План
- Сутність поняття «культура» та її детермінанти
- Культура і робоче місце
- Зміни в культурі та їх вплив на практику міжнародного бізнесу
1. Сутність поняття «культура» та її детермінанти
Культура – це система цінностей і норм, яких дотримуються групи людей і які у сукупності задають програму життя. У свою чергу, під цінностями слід розуміти абстрактні ідеї про те, що група людей вважає хорошим, правильним і бажаним. Під нормами варто розглядати соціальні правила і керівні принципи, які визначають належну поведінку людей у конкретних ситуаціях. Норми можуть бути розділені на 2 крупні категорії:
- звичаї – це суспільні умовності повсякденного життя (мають незначне моральне значення); (відношення до часу у різних культурах: у США, Великобританії, Німеччині бізнесмени приділяють багато уваги складанню розкладу своїх справ і обурюються, коли їм приходиться очікувати партнера по переговорам, адже вони відносяться до часу як до грошей. Проте в арабських, латиноамериканських та середземноморських культурах час є більш розтяжним. Бізнесмени із Саудівської Аравії можуть приїхати через тиждень, обіцяючи бути завтра внаслідок свого кочівного бедуїнського минулого, де час не мав великого значення);
- моральні устої - це норми, які є основоположними для суспільства і його соціального життя (мають значно більше значення, ніж звичаї); (засудження крадіжки, сімейна зрада, інцест, канібалізм тощо). У багатьох суспільствах деякі моральні устої закріплюються законодавчо (в усіх розвинутих суспільствах є закони проти крадіжок, кровозмішення та людожерства. Однак якщо в Америці споживання алкоголю є допустимим, то у Саудівській Аравії воно розглядається як порушення важливих суспільних канонів і карається позбавленням волі).
Суспільство – група людей, які мають спільні цінності і норми.
До головних детермінант культури належать: соціальна структура, релігія, мова, освіта, політична філософія та економічна філософія.
1) соціальна структура -це основоположна соціальна організація.Соціальні структури можуть розрізнятись по 2-м вимірам: вимір «індивід-група» і ступінь стратифікації. У багатьох західних суспільствах індивід є базовим будівельним блоком соціальної організації, коли соціальний його статус визначається не стільки тим, на кого він працює, а на його індивідуальних результатах у будь-яких сферах діяльності. Індивідуалізм спонукає розвиток підприємницької діяльності, де створюються нові товари (США). Також він проявляється у активній міграції менеджерів між компаніями, що може мати негативний наслідок через відсутність знань, досвіду та особистих відносин для вирішення поточних проблем. В багатьох незахідних суспільствах основною одиницею соціальної організації є група (в Японії соціальний статус індивіда у значній мірі визначається і статусом групи, до якої він належить). Тісне ототожнення індивіда із групою підсилює взаємодопомогу та активізує колективні дії. Всі суспільства розділені по ієрархічному принципу на соціальні категорії або на соціальні страти (прошарок). Ці страти зазвичай визначаються на основі таких характеристик як сімейний стан, професія і дохід. Всі старти різняться за соціальною мобільністю. Соціальна мобільність – це можливість індивідів залишати той соціальний прошарок, в якому вони народились. Найбільш жорсткою системою стратифікації є кастова система. Кастова система – це замкнута стратифікації, у якій соціальний стан індивіда де термінується соціальним станом його батьків і в якій зміна стану індивіду протягом його життя, як правило, неможлива (Індія має 4 касти і тисячі підкаст). Класова система – є менш жорсткою системою соціальної стратифікації, яка допускає соціальну мобільність. При ній стан, що одержує людина при народженні може бути змінений завдяки його особистим досягненням та успіхам (Великобританія має більш жорстку класову структуру, ніж більшість західних держав). У суспільствах, що визнають поділ на класи, низька соціальна мобільність і високий ступінь стратифікації. У суспільствах, які наділені менш виразною класовою свідомістю, соціальна мобільність висока, а ступінь стратифікації незначний.
2) релігія – це система загальних вірувань і ритуалів, що має відношення до вищих сил. Серед тисяч релігій, 4 є домінуючими з точки зору кількості прихожан: християнство – близько 1,7 млрд. послідовників, іслам – близько 1 млрд послідовників, індуїзм – близько 750 млн послідовників і буддизм – близько 350 млн послідовників. Соціологи вважають, що протестантизм має найбільший вплив на розвиток економіки (у 1904 р. німецький соціолог Макс Вебер заявив про зв’язок між протестантською етикою і «духом капіталізму»). В ісламі Коран виправдовує приватне підприємництво і одержання законних доходів від занять ремеслами і комерцією. У мусульманських країнах вітається отримання прибутку, якщо тільки цей прибуток одержується чесно і не за рахунок експлуатації багатьох людей. Також пропагується благо чинність, дотримання договірних зобов’язань, дотримання слова та уникнення обману. !Один із економічних принципів ісламу забороняє сплату та стягнення проценту на кредит! Послідовники індуізма вважають, що прагнення до матеріального достатку перешкоджає досягненню нірвани, тобто гальмують підприємницьку діяльність. В системі конфуціанської системи етики центральне місце займають: лояльність, взаємні зобов’язання та чесніть у веденні справ з іншими людьми.
3) мова – це вербальні і невербальні засоби комунікації. Мовою міжнародного бізнесу сьогодні є англійська. Міжнародні фірми, менеджери яких не знають місцевої мови, можуть приймати помилкові рішення із-за мовних проблем (Sunbeam Corporation, яка виводила на ринок Німеччини свої щипці для завивки волосся під назвою «Mist-Stick» лише після проведення дорогої рекламної кампанії взнала, що по-німецьки mist означає «навоз».
4) освіта. З точки зору міжнародного бізнесу важливий аспект освіти полягає в його ролі як детермінанти національної конкурентної переваги. Загальний рівень освіти в країні також свідчить хорошим індикатором того, які товари можна в ній продавати і які засоби стимулювання збуту використовувати.
2. Культура і робоче місце
Велике значення для міжнародної фірми, яка працює в різних країнах, має те, як культура суспільства впливає на цінності, характерні для робочого місця. Психолог Герт Хофстеде вивчав зв’язок між культурою і цінностями, характерними для робочого місця, працюючи психологом IBM. Він виокремив 4 основних виміри, які найбільш повно характеризували особливості різних культур: (1)- дистанція влади, (2) - неприйняття невизначеності, (3) - індивідуалізм-колективізм та (4) - мужність-жіночність.
Вимір дистанції влади визначає, як суспільство сприймає факт нерівності людей з точки зору їх фізичних та розумових здібностей. Культури із високою дистанцією влади зустрічаються в країнах, які дозволяють цим нерівностям перерости з часом в нерівність з точки зору влади і багатства (
Вимір неприйняття невизначеності характеризує той ступінь, в якій різні культури готують своїх членів до прояву толерантного відношення до невизначеності в будь-якій ситуації. Представники культур з високим ступенем неприйняття невизначеності придають велике значення гарантіям збереження робочого місця, передбачуваності кар’єрного зростання, пенсійного забезпечення тощо.
Вимір індивідуалізм-колективізм характеризує взаємозалежність між індивідом і його колегами. В індивідуалістичних суспільствах зв’язки між людьми менш жорсткі, а особистим досягненням та особистій свободі надається високе значення.
Вимір мужність-жіночність оцінює взаємозв’язок між статтю і робочими ролями. У культурах мужності ролі статей помітно розрізняються, а ідеали таких культур визначаються традиційними «чоловічими цінностями», такими як досягнення та ефективне використання влади. В культурах жіночності ролі статей відрізняються не так суттєво, і при виконанні одних і тих же робіт чоловіками і жінками спостерігається слабка гендерна диференціація.
У США, Канаді та Великобританії має місце більш високі показники індивідуалізму і більш низькі показники дистанції влади. У країнах Азії і Латинської Америки віддавалась перевага колективізму і переважала висока дистанція влади. Культура Японії характеризується міцним неприйняттям невизначеності і високою мужністю. Швеція і Данія – низьке неприйняття невизначеності і низький показник мужності, тому що має місце підвищений акцент на «жіночих» цінностях).
3. Зміни в культурі та їх вплив на практику міжнародного бізнесу
Культура не залишається незмінною і безперервно еволюціонує. Економічний прогрес і глобалізація є двома важливими факторами змін культури. Економічний прогрес супроводжується відмовою від колективізму на користь індивідуалізму (Японія). Глобалізація з одного боку призводить до злиття культур, а з іншого – до поглиблення національних культурних традицій (ісламський фундаменталізм, етнічні конфлікти на території колишнього СРСР та ін.).
Одна із найбільш серйозних небезпек, з якими стикаються фірми, що вперше виходять на міжнародний ринок, полягає у тому, що вони можуть не володіти всією необхідною інформацією. Ведення бізнесу в іншій культурі потребує адаптації до прийнятих в цій культурі системі цінностей і норм. Для опрацювання крос-культурної грамотності міжнародним фірмам потрібно наймати в свої зарубіжні філіали місцевих працівників, створювати штат космополітичних менеджерів і слідкувати за загрозою виникнення етноцентричної поведінки.
Етноцентризм – це уявлення індивіда про перевагу його етнічної групи або культури над іншими групами або культурами.
Система прийнятих в країні цінностей і норм може впливати на витрати ведення бізнесу в даній країні. Японія може слугувати гарним прикладом того, як культура здатна впливати на конкурентні переваги. Культура сучасної Японії знижує витрати ведення бізнесу в цій країні порівняно із витратами у більшості західних держав. Дотримання японцями великого значення приналежності групі, лояльності, взаємним обов’язкам, чесності та освіті сприяє підвищенню конкурентоспроможності японських компаній (виникає довіра між компанією та постачальниками, укріплює етику працездатності та співробітництва між менеджментом і робітниками «задля компанії» тощо).
