуковоњ творчоњ, п≥знавальноњ д≥€льност≥ї  

12. Ќавчальна д≥€льн≥сть завжди пол≥мотивована. ” систем≥ мотив≥в навчанн€ ≥снують €к зовн≥шн≥ (навчанн€ €к звичне функц≥онуванн€), так ≥ внутр≥шн≥ (п≥знавальн≥) мотиви.

«а допомогою методики ћ. ≤. јлексЇЇвоњ дл€ ви€вленн€ реаль≠но д≥ючих мотив≥в навчанн€ визнач≥ть:

а) дом≥нуюч≥ та п≥дпор€дкован≥ мотиви навчанн€ ≥з 8 груп мотив≥в;

б) проанал≥зуйте отриманн≥ дан≥ з метою ви€вленн€ ≥Їрарх≥њ структури мотивац≥њ уч≥нн€;

в) зобраз≥ть граф≥чно у вигл€д≥ д≥аграми отриман≥ результати, тобто реальн≥ мотиви навчанн€.

≤нструкц≥€. ¬ ц≥й анкет≥ перераховано причини, €к≥ можуть по€снити ¬аше прагненн€ вчитис€ €комога краще; б≥л€ кожного номера пункту анкети зазначте свою в≥дпов≥дь таким чином:

¾ причина дуже важлива, саме через нењ € вчусь ++

¾ не дуже важлива причина, але також в≥д≥граЇ роль +

¾ не знаю, про таку не думав 0

¾ не маЇ дл€ мене важливого значенн€ Ц

¾ не маЇ дл€ мене н≥€кого значенн€ Ц Ц

“≈ —“ ќѕ»“”¬јЋ№Ќ» ј

я навчаюсь оск≥льки:

1. ’очу розширити св≥й кругоз≥р, краще ор≥Їнтуватис€ у оточуюч≥й д≥йсност≥.

2. ’очу у майбутньому отримувати високу зароб≥тну платню.

3. ’очу знати закони розвитку природи, сусп≥льства.

4. ќволод≥нн€ знанн€ми Ч обовТ€зок студента.

5. Ѕез навчанн€ неможливо розвинути своњ розумов≥ зд≥б≠ност≥.

6. ≤накше будуть неприЇмност≥ в ≥нститут≥ та вдома.

7. “акий пор€док: батьки працюють, д≥ти навчаютьс€.

8. ’очу в≥дпов≥дати сучасному р≥вню житт€.

9. ÷≥каво п≥знавати щось нове.

10. «нанн€ допомагають сп≥лкуватис€ на р≥зноман≥тн≥ теми.

11. ¬ища осв≥та допоможе отримати обрану мною профес≥ю.

12. ’очу п≥дготуватис€ до маг≥стратури.

13. Ќаш≥й крањн≥ потр≥бн≥ осв≥чен≥ та всеб≥чно розвинен≥
люди.

14. «нанн€ дають почутт€ впевненост≥ в соб≥.

15. ’очу оволод≥ти способами самост≥йноњ роботи над собою, щоб вдосконалюватис€ дал≥.

16. ’очу бути осв≥ченою, культурною людиною.

17. ƒумаю, що диплом про вищу осв≥ту забезпечить мен≥ де€к≥ переваги у житт≥ над тими, хто його не маЇ.

18. ’очу мати забезпечене майбутнЇ.

19. ¬ ≥нститут≥, у сп≥лкуванн≥ ≥з своњми товаришами та викладачами перев≥р€Їш правильн≥сть своњх погл€д≥в, вчинк≥в.

20. ¬Ќ« допомагаЇ виробити власн≥ погл€ди на оточуючий св≥т, сусп≥льство, пол≥тику, культуру.

21. ¬ища осв≥та Ч гарна основа дл€ будь-€коњ профес≥њ.

22. ¬читис€ примушують.

23. ¬ студентськ≥ роки зТ€вл€ютьс€ д≥йсн≥ друз≥.

24. ¬ища осв≥та забезпечить мен≥ певну позиц≥ю у сусп≥ль-
ств≥.

ќЅ–ќЅ ј ќ“–»ћјЌ»’ –≈«”Ћ№“ј“≤¬

ѕеревед≥ть символьн≥ в≥дпов≥д≥ у систему бал≥в за принципом: Ђ+ +ї оц≥нюЇтьс€ в 5 бал≥в, Ђ+ї Ч 4 бали, Ђ0ї Ч 3 бали, ЂЦї Ч
2 бали, ЂЦ Цї Ч 1 бал.

 Ћё„ ƒќ ћ≈“ќƒ» » ћ. ≤. јЋ≈ —™™¬ќѓ:

1) сусп≥льн≥ мотиви: 4, 8, 13

2) п≥знавальн≥ мотиви: 1, 3, 9

3) мотиви профес≥йного становленн€: 11, 12, 21

4) мотиви особист≥сного становленн€: 14, 16, 24

5) комун≥кативн≥ мотиви: 10, 19, 23

6) мотиви самовихованн€: 5, 15, 20

7) формальн≥ мотиви: 6, 7, 22

8) утил≥тарн≥ мотиви: 2, 17, 18.

ѕ≥драхуйте суму бал≥в по кожн≥й з 8 груп мотив≥в. “аким чином, ви€в≥ть дом≥нуюч≥ та п≥дпор€дкован≥ групи мотив≥в, описуючи ≥Їрарх≥ю мотивац≥йноњ сфери навчанн€.

¬»’ќ¬јЌЌя Ч ѕ≤ƒ√ќ“ќ¬ ј
ƒ»“»Ќ» ƒќ ƒќ–ќ—Ћќ√ќ ∆»““я

Ѕј«ј «ЌјЌ№

¬ихованн€, зм≥ст, загальн≥ законом≥рност≥ вихованн€, принципи, методи, заходи вихованн€, ц≥л≥, мета вихованн€, розвиток, формуванн€, становленн€, особист≥сть, учень, вчитель, вихованець, вихователь, самовихованн€, перевихованн€, позакласна робота, життЇвий шл€х, с≥мейне вихованн€, виховна д≥€льн≥сть заклад≥в культури, мистецтва та заход≥в масовоњ ≥нформац≥њ, система вихованн€, вихованн€ в широкому розум≥нн≥, вихованн€ в вузькому розум≥нн≥, розумове вихованн€, ф≥зичне вихованн€, трудове вихованн€, моральне вихованн€, естетичне вихованн€, еколог≥чне вихованн€, громад€нин, прац≥вник, с≥мТ€нин, самовизначенн€.

ќ—Ќќ¬Ќ≤ ѕќЋќ∆≈ЌЌя

” дан≥й тем≥ ми розгл€немо вихованн€ €к складову ц≥л≥сного педагог≥чного процесу, метою €кого Ї формуванн€ особистост≥ та п≥дготовка дитини до дорослого житт€. –езультатом такоњ п≥дготовки Ї те, що дитина повинна засвоњти та усв≥домити р€д важливих завдань, €к≥ чекають њњ на пороз≥ вступу до дорослого житт€:

1) повна в≥дпов≥дальн≥сть за своЇ житт€, за своњ р≥шенн€, д≥њ;

2) свобода вибору життЇвого шл€ху: профес≥йного становленн€, с≥мТњ, осв≥ти, самоосв≥ти, оточенн€, самовдосконаленн€;

3) соц≥альна адаптац≥€ до зм≥нних умов життЇд≥€льност≥.

ўоб п≥двести дитину до готовност≥ вир≥шенн€ таких важливих проблем, њњ треба виховати.

Ђ¬иховатиї, Ђвиховуватиї буквально означаЇ передавати дл€ засвоЇнн€ те, що Ђзахованеї в культур≥ людства ≥ народ≥в, Ї Ђневидимимї та служить основою гуманних д≥й ≥ вчинк≥в людей (за ћ. ƒ.  ась€ненко).

ƒл€ реал≥зац≥њ вищевказаних ц≥лей в≥дд≥л€ти засоби навчанн€ в≥д засоб≥в вихованн€ проблематично, бо вони виступають у Їдност≥. Ѕезумовно, м≥ж процесами навчанн€, осв≥ти ≥ вихованн€ немаЇ р≥зкоњ границ≥. ¬ звТ€зку з цим виховн≥ заходи завжди супроводжують навчальн≥ заходи, д≥њ, а останн≥, в свою чергу, нос€ть осв≥тн≥й ≥ виховний характер.

“ому завд€ки навчанню та осв≥т≥ у дитини розвиваЇтьс€ не т≥льки розумова д≥€льн≥сть, €ка збагачуЇ мисленн€ новим зм≥стом, але й Ђзрушуютьс€ї т≥ сили, завд€ки €ким ≥нтелектуальне житт€ њњ стаЇ б≥льш ≥нтенсивним, динам≥чним, багатогранним ≥ св≥домим. “аким чином, навчанн€, осв≥та в поЇднанн≥ з в≥дпов≥дними виховними заходами, в процес≥ оволод≥нн€ знанн€ми та њх використанн€ на практиц≥ формують не т≥льки мисленн€, а й особист≥сть в ц≥лому (за „еславом  уп≥севичем).

—еред р≥зних систем ≥ стил≥в вихованн€, випробовуваних людством, можна вид≥лити так≥:

1) вихованн€ ≥ навчанн€ дл€ п≥дготовки до житт€ ≥ прац≥ в зон≥ близькоњ д≥€льност≥ (тобто до Ђзавтрашнього дн€ї);

2) до певного ц≥л≥сного стану житт€ (в зон≥ середньоњ перспективноњ д≥€льност≥);

3) до ц≥л≥сного житт€ (тепер≥шнього ≥ майбутнього, повноц≥нного ≥ щасливого), в≥дпов≥дно до умов, що складаютьс€, та ≥ндив≥дуальних зд≥бностей.

ќск≥льки вихованн€ Ч це взаЇмод≥€ виховател€ й вихованц€, то все б≥льшоњ поваги та признанн€ набуваЇ педагог≥ка сп≥вроб≥тництва ≥ сп≥втворчост≥. “обто, актуальною стаЇ методика гуман≥стичного вихованн€. ѕрот€гом в≥к≥в перев≥рено, що вихованн€ п≥днев≥льною працею ≥ жорстким режимом, ф≥зичними методами покаранн€ не даЇ високих результат≥в.

‘орми педагог≥чноњ д≥њ в процес≥ вихованн€:

1) навчальний процес;

2) позакласна робота;

3) с≥мейне вихованн€;

4) виховна д≥€льн≥сть дит€чих та молод≥жних орган≥зац≥й;

5) виховна д≥€льн≥сть заклад≥в культури, мистецтва та заход≥в масовоњ ≥нформац≥њ.

¬иховн≥ заходи можуть бути зор≥Їнтован≥ на окремого учн€ в рамках системи Ђвихователь Ч вихованецьї, або на групу учн≥в в систем≥ Ђвихователь Ч вихованц≥ї. ¬с≥ форми педагог≥чноњ д≥њ на вихованц≥в складають системи паралельного безперервного вихованн€, €к≥ надають њм характеру ц≥леспр€мованих ≥ св≥домо реал≥зуючих процес≥в.

—еред ус≥х форм педагог≥чноњ д≥њ на вихованц≥в школ≥ ≥ с≥мТњ належить особливо важлива роль:

а) серед ус≥х заклад≥в школа ≥ с≥мТ€ повинн≥ визначити та забезпечити реал≥зац≥ю основних завдань вихованн€ в ход≥ ретельно виваженого, довготривалого процесу;

б) узгоджувати цей процес з р≥зними позашк≥льними та ≥ншими виховними закладами осв≥ти та культури.

«в≥дси виходить, що вихованн€ можна визначати:

1) у широкому розум≥нн≥ Ч це вс€ сума вплив≥в на псих≥ку дитини, спр€мованих на п≥дготовку њњ до активноњ участ≥ в сусп≥льно-економ≥чному та громадсько-культурному житт≥ сусп≥льства;

2) у вузькому розум≥нн≥ Ч це планом≥рний вплив батьк≥в ≥ школи на вихованц≥в, спри€нн€ розвитков≥ у них ви€вленого обдаруванн€ чи надбанн€ €кихось задатк≥в в≥дпов≥дно до мети вихованн€.

«м≥ст вихованн€ Ч це система знань, переконань, навичок, €костей та рис особистост≥, ст≥йких звичок повед≥нки, €кими повинн≥ оволод≥ти учн≥ зг≥дно з ц≥л€ми та завданн€ми.

”мовно процес вихованн€ под≥л€ють на:

1) розумове вихованн€;

2) ф≥зичне вихованн€;

3) трудове вихованн€;

4) моральне вихованн€;

5) естетичне вихованн€;

6) еколог≥чне вихованн€.

÷е вс≥ складов≥ ц≥л≥сного педагог≥чного процесу, €к≥ б≥льшою чи меншою м≥рою пост≥йно присутн≥.

ƒобре орган≥зоване вихованн€ повинне п≥дготувати дитину до трьох головних ролей в житт≥: громад€нина, прац≥вника, с≥мТ€нина.

як орган≥зувати таке вихованн€?

” сучасн≥й педагог≥чн≥й науц≥ можна вид≥лити наступн≥ напр€мки в ≥деолог≥њ вихованн€:

1. –еал≥зм навчально-виховних ц≥лей: засоби дос€гненн€ њх Ч засвоЇнн€ вихованц€ми базових основ культури: це культура жит≠тЇвого самовизначенн€, економ≥чна культура прац≥, пол≥тична, демократична, правова, моральна, еколог≥чна, художн€ ≥ ф≥зична, куль≠тура с≥мейних в≥дносин.

2. —ум≥сна д≥€льн≥сть д≥тей ≥ дорослих.

3. —амовизначенн€: формуванн€ ц≥л≥сноњ особистост≥, €ка сама визначаЇ св≥й життЇвий шл€х.

4. ќсобист≥сна спр€мован≥сть вихованн€.

5. ƒобров≥льн≥сть: дитину не можна примусити Ђвиховуватис€ї, виховател≥ повинн≥ опиратис€ на Ђдобруї волю вихованц≥в, њхн≥ ≥нтереси та потреби.

6.  олективна спр€мован≥сть.

–еал≥зац≥€ вищеназваних напр€мк≥в зд≥йснюЇтьс€ за принципами та методами навчанн€ ≥ вихованн€, €к≥ Ї загальними дл€ ц≥л≥сного навчально-виховного процесу.

“аким чином, вихованн€ п≥дпор€дковане законам природи ≥ сусп≥льства:

1. «акон Їдност≥, ц≥л≥сност≥, безперервност≥ вихованн€. …детьс€ про вр≥вноважений розвиток емоц≥йноњ, розумовоњ, вольовоњ та ф≥зичноњ стор≥н вихованц≥в. ¬ихованн€ повинно розкривати в дитин≥ позитивне, з наступним подоланн€м негативного в своњй природ≥. “обто головним завданн€м вихованн€ Ї Ђп≥дведенн€ї особистост≥ до св≥домоњ в≥дмови в≥д насильства
≥ в≥д ствердженн€ за рахунок ≥нших.

2. «акон Ђзолотоњ серединиї. ÷е означаЇ Ч не ламай вол≥ дитини, ≥накше вона стане рабом. Ѕунтуючим чи пок≥рним, Ч але рабом. ≤деал: не упокоренн€ наш≥й вол≥, а розум≥нн€ необх≥дност≥.

3. «акон Ђзолотого сп≥впаданн€ ї Ч це невимушене управл≥нн€ розвитком д≥тей в благотворн≥й сум≥сн≥й д≥€льност≥ вс≥х учасник≥в навчально-виховного процесу.

4. «акон оптимального Ђзагартовуванн€ ї Ч це вихованн€ труднощами, через труднощ≥, завд€ки труднощам. јле цей закон теж п≥дпор€дковуЇтьс€ категоричному ≥мперативу педагог≥ки Ч закону Ђзолотоњ серединиї.

5. «акон Ђналежноњ мотивац≥њї. Ѕез належноњ мотивац≥њ не можна дос€гти усп≥х≥в у вихованн≥. Ўк≥дливо примушувати вихованц≥в засвоњти ≥нформац≥ю, значенн€ €коњ вони не розум≥ють н≥ розумом, н≥ почутт€ми.

6. «акон ≥ндив≥дуального п≥дходу до вихованц€, з ураху-
ванн€м його в≥кових та ≥ндив≥дуально-психолог≥чних особли≠востей.

” практичн≥й д≥€льност≥ найскладн≥шими Ї проблеми поЇднанн€ загальних напр€мк≥в, ≥дей, ц≥лей, завдань вихованн€ з реальними ≥нтересами вихованц≥в, колективу, с≥мТњ; наукового анал≥зу теоретичних основ ≥з застосуванн€м конкретних методик, заход≥в вихованн€ в конкретних умовах.

¬читель ≥ учень. ¬≥дносини вчител€ та учн€ завжди в ≥стор≥њ св≥товоњ культури визнавались €к найглибинн≥ш≥ у процес≥ передаванн€ та засвоЇнн€ досв≥ду культурно-≥сторичного творенн€, досв≥ду ос€ганн€ часу ≥ндив≥дуальноњ та соц≥альноњ ≥стор≥њ, досв≥ду бути людиною.

¬читель пробуджуЇ особист≥сть у своЇму учнев≥, його власна люд€н≥сть, стаючи сп≥втворцем њњ духу, торкаЇтьс€ найб≥льш ≥нтимних стор≥н самопро€в≥в дитини. ¬читель направл€Ї свою твор≠чу силу до найвищого св≥тосприйн€тт€ особистост≥, до смисло-
створюючого витоку њњ житт€. ¬плив Ч той психолог≥чний механ≥зм, через €кий вчитель взаЇмод≥Ї з≥ своњм учнем. ¬плив не передбачаЇ н≥€кого насильства над ≥ндив≥дуальн≥стю людини, в≥н Ї благородним ≥ за формою, ≥ за зм≥стом. ¬плив зд≥йснюЇтьс€ €к взаЇморозкритт€ субТЇктивних св≥т≥в учител€ та учн€, в €кому обидва щир≥ ≥ обидва субТЇктивно ц≥нн≥, проте спр€мовуЇ цей процес вчитель. –еал≥зуЇтьс€ вплив у зустр≥ч≥ двох моделей розум≥нн€ св≥ту, тлумаченн€ смислов≥дносин Ч модел≥, властивоњ учнев≥, та модел≥, €ку вчитель обрав дл€ даноњ взаЇмод≥њ.

ѕедагог≥чна взаЇмод≥€ вчител€ та учн€ завжди Ї тривалою в час≥, оск≥льки Ї довгим шл€х п≥знанн€ особист≥стю, що формуЇтьс€, своЇњ ≥ндив≥дульност≥ та засвоЇнн€ засоб≥в ви€вленн€ себе у св≥т≥. “акож не Ї одномоментним процес формуванн€ та закр≥пленн€ властивостей субТЇктивного св≥ту учн€, що потребуЇ пост≥йноњ та кроп≥ткоњ роботи вчител€. «д≥йснюваний учителем вплив, дуже тонкий за способом зд≥йсненн€ та велично глибокий за зм≥стом, отримуЇ характер д≥€нн€, €ке поЇднуЇ в кожному своЇму момент≥ елементи минулого, тепер≥шнього та майбутнього житт€ учн€.

Ћ≥тература

1.  ась€ненко ћ. ƒ. ѕедагог≥ка сп≥вроб≥тництва: Ќавч. пос≥б.. Ч  .: ¬ища шк., 1993. Ч —. 86Ч175.

2.  озаков ¬. ј. ѕсихолог≥€ д≥€льност≥ та навчальний менеджмент: ѕ≥друч.: ” 2 ч. Ч „. 1. ѕсихолог≥€ субТЇкта д≥€льност≥. Ч  .:  Ќ≈”, 1999. Ч —. 42Ч44.

3. Ћозниц€ ¬. —. ѕсихолог≥€ ≥ педагог≥ка: ќсновн≥ положенн€: Ќавч. пос≥б. дл€ самост. вивч. дисципл≥ни. Ч  .: ≈кс ќб, 2000. Ч —. 60Ч64.

4. ѕодласый ». ѕ. ѕедагогика: ”чеб. дл€ студентов высш. пед. учеб. заведений. Ч ћ.: ѕросвещение; √уманит. изд. центр ¬Ћјƒќ—, 1996. Ч —. 429Ч614.

5. ѕедагогическа€ антрологи€: ”чеб. пособие / јвтор-сост. Ѕ. ћ. Ѕим-Ѕад. Ч ћ.: »зд-во ”–јќ, 1998. Ч —. 380Ч490.

6. —борник задач по общей психологии / ѕод ред. проф. ¬. —. ћер≠лина. Ч ћ., 1974. Ч —. 172Ч188.

—амост≥йна робота
з теоретичним матер≥алом (—–“ћ. 12)

1. ѕо€сн≥ть, що таке вихованн€ у широкому розум≥нн≥ ≥ у вузькому розум≥нн≥.

2. ѕо€сн≥ть, що означаЇ ц≥леспр€мован≥сть вихованн€.

3. ¬изнач≥ть, в чому пол€гаЇ комплексний п≥дх≥д у вихованн≥.

4. ¬изначте, чи Ї р≥зниц€:

а) в принципах навчанн€ ≥ вихованн€;

б) в методах навчанн€ ≥ вихованн€;

в) в засобах навчанн€ ≥ вихованн€.

як вони взаЇмод≥ють ≥ взаЇмовпливають в Їдиному навчально-виховному процес≥?

5. Ќазв≥ть, охарактеризуйте та проанал≥зуйте форми вихо-
ванн€.

—амост≥йна робота
з практичних завдань (—–ѕ«. 12)

1. ѕроанал≥зуйте, €ке значенн€ мав колектив у формуванн≥ ¬ашоњ особистост≥; навед≥ть приклади.

2. ќбірунтуйте ¬ашу точку зору з приводу того, €к впливають на процес вихованн€ молод≥ чинн≥ в сусп≥льств≥ закони про покаранн€ особливо небезпечних злочинц≥в, вбивць? ўо виховують ц≥ закони: соц≥альну справедлив≥сть, пошану до людей, покору, страх?

3. ѕрод≥агностуйте, €к≥ методи вихованн€ застосував вчитель в наведен≥й ситуац≥њ, проанал≥зуйте, €к≥ р≥шенн€ Ї правильними,
а €к≥ н≥.

 ласний кер≥вник V≤ класу середньоњ школи м≥ста Ќ. знав, що його вихованц≥ в стосунках з вчител€ми та один з одним ви€вл€ють груб≥сть, неповагу. ўоб знищити, позбавитись таких звичок, вчитель поставив €скравий, ц≥кавий спектакль, в €кому вс≥ учн≥ брали участь з великим захопленн€м. ѕройшло небагато часу, педагог пом≥тив, що н≥€ких зм≥н в повед≥нц≥ шестикласник≥в не сталос€.

„ому? як≥ д≥њ вчител€ можна назвати правильними, а €к≥ Ч н≥? (за ≤. ѕ. ѕодласим).

4. ѕ≥д час голодомору в ”крањн≥ весною 1933 року в сел≥ Ўипове ¬≥нницькоњ област≥ вимерли вс≥. Ќе залишилось н≥кого в сел≥.

¬ одн≥й хат≥ йшла пост≥йна в≥йна: вс≥ ненавид≥ли один одного, кожний сл≥дкував за ≥ншим; за крихту хл≥ба чолов≥к вбивав д≥тей, ж≥нка чолов≥ка...

¬ ≥нш≥й хат≥ до к≥нц€ панувала любов. ћати пост≥йно брала в своњ долон≥ руки д≥тей, з≥гр≥вала њх своњм диханн€м, розказувала казки та небилиц≥ д≥ткам, щоб вони забували на де€ку мить про голод. Ћюбов не вмирала в н≥й до к≥нц€...

Ћюди пом≥чали, що там, де панувала ненависть, помирали значно швидше, н≥ж там, де були любов та Їднанн€.

ƒайте критичну оц≥нку: що вплинуло на повед≥нку член≥в обох с≥мей: екстремальн≥ умови (голод), вихованн€ чи щось ≥нше? (за Ѕ. ћ. Ѕ≥м-Ѕадом).

5. ¬ нижченаведених ситуац≥€х описан≥ приклади р≥зного вихованн€ д≥тей.

1) ¬каж≥ть, €к≥ умови вихованн€ спри€ють формуванню позитивних рис, а €к≥ негативних рис характеру д≥тей.

2) як≥ риси характеру сформувались п≥д впливом даних умов?

3) ƒайте критичну оц≥нку вихованн€ д≥тей в наведених си≠туац≥€х.

ј. Ќ≥на виховувалась в с≥мТњ в≥йськовослужбовц€, мати Ч вчителька. —≥мТ€ дружна. Ѕатьки в≥ддавали њй весь в≥льний час. ћати читала дитин≥ з малих рок≥в казки, опов≥данн€, в≥рш≥. ƒ≥вчинка ц≥кавилась навколишн≥м св≥том: любила природу, мала багато подруг, любила в≥рш≥, п≥сн≥, ≥сторичн≥ опов≥данн€. ¬ с≥мТњ був ч≥ткий режим, €кого дотримувались вс≥ члени с≥мТњ.

 р≥м батьк≥в д≥вчинку оп≥кувала бабус€. якраз бабус€ привчала Ќ≥ну до домашньоњ роботи. ƒ≥вчинка зростала працьовитою, прив≥тною до людей, акуратною ≥ дисципл≥нованою.

Ѕ. « дитинства ќленку оточували злагода та любов в с≥мТњ.
ѓй н≥ в чому не в≥дмовл€ли, вс≥ њњ бажанн€ виконували завчасно. ƒ≥вчина зростала хворобливою, ф≥зично слабкою, ≥нколи роздратованою. ћогла псувати реч≥, за це њњ не карали, не свари-
ли. ƒо посильноњ прац≥ не привчали. Ѕатьки турбувались т≥льки про розумовий розвиток д≥вчинки. ¬ с≥мТњ режиму не дотриму-
вались.

¬. ’лопчик √ена, п≥дл≥ток 12-ти рок≥в, Ч рухливий, жвавий. ¬чивс€ на Ђ4ї, Ђ3ї, ≥нколи отримував Ђ2ї. ћав друз≥в, часто прогулював уроки, за що отримував л€паси в≥д батька. ћати старанно покривала перед батьком вс≥ синов≥ вчинки. ¬двох ≥з сином вони обдурювали батька в раз≥ отриманих Ђ2ї або ≥нших негатив≠них вчинк≥в √ени. “аким чином, батько н≥чого не знав: ан≥ про Ђ2ї, ан≥ про поган≥ вчинки сина.

6. ƒайте критичну оц≥нку проблем≥ та зроб≥ть висновки.

Ќастало третЇ тис€чол≥тт€ христи€нськоњ ери. яким воно стане в дол≥ людства? ÷е потр≥бно знати, бо д≥ти народжуютьс€ ≥ народжуютьс€. ўо њх чекаЇ? ¬ €к≥ школи вони п≥дуть, ≥ хто, чому, €к њх там вчитиме?

¬ ”крањн≥ пост≥йно вдосконалюЇтьс€ осв≥та, морально-етичне, розумове, еколог≥чне, ф≥зичне вихованн€. ј що робити з дит€чими алкогол≥змом, проституц≥Їю, наркоман≥Їю, маленькими граб≥жниками, вбивц€ми?

ќсв≥чених стаЇ все б≥льше, осв≥тн≥х заклад≥в стаЇ все б≥льше, але ≥ злочинц≥в стаЇ все б≥льше.

¬ажливо вир≥шити, €к сп≥вв≥днос€тьс€ осв≥та ≥ житт€ одн≥Їњ дитини ≥ вс≥х людей взагал≥? ¬ажливо вир≥шити: €к виховувати або може зовс≥м не виховувати д≥тей?

7. ” процес≥ вихованн€ часто виникають дискус≥њ з питань, повТ€заних ≥з формуванн€м категор≥њ житт€, зокрема Ђ„и ≥снуЇ в≥ра ≥ €ку роль вона в≥д≥граЇ у житт≥ людини?ї Ђ„и можна вважати в≥ру, над≥ю, любов основними пон€тт€ми сенсу житт€?ї, Ђ¬ чому людська досконал≥сть?ї, Ђ„и ≥снуЇ мораль, €ка за своњми ц≥нност€ми стоњть вище за рел≥г≥йну?ї ќбірунтуйте свою позиц≥ю. ѕроанал≥зуйте, в чому в≥дм≥нн≥сть ≥ сп≥льн≥сть рел≥г≥йного та св≥тського вихованн€.

 

 


 

 

Ћ≤“≈–ј“”–ј

1. јнаньев Ѕ. √. ќ проблемах современного человекознани€. Ч ћ.: ћ√”, 1977.

2. √амезо ћ. ¬., ƒомашенко ». ј. јтлас по психоло≠гии. Ч ћ.: ѕро≠свещение, 1986.

3.  ась€ненко ћ. ƒ. ѕедагог≥ка сп≥вроб≥тництва. Ч  .: ¬ища шк., 1997.

4.  озаков ¬. ј. ѕсихолог≥€ д≥€льност≥ та навчальний менеджмент: ѕ≥друч.: ” 2 ч. Ч „. 1. ѕсихолог≥€ субТЇкта д≥€льност≥. Ч  .,  Ќ≈”, 1999.

5.  уписевич „. ќсновы общей дидактики. Ч ћ.: ¬ысш. шк., 1996.

6. Ћитвинцева Ќ. ј. ѕсихологический портрет. Ч ћ.: б/изд., 1996.

7. Ћозниц€ ¬. —. ѕсихолог≥€ ≥ педагог≥ка: ќсновн≥ по-
ложенн€: Ќавч. пос≥б. дл€ самост. вивч. дисципл≥ни. Ч  .: ≈кс ќб, 2000.

8. ћак-¬иль€мс Ќ. ѕсихоаналитическа€ диагностика. Ч ћ.: Ќезависима€ фирма Ђ ласї, 1998.

9. Ќемов –. —. ѕсихологи€: ”чеб.: ¬ 3 кн. Ч ћ.: ÷ентр ¬Ћјƒќ—, 1997.

10. ќбухова Ћ. ‘. ƒетска€ психологи€: теории, факты, проблемы. Ч ћ.: “ривола, 1995.

11. ќснови психолог≥њ: ѕ≥друч. / ѕ≥д ред. ¬. ј. –оменц€, ќ. ¬.  иричука. Ч  .: Ћиб≥дь, 1997.

12. ѕодласый ». ѕ. ѕедагогика: ”чеб. дл€ студентов высш. пед. учеб. заведений. Ч ћ.: ѕросвещение; √уманит. изд. центр ¬Ћјƒќ—, 1996.

13. –убинштейн —. Ћ. ќсновы общей психологии:
¬ 2 т. Ч ћ.: ѕедагогика, 1989.

14. –удестам  . √руппова€ терапи€. Ч ћ.: ”ниверс, 1993.

15. —тол€ренко ƒ. ќсновы психологии. Ч –-н-ƒ., 1996.

16. ‘рейд «. ѕсихологи€ бессознательного. Ч ћ.: ѕросвещение, 1990.

17. ёнг  . √. „еловек и его символы. Ч —ѕб.: Ѕ.—. ., 1996.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 765 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1218 - | 1194 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.258 с.