Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕедагог≥чна д≥€льн≥сть ≥ теоретична спадщина ј.ћакаренка. јнтон —еменович ћакаренко Ц один ≥з найв≥дом≥ших педагог≥в св≥ту




 

 

јнтон —еменович ћакаренко Ц один ≥з найв≥дом≥ших педагог≥в св≥ту. Ќародивс€ 13 березн€ 1888 р. в с. Ѕ≥лоп≥лл€ (нин≥ —умська область) в с≥мТњ роб≥тника зал≥зничних майстерень. «ак≥нчив м≥ське чотирикласне училище в  рюков≥ (поблизу  ременчука) ≥ педагог≥чн≥ курси при училищ≥. ¬чительська д≥€льн≥сть почалас€ з 1905 р. роботою у  рюковському училищ≥, пот≥м працював у школ≥ ст. ƒолинська, що на ’ерсонщин≥. ” пер≥од 1914-1917 рр. навчавс€ в ѕолтавському учительському ≥нститут≥. «нову вчителював у  рюков≥ ≥ ѕолтав≥. 1920 року йому доручили орган≥зувати поблизу ѕолтави в с.  овал≥вка колон≥ю дл€ неповнол≥тн≥х правопорушник≥в. «а пер≥од роботи у цьому заклад≥ ћакаренко створив принципово нову систему вихованн€, а заклад став в≥домим у вс≥й крањн≥. 1921 року колон≥њ присвоњли ≥мТ€ √орького.

 

1927 року ћакаренко брав участь в орган≥зац≥њ дит€чоњ трудовоњ комуни ≥м. ƒзержинського в ’арков≥ ≥ згодом очолив њњ. “ут в≥н також запроваджував свою виховну систему. 1935 року залишив комуну, його призначили заступником начальника управл≥нн€ дит€чими виправними колон≥€ми в Ќ ¬—. « 1937 р. перењхав до ћоскви, де займавс€ л≥тературною роботою та читанн€м лекц≥й на педагог≥чн≥ теми дл€ вчител≥в, батьк≥в ≥ громадськост≥. ѕомер видатний педагог 1 кв≥тн€ 1939 р.

 

ћакаренко залишив багату педагог≥чну спадщину, написав понад 150 твор≥в (романи, пов≥ст≥, опов≥данн€, пТЇси, сценар≥њ, науково-педагог≥чн≥ статт≥), хоч ≥ не створив спец≥альноњ монограф≥њ з педагог≥ки. Ќайб≥льш в≥домими Ї його роботи "ѕедагог≥чна поема", "ѕрапори на баштах", " нига дл€ батьк≥в", "ћетодика орган≥зац≥њ виховного процесу", "ѕроблеми шк≥льного рад€нського вихованн€", "Ћекц≥њ про вихованн€ д≥тей" ≥ ≥н. ” 1934 р. його прийн€ли до сп≥лки письменник≥в.

 

ѕедагог≥ку ћакаренко розгл€дав €к науку практичну, €ку можна вивести т≥льки з педагог≥чного досв≥ду, закр≥пивши теор≥Їю, а не з теорем.

 

–озвиваючи вченн€ про ц≥л≥ вихованн€, ћакаренко вказував, що педагог повинен мати перед собою програму людськоњ особи, €ка охоплюЇ весь зм≥ст особистост≥ (зовн≥шн€ повед≥нка ≥ внутр≥шн≥ переконанн€, пол≥тичне вихованн€ ≥ знанн€). ÷€ програма повинна включати загальну "стандартну" частину (вихованн€ см≥ливост≥, мужност≥, чесност≥, працьовитост≥ ≥ ≥н.) та ≥ндив≥дуальний коректив до нењ (розвиток ≥ндив≥дуальних задатк≥в, нахил≥в, таланту ≥ покликанн€). ¬иход€чи з умов часу ≥ будучи його продуктом, ћакаренко мету вихованн€ вбачав у п≥дготовц≥ культурноњ людини, дл€ цього треба дати њй осв≥ту, бажано середню квал≥ф≥кац≥ю, пол≥тично розвинути, дисципл≥нувати, розвинути почутт€ обовТ€зку ≥ пон€тт€ чест≥, виховати €кост≥ господар€ ≥ орган≥затора.

 

—трижнем педагог≥ки ћакаренка Ї вченн€ про дит€чий колектив. ¬≥н розгл€даЇ повноц≥нний колектив €к необх≥дну умову найб≥льш повного розвитку особистост≥. ѕ≥д колективом розум≥Ї не випадкове з≥бранн€ людей, а таке, що обТЇднане сп≥льною сусп≥льно-ц≥нною метою, сп≥льною д≥€льн≥стю по дос€гненню ц≥Їњ мети, де на€вн≥ органи самоуправл≥нн€ ≥ координац≥њ та ≥снують в≥дносини в≥дпов≥дальноњ залежност≥.

 

 р≥м цих суттЇвих ознак колективу, важливою умовою його ≥снуванн€ називаЇ контактн≥сть: члени колективу повинн≥ знати один одного ≥ мати про кожного особисту думку. ” р≥зних творах ћакаренко визначаЇ, що колектив закладу може обТЇднувати максимально в≥д 400 до 1000 член≥в. “ому ћакаренко був проти шк≥л-г≥гант≥в.

 

ƒл€ правильноњ орган≥зац≥њ колективу важливим Ї питанн€ про його структуру. ћакаренко вважав, що структура колективу повинна бути багатовар≥ативною ≥ динам≥чною. ” вир≥шенн≥ цього питанн€ в≥н в≥дштовхувавс€ в≥д ≥дењ, що чим багатогранн≥ш≥ в≥дносини, в €к≥ вступають вихованц≥ в колектив≥, тим ≥нтенсивн≥ше проходить формуванн€ особистост≥ кожного з них.

 

¬ажливою структурною ланкою загального колективу ћакаренко називав первинний колектив. ѕервинний колектив Ц це соц≥альне м≥кросередовище, €ке створюЇтьс€ спец≥ально дл€ звТ€зку м≥ж окремою особою ≥ колективом, у €кому окрем≥ його члени перебувають у пост≥йному д≥ловому, товариському, побутовому та ≥деолог≥чному обТЇднанн≥. —аме первинний колектив, на думку ћакаренка, повинен першим представл€ти ≥ захищати ≥нтереси особи, першим реагувати на њњ вчинки ≥ повед≥нку.

 

ƒо орган≥зац≥њ первинного колективу ћакаренко ставив певн≥ вимоги: повна керован≥сть (вм≥щувати не б≥льше 15 член≥в, щоб не виникали б≥льш др≥бн≥ш≥ обТЇднанн€ неформального характеру), соц≥альна нейтральн≥сть (бути не меншим 7 чолов≥к, щоб не перетворитис€ у групу друз≥в-при€тел≥в), наступн≥сть покол≥нь ≥ можлив≥сть нагромадженн€ традиц≥й (орган≥зац≥€ т≥сноњ взаЇмод≥њ д≥тей р≥зного в≥ку).

 

Ќа основ≥ педагог≥чного досв≥ду ћакаренко прийшов до висновку, що найб≥льш вдалою формою первинного колективу Ї р≥знов≥ковий заг≥н. “ак≥ загони в≥н практикував у комун≥ ≥м. ƒзержинського, орган≥зовуючи њх за виробничою ознакою. —аме така орган≥зац≥€ створювала осередки, де обТЇднувалис€ ≥ шк≥льн≥, ≥ виробнич≥ ≥нтереси д≥тей р≥зного в≥ку. јле створювати р≥знов≥ков≥ загони можливо лише за умови, коли колектив склавс€.

 

” структурн≥й побудов≥ колективу ћакаренко важливе м≥сце в≥дводив орган≥зац≥њ його кер≥вництва. ÷е питанн€ ћакаренко вир≥шував, передус≥м, через розвиток орган≥в самовр€дуванн€, найголовн≥шою умовою ≥снуванн€ €ких ћакаренко називав њх регул€рну д≥Їв≥сть. Ќайвищим таким органом у колективах ћакаренка були загальн≥ збори колективу, €к≥ вир≥шували б≥льш≥сть питань. Ќа цих зборах обиралис€ робоч≥ органи самоуправл≥нн€: рада колективу, санком≥с≥€, господарська ком≥с≥€ та уповноважен≥. –аду колективу складали командири первинних загон≥в, €к≥ обиралис€ на загальних зборах, адм≥н≥страц≥€ закладу та представники комсомольськоњ ≥ п≥онерськоњ орган≥зац≥й. ”повноважен≥ орган≥зовували свою роботу в≥д ≥мен≥ того чи ≥ншого робочого органу самовр€дуванн€.

 

¬ажливу роль в орган≥зац≥њ колективу ћакаренко в≥дводив зведеним загонам, €к≥ в≥н практикував ще ран≥ше в≥д р≥знов≥кових. « них ћакаренко починав свою роботу. ÷е були тимчасов≥ робоч≥ загони, €к≥ орган≥зовувались дл€ виконанн€ €когось завданн€ ≥ ≥снували доти, поки воно не буде виконано. –≥зн≥ види роботи визначали ≥ р≥зну тривал≥сть ≥снуванн€ загону. Ќа чол≥ кожного такого загону призначавс€ командир з числа тих, хто краще розум≥вс€ на даному завданн≥. ќск≥льки р≥зних поточних роб≥т було дуже багато, то ≥ р≥знов≥кових загон≥в було також багато.

 

ћакаренко запропонував класиф≥кац≥ю колектив≥в за стад≥€ми њх розвитку. «алежно в≥д того, ким предТ€вл€ютьс€ вимоги у вир≥шенн≥ колективних питань (педагогом, активом чи кожним членом до самого себе), в≥н вид≥л€в наступн≥ чотири стад≥њ колективу:

 

Ц перша Ц колективу ще нема, кер≥вник змушений виступати у рол≥ "диктатора";

 

Ц друга Ц вид≥л€ютьс€ актив≥сти, €к≥ п≥дтримують кер≥вника ≥ беруть на себе частину його повноважень;

 

Ц трет€ Ц колектив повн≥стю склавс€, б≥льш≥сть функц≥й кер≥вника переходить до орган≥в самовр€дуванн€;

 

Ц четверта Ц кожний перебуваЇ на р≥вн≥ самовихованн€, ставл€чи колективну вимогу сам до себе.

 

” житт≥ ≥ розвитку колективу ћакаренко в≥дводив важливе м≥сце побудов≥ системи взаЇмов≥дносин м≥ж його членами. ¬≥н вважав, що в орган≥зованому колектив≥ повинн≥ бути взаЇмини в≥дпов≥дальноњ залежност≥, сп≥льноњ в≥дпов≥дальност≥ за колективну справу. ¬имагав €комога б≥льше залежностей у колектив≥. —истему залежностей ћакаренко будував шл€хом складного переплетенн€ п≥дкоренн€ ≥ наказу. ¬ихованець повинен ум≥ти п≥дкор€тис€ ≥ наказувати.

 

¬ажливими засобами дос€гненн€ цього ћакаренко розгл€дав, перш за все, зведен≥ загони та систему уповноважених. —аме тут найб≥льшою м≥рою перепл≥тались в≥дносини п≥длеглост≥ та про€вл€лась колективна в≥дпов≥дальн≥сть за справу. “ому ћакаренко виступав, щоб зведених загон≥в ≥ уповноважених було €комога б≥льше.

 

«а допомогою такоњ орган≥зац≥њ колективу ћакаренку вдалос€ запровадити у своњх закладах методику паралельноњ педагог≥чноњ д≥њ. —утн≥сть даноњ методики пол€гаЇ не в пр€мому впливов≥ виховател€ на особист≥сть вихованц€, а через первинний колектив, до €кого цей вихованець входить. ÷€ методика дозвол€Ї зн€ти оп≥р дитини виховним впливам, оск≥льки позиц≥€ педагога Ї прихованою. јле вона даЇ бажан≥ плоди лише за умови правильного розвитку колективу, коли ≥нтереси особи ≥ ≥нтереси колективу знаход€тьс€ в гармон≥њ, коли актив не зловживаЇ своњми повноваженн€ми. ћетодика паралельноњ д≥њ може застосовуватись паралельно ≥з постановкою пр€моњ вимоги.

 

¬ажливою ланкою в теор≥њ дит€чого колективу у ћакаренка було питанн€ про стиль ≥ тон колективу. —аме стилем ≥ тоном один дит€чий заклад в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д ≥ншого однотипного.

 

—тиль колективу складаЇ систему колективних доручень ≥ прийом≥в роботи, €к≥ зд≥йснюютьс€ через встановлен≥ колективн≥ взаЇмов≥дносини. —тиль Ц це практика, це житт€ колективу. ‘орму, у €к≥й реал≥зуЇтьс€ стиль, ћакаренко називаЇ тоном колективу. ¬≥н вид≥л€Ї характерн≥ ознаки стилю ≥ тону дит€чого колективу:

 

1) мажор Ц пост≥йна бадьор≥сть, н≥€ких похмурих облич; готовн≥сть до корисних д≥й, але обдуманих, а не до безладних зоолог≥чних д≥й, до ≥стеричност≥, крик≥в, зойк≥в. ћажор не створюЇтьс€ спец≥альним методом, а Ї результатом ус≥Їњ роботи;

 

2) почутт€ власноњ г≥дност≥, що випливаЇ з у€вленн€ про ц≥нн≥сть свого колективу ≥ про€вл€Їтьс€ в гордощах за нього, в опор≥ проникненню до колективу чужого, у стриманому ≥ вв≥чливому ставленн≥ вихованц≥в до прињжджоњ незнайомоњ людини. ¬ихованець н≥коли не скаже поганого про св≥й колектив чуж≥й людин≥. ÷е почутт€ виникаЇ тод≥, коли орган≥зац≥€ ≥ стан речей у заклад≥ Ї предметом загальноњ у€ви ≥ зусиль усього колективу;

 

3) вм≥нн€ ор≥Їнтуватис€, що пол€гаЇ у здатност≥ встановлювати в залежност≥ в≥д обставин ≥ в≥д оточуючих людей таку л≥н≥ю повед≥нки, €ка найб≥льше в≥дпов≥даЇ ≥нтересам колективу; в≥дчувати тон житт€, тон дн€, бачити, що робитьс€ "не лише перед очима, але й за потилицею";

 

4) Їдн≥сть колективу, €ка пол€гаЇ у дружньому Їднанн≥ його член≥в на фон≥ загальноњ д≥ловоњ вимогливост≥ один до одного, коли кожний вихованець не в≥дчуваЇ в≥дособленост≥ ≥ беззахисност≥ у колектив≥;

 

5) ≥де€ захищеност≥, що випливаЇ з усв≥домленн€ вс≥ма членами Їдност≥ свого колективу. ¬она про€вл€Їтьс€ €к у захист≥ колективом своњх член≥в в≥д сторонн≥х, так ≥ в готовност≥ кожного вихованц€ не допустити приниженн€ будь-€кого члена колективу ≥ншими його членами;

 

6) здатн≥сть до гальмуванн€, €ка про€вл€Їтьс€ в стриманост≥ у рухах, словах, криков≥, в ум≥нн≥ поступитис€ товаришев≥ в суперечках, у загальн≥й вв≥чливост≥.

 

7) активн≥сть Ц пост≥йна готовн≥сть до корисного д≥лового руху, а не до невпор€дкованого б≥гу чи крику. ƒл€ цього час прот€гом дн€ повинен бути розумно зайн€тий, адже така активн≥сть виховуЇтьс€ лише в орган≥зован≥й д≥€льност≥.

 

¬с≥ назван≥ ознаки стилю ≥ тону колективу виховуютьс€ в ус≥х галуз€х його житт€ ≥ про€вл€ютьс€, передус≥м, у правилах ≥ нормах зовн≥шньоњ повед≥нки д≥тей.

 

¬ажливою умовою розвитку дит€чого колективу ћакаренко називав "закон руху вперед". ÷ей закон означаЇ те, що виховну роботу треба будувати так, щоб неперервно росла потреба творити щось нове, потреба д≥ла. ” цьому звТ€зку ћакаренко розробив систему перспективних л≥н≥й, €ка ставила перед вихованц€ми далек≥ ≥ близьк≥ ц≥л≥, дозвол€ла жити колективу напруженим, ц≥леспр€мованим житт€м. ÷€ система вигл€дала так: близька перспектива Ц в≥ра в завтрашню рад≥сть, особливо дл€ молодших д≥тей; середн€ перспектива Ц проект колективноњ д≥њ, дещо в≥ддаленоњ в час≥; далека перспектива Ц майбутнЇ вихованц€ чи майбутнЇ закладу.

 

¬елике значенн€ у згуртуванн≥ колективу ћакаренко в≥ддавав традиц≥€м, €к≥ дають змогу зберегти досв≥д минулих л≥т ≥ зд≥йснити наступн≥сть покол≥нь. —аме на€вн≥сть традиц≥й у колектив≥ визначаЇ те, наск≥льки в≥н склавс€. ¬они Ї тим колективним законом, €кий регулюЇ повед≥нку ≥ позбавл€Ї необх≥дност≥ вир≥шувати щоразу у кожному випадку €к д≥€ти. « ≥ншоњ сторони, традиц≥њ прикрашають житт€ д≥тей. ∆ивучи за встановленими традиц≥€ми, вихованц≥ почувають себе в обстановц≥ особливого колективного закону, горд€тьс€ ним ≥ намагаютьс€ його пол≥пшити.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 325 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ѕобеда - это еще не все, все - это посто€нное желание побеждать. © ¬инс Ћомбарди
==> читать все изречени€...

1337 - | 1271 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.019 с.