Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—тановленн€ ≥ розвиток сусп≥льно-пол≥тичного руху в 80-90-х рр. XX ст




” друг≥й половин≥ 80-х рр. кер≥вництво —–—–, не розум≥ючий ус≥х насл≥дк≥в ситуац≥њ, поступово привело сусп≥льство до таких масштабних перетворенн€, €к≥ призвели до зм≥нусього укладу сусп≥льно-економ≥чного житт€. ¬ умовах цих перетворень, що отримали назву Ђперебудовиї в≥дновивс€ сусп≥льно-пол≥тичний рух в ”крањн≥. ѕрот€гом 1985-1996 рр. в≥н пройшов к≥лька фаз перетворень ≥ трансформац≥й.

Ќа першому етап≥ Ц 1987-1989 рр. Ц громадська активн≥сть украњнц≥в розвивалась в межах Ђнеформальногої сусп≥льного руху. √оловним завданн€м цього пер≥оду було пробудженн€ громадсько-пол≥тичноњ св≥домост≥, формуванн€ початкових програмових засад майбутн≥х пол≥тичних сил.

ƒругий етап Ц 1990-1995 рр. Ц пер≥од формуванн€ формальноњ багатопарт≥йност≥. ¬ цей час створюЇтьс€ велика к≥льк≥сть пол≥тичних орган≥зац≥й, що ≥менують себе парт≥€ми јле за невеликим вин€тком вони нагадують пол≥тичн≥ клуби, в основу €ких покладено амб≥ц≥њ певноњ особи чи рег≥онально-кланов≥ ≥нтереси. ¬ цей час в ”крањн≥ був на€вний весь ≥деолог≥чний спектр: в≥д ультра-нац≥онал≥ст≥в (”крањнська Ќац≥ональна јсамбле€ Ц ”крањнська Ќац≥ональна самооборона) до украњнофоб≥в (√ражданский конгресс ”краины), та екзотичноњ ѕарт≥њ любител≥в пива. «вичайно, що ≥ мету своЇњ боротьби вони формували по р≥зному: в≥д боротьби за проголошенн€ незалежност≥ ”крањни (1990 р. Ц ”крањнська –еспубл≥канська ѕарт≥€) до боротьби за створенн€ нового –ад€нського —оюзу (комун≥сти п≥сл€ 1991 р.).

“рет≥й етап починаЇтьс€ з 1996 р., коли в≥дбулос€ обТЇднанн€ к≥лькох парт≥й демократичного напр€мку. ÷е призвело до створенн€ нових пол≥тичних структур, €к≥ б≥льш-менш в≥дпов≥дають класичним у€вленн€м про парт≥њ.

¬≥дсутн≥сть в украњнському сусп≥льств≥ ч≥тко ви€влених за економ≥чними, соц≥альними, пол≥тичними ознаками стан≥в ≥ груп, привела до надм≥рного пол≥тичного р≥знобарвТ€, под≥бност≥ програм ≥ ц≥лей, нечисленност≥ ≥ загальноњ слабкост≥ пол≥тичних структур.

ѕершими Ђнеформальнимиї (назва некомун≥стичних, некомсомольських орган≥зац≥й) орган≥зац≥€ми стали осередки Ђзеленихї, або еколог≥чн≥ природоохоронн≥ орган≥зац≥њ, д≥€льн≥сть €ких актив≥зувалас€ п≥сл€ „орнобильськоњ катастрофи у кв≥тн≥ 1986 року. ѕор€д з ними зТ€вилис€ пол≥тичн≥ дискус≥йн≥ клуби, ≥сторико-просв≥тницьк≥, культуролог≥чн≥ обТЇднанн€. —енсом њхнього ≥снуванн€ стала можлив≥сть в≥льно збиратис€ й обговорювати до того заборонен≥ теми з ≥стор≥њ ”крањни. —еред в≥домих осередк≥в були: ”крањнський  ультуролог≥чний  луб (м.  ињв), Ђ“овариство Ћеваї (м. Ћьв≥в), Ђѕросв≥таї, Ђћемор≥алї, “овариство ”крањнськоњ ћови. «'€вл€Їтьс€ величезна кульк≥сть профсп≥лкових, ж≥ночих, молод≥жних, дит€чих, економ≥чних, осв≥тн≥х, наукових ≥ науково-техн≥чних, творчих, оборонних, спортивних, туристських та ≥н. громадських орган≥зац≥й. « початку 1990-х рр. к≥льк≥сть громадських обТЇднань в ”крањн≥ неухильно ≥ стр≥мко зростаЇ. ¬ 1991 р. в крањн≥ д≥€ло близько 300 орган≥зац≥й, у 1996 р. Ц понад 12 тис., а в 2000 р. Ц близько 27 тис. ”крањнськ≥ громадськ≥ орган≥зац≥њ ви€вл€ють значну активн≥сть, надають так≥ соц≥альн≥ послуги €к допомога б≥дним, ≥нвал≥дам, д≥т€м, репрезентують ≥нтереси сусп≥льства перед владою та надають можлив≥сть представникам сусп≥льства брати участь у громадському та пол≥тичному житт≥.

” 1987 р. в≥дновлюЇ свою д≥€льн≥сть ”крањнська ’ельс≥нкська √рупа, €ка згодом перетворюЇтьс€ в сп≥лку (”’—). ¬ декларац≥њ принцип≥в ”’— зазначалис€ наступн≥: необх≥дн≥сть в≥дновленн€ украњнськоњ держави; проголошенн€  онфедерац≥њ зам≥сть —оюзу республ≥к; визнанн€ украњнськоњ мови €к державноњ, захист нац≥ональних меншин; заохоченн€ приватноњ ≥н≥ц≥ативи.

„и не головною под≥Їю того часу стало створенн€ масовоњ народноњ орган≥зац≥њ на п≥дтримку перебудови Ц –”’. ” своњх засадах –”’ трансформувавс€ в≥д п≥дтримки Ђперебудовиї ≥ Ђгласност≥ї до боротьби за незалежн≥сть ”крањни. «вичайно, парт≥йна та рад€нська влада одразу засудила –”’ €к нац≥онал≥стичну орган≥зац≥ю, а слово Ђрух≥вецьї лунало €к брутальна лайка, але повн≥стю заборонити –”’ вже було неможливо. ÷е стало першою пол≥тичною поразкою влади.

1990 р. став роком початку створенн€ формальноњ багатопарт≥йноњ системи в ”крањн≥. ¬ кв≥тн≥ створено, а згодом ≥ першою зареЇстровано ”крањнську –еспубл≥канську ѕарт≥ю, в €ку ув≥йшли колишн≥ дисиденти, л≥дери ”’—. ќчолив нову парт≥ю Ћ. ЋукТ€ненко. «агалом за 1990 р.було створено так≥ парт≥њ €к ”крањнська ’ристи€нсько-демократична ѕарт≥€ (”’ƒѕ), Ђƒержавна —амост≥йн≥сть ”крањниї (ƒ—”), ƒемократична ѕарт≥€ ”крањни (ƒѕ”), ”крањнська —ел€нська ѕарт≥€ (”—ѕ), —оц≥ал-ƒемократична ѕарт≥€ ”крањни (—ƒѕ”).

Ќа основ≥ забороненоњ в серпн≥ 1991 р.  омун≥стичноњ парт≥њ почали д≥€ти —оц≥ал≥стична парт≥€ ”крањни (—ѕ”) та  омун≥стична парт≥€ ( ѕ”). ¬ 1991-1995 рр. проходили процеси виникненн€ нових, розколу та обТЇднанн€ ≥снуючих парт≥й. ÷е св≥дчило про слабк≥сть ≥ нестаб≥льн≥сть багатопарт≥йноњ системи. ¬ середин≥ 90-х рр. було зареЇстровано 40 парт≥й. ѕереважна б≥льш≥сть з них, були др≥бн≥ ≥ маловпливов≥. ¬ин€ток становили  ѕ”, —ѕ”, –”’. „ерез те, що програми парт≥й майже под≥бн≥ (за вин€тком под≥лу Ђл≥вихї Ц Ђправихї) принципов≥ ≥деолог≥чн≥ засади розр≥зн€лись по таким напр€мкам: ставленн€ до державност≥ ”крањни; ставленн€ до економ≥чного устрою та економ≥чних перетворень; ставленн€ до пол≥тичного устрою держави.

” друг≥й половин≥ 90-х рр. тривав процес становленн€ багатопарт≥йност≥. ’арактерними рисами цього процесу Ї: велика к≥льк≥сть парт≥й (так, у 1993 р. зареЇстровано 27 парт≥й, в 1998 р. Ц 52 парт≥њ, у 2000 р. Ц б≥льше 100); незначна к≥льк≥сть член≥в парт≥њ; в≥дсутн≥сть соц≥альноњ п≥дтримки; утворенн€ парт≥й не на основ≥ обТЇднанн€ навколо головноњ ≥дењ, а навколо конкретного л≥дера чи окремоњ групи ос≥б; активна д≥€льн≥сть парт≥йних структур лише в пор≥вн€но великих м≥стах ≥ промислових центрах.

“аким чином процес формуванн€ багатопарт≥йноњ системи продовжуЇтьс€ й на сьогодн≥шн≥й день.

Ћ≥тература:

1. √ромадськ≥ обТЇднанн€ в ”крањн≥: Ќавч. пос≥б. / «а ред. ¬. Ѕесчастного. Ц  .: «нанн€, 2007. Ц 415 с.

2. √рушевський ћ.—. ≤люстрована ≥стор≥€ ”крањни / ћ. √рушевський. Ц  .: Ќаукова думка, 1992. Ц 544 с.

3. √унчак “.√. ”крањна: перша половина XX ст. [“екст]: нариси пол≥т. ≥стор≥њ: [навч. пос≥б. дл€ студ. вищ. навч. закл.] / “арас √унчак. Ц  ињв: Ћиб≥дь, 1993. Ц 288 с

4. ≤стор≥€ ”крањни /  ер≥вник авт. кол. ё. «айцев. ¬ид. 2-ге. Ц Ћьв≥в, 1998. Ц 488 с.

5. ≤стор≥€ ”крањни [“екст]: курс лекц≥й: у 2 кн. Ц  ињв: Ћиб≥дь, 1991-1992.  н. 2: XX стол≥тт€ / [Ћ.√. ћельник (кер.) та ≥н.]. Ц 1992. Ц 464 с.

6. ≤стор≥€ ”крањни та њњ державност≥: Ќавчальний пос≥бник / Ћ.™. ƒещинський, ≤.ќ. √аврил≥в, –.ƒ. «≥нкевич та ≥н. Ц Ћьв≥в: Ѕескид-Ѕ≥т, 2005. Ц 368с.

7. ≤стор≥€ ”крањни. Ќавчальний пос≥бник дл€ студент≥в не≥сторичних спец≥альностей вищих заклад≥в. ќсв≥ти / за заг. ред. д.≥.н., проф.Ѕушина ћ.≤. та д.≥.н., проф √урж≥€ ќ.≤. „еркаси: „еркаський ÷Ќ“≈≤, 2007. Ц 474 с.

8. ≤стор≥€ ”крањни. ѕроблемн≥ лекц≥њ / за ред проф.. ћ.≤. Ѕушина та ќ.≤. √урж≥€. Ц „еркаси: ¬-во „ƒ“”, 2012

9. ≤стор≥€ ”крањни:  урс лекц≥й [“екст]: навч. посiб. дл€ студ. вуз≥в: у 2 кн. / Ћ.√. ћельник, ќ.≤. √урж≥й, ћ.¬. ƒемченко та ≥н.  н. 1: ¬≥д найдавн≥ших час≥в до к≥нц€ ’≤’ стол≥тт€, 1991. Ц 576 с.

10.  ормич Ћ.≤., Ѕагацький ¬.¬. ≤стор≥€ ”крањни в≥д найдавн≥ших час≥в до ’’≤ ст. Ќавчальний пос≥бник Ћ.≤.  ормич, ¬.¬. Ѕагацький. Ц ’.: ќќќ Ђќд≥сейї, 2001. Ц 480 с

11.  рипТ€кевич ≤. ¬сесв≥тн€ ≥стор≥€ у 3 книгах.  н. 2. —ередньов≥чч€ ≥ нов≥ часи. / ≤.  рипТ€кевич. Ц  .: Ћиб≥дь, 1995. Ц 424 с.

12.  рипТ€кевич ≤. ¬сесв≥тн€ ≥стор≥€ у 3 книгах.  н. 3 Ќайнов≥ш≥ часи. / ≤.  рипТ€кевич. Ц  .: Ћиб≥дь, 1995. Ц 288 с.

13.  рипТ€кевич ≤. ≤стор≥€ ”крањни / ≤.  рипТ€кевич. Ц Ћьв≥в: —в≥т, 1992. Ц 555 с.

14. Ћановик Ѕ.ƒ. ≤стор≥€ ”крањни: навч. пос≥бник / Ѕ.ƒ. Ћановик та ≥н. Ц  .: “ов-во Ђ«нанн€ї  ќќ, 2000. Ц 574 с.

15. Ћитвин ¬.ћ. ≤стор≥€ ”крањни: Ќавчальний пос≥бник / ¬.ћ. Ћитвин, ¬.ћ. ћордв≥нцев, ј.√. —люсаренко. Ц  .: «нанн€, 2008. Ц 957с.

16. ћихальчук ѕ.ј. ≤стор≥€ ”крањни: курс лекц≥й. Ќавчальний пос≥бник / ѕ.ј. ћихальчук. Ц “ерноп≥ль: јстон, 2009. Ц 280 с.

17. Ќов≥тн€ ≥стор≥€ ”крањни [“екст]: п≥друч. дл€ студ. ≥ст. спец. вищ. навч. закл. / [ј.√. —люсаренко, ¬.≤ √усЇв, ¬.ѕ. ƒрожжин та ≥н.]. Ц  ињв: ¬ища школа, 2000. Ц 663 с.

18. Ќов≥тн€ ≥стор≥€ ”крањни: ѕ≥дручник / ј.√. —люсаренко, ¬.≤. √усЇв, ¬.ѕ. ƒрожжин та ≥н. Ц  : ¬ища школа, 2002. Ц 719с.

19. ѕол≥тичн≥ парт≥њ ”крањни. Ц  .: Ђ .≤.—.ї, 1998. Ц —.704.

20. ѕол≥тичн≥ парт≥њ ”крањни: ¬ 3 т. / [уклад. Ўайгородський ё.]. Ц  .: ”крањнський центр пол≥тичного менеджменту, 2005. Ц “.1. Ц 876 с.

21. ѕол≥тичн≥ парт≥њ ”крањни: ¬ 3 т. / [уклад. Ўайгородський ё.]. Ц  .: ”крањнський центр пол≥тичного менеджменту, 2005. Ц “.2. Ц 900 с.

22. ѕол≥тичн≥ парт≥њ ”крањни: ¬ 3 т. / [уклад. Ўайгородський ё.]. Ц  .: ”крањнський центр пол≥тичного менеджменту, 2005. Ц “.3. Ц 872 с.

23. ѕолонська-¬асиленко Ќ. ≤стор≥€ ”крањни. Ц ” 2-х кн. “. 2. ¬≥д серед ’V≤≤ ст. до 1923 р.Ц  .: Ћиб≥дь, 1992.Ц 606 с.

24. ѕопович ћ.¬. Ќарис ≥стор≥њ культури ”крањни / ћ.¬. ѕопович. Ц  ., 1998. Ц 728 с.

25. –ибалка ≤. . ≤стор≥€ ”крањни. „астина ≤≤. ¬≥д початку ’≤’ ст. до лютого 1917 року: ѕ≥дручник дл€ ≥сторичних факультет≥в вищих навч. закл. / ≤. . –ибалка. Ц ’.: ќснова, 1997. Ц 480 с.

26. —убтельний ќ. ”крањна. ≤стор≥€ / ќрест —убтельний. Ц  .: Ћиб≥дь, 1993. Ц 720 с.

27. ”крањна в XX стол≥тт≥ (1900-2000) [“екст]: зб. док. ≥ матер≥ал≥в: [навч. пос≥б. дл€ студ. ≥ст. спец. вищ. навч. закл.] / [упор€д.: ј.√. —люсаренко (кер. авт. кол.) та ≥н.]. Ц  ињв: ¬ища школа, 2000. Ц 352 с.

28. ёрченко ќ., ƒемченко ћ. ѕоширенн€ марксизму ≥ соц≥ал-демократичн≥ орган≥зац≥њ на ”крањн≥: (80-90-≥ роки XIX ст.) [“екст] / ќ.“. ёрченко, ћ.¬. ƒемченко, 1983. Ц 184 с.

29. ярош ќ.Ѕ. «агальна теор≥€ пол≥тики / ќ.Ѕ. ярош. Ц Ћуцьк: –¬¬ Ђ¬ежаї¬олин. держ. ун-ту ≥м. Ћес≥ ”крањнки, 2005ю Ц 240 с.

30. ясь ќ.¬. ≈нциклопед≥€ ≥стор≥њ ”крањни: “ом 3: ≈-… / –едколег≥€: ¬.ј. —мол≥й (голова) та ≥нш≥. ЌјЌ ”крањни. ≤нститут ≥стор≥њ ”крањни. Ц  ињв: ¬идавництво ЂЌаукова думкаї, 2005. Ц 672 с.

Ћекц≥€ 7. ”крањна в систем≥ м≥жнародних в≥дносин (2 год.)

ѕлан:

1. ќсновн≥ напр€мки зовн≥шньоњ пол≥тики  ињвськоњ –ус≥ та √алицько-¬олинськоњ держави.

2. ”крањнськ≥ земл≥ у м≥жнародн≥й пол≥тиц≥ ≥ноземних держав (’≤V Ц перша половина ’V≤≤ ст.).

3. ћ≥жнародн≥ в≥дносини ”крањни (др. половина ’V≤≤ Ц ’V≤≤≤).

4. ”крањна в м≥жнародн≥й пол≥тиц≥ –ос≥йськоњ ≥ јвстро-”горськоњ ≥мпер≥й та ≥нших держав (к≥нець ’V≤≤≤ ст. Ц 1917 р.).

5. ”крањна на м≥жнародн≥й арен≥ в пер≥од нац≥ональноњ революц≥њ 1917-1920 рр.

6. «овн≥шньопол≥тичне становище ”крањни м≥ж двома св≥товими в≥йнами (1921 Ц 1939 рр.).

7. ”крањнське питанн€ у м≥жнародн≥й пол≥тиц≥ в роки ƒругоњ св≥товоњ в≥йни.

8. ”крањна в м≥жнародних в≥дносинах п≥сл€ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни (1945 Ц 1990 рр.).

9. ќсновн≥ напр€мки зовн≥шньоњ пол≥тики на сучасному етап≥ незалежноњ ”крањни.

1. ќсновн≥ напр€мки зовн≥шньоњ пол≥тики  ињвськоњ –ус≥ та √алицько-¬олинськоњ держави

«ародженн€ ≥ розвиток  ињвськоњ держави, виход€чи з њњ географ≥чного розташуванн€, проходив у к≥лькох напр€мках, €к≥ природно визначалис€ тогочасними умовами Ївраз≥йського континенту ≥ формували в≥дпов≥дну геопол≥тику.

ќсоблив≥сть геопол≥тичного положенн€ середньов≥чноњ  ињвськоњ держави Ц вона народжувалас€ ≥ формувалас€ на меж≥ двох св≥т≥в Ц греко-в≥зант≥йського та зах≥дного ≥ обТЇктивно ставала природною частиною њх обох. —аме ц€ надзвичайно важлива обставина мала той обТЇктивний ≥ законом≥рний насл≥док, що у кн€жу добу одночасно складаютьс€ дек≥лька вектор≥в зовн≥шньоњ пол≥тики. ѕ≥вденний, €кий починаючи з ≤’ст. став традиц≥йним торговим Ушл€хом з вар€г у грекиФ, що прост€гнувс€ через  ињв в≥д Ѕалтики до ¬≥зант≥йських земель. ¬≥н зб≥гавс€ ≥з загальним поширенн€м етносу у процес≥ його розвитку ≥ колон≥зац≥њ в≥льних територ≥й вздовж п≥вн≥чно-п≥вденноњ ос≥ украњнських р≥чок, мав велике значенн€ дл€ п≥днесенн€ загального р≥вн€ ≥ культурно-господарських здобутк≥в украњнського сусп≥льства: –усь-”крањна прилучилас€ до високорозвиненоњ грецькоњ культури, до передовоњ христи€нськоњ рел≥г≥њ у њњ в≥зант≥йському вар≥ант≥, вв≥брала де€к≥ елементи соц≥ально-пол≥тичного житт€ тощо.

Ќайб≥льш важливими ≥ результативними кроками у реал≥зац≥њ прагненн€ до „орного мор€, вт≥ленн≥ п≥вденного вектора геопол≥тики  ињвськоњ держави був масштабний пох≥д на  онстантинополь кињвського кн€з€ јскольда у 860р., усп≥шн≥ морськ≥ походи на ¬≥зант≥ю у 907 та 911рр. кн€з€ ќлега. ѕерша письмова угода кн€з€ ќлега з ¬≥зант≥Їю п≥сл€ другоњ усп≥шноњ перемоги засв≥дчила про стр≥мкий вих≥д ”крањни-–ус≥ на м≥жнародну геопол≥тичну арену, њњ твердий нам≥р зайн€ти г≥дне м≥сце серед крањн Ївропейського континенту. —л≥д нагадати перше в ≥стор≥њ русько-грецьких взаЇмов≥дносин мирне посольство кн€гин≥ ќльги до  онстантинопол€ у 946р. та њњ хрещенн€ за христи€нським обр€дом.

 н€зюванн€ —в€тослава, його активна завойовницька пол≥тика була €скравим прикладом геопол≥тичноњ експанс≥њ  ињвськоњ –ус≥ того часу. У÷ей великий стратег, Ц писав ё.Ћипа, Ц впродовж дванадц€ти л≥т свого завойовницького розмаху дав найсильн≥ший ви€в геопол≥тичних тенденц≥й украњнських земельФ. …ого зусилл€ми були продовжен≥ два геопол≥тичн≥ вектори, дв≥ украњнськ≥ торг≥вельн≥ маг≥страл≥. ѕо-перше, розгромивши ’озарський каганат, в≥н розчищаЇ руським купц€м дорогу до ƒону ≥  авказу. ѕо-друге, зд≥йснюЇ к≥лька поход≥в на ƒунай ≥ Ѕалкани ≥, розум≥ючи важливе значенн€ цього Ївропейського рег≥ону того часу, мав нам≥р заснувати тут нову столицю украњнськоњ держави Ц ѕере€славець. √оловною под≥Їю кн€зюванн€ ¬олодимира —в€тославовича, безперечно, Ї загальнодержавна христи€н≥зац≥€ –ус≥ у 988 р. ¬провадженн€ новоњ рел≥г≥њ зробило ”крањну-–усь членом сп≥втовариства христи€нських держав, €к≥ обТЇднувались навколо ƒругого –иму Ц  онстантинопол€. ѕ≥вденний напр€мок був головним ор≥Їнтиром геопол≥тики ≥ ярослава ћудрого. ѕ≥дписана 1046 р. русько-в≥зант≥йська мирна угода незабаром була скр≥плена шлюбом сина ярослава ¬севолода з дочкою ¬≥зант≥йського ≥мператора.

ƒругим важливим напр€мком зовн≥шньоњ пол≥тики  ињвськоњ –ус≥ був сх≥дний. —л≥д в≥дзначити, що у часи кн€жоњ доби в≥н не був пров≥дним, самост≥йним, а в≥д≥гравав лише другор€дне значенн€, бо основна мета зд≥йснюваних у сх≥дному напр€мку поход≥в кињвських кн€з≥в пол€гала у тому, щоб захистити державу в≥д пост≥йних наб≥г≥в кочових племен ≥ народ≥в.  ультурно-господарч≥ запозиченн€ тут навр€д чи були суттЇвими, оск≥льки  ињвська держава знаходилась на пор≥вн€но б≥льш високому р≥вн≥ розвитку.

”творений у V≤≤ ст. у понизз≥ ƒону, ¬олги та на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ тюркомовними племенами ’озарський каганат, у часи своЇњ найб≥льшоњ могутност≥ (≤’ст.) с€гав ƒн≥пра, п≥дкоривши соб≥ словТ€нськ≥ племена радимич≥в, вТ€тич≥в, с≥вер€н та пол€н, збираючи з них данину. “ому важливим напр€мком сх≥дного вектора зовн≥шньоњ пол≥тики були походи проти хозар≥в з метою визволенн€ словТ€нських племен, що в≥дбулос€ за кн€зюванн€ ќлега у 883-885рр. ѕродовжуючи активне просуванн€ впливу давньоруськоњ держави у сх≥дному напр€мку, кн€зь ≤гор зд≥йснюЇ два усп≥шн≥ походи на  авказ через територ≥ю ’озарського каганату, в результат≥ чого руськ≥ купц≥ д≥стали змогу торгувати на —ход≥. ” цьому ж напр€мку активно д≥Ї син ≤гор€ ≥ ќльги кн€зь —в€тослав, €кий у 965р. розгромив ’озарський каганат, проводить в≥йни на ѕ≥вн≥чному  авказ≥, де перемагаЇ племена €с≥в та косог≥в, встановлюЇ владу  иЇва на  ерченському ≥ “аманському п≥востровах.

¬ажливим напр€мком зовн≥шньоњ пол≥тики Ї зах≥дний вектор, €кий в≥в до встановленн€ р≥зноб≥чних звТ€зк≥в та сп≥вроб≥тництва з крањнами «ах≥дноњ ™вропи. ѕочав в≥н формуватис€ дещо п≥зн≥ше, н≥ж п≥вденний та сх≥дний, по€сненн€м чого були серйозн≥, €к пол≥тичн≥, так ≥ природно-географ≥чн≥ причини. як зазначаЇ ћ.√рушевський: УЕв м≥ру того, €к слабшали зносини чорноморськ≥ Ц з Ѕалканськими крањнами, ¬≥зант≥Їю, ћалою јз≥Їю, в ’≤≤ ≥ ’≤≤≤ в≥ц≥., зносини з н≥мецькими земл€ми набирали все б≥льшого значенн€Ф. ’ристи€н≥зац≥€  ињвськоњ держави вивела рус≥в на р≥вень пл≥дних ≥ взаЇмовиг≥дних багатопланових пол≥тичних, торговельно-економ≥чних та культурних звТ€зк≥в ≥з ¬≥зант≥Їю, Ѕолгар≥Їю, ѕольщею, ”горщиною, √ерманською ≥мпер≥Їю, €к≥ теж спов≥дували христи€нство. ѕочинаючи ≥з правл≥нн€ ¬олодимира ’рестител€, зах≥дноЇвропейський напр€мок украњнськоњ пол≥тики зм≥цн≥в, значно розширивс€ ≥ набув нових €к≥сних рис. « тих час≥в стосунки  ињвськоњ –ус≥ з «аходом можна в≥дзначити €к активн≥ та пост≥йн≥. Ќайважлив≥шою формою зд≥йсненн€ зах≥дноЇвропейського вектора украњнськоњ геопол≥тики, поширенн€ та зм≥цненн€ м≥ждержавн≥ звТ€зк≥в кн€жоњ доби були м≥ждержавний династичн≥ шлюби, €к≥ зм≥цнювали дов≥ру м≥ж державами, спри€ли збагаченню та взаЇмовпливу ≥ засвоЇнню дос€гнень Ївропейськоњ культури. “ак, наприклад, син ¬олодимира ¬еликого Ц —в€тополк був одружений з донькою польського корол€ Ѕолеслава ’ороброго, ярослав Ц з донькою корол€ Ўвец≥њ ќлафа ≤≤≤, донька ѕремислава стала дружиною угорського корол€ ¬ладислава ≤, а дв≥ ≥нш≥ Ц дружинами чеського та польського корол≥в. « часом зТ€вл€Їтьс€ необх≥дн≥сть у поширенн≥ зах≥днопол≥тичного напр€мку €к певноњ противаги у боротьб≥, зокрема на п≥вдн≥ з ¬≥зант≥Їю.  н€зь ярослав ћудрий з великою напругою зусиль зум≥в повернути тимчасово втрачен≥ п≥сл€ смерт≥ батька, до своЇњ держави Ѕерест, Ѕелз, всю „ервону –усь, ≥нш≥ земл≥, зд≥йснюЇ в≥йськов≥ походи на €тв€г≥в у Ћитву, у ћазовецьку землю. «а ярослава ћудрого територ≥€  ињвськоњ ≥мпер≥њ набула найб≥льших розм≥р≥в ≥ м≥жнародного авторитету, вона займаЇ ч≥льне м≥сце в одному р€ду з найб≥льшими крањнами середньов≥чноњ доби Ц ¬≥зант≥Їю та √ерманською ≥мпер≥Їю.

ћожна стверджувати, що саме розвиваючи ≥ посилюючи зах≥дноЇвропейську ор≥Їнтац≥ю своЇњ зовн≥шньоњ пол≥тики, надаючи перевагу дипломат≥њ, а не в≥йнам, схил€ючись до загальнолюдських духовних ц≥нностей, ярослав забезпечив найвищий р≥вень розвитку  ињвськоњ –ус≥ за всю њњ багатов≥кову ≥стор≥ю.

Ўирок≥ м≥ждержавн≥ звТ€зки ≥з зах≥дноЇвропейськими державами продовжувалис€ ≥ поступово набирали особливоњ ваги за час≥в ¬олодимира ћономаха, коли  ињвська –усь все б≥льше переходить в≥д воЇнних сутичок ≥ протиборства з ближн≥ми крањнами до р≥вноправноњ участ≥ у пол≥тичному житт≥ зах≥дноњ ™вропи.

” ’≤≤ст. в≥дбуваЇтьс€ дуже важлива з геопол≥тичноњ точки зору под≥€ Ц пол≥централ≥зац≥€  ињвськоњ –ус≥, пол≥тичне розмежуванн€ окремих кн€з≥вств ≥ земель. якщо у ≤’-’≤ст. еп≥центром соц≥ального, економ≥чного ≥ пол≥тичного житт€ –ус≥ був  ињв, то в ’≤≤ст. п≥днос€тьс€ осередки ≥нших кн€з≥вств ≥ земель: „ерн≥г≥в, —моленськ, ѕолоцьк, √алич, ¬олодимир Ц на Ц  л€зьм≥, Ќовгород ¬еликий, ¬олодимир-¬олинський. јле варто в≥дзначити, що це не означало занепаду чи ослабленн€  иЇва, €кий продовжуЇ у 60-70рр. ’≤≤ст. змагатис€ за обТЇднанн€ навколо себе уд≥льних кн€з≥вств п≥вденного рег≥ону украњнських земель на противагу своЇму головному п≥вн≥чному конкуренту ¬олодимиру Ц на Ц  л€зьм≥. ƒеструктивн≥, децентрал≥зуючи процеси на теренах колись могутньоњ  ињвськоњ –ус≥ призвели до формуванн€ нового, послабленого геопол≥тичного простору, що спри€ло активному втручанню агресивних зовн≥шн≥х сил Ц татаро-монгольськоњ. ƒл€ ”крањни-–уси настали страшн≥ часи, що позначилис€ руњною украњнських м≥ст включно з  иЇвом, спустошенн€м с≥л, великими людськими втратами. –уйн≥вне, п≥днев≥льне лихол≥тт€ на тривалий час загальмувало соц≥ально-економ≥чний ≥ культурний розвиток украњнського народу. ѕроте, €к зазначав —.–удницький, Умонгольська хуртовина ’≤≤≤ в≥ку, що зруйнувала так багато могутн≥х народ≥в ≥ держав, не змогла знищити украњнського народуФ. —л≥д особливо в≥дзначити, що в цей складний п≥днев≥льний пер≥од татаро-монгольськоњ окупац≥њ украњнськ≥ державотворч≥ процеси фактично не припин€ютьс€, украњнська геопол≥тика еволюц≥онуЇ, вимушено наповнюючись новим зм≥стом та знаход€чи в≥дпов≥дно нов≥ форми свого ≥снуванн€ у житт≥ √алицько-¬олинського кн€з≥вства, дл€ €кого, п≥д тиском р≥зних внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х обставин зах≥дний напр€мок украњнськоњ геопол≥тики стаЇ визначальним.

√еопол≥тичн≥ чинники в≥д≥гравали вир≥шальну роль у розвитку √алицько-¬олинськоњ держави, м≥ста €коњ сто€ли на стратег≥чно важливих торгових шл€хах ≥з «аходом.  р≥м того, у √аличин≥ були велик≥ родовища сол≥ Ц товару, в≥д €кого залежала вс€  ињвська –усь. ƒержавна геопол≥тика кн€з≥вства мала щонайменше два основних напр€мки: 1) зах≥дний, €кий галицьк≥ кн€з≥ намагалис€ €комога б≥льше розширити ≥ використати, насамперед дл€ збереженн€ ≥ зм≥цненн€ своЇњ держави; 2) сх≥дний, основне завданн€ €кого пол€гало у протисто€нн≥ завойовницьким зовн≥шн≥м силам, татаро-монгольськ≥й орд≥ ≥ мали суто оборонний характер. ћетою цього своЇр≥дного геопол≥тичного дуал≥зму стало дос€гненн€ певного геопол≥тичного балансу, р≥вноваги пол≥тичних сил у рег≥он≥, що було необх≥дною умовою дл€ збереженн€ й ≥снуванн€ √алицько-¬олинськоњ держави.

ќсобливу важливу роль у боротьб≥ за в≥дновленн€ колишнього геопол≥тичного простору держави, за збиранн€ батьк≥вських земель довелос€ виконати кн€зю ƒанилу –омановичу √алицькому. «а час його правл≥нн€ було засновано м≥сто Ћьв≥в, €ке згодом стало осередком широких зах≥дних вплив≥в. «м≥цн≥ли ≥ поширились пол≥тичн≥, торг≥вельн≥ та культурн≥ звТ€зки ≥з зах≥дними сус≥дами. Ќезважаючи на орган≥зац≥ю р≥шучого опору загарбникам, кн€зь ƒанило змушений був визнати себе васалом татарського хана. јле боротьби не припинив, провод€чи активну пол≥тику на «аход≥, шукаючи п≥дтримку ≥ союзник≥в дл€ зв≥льненн€ в≥д загарбник≥в ≥ створенн€ геопол≥тичноњ р≥вноваги у —х≥дн≥й ™вроп≥.

ƒл€ вир≥шенн€ цих завдань √алицько-¬олинська держава актив≥зувала в≥дносини ≥з «ах≥дною ™вропою. —аме в цей час виникаЇ ≥де€ нового Ухрестового походуФ, що мав би обТЇднати зах≥дноЇвропейськ≥ крањни на чол≥ з √алицько-¬олинською державою у боротьб≥ проти татаро-монгольськоњ орди. ќтриманн€ кн€зем ƒанилом –омановичем корол≥вськоњ корони в≥д ѕапи –имського у 1253р. у ƒорогочин≥, сл≥д розц≥нювати €к оф≥ц≥йне визнанн€ зах≥дним св≥том Ївропейського характеру очолюваноњ ним держави, €ка формально стаЇ р≥вноправною серед коал≥ц≥њ Ївропейських крањн, що визнавалис€ ¬атиканом.

ѕор≥внюючи роль ≥ м≥сце √алицько-¬олинськоњ держави у Ївропейському геопол≥тичному простор≥ ≥з  ињвською –уссю у пер≥од њњ апогейного розвитку, сл≥д в≥дзначити, що найзах≥дн≥ша частина колишньоњ  иЇво-–уськоњ ≥мпер≥њ законом≥рно зберегла ≥ продовжила основн≥ вектори њњ геопол≥тики. ќднак, необх≥дно врахувати ту обставину, що це була все ж таки ≥нша держава ≥ за складом свого населенн€, ≥ за розм≥рами, ≥ за географ≥чним розташуванн€м. ¬она територ≥ально була значно ближче до «ах≥дноњ ™вропи, н≥ж  ињв, зах≥дна складова набула в н≥й б≥льш широкого ≥ зм≥стовного наповненн€, стала дом≥нуючою.

2. ”крањнськ≥ земл≥ у м≥жнародн≥й пол≥тиц≥ ≥ноземних держав (’≤V Ц перша половина ’V≤≤ ст.). ≤з занепадом √алицько-¬олинськоњ ƒержави украњнськ≥ земл≥ перестають бути серцевиною важливих пол≥тичних обТЇднань, стають обТЇктом боротьби сус≥дн≥х держав Ц Ћитви, ѕольщ≥ та ћосков≥њ. ” завоюванн≥ руських земель спочатку значних усп≥х≥в добилас€ Ћитва. ќднак б≥льш чисельн≥ша й агресивн≥ша польська шл€хта, вдаючись до в≥йськового тиску та дипломатичних угод, вит≥снила литовц≥в з ”крањни. Ўвидко зростаюче ћосковське царство починаЇ виношувати думку, що саме воно Ї правонаступником  ињвськоњ –ус≥. « п≥вдн€ украњнськ≥ земл≥ зазнавали спустошливих татарських ≥ турецьких наб≥г≥в. —илою, €ка зум≥ла зупинити войовничий наступ ќсманськоњ ≥мпер≥њ ≥  римського ханства, стали украњнськ≥ козаки, €к≥ заснували в≥йськову орган≥зац≥ю Ц «апор≥зьку —≥ч, з ≥менем €коњ повТ€зане в≥дродженн€ украњнськоњ державност≥, €ка в середин≥ ’”≤≤ ст. ≥снувала уже в завершеному вигл€д≥.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 869 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1751 - | 1600 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.024 с.