Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“еоретичн≥ основи безпеки життЇд≥€льност≥







Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї

'п≥


¬ результат≥ вивченн€ цього розд≥лу ¬и повинн≥ знати:

"№ сутн≥сть пон€ть Ђжитт€ї, Ђлюдинаї, Ђд≥€льн≥стьї, Ђпрац€ї;

б≥олог≥чн≥ та соц≥альн≥ ознаки людини;

ч> сутн≥сть прац≥ €к ц≥леспр€мованоњ д≥€льност≥ людини, в процес≥ €коњ вона

не т≥льки задовольн€Ї своњ потреби, але ≥ впливаЇ на природу; <№ характеристики середовища життЇд≥€льност≥ людини; анатомо-ф≥з≥олог≥чн≥ властивост≥, псих≥чн≥ особливост≥ людини; Џ ф≥з≥олог≥чн≥ та псих≥чн≥ можливост≥ орган≥зму людини при взаЇмод≥њ

з навколишн≥м середовищем; будову та характеристики основних анал≥затор≥в у безпец≥ життЇд≥€льност≥; ч> значенн€ гомеостазу та нервовоњ системи дл€ забезпеченн€ здоров'€ ≥

безпеки людини; основн≥ види харчових речовин;

?> псих≥чн≥ характеристики людини ≥ значенн€ њх у безпец≥ життЇд≥€льност≥; чї роль б≥оритм≥в у забезпеченн≥ життЇд≥€льност≥ людини.

Ќа основ≥ набутих знань ¬и повинн≥ вм≥ти:

ч> визначати сутн≥сть пон€тт€ Ђздоров'€ї;

"№ розр≥зн€ти б≥олог≥чн≥, соц≥альн≥ та психолог≥чн≥ аспекти здоров'€ людини;

чї анал≥зувати вплив на стан здоров'€ людини негативних чинник≥в;

анал≥зувати реакц≥ю орган≥зму на вплив негативних фактор≥в ≥ можливост≥

орган≥зму адаптуватис€ до цих фактор≥в; Џ визначати характерн≥ ознаки здоров'€; <!> керувати своњм здоров'€м, економно його використовувати прот€гом

усього житт€ та знаходити заходи дл€ його збереженн€; „> уникати небезпек або зменшувати њх д≥ю, збер≥гати своЇ здоров'€; ви€вл€ти вплив €к≥сного стану компонент≥в середовища життЇд≥€льност≥

людини на р≥вень њњ здоров'€, життЇд≥€льность ≥ тривал≥сть житт€; „ї ви€вл€ти вплив небезпек на людину залежно в≥д ф≥з≥олог≥чного стану

орган≥зму людини, психоф≥з≥олог≥чних €костей ≥ властивостей.



2. Ћёƒ»Ќј я  (Ћ≈ћ≤Ќ√ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


Q ѕлан

(лог≥ка викладу ≥ засвоЇнн€ матер≥алу)

2.1. Ћюдина €к б≥олог≥чний та соц≥альний суб'Їкт............................................... 58

2.1.1. Ћюдина та њњ б≥олог≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ ознаки.............................................................. 58

2.1.2. ƒ≥€льн≥сть людини...................................................................................................... 60

2.2. —ередовище життЇд≥€льност≥........................................................................... 63

2.2.1. ѕриродне середовище.............................................................................................. 63

2.2.2. “ехносфера................................................................................................................. 69

2.2.3. Ќоосфера...................................................................................................................... 71

2.2.4. —оц≥ально-пол≥тичне середовище........................................................................ 74

2.3. ‘≥з≥олог≥чн≥ особливост≥ орган≥зму людини.................................................... 76

2.3.1. Ѕудова ≥ властивост≥ анал≥затор≥в........................................................................... 77

2.3.2. ’арактеристика основних анал≥затор≥в безпеки життЇд≥€льност≥.................... 81

2.3.3.«агальн≥ у€вленн€ про обм≥н речовин та енерг≥ю.............................................. 85

2.4. ѕсихолог≥чн≥ особливост≥ людини..................................................................... 92

2.4.1. «наченн€ нервовоњ системи в життЇд≥€льност≥ людини.................................... 92

2.4.2. ѕсих≥ка людини ≥ безпека життЇд≥€льност≥........................................................... 95

2.4.3. јтрибути людини....................................................................................................... 98

2.4.4. –иси людини............................................................................................................. 102

2.4.5. якост≥ людини........................................................................................................... 104

2.4.6. ≈моц≥йн≥ €кост≥ людини.......................................................................................... 109

 

2.5. –оль б≥оритм≥в у забезпеченн≥ життЇд≥€льност≥ людини....................... 110

2.6. ќсновн≥ положенн€ ергоном≥ки.......................................................................... 114

2.7. ћедико-б≥олог≥чн≥ та соц≥альн≥ проблеми здоров'€..................................... 116

 

2.7.1. ќсновн≥ визначенн€ здоров'€................................................................................. 116

2.7.2. ¬плив негативних фактор≥в на здоров'€ людини............................................... 120

Ў≥ ---------------------------------------------

* б≥олог≥чн≥ ознаки людини * соц≥альн≥ ознаки людини * природне середовище * соц≥альне-пол≥тичне середовище * обм≥н речовин * здоров'€ населенн€ * здоров '€ людини * б≥оритми * псих≥ка людини * властивост≥ людини * €кост≥ людини * потреби людини * гомеостаз

 

* людина

* житт€

* д≥€льн≥сть

* прац€

* навколишнЇ середовище

* атмосфера

* л≥тосфера

* г≥дросфера

* б≥осфера

* анал≥затори Ѕ∆ƒ

* ноосфера

* техносфера

* ергоном≥ка ^зо вн≥шнЇ середо вище


2- Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ™ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї



2.1. Ћюдина €к б≥олог≥чний та соц≥альний

суб'Їкт 2.1.1. Ћюдина та њњ б≥олог≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ ознаки

 урс ЂЅезпека життЇд≥€льност≥ї призначений не т≥льки дл€ вивченн€ р≥зних вид≥в небезпек, визначенн€ ступен€ ризику, насл≥дк≥в впливу небезпечних ≥ шк≥дливих фактор≥в на здоров'€ людини, ум≥нн€ грамотно д≥€ти у складних умовах, надзвичайних ситуац≥€х, але передус≥м, розум≥нн€ сенсу житт€ самоњ людини, њњ природи ≥ призначенн€, з'€суванн€ основних законом≥рностей життЇвих процес≥в. ÷е необх≥дно дл€ забезпеченн€ умов ст≥йкого комфортного ≥снуванн€. Ћейтмотивом дис-ц≥пл≥ни ЂЅ∆ƒї Ї людина, њњ здоров'€, житт€ та д≥€льн≥сть. “ому необх≥дно знати ц≥ основн≥ пон€тт€ безпеки життЇд≥€льност≥, оск≥льки ≥ще –. ƒекарт говорив: Ђвизначайте значенн€ сл≥в, ≥ ви позбавите людство безл≥ч≥ оманї. ѕон€тт€ житт€ було розгл€нуто в розд≥л≥ 1.

«наченн€ терм≥на Ђлюдинаї багатогранне, про що св≥дчить пон€т≥йний апарат наук, €к≥ вивчають людину.

‘≥лософ≥ю ц≥кавить людина з точки зору њњ становища у св≥т≥ передус≥м €к суб'Їкта п≥знанн€ ≥ творчост≥.

ѕсихолог≥€ анал≥зуЇ людину €к ц≥л≥сн≥сть психолог≥чних процес≥в, властивостей ≥ в≥дносин: темпераменту, характеру, зд≥бностей, вольових властивостей тощо, тобто психолог≥€ шукаЇ стаб≥льн≥ характеристики псих≥ки, €к≥ забезпечують незм≥нн≥сть людськоњ природи.

якщо економ≥чна наука припускаЇ, що людина здатна на рац≥ональний виб≥р, то психолог≥€ виходить з того, що мотиви людськоњ повед≥нки здеб≥льшого ≥ррац≥ональн≥ ≥ незбагненн≥.

≤сторики, навпаки, про€вл€ють ≥нтерес до того, €к п≥д впливом культурно-≥сторичних фактор≥в зм≥нюЇтьс€ людська ≥стота.

—оц≥олог≥€ досл≥джуЇ людину насамперед €к особист≥сть, €к елемент соц≥ального житт€, розкриваЇ механ≥зми њњ становленн€ п≥д впливом соц≥альних фактор≥в, а також шл€хи ≥ канали зворотного впливу особистост≥ на соц≥ш≥ьний стан.

” найзагальн≥шому розум≥нн≥ терм≥н Ђлюдинаї вказуЇ на належн≥сть до людського роду Ч вишоњ сходинки живоњ природи на наш≥й планет≥. ¬она Ї найрозумн≥шою ≥стотою на «емл≥ ≥ тому несе в≥дпов≥дальн≥сть за своњ вчинки та д≥њ.

Ћюдина €к частина природи Ї б≥олог≥чним суб'Їктом. «а своЇю т≥лесною будовою й ф≥з≥олог≥чними функц≥€ми людина належить до тварин-


S8


2. людина €к елемент системи Ђлюдина - життЇве середовищеї


ного св≥ту. ’арактерно, що з погл€ду б≥олог≥њ принциповоњ р≥зниц≥ м≥ж людиною ≥ тваринним св≥том немаЇ.

ѕод≥бн≥сть, схож≥сть людини ≥ тварини визначаЇтьс€,

us- по-перше, складом речовини, будовою та повед≥нкою орган≥зм≥в;

аж по-друге, у людини Ї рудиментарн≥ органи, €к≥ виконували важлив≥ функц≥њ у тварин ≥ збереглись у людини, хоча ≥ не потр≥бн≥ њй.

јле людина Ч виша сходинка розвитку живоњ природи на наш≥й планет≥. ÷е пон€тт€ вказуЇ на €к≥сну в≥дм≥нн≥сть людей в≥д тварин ≥ характеризуЇ загальн≥, притаманн≥ вс≥м люд€м €кост≥ й особливост≥, що знаход€ть св≥й ви€в у терм≥н≥ ЂHomo sapiensї Ч Ђлюдина розумнаї. Ћюдина €к б≥олог≥чний вид маЇ:

характерн≥ т≥лесн≥ ознаки (пр€моход≥нн€, руки пристосован≥ до прац≥ тощо);

високорозвинений мозок, здатний в≥добразити св≥т у пон€тт€х ≥ перетворювати його в≥дпов≥дно до своњх потреб, ≥нтерес≥в, ≥деал≥в;

св≥дом≥сть €к здатн≥сть до п≥знанн€ сутност≥ €к зовн≥шнього св≥ту, так ≥ своЇњ особистоњ природи;

мисленн€ та мову, €к≥ з '€вились в результат≥ трудовоњ сусп≥льноњ д≥€льност≥.

Ќайхарактерн≥шою ознакою людини Ї св≥дом≥сть. —в≥дом≥сть не т≥льки в план≥ осмисленн€ життЇвоњ ситуац≥њ й п≥знанн€ навколишньоњ д≥йсност≥ Ч такий р≥вень св≥домост≥ властивий нав≥ть тваринному св≥ту, Ч а з погл€ду здатност≥ розм≥рковувати над зовн≥шн≥ми обставинами, над своњми зв'€зками з ними й з ≥ншими людьми, заглиблюватись в себе, щоб дос€гти злагоди з собою, з метою усв≥домленн€ сенсу власного бутт€ у св≥т≥.

Ћюдська здатн≥сть самозаглибленн€ маЇ д≥€льний сусп≥льний характер. ѕро людський характер життЇд≥€льност≥ можна говорити з того моменту, коли людинопод≥бна ≥стота виготовила перше знар€дд€ прац≥. —аме з цього почалас€ розбудова людиною власного св≥ту Ч соц≥ального.

/

«м≥ст ≥ характер людського житт€ визначаЇтьс€ способом людськоњ д≥€льност≥, головними чинниками €кого ў Ї засоби виробництва та сп≥лкуванн€.

якщо тварина живе в природ≥, то людина Ч в соц≥ум≥. —оц≥ум Ч це особливий спос≥б житт€ особливих ≥стот Ч людей.

“аким чином ми п≥дходимо до людини з трьома р≥зними вим≥рюванн€ми њњ сут≥: б≥олог≥чним, псих≥чним ≥ соц≥альним. ѕ≥д псих≥чним у€вл€Їтьс€ внутр≥шн≥й духовний св≥т людини Ч њњ волю, переживанн€, пам'€ть, характер, темперамент тощо.


' Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї



—оц≥альне ≥ б≥олог≥чне ≥снують у нерозривн≥й Їдност≥. Ѕ≥олог≥чне, природне, можна спрощено назвати системою, Ђщо живеї, а соц≥альне Ч Ђ€к живеї. јле ≥ Ђщо живеї ≥ Ђ€к живеї злилис€ в Їдине ц≥ле, в соц≥альну ≥стоту на ≥м'€ Ћюдина. ѕриродне функц≥онуванн€ њњ орган≥зму соц≥ально зумовлене, залежить в≥д тих об'Їктивних умов, в €ких вона живе ≥ €к≥ нею ж створен≥ шл€хом перетворенн€ навколишнього середовища.

ќтже, Ћюдина €вл€Ї собою ц≥л≥сну Їдн≥сть б≥олог≥чного, псих≥чного ≥ соц≥ального р≥вн€. ѕри цьому людський ≥ндив≥д Ч це не проста арифметична сума б≥олог≥чного, псих≥чного ≥ соц≥ального, а њх ≥нтегральна Їдн≥сть, €ка Ї основою до виникненн€ нового €к≥сного ступен€ Ч особистост≥.

ќсобист≥сть Ч це м≥ра ц≥л≥сност≥ людини, що включаЇ в себе усю множину взаЇмопов'€заних характеристик ≥ елемент≥в.

√оловною п≥дсумковою властив≥стю особистост≥ виступаЇ св≥тогл€д. ќсобливим компонентом особистост≥ Ї њњ моральн≥сть.

2.1.2. ƒ≥€льн≥сть людини

Ќайголовн≥ша в≥дм≥нн≥сть м≥ж людиною ≥ тваринним св≥том пол€гаЇ у способ≥ житт€. “варинне житт€ зд≥йснюЇтьс€ природним чином, тобто €к ≥снуванн€, людське Ч сусп≥льним, соц≥альним, €к життЇд≥€льн≥сть. ¬се що Ї в сусп≥льств≥, €к ≥ саме сусп≥льство, Ч результат людськоњ д≥€льност≥.

ƒ≥€льн≥сть Ч це специф≥чний людський спос≥б ставленн€ людини до св≥ту. ¬она поЇднуЇ б≥олог≥чну, соц≥альну та духовно-культурну сутн≥сть людини. ƒ≥€льн≥сть постаЇ €к зас≥б перетворенн€ природи на предмети споживанн€, твор≥нн€ культури.

’арактерн≥ ознаки д≥€льност≥ людини:

> вона д≥Ї п≥д впливом тих чи ≥нших мотив≥в дл€ задоволенн€ певноњ потреби;

> вона ≥снуЇ завд€ки взаЇмод≥њ з навколишн≥м середовищем (≥нш≥ люди, предмети, природа тощо);

> обм≥нюЇтьс€ ≥нформац≥Їю з ≥ншими людьми, тобто бере участь у сп≥лкуванн≥;

> з самого початку житт€ людина граЇтьс€, вчитьс€, а дал≥ Ч працюЇ;

> саме завд€ки д≥€м, взаЇмод≥€м набуваЇ певного досв≥ду;

> в≥дчуваЇ вплив умов житт€ €к на р≥вн≥ оточенн€ (м≥кросередови-ще), так ≥ на р≥вн≥ сусп≥льства (макросередовище);

> д≥€льн≥сть маЇ ц≥леусв≥домлений ≥ ц≥леспр€мований характер.



2. Ћёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї


Ќа основ≥ того що людська д≥€льн≥сть €вл€Ї собою систему усв≥домлених ц≥леспр€мованих д≥й, що передбачаЇ зм≥ну або перетворенн€ навколишнього св≥ту, можна сформулювати таке визначенн€:

ft ƒ≥€льн≥сть Ч це активна взаЇмод≥€ людини з навколишн≥м середовищем, завд€ки чому вона дос€гаЇ св≥домо поставленоњ мети, €ка виникла внасл≥док про€ву у нењ певноњ потреби.

ft ѕотреби Ч це необх≥дн≥сть дл€ людини того, що забезпечуЇ њњ ≥снуванн€ ≥ самозабезпеченн€.

ѕотреби под≥л€ютьс€ на групи:

Х ф≥з≥олог≥чн≥ ≥ сексуальн≥ (у в≥дтворенн≥ людей, в њж≥, диханн≥, рухов≥, од€з≥, житл≥, в≥дпочинку);

Х екзистенц≥альн≥ (≥снуванн€; це потреби у безпец≥ свого ≥снуванн€, впевненост≥ у завтрашньому дн≥, стаб≥льност≥ сусп≥льства, гарантованост≥ прац≥);

Х соц≥альн≥ (у належност≥ до колективу, групи чи сп≥льноти у сп≥лкуванн≥, турбот≥ про ≥нших та уваз≥ до себе, в участ≥ у сп≥льн≥й трудов≥й д≥€льност≥);

Х престижн≥ (у поваз≥ з боку ≥нших, њх визнанн≥ та висок≥й оц≥нц≥ своњх €костей, у службовому зростанн≥ ≥ високому статус≥ у сусп≥льств≥);

Х особист≥сн≥ (у самовираженн≥, у самореал≥зац≥њ (або самоактуал≥зац≥њ), тобто в д≥€льному про€в≥ себе €к самост≥йноњ, ориг≥нальноњ, творчоњ особистост≥;

Х духовн≥ (потреби в нових знанн€х про навколишн≥й св≥т, в самоп≥знанн≥, залученн≥ до наук, мистецтв тощо).

ѕерш≥ дв≥ групи потреб Ї первиннимивродженими, чотири ≥нш≥ Ч набутими.

ƒ≥€льн≥сть людини маЇ предметний ≥ духовний характер. ƒ≥€льн≥сть Ї предметною, тому що њњ результатом Ї матер≥альн≥ предмети. ¬ цих предметах людина вт≥люЇ своЇ розум≥нн€ св≥ту, св≥й розум, властивост≥, ≥нтереси, потреби, почутт€.

¬иди д≥€льност≥ забезпечують ≥снуванн€ людини та њњ формуванн€ €к особистост≥. ƒо тип≥в д≥€льност≥ належать так≥, що будуютьс€ за ознаками сусп≥льних в≥дносин, потреб та предмет≥в (рис. 2.1):

јле жодний тип д≥€льност≥ не реал≥зуЇтьс€ у чистому вигл€д≥. Ќаприклад, прац€ Ч це ≥ п≥знанн€, ≥ оц≥нка, ≥ сп≥лкуванн€.


2 "ёƒ»Ќј я  ≈Ћ≈ћ≈Ќ“ —»—“≈ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬≈ —≈–≈ƒќ¬»ў≈ї




 


 ожна людина маЇ свою ≥Їрарх≥ю вид≥в ≥ тип≥в д≥€льност≥. «агалом, ≥Їрарх≥€ вид≥в ≥ тип≥в д≥€льност≥ Ч це, до певноњ м≥ри, програма житт€ людини.

ќдн≥Їю з≥ специф≥чних форм д≥€льност≥ Ї прац€. ѕрац€ Ч це процес, що в≥дбуваЇтьс€ м≥ж людиною ≥ природою. ѕеретворюючи природу, людина перетворюЇ ≥ себе. ” процес≥ прац≥ розвиваютьс€ зд≥бност≥ людини, а також мисленн€, чуттЇве сприйн€тт€ св≥ту.

ј ѕрац€ Ч це ц≥леспр€мована д≥€льн≥сть людини, в процес≥ €коњ вона впливаЇ на природу ≥ використовуЇ њњ з метою виробництва матер≥альних благ, необх≥дних дл€ задоволенн€ своњх потреб.

Ћюдська прац€ докор≥нно в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д Ђпрац≥ї тварин. Ќайголовн≥шою в≥дм≥нн≥стю Ї те, що людина використовуЇ знар€дд€ прац≥, €к≥ виготовлен≥ знар€дд€ми прац≥. “варина цього робити не вм≥Ї.

ѕрац€ Ч це не т≥льки процес, в €кому люди вступають м≥ж собою в певн≥ виробнич≥ в≥дносини. ¬она про€вл€Їтьс€ в конкретн≥й ≥сторичн≥й форм≥, маЇ особливий характер ≥ свою орган≥зац≥ю. « ф≥з≥олог≥чноњ точки зору, прац€ Ч це витрати ф≥зичноњ ≥ розумовоњ енерг≥њ людини, але вона необх≥дна ≥ корисна дл€ людини. ≤ т≥льки у шк≥дливих умовах прац≥ або при надм≥рному напруженн≥ сил людини, в т≥й чи ≥нш≥й форм≥ можуть про€вл€тис€ негативн≥ насл≥дки прац≥, €к≥ становл€ть загрозу њњ життю ≥ здоров'ю.

ћета житт€ людини розвиваЇтьс€ в р≥зноман≥тних видах д≥€льност≥ Ч в прац≥, вихованн≥, с≥мейному житт≥, захопленн≥ наукою, л≥тературою ≥ мистецтвом, в активн≥й сусп≥льн≥й д≥€льност≥ тощо. ѕри цьому прац€ Ч


D/


2. Ћёƒ»Ќј я  ≈ЋЎ—Ќ“ —»—“™ћ» ЂЋёƒ»Ќј - ∆»““™¬™ —™–™ƒќ¬»ў≈ї


не самоц≥ль, а реальна основа створенн€ об'Їктивних умов дл€ того, щоб кожна людина могла про€вити себе, розгорнути своњ зд≥бност≥, ви€вити таланти.

 оли ми говоримо про житт€, то необх≥дно розгл€нути ≥ протилежне йому пон€тт€ Ч смерть. —мерть Ч це к≥нець б≥олог≥чного ≥снуванн€ живоњ ≥стоти, припиненн€ њњ життЇд≥€льност≥. ¬она Ї одним ≥з суттЇвих в≥дображень житт€.

–озум≥нн€ сутност≥ смерт≥, усв≥домленн€, що людське особисте житт€ Ї Їдиним ≥ маЇ к≥нець, спри€Ї осмисленню його морального сенсу ≥ ц≥нност≥, даЇ можлив≥сть зрозум≥ти ц≥ль житт€ ≥ п≥знати призначенн€ людини.

”св≥домленн€ неповторност≥ кожноњ мит≥ житт€, а в де€ких випадках ≥ непоправност≥ зд≥йснених вчинк≥в, здатне про€снити м≥ру в≥дпов≥дальност≥ людини за своњ д≥њ.

—правжн€ ц≥ль людського житт€ Ч це одержанн€ задоволенн€ в≥д будь-€коњ д≥€льност≥. јле п≥знанн€ ≥стини, за јр≥стотелем, Ї най-приваблив≥шою з ус≥х вид≥в д≥€льност≥. ѕ≥знавальна д≥€льн≥сть розуму в≥др≥зн€Їтьс€ значим≥стю ≥ ц≥нн≥стю заради самоњ себе. ¬она не прагне до будь-€кого зовн≥шнього про€ву ≥ вм≥щуЇ в соб≥ притаманну т≥льки њй одн≥й насолоду, €ка посилюЇ енерг≥ю. —аме до такого житт€ повинна прагнути людина.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 604 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќаглость Ц это ругатьс€ с преподавателем по поводу четверки, хот€ перед экзаменом уверен, что не знаешь даже на два. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1708 - | 1379 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.031 с.