Дидактична система К.Д.Ушинського

	Для чого навчати? Мета освіти
Поєднання формальної та матеріальної цілей освіти: Забезпечити найкоротшим і найлегшим шляхом засвоєння різноманітних знань про природу і суспільство, що відкривають очі на істину і необхідні для вдосконалення суспільного життя; Сформувати світогляд людини
	Чому навчати? Зміст освіти
Народна школа 1. Рідна мова як провідний предмет навчання, засіб морального та розумового розвитку дитини; 2. Вивчення арифметики, Закону Божого, елементів природознавства, основ вітчизняної історії; 3. Вивчення основ ремесел. Середня школа: 1. Протест проти ранньої спеціалізації, загальноосвітній, гуманний характер; 2. Гуманна освіта полягає у вивченні, перш за все, рідної мови і літератури, а потім — предметів, які розкривають людину і природу (історії, географії, математики, природничих наук, сучасних іноземних мов); 3. Давні мови є предметом вивчення лише для окремих спеціалістів; 4. Приділення великої уваги вивченню природничих предметів, оскільки «логіка природи є найбільш доступною і найбільш корисною для дітей»; 5. Класична освіта у її чистому вигляді вже не відповідає вимогам часу, вона повинна увібрати в себе кращі елементи реальної освіти.
	Кого навчати?
Ідея обов’язкового навчання
Як навчати? Принципи і методи навчання
Принципи: 1. Виховний характер навчання; 2. Зв’язок навчання з життям; 3. Природо-відповідність навчання; 4. Свідомість і активність навчання; 5. Послідовність на систематичність навчання; 6. Наочність навчання; 7. Міцність засвоєння знань. Методи: 1. Метод синтетичний (індуктивний); 2. Аналітичний (дедуктивний) Засоби викладання: 1. Догматичний, або пропонуючий; 2, Сократичний, або запитальний, діалогічний; 3. Евристичний, або проблематичний; 4. Акроматичний, або викладаючий.

Освіта та педагогічна думка в Україні

(друга половина ХІХ ст.)

Вітчизняний громадсько-педагогічний рух (50-60 роки XIX ст.)

Причини виникнення рухів

суспільно-політичні Існування у країні феодальної залежності для мільйонів мас народу, яка вважалася уже на той Час ганебним пережитком минулого в усіх цивілізованих країнах світу. Поразки Росії у Кримській війні. Політичні події 1848 року у Європі

Суспільно-економічні Існування кріпосницьких стосунків, які не давали можливості для розвитку капіталістичної економіки та необхідності для масової народної школи

Педагогічні причини Невідповідність вузько станової освіти, в якій надавалась абсолютна перевага класицизму, потребам прогресивного розвитку суспільства; недостатня увага суспільства справі виховання людини-громадянина; панування у навчальних закладах політичного нагляду; застосування архаїчних методів навчання; відсутність системи підготовки вчителів для народних шкіл, їх крайня нерозвиненість

Привідні ідеї руху та його прояви

Перетворення в сфері освіти, які б сприяли приведенню школи у відповідність із потребами суспільного розвитку: створення масової народної школи, освіта жінок. Створення педагогічних, просвітницьких та наукових товариств. Розвиток педагогічної публіцистики і педагогічних журналів. Відкриття громадських та приватних шкіл різних типів. Участь представників руху у здійсненні реформ освіти, у становленні земського освітнього руху. Сприяння народній освіті шляхом розвитку книговидавничої справи та «ходіння в народ».

Напрямки руху та його представники

Ліберально-буржуазний М.І. Пирогов, М.І. Костомаров, І.І. Глібов, М.П. Драгоманов

Монархічний С.С. Уваров

Буржуазно-демокрагич ний К.Д. Ушин-ський, В.І. Водовозов, Х.Д. Алчевська, М.О. Корф

Революційно-демократич ний М.Г. Черни-щевський, М.О. Добролю-бов, Т.Г. Шевченко

Анархічний Л.М. Толстой

 

Система вітчизняної освіти (початок ХХ ст.)

Структура освіти

Початкова, вища початкова, загальна та професійна, середня педагогічна освіта

Учительські інститути (3 роки)	Ремісничі, сільськогосподарські, торгові та інші училища і школи (3-4 роки)
Учительська семінарія (4 роки), двокласне училище (5 років)	Вище початкове училище (4 роки)	Початкові училища: земські, міністерські церковно-приходські (3-4 роки)
Система середньої та вищої освіти
Університет (4 роки)	Вищі технічні, сільськогосподарські, економічні тощо	Вищі жіночі курси (4-5 років)	Духовна академія (4 роки), богословські класи
Чоловіча гімназія (8 років)	Реальне училище (7 років)	Комерційне училище (7-8 років)	Кадетський корпус (7 років)	Жіноча гімназія з пед. кл. (7-8 років), прогімназія (4 років)	Єпархіа-льне училище (7-8 років)	Інститут шляхет-них дівчат (8 років)	Духовна семіна-рія (6-7 р.), Духовне училище (4 роки)

 

Педагогічні погляди І.Огієнка

 

	Дидактичні погляди
Мета виховання: розвинути національну свідомість та самосвідомість, духовність, національний характер, сформувати естетичні цінності, утвердити з ранніх літ здоровий спосіб життя
Зміст освіти: пріоритет національного компонента освіти: знання природних багатств та національних героїв, історії, культури, традицій свого народу
Принципи навчання: виховний характер навчання; наочність, науковість, систематичність, міцність знань; індивідуальний підхід; диференціація; активність і творчість учнів; встановлення міжпредметних зв'язків
Методи навчання: бесіда, розповідь, пояснення, вправи, робота з книжкою, використання наочності, дискусія, проблемний виклад знань

 

	Зміст виховного процесу: прищеплення любові до свого народу, народної творчості, рідної мови і церкви
Суб'єкти виховного впливу: сім'я, школа, позашкільні заклади	Засоби виховання: рідна мова, батьківський та материнський приклад, рідномовне оточення, етнічне середовище, усна народна творчість, читання Біблії, народний календар, рідна історія, література, традиції, обряди, свята, ігри, мистецтво, рідний побут, одяг

 

 

Педагогічна система А.С.Макаренка

Педагогічні принципи А.С.Макаренка

	Проблема мети та завдань виховання у творах А. Макаренка
«Я розумію мету виховання як програму людської особистості, програму людського характеру, причому у поняття характеру я вкладаю всю сутність особистості, тобто і характер зовнішніх проявів, і внутрішньої переконаності, і політичне виховання, і знання — абсолютно всю картину людської особистості...». «Було б неймовірним верхоглядством ігнорувати людське різноманіття і питання про завдання виховання формулювати однаково для всіх». «...формулювання цілей, звичайно, не може бути виведене ні з біології, ні з психології, а може бути виведене тільки з нашої суспільної історії, з нашого суспільного життя». «Нема нічого вічного і абсолютного у наших завданнях. Вимоги суспільства дійсні тільки для епохи, тривалість якої є більш або менш обмеженою. Ми можемо бути цілком упевненими у тому, що до майбутнього покоління будуть поставлені дещо змінені вимоги, причому зміни ці будуть вноситись поступово, у відповідності з удосконаленням всього суспільного життя».
	Загальні принципи виховання
цілісність та діалектичність виховного процесу: «Педагогіка є найбільш діалектичною, дуже складною і різноманітною наукою»; праця як системоутворювальна основа усієї сукупності виховних впливів; принцип завтрашньої радості; принцип зміни соціально-психологічних ролей дітей. Педагогічний гуманізм А.С. Макаренка проявляється у: професійній ідеології, у спрямованості, мотиваційно-ціннісному ставленні до педагогічної дійсності, у розумінні мети, змісту, об'єкта і засобів педагогічної роботи; щоденному піклуванні про вихованців, батьківській турботі про них, позбавленій жалісливості, але пройнятій оптимізмом і вимогливістю.

 

Педагогічні погляди В.О. Сухомлинського

(1918-1970 р.р.)

 

Основні праці В.О.Сухомлинського

Основні роботи:

В.О. Сухомлинський написав 50 монографій та книг, 625 статей, близько 1500 оповідань і казок: «Серце віддаю дітям», «Народженя громадянина», «Сто порад вчителеві» та інші.

 

Джерела педагогічного світогляду:

класична гуманістична педагогічна спадщина (Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, К.Д.Ушинський, Л.М. Толстой, Я. Корчак.)

народна педагогіка

комуністична педагогіка і радянська педагогіка

передовий педагогічний досвід

 

Гуманістичні основи педагогічної системи:

виховання дитини повинно бути спрямоване на окультурення її потреб

ідеал культурних бажань людини, які необхідно виховувати, - це потреби у праці, у творінні добра

для виховання дитини, необхідно створити у неї чутливість до виховання (потребу бути хорошою), створити для неї „радість буття”, сформувати почуття власної гідності

умовою успішного виховання, з якої воно має починатись, є створення атмосфери успіху, що є відправною основою; абсолютна перевага позитивних стимулів і реакцій на поведінку дитини над негативними

 

З 1948 по 1970 р. – директору Павлиської середньої школи.

Новаторське положення – про гармонію суспільних та індивідуальних потреб у структурі особистості.

Система сучасної освіти

Мета освіти (за законом України «Про освіту») Всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високоморальних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями
Основні принципи освіти: — доступність для кожного громадянина; — рівність умов для реалізації здібностей; — гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних потреб; — органічний зв'язок зі світовою та національною історією та культурою; — незалежність від політичних партій; — науковий, світський характер освіти; — інтеграція з наукою і виробництвом; — гнучкість і прогностичність системи освіти, її єдність і наступність, безперервність і різноманітність; — поєднання державного управління і громадського самоврядування;	Структура освіти: дошкільна освіта, загальна середня освіта, позашкільна освіта, професійна освіта, вища освіта, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура, самоосвіта Освітньо-кваліфікаційні рівні: кваліфікований робітник молодший спеціаліст бакалавр спеціаліст
Структура середньої освіти: перший ступінь — початкова школа (1—4 класи) другий ступінь — основна школа (5—8 класи) третій ступінь — старша школа (9—11 класи)
Типи вищих навчальних закладів І—II рівні акредитації: технічні, педагогічні, медичні, мистецькі училища, технікуми, коледжі. III—IV рівні акредитації: інститути, академії, університети

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Артемова Л.В. Історія педагогіки України: Підручник. – К.: Либідь, – 2006. – 424 с.

2. Болотін Ю.П., Окса М.М. Лекції з історії педагогіки України. Експериментальний навчально-методичний посібник. – Мелітополь, 1996, - 254 с.

3. Гудзь В.В. Історія України: Підручник для студентів неісторичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Вид. дім „Слово”, 2003 – 616 с.

4. Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире: Учеб. пособие. – М.: Гуман. изд. центр «ВЛАДОС», 1999. – 200 с.

5. Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія./ Уклад.: О.О. Любар; За ред. В.Г. Кременя. – К.: Знання, 2005. – 767 с.

6. Історія педагогіки / Підр. За ред. М.С. Гриценко. – К.: Вища шк.., 1973. – 446 с.

7. Історія філософії: Підр. За ред. В.Г. Креміня. – Х.: Прапор, 2003. – 768 с.

8. Колесникова Ю.О., Кучина Л.І., Окса М.М. Особливості упровадження вальдорфської педагогіки в освітній простір України. Монографія. – Мелітополь, 2002. – 56 с.

9. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения: В 2-х т. – М: Педагогика, 1982.

10. Коменский Я.А., Локк Д., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. Педагогическое наследие/ сост. В.М. Кларин, А.Н. Джуринский. – М.: Педагогика, 1989. – 416 с.

11. Константинов Н.А. и др. История педагогики: Учеб. для студентов пед. инстит./ Н.А.Константинов, Е.Н.Медынский, М.Ф.Шабаева. – М.: Просвещение, 1982. – 447 с.

12. Кучина Л.І., Окса М.М., Пряникова Т.В. Упровадження ідей козацької педагогіки в сучасну школу. Монографія. – Мелітополь, 2001. – 57 с.

13. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник / Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. – 2 вид., випр. і доп. - Харків: «ОВС», 2002. - С. 154 - 174.

14. Любар О.О, Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 447 с.

15. Матеріали державного архіву Запорізької області (архівна справка № 64 від 01.11.1999)

16. Медвідь Л.А. Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2003. – 335 с.

17. Микитюк М.Б. Історія педагогіки: Підр. для вузів. – К.: Вища школа, 2003. – 305 с.

18. Пащенко Д.І. Генезис гуманістичних ідей у педагогіці – К.: Наук.світ, 2001. – 278 с.

19. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М. Галузяк, М.І. Сметанський, М.І. Шахов. – 3-евид., випр. і доп. – Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2006. – С. 339-356.

20. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс. Учеб. для студ. пед. вузов: В 2 кн. – М.: Гуманист. изд. центр «ВЛАДОС», 1999.

21. Проблеми зарубіжної школи: Навч. посіб. / Уклад.: Молодиченко В.В., Молодиченко Н.А. – Мелітополь.: Видавн. «Мелітополь», 2006. – 94 с.

22. Українська педагогіка в персоналіях: У 2 кн. Кн..1, 2: Навч. посіб. / За ред. О.В. Сухомлинської К.: Либідь, – 2006. – 424 с.

23. Фіцула М.М. Педагогіка. Підр. для студ. вузів. – К.: Академвидав., 2005. – 560 с.

24. Хомич Л.О. Професійно-педагогічна підготовка початкових класів. – К.: «Магістр – S». – 1998. – 200 с.

ДЛЯ НОТАТОК

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ДЛЯ НОТАТОК

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________ДЛЯ НОТАТОК

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________